Decision № 139931473, 21.09.2026, Tomakivka District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 195/1212/26

2/195/642/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

21.09.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Омеко М.В., з участю секретаря судового засідання Мартинової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Абекор» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 53760 грн.

У позовній заяві представник позивача вказує, що 27.02.2026 року ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно- телеко- мунікаційної системи ТОВ «ФК «АБЕКОР» уклали електронний кредитний договір 2611483, згідно умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 30000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника. Строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до 17.05.2026 року (включно).

ТОВ «ФК «АБЕКОР» взяті на себе зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Однак у зв`язку з невиконанням умов договору у відповідача виникла прострочена заборгованість перед кредитом в розмірі 30 000 грн. тіло кредиту та 23760 грн нараховані проценти.

Враховуючи викладене, представник позивача прохає суд стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» заборгованість за кредитним договором № 2611483 від 27.02.2026 року в сумі 53760 грн, яка складається із: 30 000 грн тіло кредиту та 23 760 грн нараховані проценти. Також прохає стягнути з відповідача сплачені судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 грн. та витрати за відправку документів у розмірі 163,58 грн.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, однак зі змісту позовної заяви вбачається, що останній прохав розглянути справу за відсутності представника позивача в порядку спрощеного позовного провадження. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. Відзив на позов не подала, будь-яких заперечень проти позову, заяв, клопотань чи пояснень з приводу позовних вимог по суті до суду від відповідача не надходило.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Судом установлено, що 27.02.2026 року ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «АБЕКОР» уклали електронний кредитний договір № 2611483, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені Договором .

Згідно з пунктом 1.2 договору сума кредиту складає 30000,00 грн. Строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до 17 травня 2026 року (включно) (п. 1.3 Договору). Кількість платежів: 2 платежі.

Відповідно до п. 1.4.1 договору базова процентна ставка 0,9900% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом.

Пунктом 1.4.2 договору встановлено основну процентну ставку 0,99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом.

В пункті 1.4.3 договору встановлена акційна процентна ставка - 0,5940 % в день.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору, що підтверджується квитанцією за сплату № 20511-1363-407102229 27.02.2026 11:12:28 на платіжну картку № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти в сумі 30000 грн, що здійснювалось за допомогою системи EasyPay.

Факт зарахування коштів на картку відповідача підтверджується наданою АТ КБ "ПриватБанк" довідкою та випискою про рух коштів за картковим рахунком за період з 27.02.2026-28.02.2026 року .

Що зокрема підтверджується інформаційною довідкою від АТ КБ "ПриватБанк" від 27.08.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260824/32252-БТ встановлено, що на імя ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 та було зараховано кошти на суму 30 000 грн. за період 27.02.2026-28.02.2026 .

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Згідно розрахунку заборгованості, за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором № 2611483 від 27.02.2026 року у розмірі 53760,00 грн, що складається із: 30 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 23760 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними пові- домленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Суд звертає увагу, що в пункті 3 договору сторони погодили порядок його укладення, зокрема, що цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Спірний кредитний договір було укладено в електронній формі, підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстро- ченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Таким чином, судом установлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» виконало свої обов`язки за кредитним договором № 2611483 від 27.02.2026 року, у той час як відповідач у порушення вимог кредитного договору належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе обов`язки по виконанню договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку добровільно не сплачено, а також доказів належного виконання відповідачем умов договору суду не надано, тому з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 53760 грн.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Крім того, позивачем заявлено про стягнення витрат на поштову відправку документів відповідачу в розмірі 133,38 грн.

Положеннями частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина друга статті 140 ЦПК України).

Відповідно до квитанції № 2181469 від 31.07.2026 «Поштова служба «Е-Пост» позивачем понесено витрати на відправку копії позовної заяви з додатками для відповідача на загальну суму 163,58 грн.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Абекор» задоволено в повному обсязі, тому витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 163,58 грн (в розмірі, в якому просить стягнути позивач) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача ТОВ ФК «Абекор» є адвокат Пуха Н.С. на підставі договору про надання правничої допомоги від 22.12.2026.

Згідно з Актом наданих послуг правничої допомоги від 31.07.2026 за Договором про надання правничої допомоги від 22.12.2026, адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу по справі: правовий аналіз обставин спірних правовідносин, витрачений час 1 год - загальна вартість 2 000,00 грн; складання позовної заяви - загальна вартість 6 000,00 грн; супровід цивільної справи під час судового розгляду - вартість 2 000,00 грн; разом 10 000,00 грн.

У Постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Суд враховує, що (І) складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, (ІІ) позовна заява в цій справі є рамочною (уніфікованою) для позивача, (ІІІ) адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, (IV) справа розглядається у спрощеному провадженні, (V) позивач участі у судових засідань не приймав, тобто надання правничої допомоги адвокатом у цій справі зводилося до складання позовної заяви.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 5000,00 грн.

Керуючись статтями 7, 12, 81, 141, 258, 268, 280-289 ЦПК України; статтями 526, 536, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити .

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» заборгованість за кредитним договором № 2611483 від 27.02.2026 року в розмірі 53760 (пятдесят три тисячі сімсот шістдесят ) гривень, яка складається з:

- 30 0000 грн - заборгованість за тілом кредиту;

- 23760 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) гривень та витрати за відправку документів у розмірі 163,58 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» понесені судові витрати на професійну правовоу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч ) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор», код ЄДРПОУ 39287145, адреса: 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 75, прим. 601А;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: М. В. Омеко