Court ruling № 139928739, 17.09.2026, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"17" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1879/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до відповідача: Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія (код ЄДРПОУ 20988232, 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, просп. Суворова, буд. 33 )

про визнання договору припиненим, розірвання договору

за участю представників сторін:

від позивача: Андрій Сігнаєвський

від відповідача: не з`явився

в с т а н о в и в:

Позивач фізична особа-підприємець Браславська Олена Олександрівна звернулася до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про визнання договору припиненим, розірвання договору.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

В судовому засіданні 09.09.2026 було оголошено перерву до 16 год. 30 хв. 16.09.2026.

16.09.2026 від відповідача надійшли: заява про надання можливості ФОП Браславській О.О. письмово підтвердити свої позовні вимоги у справі; заява про поновлення Ізмаїльському товариству імені Кирила та Мефодія строку на подання заяви про письмове опитування позивача як свідка про обставини, що мають значення для справи.

В судовому засіданні 16.09.2026 судом відмовлено у задоволенні заяви Ізмаїльського товариства імені Кирила та Мефодія про поновлення процесуального строку, клопотання Ізмаїльського товариства імені Кирила та Мефодія про письмове опитування позивача в порядку ч.1 ст.90 Господарського процесуального кодексу України залишено без розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу.

Також, в судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Ізмаїльської міської ради.

За результатами розгляду означеного клопотання судом було відмовлено у його задоволенні, оскільки рішення у справі не вплине на права або обов`язки Ізмаїльської міської ради.

Після відхилення судом наведених клопотань представником відповідача було заявлено відвід головуючому у справі судді, обґрунтований упередженим ставленням до сторони відповідача у зв`язку із відмовою у задоволенні клопотань останнього та небажанням судді "йти назустріч відповідачу".

Для надання можливості відповідачу подати відвід у письмовому вигляді, в судовому засіданні було оголошено перерву до 16 год. 30 хв. 17.09.2026.

Представник відповідача зауважив, що ним буде подано відвід у письмовому вигляді, проте він не братиме участь в судовому засіданні 17.09.2026.

17.09.2026 від позивача надійшло заперечення на відвід судді, від відповідача - заява про продовження підготовчого провадження до дати після закінчення відпустки адвоката Петрова В.С. як представника Ізмаїльського товариства імені Кирила та Мефодія та продовження строку на складання відводу головуючому у справі судді до дати після закінчення відпустки уповноваженого представника.

В судове засідання з`явився представник позивача.

За результатами розгляду заяви відповідача про продовження строку на складання відводу до закінчення відпустки його уповноваженого представника судом відмовлено у її задоволенні, про що постановлено відповідну ухвалу.

Також судом розглянуто відвід головуючому у справі судді, заявлений представником відповідача в судовому засіданні 16.09.2026.

Судом враховано, що приписами процесуального закону не встановлено обов`язкової форми відводу, отже відвід може бути заявлено як усно, так і письмово.

Так, в судовому засіданні 16.09.2026 представником відповідача після відхилення судом його клопотань було заявлено відвід головуючому у справі судді та наведено обґрунтування відводу. Фіксація судового процесу здійснювалась електронними засобами, отже усна заява про відвід та її обґрунтування зафіксовані в технічному записі судового засідання.

В обґрунтування заяви про відвід представник Ізмаїльського товариства імені Кирила та Мефодія в усній формі зазначив, що "суддя стає на сторону осіб, які намагаються виставити відповідача з приміщення, суддя не йде назустріч відповідачу при вирішенні його клопотань, надає перевагу представнику позивача. Вважає, що суддя має упереджене ставлення до відповідача, а тому він не довіряє головуючому у справі судді і заявляє їй відвід від розгляду справи".

Розглянувши заяву про відвід, суд дійшов наступних висновків.

Так право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Статтею 35 ГПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

З підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відповідно до частин 1-4 ст.38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36, 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Відповідно до частин 1-3, 7-8, 11 статті 39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

На думку заявника, зазначені у заяві про відвід обставини викликають сумнів у неупередженості судді Сулімовської М.Б.

При цьому, зі змісту поданої заяви про відвід судді вбачається, що вона мотивована незгодою сторони заявника з процесуальними діями суду що полягають у відмові у задоволенні клопотань відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 9 листопада 2006 року сказано: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Суд зауважує, що відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватись на певних конкретних доказах.

Отже, особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Жодних належних та допустимих доказів наявності обставин, які б свідчили про упередженість та необ`єктивність судді при здійснені правосуддя в розумінні ст. 35 ГПК України в ході розгляду цієї справи відповідачем не надано. Посилання заявника на неупередженість судді під час розгляду справи суд вважає безпідставними, оскільки всі аргументи представника відповідача щодо усного відводу судді Сулімовській М.Б. зводяться до незгоди сторони з процесуальними рішеннями судді, ухваленими за результатами розгляду клопотань відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 124 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і Законами України.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції України і Законів України та на засадах верховенства права.

Суддя, відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.

Згідно ч. 3 ст. 169 ГПК України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічна думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 35 ГПК України).

Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23.05.2001 №6-рп/2001, судоустрій і судочинство визначаються винятково Законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Отже, відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості судді. Наявність припущень не є достатньою підставою для відводу судді.

Як вбачається з поданої заяви про відвід, заявником не наведено та не обґрунтовано наявності підстав, визначених частинами першою, другою та третьою статті 35, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України, відповідно, наведені відповідачем мотиви не свідчать про упередженість судді при розгляді цієї справи.

Між цим, звертаючись до практики Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що у рішенні від 15 липня 2005 року у справі "Межнаріч проти Хорватії" ЄСПЛ звернув увагу на те, що "слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною" (Meћnariж v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).

Судом відхиляються доводи заявника, як такі, що не підтверджені належними і допустимими доказами. Посилання заявника на упередженість судді Сулімовської М.Б. під час розгляду справи №916/1879/26 є безпідставними, будь-яких належних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Сулімовської М.Б. в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід судді не вбачається.

Суд зазначає, що суддя у даній справі за участю заявника є суб`єктивно вільний від особистих прихильностей та упереджень, в тому числі й до особи заявника та інших представників сторін, які могли-би завадити всебічному, повному та об`єктивному розгляду справи.

Суд підкреслює, що, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах "Ветштайн проти Швейцарії", п.44 та "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" від 7 серпня 1996 року, п.58 "При вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Суд вважає, що побоювання заявника у безсторонності не є обґрунтованими об`єктивно та не ґрунтуються на нормах законодавства.

Право Ізмаїльського товариства імені Кирила та Мефодія на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом не є порушеним.

Оскільки заява про відвід заявлена безпосередньо в судовому засіданні, то згідно з ст. 39 Господарського процесуального кодексу України заява підлягає розгляду в порядку, визначеному абзацом 2 частини 3 статті 39 ГПК України.

Враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку про необгрунтованість заявленого відповідачем в усній формі відводу судді Сулімовській М.Б., у зв`язку з чим відмовляє у його задоволенні.

Керуючись статтями 35, 36, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні усної заяви Ізмаїльського товариства імені Кирила та Мефодія про відвід судді Сулімовської М.Б. від розгляду справи №916/1879/26, заявленої у підготовчому засіданні 16.09.2026.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала суду набрала законної сили 17.09.2026, оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено і підписано 21.09.2026.