Court ruling № 139929564, 21.09.2026, Babushkinskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 226/2132/19

провадження № 2-с/932/148/26

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57

веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua

телефон приймальні судді 099 520 65 95

УХВАЛА

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Ярощук О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу

установила:

23 липня 2019 Димитрівським міським судом Донецької області виданий судовий наказ про стягнення солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 на користь обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», ЄДРПОУ 03337119, заборгованість за теплову енергію за період з 01.10.2016 до 01.05.2019 у сумі 19427 грн..

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», ЄДРПОУ 03337119, 3 % річних у сумі 599 грн 24 коп. та інфляційні збитки у сумі 1738 грн 56 коп. за період із 21.11.2016 по 20.05.2019, судовий збір у сумі 96 грн 05 коп.

До суду 31.07.2026 надійшла заява ОСОБА_1 , у якій остання прохала поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу, який виданий Димитровським міським судом Донецької області від 23.07.2019 (цивільна справа № 226/2132/19), скасувати вказаний вище судовий наказ.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що до липня 2026 року не знала та об`єктивно не могла знати про існування щодо неї відкритого виконавчого провадження і здійснення примусового стягнення на підставі вказаного судового наказу. Про наявність виконавчого провадження та фактичне здійснення примусового стягнення ОСОБА_1 дізналася лише у липні 2026 року, коли виявила списання грошових коштів із належного їй пенсійного рахунку.

За місцем своєї реєстрації жодних документів від суду чи від стягувача вона не отримувала, у зв`язку з чим не була обізнана ні про постановлення щодо неї судового наказу, ні про подальше відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання.

Власником квартири не являється. Із 2022 року у квартирі не проживала, послугами не користувалася, періодично знаходилася у м. Вознесенську.

Відтак, до моменту фактичного виявлення стягнення вона була позбавлена можливості своєчасно дізнатися про існування судового наказу та реалізувати своє право на його скасування.

Вказала, що суд при винесенні судового наказу не перевірив наявність/відсутність договору на користування послугами стягувача та фактичне користування послугами теплопостачання.

Суддею у в.о. керівника апарату Дмитрівського міського суду Донецької області 19.08.2026 витребувано матеріали судової справи №226/2132/19 провадження №2-н/226/470/2019.

Матеріали справи 09.09.2026 отримано суддею.

Упродовж із 14.09.2026 по 18.09.2026 суддя перебувала у щорічній відпустці.

Вивченням матеріалів судової справи встановлено, що 23.07.2019 суддею Димитрівського міського суду Донецької області Редько Ж.Є., на підставі заяви ОКП «Донецьктеплокомуненерго» виданий судовий наказ про стягнення солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість за теплову енергію за період з 01.10.2016 до 01.05.2019 у сумі 19427 грн., 3 % річних у сумі 599 грн 24 коп. та інфляційні збитки у сумі 1738 грн 56 коп. за період із 21.11.2016 по 20.05.2019, судовий збір у сумі 96 грн 05 коп.

У подальшому, 26.07.2019 на адресу боржників було скеровано судовий наказ від 23.07.2026, а також копії матеріалів заяви про видачу судового наказу стягувача.

Судовий конверт разом із вкладенням повернувся до Димитрівського міського суду Донецької області.

Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу від 23.07.2019, дослідивши наведені в ньому доводи, зазначаю наступне.

За приписами ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до ст. 160 ЦПК України , судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно із ст. 167 ЦПК України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п`ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Як вбачається з матеріалів справи, судовий наказ 23.07.2019 винесено на підставі заяви стягувача ОКП «Донецьктеплокомуненерго». Судовий наказ разом із матеріалами заяви стягувача 26.07.2019 були скеровані на зареєстровану адресу боржників.

ОСОБА_1 була зареєстрована за вказаною адресою із 17.04.1987 року, що підтверджується довідкою Мирноградської міської ради від 18.04.2019 №5476.

Відповідно до ч. 1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

За приписами ст. ст. 120, 121 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Відповідно до норм ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 ЦПК України).

В частині 3 статті 2 ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Зазначеними нормами чітко встановлено процесуальну поведінку, відповідно до якої учасники справи зобов`язані діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строків на подання заяви боржника про скасування судового наказу. Для цього особа, зацікавлена у поданні такої заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, у передбачені законодавством строки.

Водночас інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дотримання процесуальної дисципліни учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 127 ЦПК України).

Із наведеного вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк був пропущений та чи підлягає він поновленню.

ЦПК України не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили.

Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК певних процесуальних дій (подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21).

Як вбачається з матеріалів справи, копію судового наказу разом із матеріалами заяви стягувача 26.07.2019 було скеровано на зареєстровану адресу боржників.

ОСОБА_1 була зареєстрована за вказаною адресою із 17.04.1987 року, що підтверджується довідкою Мирноградської міської ради від 18.04.2019 №5476.

Однак, зазначене відправлення не вручено адресатові та повернуто до суду із позначкою "інші причини, що не надали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового зв`язку", згідно Довідки про причини повернення/досилання відділення поштового зв`язку Укрпошти від 06.08.2019.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ЦПК України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно із ч. 5 ст. 272 ЦПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Положеннями статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" (який є нормативним актом, що визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їх послуг) встановлено, що послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Ці Правила (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлюють, зокрема, окремі строки та процедури доставки, вручення та зберігання різних поштових відправлень, зокрема й рекомендованих листів з повідомленням про вручення та рекомендованих поштових відправлень з позначкою "Судова повістка", що відповідно, впливає на висновок про можливість отримання скаржником такого поштового відправлення, направленого судом за належною поштовою адресою, та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил).

Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Відповідно до пункту 73 Правил, Інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку.

Рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою Судова повістка, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку. У разі невручення рекомендованого листа з позначками Судова повістка, Повістка ТЦК або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення (п. 82, п. 101 Правил).

Отже Правила встановлюють окремі строки та процедури вручення рекомендованих листів та рекомендованих поштових відправлень з позначкою "Судова повістка".

Виходячи з наведених норм законодавства, на ПАТ «Укрпошта» лежить функція доставки поштових відправлень з позначкою «Судова повістка» як національного оператора.

Слід зазначити, що бланки рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф. 119) та довідки (ф.20), затверджуються ПАТ «Укрпошта», зокрема, Наказом від 12.05.2006 № 211 «Про затвердження та введення в дію Порядку пересилання поштових відправлень» та Наказом №155 від 03.03.2015 "Про затвердження зразків бланків, що застосовуються при пересиланні поштових відправлень" в редакції Наказу №1455 від 20.12.2018.

Так, бланк рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф. 119) не містить такі графи для заповнення у випадку невручення: «відмови адресата від одержання»; «закінчення терміну зберігання»; «неправильно зазначена або відсутня адреса»; «інші причини».

У свою чергу, довідка (ф.20) містить такі графи причин повернення (досилання): «за місцем обслуговування», «пошкоджена, забруднена, відсутня упаковка», «неправильно зазначена адреса одержувача», «неоплачено», «за заявою відправника (одержувача)»; «за закінченням терміну зберігання»; «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».

Таким чином, положення Правил і Наказу не містять відомостей, які встановлюють норми Цивільного процесуального кодексу України, які в свою чергу не кореспондуються зі спеціальними нормами, які регулюють поштові пересилання.

Вказана невідповідність унеможливлює проставлення працівником пошти такої відмітки, яка визначена у ст. 272 Цивільного процесуального кодексу України.

Звідси, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Установлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

З огляду на викладене, у зв`язку із відсутністю у працівників пошти можливості проставляти відмітку, яка визначена Цивільним процесуальним кодексом України, саме відмітка «за закінченням встановленого строку зберігання» чи «відсутність особи за адресою місцезнаходження» є доказом того, що відповідач не отримав судову кореспонденцію, не вжив відповідних заходів щодо її отримання та його дії свідчать про відмову отримати копію судового рішення.

Отже, враховуючи відсутність у матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд зазначає, що факт неотримання боржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав судовий наказ від 23.07.2019 для вчинення відповідних дій за належною адресою та який повернувся до суду, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).

Отже, виходячи з вищезазначеного, судовий наказ у справі №226/2132/19 від 23.07.2019 є таким, що вручено боржнику 06.08.2019. З огляду на викладене, останнім днем для подання до суду заяви про скасування судового наказу було 22.08.2019, однак жодних заяв чи клопотань в означений період до суду від боржника не надходило.

Доводи боржника про те, що вона (відповідач) про існування вказаного наказу дізналася тільки у липні 2026 року (із моменту примусового стягнення коштів) оцінюються судом критично, оскільки судовий наказ було видано у липні 2019 року, тобто 7 років тому.

Сама заявниця зазначає, що періодично за вказаною адресою проживала до 2022 року. Водночас, сам факт її зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується матеріалами справи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними; недотримання цього визнавалось порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. У рішенні у справі «Смірнова проти України» (заява № 36655/02, п.п. 66-70), констатувавши порушення Україною статті 6 Конвенції, ЄСПЛ зазначив, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Суд наголосив на тому, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі «Wierciszewska v. Poland», заява № 41431/98, п. 46).

Суд ураховує, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (пункт 27 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", заява № 24402/02).

Згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства. При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом.

Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Отже, матеріалами заяви не підтверджено наявності поважних причин пропуску строку оскарження судового наказу, а тому суд не знаходить обґрунтованих підстав для поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу та відмовляє у клопотанні боржника ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу у справі №226/2132/19.

Скасування судового наказу через 7 років із дня його винесення призведе до порушення принципу правової визначеності.

Згідно ч.2 ст.126 ЦПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу підлягає поверненню без розгляду.

Ухвала про відмову у скасуванні судового наказу згідно із положеннями ч. 2 ст. 352, ст. 353 ЦПК України оскарженню не підлягає (ухвала ВС від 10.03.2025 у справі № 744/7/25 провадження № 61-2862ск25).

Керуючись ст.ст. 170, 171, 352, 353 ЦПК України, суддя-

постановила:

У задоволенні клопотання боржника ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу від 23.07.2019 у справі № 226/2132/19 провадження №2-н/226/470/2019 - відмовити.

Заяву боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 23.07.2019 у справі № 226/2132/19 провадження №2-н/226/470/2019 повернути заявнику без розгляду.

Матеріали цивільної справи № 226/2132/19 провадження №2-н/226/470/2019 повернути до Мирноградського міського суду Донецької області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали постановлено 21.09.2026 року.

Суддя Оксана ЯРОЩУК