Decision № 139922921, 21.09.2026, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. Справа № 911/1628/26

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрконтейнер

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будвендор

про стягнення 269022,11 грн,

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрконтейнер (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему Електронний суд із позовною заявою від 29.05.2026 до Товариства з обмеженою відповідальністю Будвендор (далі - відповідач) про стягнення 269022,11 грн, з яких: 228482,72 грн заборгованість за орендною платою та послугами; 15471,62 грн пені; 18000,00 грн штрафу; 1819,73 грн 3% річних; 5248,04 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором оренди обладнання № 25/09/20/3-ОР від 25.09.2020.

Господарський суд Київської області ухвалою від 08.06.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Суд також встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Через підсистему Електронний суд 23.06.2026 від ТОВ «Будвендор» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує повністю з наступних підстав:

- Договір автоматично розірваний 26.02.2025 за згодою сторін, в силу прямої домовленості (Застереження), що викладено в п. 9.2.3 Договору, що не потребує додаткового оформлення відповідної додаткової угоди про розірвання;

- ТОВ «Будвендор» фактично не користувалося обладнанням з лютого 2025, оскільки будівництво на об`єкті: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Северинівська, 131 призупинено, у зв`язку з відсутністю фінансування;

- позивач допустив прострочення, оскільки мав самостійно забрати обладнання з оренди відразу ж з моменту припинення договору та невнесення орендарем орендної плати, однак позивач самостійно вивіз госпблоки з об`єкта лише у квітні 2026;

- пеня понад 6 місяців не підлягає нарахуванню через принцип незворотності дії закону, у зв`язку з втратою чинності Господарського кодексу України.

Через підсистему «Електронний суд» 30.06.2026 позивачем подано відповідь на відзив, в якій він вказує на те, що згідно п. 13.1 Договору, його дія автоматична пролонгація, оскільки жодна із сторін не повідомляла про намір припинити дію Договору; саме «Застереження» розміщено в Розділі 9 «Відповідальність сторін» і за змістом є «санкцією», а не самостійним механізмом розірвання;відсутній акт повернення, відтак оренда не припинена (п.4.3, 5.4); зобов`язання зі сплати пені за прострочення лютий-вересень 2025 року не обмежується шестимісячним терміном нарахування, оскільки на дату шестимісячного строку Господарський кодекс України вже не діяв.

08.07.2026 відповідачем було сформовано в підсистемі «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, в якій, узагальнюючи викладені у відзиві пояснення, відповідач додатково вказує, що пункт Договору 9.2.3 «Застереження» є спеціальною нормою договору щодо конкретного випадку, а пункт 13.1 Договору загальною нормою щодо строку дії Договору за умови його належного виконання. Таким чином, пріоритетом є спеціальна норма, а Договір є припиненим (розірваним).

Також відповідач зазначив, що саме позивачем не виконано свого обов`язку щодо оформлення повернення майна (пасивна поведінка), що не може бути підставою для нарахування орендної плати за договором, який вже припинив дію та тільки з тієї підстави, що обладнання знаходилось на території відповідача. Більш того, обладнання позивачем вивезено з майданчика відповідача у квітні 2026 року, що підтверджується протоколом про прийняття заяви про кримінальну подію від 30.06.2026. Відтак, вимоги позивача про стягнення орендної плати за 14 місяців є безпідставними, оскільки відсутня правова підстава для такого нарахування.

Також відповідач зазначає про те, що нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за період після 26.02.2025року (з моменту припинення Договору) є неправомірним. Окрім того, згідно тверджень відповідача, помилковою є позиція позивача стосовно того, що скасування Господарського кодексуУкраїни з 28.08.2025 року дозволяє йому нараховувати пеню без обмежень понад 6 місяців для зобов`язань, що виникли раніше.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2026 було продовжено з ініціативи суду: Товариству з обмеженою відповідальністю Укрконтейнер процесуальний строк на подання відповіді на відзив до 30.06.2026 (п.2); Товариству з обмеженою відповідальністю Будвендор процесуальний строк на подання заперечень на відповідь на відзив до 08.07.2026 (п.3); прийнято до розгляду відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю Укрконтейнер (документ сформований в системі Електронний суд 30.06.2026) та заперечення на відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю Будвендор (документ сформований в системі Електронний суд 08.07.2026).

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, а також заперечення сторін, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2020 року між ТОВ «Укрконтейнер» (далі орендодавець) та ТОВ «Будвендор» (далі орендар) укладено Договір оренди обладнання № 25/09/20/3-ОР (далі Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування обладнання (далі обладнання), яке належить орендодавцю на праві приватної власності.

Пунктом п. 1.2 Договору, найменування обладнання, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості, в разі необхідності), відновна вартість, розмір орендної плати та строк оренди по кожній одиниці обладнання визначається сторонами в Протоколі погодження істотних умов оренди, зразок якого наведений у Додатку №1 до цього Договору, який підписується по кожному факту передачі обладнання в оренду і після його підписання є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 2.1 Договору, орендар зобов`язується використовувати отримане за цим Договором обладнання за його цільовим призначенням, визначеним виробником, зокрема, для проведення будівельних, монтажних, ремонтних робіт тощо, а також у відповідності до нормативних вимог з безпеки з охорони праці, у власній господарській діяльності, дотримуючись умов цього Договору та вимог чинного законодавства.

Передача в оренду обладнання від орендодавця до орендаря здійснюється силами, засобами і за рахунок орендаря, на підставі підписаного сторонами протоколу, протягом 5 робочих днів з дня його підписання, після зарахування на рахунок орендодавця орендної плати за перший і останній місяць оренди, визначеної в п.п. 6.2.1 Договору, шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі, зразок якого наведений у Додатку № 2 до цього Договору (п. 3.1).

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного в Акті прийому-передачі, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання сторонами акту прийому-передачі, що підтверджує факт передачі обладнання в оренду. Закінченням строку оренди кожної одиниці обладнання вважається дата підписання сторонами акту повернення обладнання, а у разі повернення обладнання орендодавцем в односторонньому порядку без участі орендаря, днем фактичного поверненняобладнання на склад орендодавця.

Згідно п. 4.4 Договору строк оренди кожної одиниці обладнання за цим Договором визначається в Протоколі та Акті прийому передачі, які, після їх підписання, складають невід`ємну частину цього Договору та може бути продовжений за домовленістю сторін, що буде підтверджуватися щомісячними актами наданих послуг.

Як підтверджується матеріалами справи, за умовами Протоколу погодження істотних умов оренди від 11.10.2023 року № 110 (Додаток № 1 до Договору) та Акту прийому-передачі обладнання від 11.10.2023 року (Додаток № 2 до Договору) відповідачу передані в оренду два госпблоки:

1) госпблок А/Х 770918-6, розмір орендної плати 3 000,00 грн/місяць, відновна вартість 75000,00 грн;

2) госпблок Т/У 710521-6, розмір орендної плати 3 000,00 грн/місяць, відновна вартість 80000,00 грн.

Загальний розмір щомісячної орендної плати встановлено у розмірі 6 000,00 грн.

Строк оренди за Протоколом №110 складає 14 місяців (з 11.10.2023 року по 31.12.2024 року). Місцезнаходження обладнання: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Северинівська, 131.

11.10.2023 сторонами також підписано Акт надання послуг № 1619 на суму 8640,00 грн (у т.ч. ПДВ 1 440,00 грн) за транспортні послуги з доставки обладнання.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Як визначено ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту складеного Договору № 25/09/20/3-ОР від 25.09.2020, між сторонами виникли орендні правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовомувикористанні (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Судом встановлено беззаперечний факт передачі майна в оренду згідно Акту прийому-передачі майна від 11.10.2023, підписаного сторонами договору як Додаток №2, що відповідачем також не заперечується.

Відповідно до частин 1-2, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Розділом 6 Договору сторонами погоджено, що орендна плата за обладнання нараховується за весь час його перебування в оренді з урахуванням податку на додану вартість за ставкою 20% за один місяць за одну одиницю обладнання (п.п.6.1.1).

Підпунктом 6.2.2 кожен наступний місяць (доба, тиждень) користування обладнанням орендар сплачує орендну плату на підставі виставленого орендодавцем рахунку та/або Акту наданих послуг протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання такого рахунку та/або підписання сторонами Акту наданих послуг, шляхом перерахування грошових кошів, зазначених у такому рахунку/акті, на розрахунковий рахунок орендодавця, зазначений у цьому Договорі, але в будь-якому випадку не пізніше 5 (п?ятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем за який нараховується орендна плата.

Якщо орендар не вніс орендну плату за період користування обладнанням та продовжує ним користуватися, він вважається таким, що прострочив (не своєчасно оплатив) строк оплати орендної плати. У такому випадку орендодавець має право нарахувати штрафні санкції (штраф, пеню), розмір яких визначений цим договором та/або чинним законодавством України. Такі штрафні санкції нараховуються з дня виникнення заборгованості і до дня фактичного внесення орендної плати орендарем. Орендар, за письмовою вимогою (претензією) орендодавця зобов`язується, крім сплати основного боргу, сплатити нараховані штрафні санкції (штраф, пеню) за прострочення внесення орендної плати (п. 6.3).

У відповідності до п. 6.5 Договору, орендар зобов`язаний сплатити суму орендної плати за весь час фактичного користування обладнанням, який починається з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі та закінчується днем підписання сторонами Акту повернення обладнання, а у разі повернення обладнання орендодавцем в односторонньому порядку без участі орендаря, днем фактичного повернення обладнання на склад орендодавця, протягом 3 банківських днів з моменту отримання орендарем рахунку від орендодавця.

Згідно п. 5.6 Договору, до підписання сторонами Акту повернення або додаткового договору про розірвання Договору (в тому числі шляхом відмови від Договору у випадках встановлених Договором або чинним законодавством України), обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні орендаря та не повернуто орендодавцю і ризики випадкового знищення чи пошкодження обладнання зберігаються за орендарем.

Відповідач виклав у запереченнях позицію стосовно того, що вказаний договір є розірваним з огляду на абз. 2 п.п. 9.2.3 Розділу «Відповідальність сторін», яка містить «застереження» про те, що у випадку, якщо прострочення оплати орендної плати перевищує 20 календарних днів (від дати, коли сума зарахованого платежу за останній місяць оренди буденедостатньою для покриття простроченої орендної плати), сторони погодили, що Договір вважається розірваним за згодою сторін, що не потребує додаткового оформлення відповідної додаткової угоди пророзірвання, з 21 календарного дня прострочення оплати орендної плати. Даний пункт є застереженням, що має статус окремої домовленості між сторонами про розірвання Договору за згодою сторін. В такому випадку орендодавець направляє орендарю Акт повернення обладнання, який останній зобов`язується підписати не пізніше 1 (одного) календарного дня з його отримання та вживає заходів щодо вивозу (вилучення) орендованого обладнання, при цьому обладнання має бути звільненим орендарем в цей саме строк.

Тобто, обов`язковою умовою вказаного «Застереження» та можливості розірвання договору є направлений зі сторони орендодавця Акт, який орендарю не надсилався.

Суд відзначає, що в розділі 11 Договору сторонами передбачені дострокові підстави розірвання, в тому числі, якщо орендар не вносить орендну плату у розмірі та строк встановлений даним Договором та/або Протоколом (п.п. 11.1.3).

Так, в п. 11.2 вказано, що якщо орендар не виправить порушення, вказані в п.п. 11.1.1-11.1.3 Договору протягом 3 (трьох) календарних дня отримання письмового повідомлення та/або електронного повідомлення від орендодавця, то даний Договір вважається розірваний на наступний день після проходження 3-денного строку з дня отримання повідомлення, орендар миттєво втрачає право на використання обладнання, а орендодавець отримує право повернути (вилучити) обладнання без попереднього повідомлення орендаря, негайно, після розірвання даного Договору. Дострокове розірвання Договору не звільняє орендаря від виконання зобов?язань по сплаті орендної плати та від відшкодування витрат, необхідних для усунення виявлених недоліків після повернення обладнання з оренди, а також збитків, завданих не належним виконання та невиконанням умов цього договору

Матеріали справи не місять будь-яких листів та повідомлень про дострокове розірвання Договору.

В свою чергу, пунктом 13.1 Договору погоджено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє протягом 1 року з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за 30 календарних днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього Договору про намір припинити його дію.

Варто вказати, що жодна зі сторін такого повідомлення не надсилала. Відтак, Договір як рамковий документ діє безперервно з 25.09.2020 по теперішній час.

Враховуючи те, що в силу п. 5.6 Договору між сторонами відсутній підписаний Акт повернення обладнання та угода про розірвання, також відсутнє листування між сторонами стосовно можливості припинення договору та вимога про повернення майна, суд зазначає, що у наведені у позові періоди: з моменту підписання Акту та Протоколу (з 11.10.2023) та по квітень 2026 року мало місце орендне користування відповідачем обладнанням, за яке підлягає сплаті орендна плата.

Про вивезення орендного обладнання в квітні 2026 вказує сам відповідача, що викладено в поясненнях директора ТОВ «Будвендор», наведених у Протоколі про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 30.06.2026.

Таким чином, оскільки обладнання перебувало у фактичному володінні відповідача, на об`єкті: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Северинівська, 131 й відповідно могло використовуватись відповідачем в будь-який час на власний розсуд, тому період такого перебування обладнання у відповідача є періодом користування обладнанням за Договором, яке має бути оплачено.

До того ж, відповідачем не надано пояснень та доказів повідомлення позивача про відсутність необхідності в подальшому користуванні обладнанням та готовність його до вивезення чи прохання до орендодавця з вимогою самостійного транспортування обладнання.

З огляду на те, що Договір чинний, а орендоване обладнання позивачеві не було повернуто та не оформлено Акт, позивачем здійснено нарахування орендних платежів та послуг з моменту передачі обладнання в оренду 11.10.2023 та по 30.09.2025 в розмірі 482452,72 грн, що відображено в Акті звірки взаєморозрахунків, складеного за загальний період з 20.09.2020 по 30.04.2026.

У відповідності до п. 6.7 Договору, орендна плата вважається сплаченою орендарем з дня її зарахування на рахунок орендодавця. У всіх інших випадках орендна плата вважається несплаченою.

Згідно поданих доказів, відповідачем у згаданий період було здійснено часткові проплати на загальну суму 253970,00 грн за період з 11.10.2023 по 23.01.2025, відтак за ТОВ «Будвендор» наявний борг в розмірі 228482,72 грн (482452,72-253970,00), за стягненням якої позивач і звернувся до суду.

Відповідач у запереченнях наголошував лише на той факт, що останній платіж було здійснено 23.01.2025, однак доказів оплати в повному обсязі чи більшому розмірі, аніж відображено у Акті позивача не надав, власного контррозрахунку суду не представив, доводів позивача стосовно наявного боргу не спростував.

Крім того на адресу відповідача двічі направлялись претензії за № 23/04/2026-01 від 23.04.2026 та № 22/05/2026-01 від 22.05.2026 з вимогами погашення заборгованості протягом 3 робочих днів з моменту отримання претензії.

Згідно деталей трекінгу відправлення з офіційного сайту АТ «Укрпошта» вказані листи були повернуті відправнику «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підсумовуючи вищевикладене, судом встановлено факт порушення відповідачем порядків розрахунків за Договором щодо сплати за оренду обладнання, яке перебувало у користуванні відповідача, відтак заборгованість зі сплати орендних платежів в розмірі 228 482,72 грн визнається судом обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 6.3 Договору, якщо орендар не вніс орендну плату за період користування обладнанням та продовжує ним користуватися, він вважається таким, що прострочив (не своєчасно оплатив) строк оплати орендної плати. У такому випадку орендодавець має право нарахувати штрафні санкції (штраф, пеню), розмір яких визначений цим договором та/або чинним законодавством України. Такі штрафні санкції нараховуються з дня виникнення заборгованості і до дня фактичного внесення орендної плати орендарем.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача протягом наведених в позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.п. 7.3.1 Договору орендодавець за цим Договором має право в разі прострочення оплати орендної плати вимагати від орендаря сплати штрафних санкцій, передбачених Договором та/або чинним законодавством України в порядку, передбаченому цим Договором.

Як передбачено п. 9.2.1 орендар несе відповідальність за кожен день прострочення внесення орендної плати згідно строків, визначених цим Договором та/або Протоколом у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення оплати, від несвоєчасно внесеної орендної плати за кожен день прострочення оплати.

У позовній заяві позивач виклав свою позицію стосовно здійсненого розрахунку та вказав, що оскільки Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025, у зв`язку з введенням в дію Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» від 09.01.2025 № 4196-IX шестимісячне обмеження (ч. 6 ст. 232 ГК) після цієї дати не застосовується.

З розрахунку позивача, який міститься у тексті позовної заяви, вбачається, що сума пені становить 15471,62 грн за період існування прострочення заборгованості з грудня 2024 року по вересень 2025 року.

При цьому, в період прострочення:за грудень 2024 та січень 2025 року позивачем нараховано пеню з урахуванням шестимісячного строку; з лютого 2025 по вересень 2025 - від кожного платежу окремо та до дати подання позову 26.05.2026 року, тобто без обмеження періоду для нарахування пені в 6 місяців.

У відзиві відповідач повністю заперечує заявлені позивачем штрафні санкції та вказує, що позивач помилково вважає, що скасування Господарського кодексу України з 28.08.2025 року дозволяє йому нараховувати пеню без обмежень понад 6 місяців, у зв`язку з втратою чинності Господарського кодексу України.

Судом проаналізовано чинне законодавство, позицію сторін та встановлено наступне:

Відповідно до ст. 230 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За змістом ч. 6 ст. 231 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025 у зв`язку з введенням в дію Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" від 09.01.2025 № 4196-IX.

Визначаючись щодо застосування норми ч. 6 ст. 232 ГК України до спірних правовідносин сторін, суд виходить з того, що відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі № 920/51/23).

З огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що договір та відповідні цивільні права і обов`язки сторін (зокрема зобов`язання відповідача оплатити орендні платежі) частково виникли до втрати чинності ГК України (щодо платежів, які виникли з грудня 2024 по липень 2025) до спірних правовідносин сторін за цей період із нарахування пені за порушення грошового зобов`язання слід застосовувати положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

Крім цього, сторони у договорі не обумовили більш тривалий строк для нарахування штрафних санкцій.

Зважаючи на викладене та те, що в період з грудня 2024 по липень 2025 строк оплати зобов`язання настав до втрати чинності ГК України, судом здійснено власний розрахунок пені в межах шестимісячного строку, визначеного ч.6 ст. 232 ГК України за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон", та встановлено:

- за грудень 2024 року на суму боргу 6000,00 грн за період з 06.01.2025 по 06.07.2025 підлягає стягненню 901,81 грн пені;

- за січень 2025 року на суму боргу 6000,00 грн за період з 06.02.2025 по 06.08.2025 підлягає стягненню 917,92 грн пені;

- за лютий 2025 року на суму боргу 6000,00 грн за період з 06.03.2025 по 06.09.2025підлягає стягненню 942,41 грн пені;

- за березень 2025 року на суму боргу 6000,00 грн за період з 06.04.2025 по 06.10.2025 підлягає стягненню 937,64 грн пені;

- за квітень 2025 року на суму боргу 6000,00 грн за період з 06.05.2025 по 06.11.2025 підлягає стягненню 942,74 грн пені;

- за травень 2025 року на суму боргу 6000,00 грн за період з 06.06.2025 по 06.12.2025 підлягає стягненню 937,64 грн пені;

- за червень 2025 року на суму боргу 6000,00 грн за період з 06.07.2025 по 06.01.2026 підлягає стягненню 942,74 грн пені;

- за липень 2025 року на суму боргу 6000,00 грн за період з 06.08.2025 по 06.02.2026 підлягає стягненню 941,42 грн пені;

Що стосується зобов`язань за серпень 2025 року, то строк оплати по ній настав 06.09.2025; за вересень 2025 строк оплати настав 06.10.2025, тобто вже після втрати чинності Господарським кодексом України, таким чином обмеження у 6 місяців не застосовується, як наслідок, заявлені позивачем періоди з 06.09.2025 по 26.05.2026 та з 06.10.2025 по 26.05.2026 є правильними.

За підрахунком суду, розмір пені за вказані періоди складає 1320,99 грн та 1168,11 грн відповідно.

З урахуванням викладеного, розмір пені, заявлений позивачем в сумі 15471,62 грн підлягає частковому задоволенню в розмірі 9953,42 грн.

Також відповідно до п. 9.2.3. Договору, позивач просить стягнути з відповідача 18000,00 грн штрафу.

Як зазначено в ст. 551 ЦК України, штраф це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Згідно п.п.п 9.2.3. Договору, у випадку, якщо прострочка по сплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів, орендар додатково сплачує штраф в розмірі 30% від місячної орендної плати.

Оскільки відповідач зобов?язаний був здійснювати кожен з платежів до 5числа місяця, наступного за звітним місяцем, за який нараховується орендна плата, прострочка оплати платежів в період з грудня 2024 по вересень 2025 складає більше як 15 календарних днів за кожен місяць окремо.

За таких обставин, у позивача виникло право на стягнення поряд із основною заборгованістю 30% штрафу.

Згідно розрахунку наданого позивачем штраф застосований на суму грошового зобов`язання зі сплати товару в розмірі та складає 18000,00 грн (60 00,00 х 30%).

Перевіривши правильність наданого розрахунку, а також застосовуючи відсотки штрафу, визначені сторонами Договору, суд встановив, що заявлений до стягнення розрахунок штрафу є арифметично вірним, відтак підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 18 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 1819,73 грн 3% річних за загальний період прострочення з 06.01.2025 п 26.05.2026 та 5248,04 грн інфляційних втрат з січня 2025 по квітень 2026.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за допомогою системи «Ліга:Закон» і періодів їх проведення та встановив, що надані позивачем розрахунки є арифметично правильними та правомірними, у зв`язку з чим заявлені до стягнення 1819,73 грн 3% річні та 5248,04 грн інфляційні втрати підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Процесуальне законодавство встановлює критерії, відповідність яким визначає здатність того чи іншого доказу мати доказову силу. Такими критеріями є належність, допустимість, достовірність та достатність доказів.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи позиції сторін, враховуючи підтверджений у ході розгляду справи факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань з оплати орендного користування обладнанням,суд дійшов висновку про задоволення позову частково. З відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 228482,72 грн заборгованості за Договором № 25/09/20/3-ОР від 25.09.2020, 9953,42 грн пені, 18000,00 грн штрафу, 1819,73 грн 3% річних та 5248,04 грн інфляційних втрат.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовна заява була подана через підсистему "Електронний суд", заявник мав сплатити судовий збір у розмірі 3228,26 грн.

При цьому позивачем здійснено оплату судового збору згідно квитанції ID 9764-2727-5067-3837 від 29.05.2026 в розмірі 4035,33 грн.

Судовий збір в розмірі 807,07 грн (4035,33-3228,26) може бути повернуто на користь позивача з Державного бюджету України згідно ухвали суду за відповідним клопотанням позивача згідно до вимог ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вказану суму необхідного до сплати судового збору 3228,26 грн, та часткове задоволення позовних вимог, відшкодуванню витрат позивача по оплаті судового збору з відповідача підлягає сума 3162,04 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будвендор (08293, Київська обл., м. Буча, вул. Тарасівська, буд. 32, офіс 201, код ЄДРПОУ 41286491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконтейнер» (01033, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 25, квартира 2, код ЄДРПОУ 34880413): 228482 (двісті двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят дві) грн 72 коп. заборгованості, 9953 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн 42 коп. пені, 18000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп. штрафу, 1819 (одну тисячу вісімсот дев`ятнадцять) грн 73 коп. 3% річних, 5248 (п`ять тисяч двісті сорок вісім) грн 04 коп. інфляційних втрат та 3162 (три тисячі сто шістдесят дві) грн 04 коп. судового збору.

3. Відмовити в решті заявлених позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін