Decision № 139908230, 21.09.2026, Zhovtovodsk City Court of Dnipropetrovsk Oblast

справа №176/1440/26

провадження №2/176/1536/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Гусейнова К.А.,

за участю секретаря судового засідання: Петренко Н.В.,

представника позивача: адвоката Руденка С.П.,

представника відповідача: адвоката Король Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні суду в місті Жовті Води цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Руденка Сергія Павловича, до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС», в особі представника адвоката Король Тетяни Володимирівни, про стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

01 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Руденка С.П., звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою до СТОВ «ВЕЛЕС», у якій просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2025 по 01.08.2025 у загальному розмірі 7 719,86 грн, з яких: 7 163,35 грн сума основного боргу з орендної плати; 239,37 грн інфляційні втрати; 143,07 грн 3% річних; 174,07 грн пеня; стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,36 га, кадастровий номер 1421282400:02:001:0545, розташованої на території Комарської сільської ради Волноваського (колишнього Великоновосілківського) району Донецької області. 02 серпня 2018 року між сторонами було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 7 років, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.08.2018. Строк дії договору закінчився 01.08.2025. Відповідно до пунктів 9, 10 Договору розмір річної орендної плати складає 10 960,02 грн (6% від нормативної грошової оцінки) та підлягає щорічній індексації.

Позивач зазначає, що за період з 01.01.2025 по дату закінчення строку дії договору 01.08.2025 (213 календарних днів), відповідач зобов`язання зі сплати орендної плати не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 7 163,35 грн (з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік 1,12). У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання після припинення договору позивачем на підставі статті 625 ЦК України та пункту 14 Договору нараховано інфляційні втрати в сумі 239,37 грн, 3% річних у сумі 143,07 грн та пеню в сумі 174,07 грн за період прострочення з 02.08.2025 по 01.04.2026.

29 квітня 2026 року представник відповідача СТОВ «ВЕЛЕС» адвокат Король Т.В., подала через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Заперечення мотивовано тим, що несплата орендної плати зумовлена дією обставин непереборної сили (форс-мажором) внаслідок збройної агресії РФ проти України, введенням воєнного стану, а також тим, що наказом Мінрозвитку громад та територій України № 779 від 30.04.2025 Комарську сільську територіальну громаду з 17 січня 2025 року віднесено до зони активних бойових дій. Відповідач вважав, що в силу статті 617 ЦК України та частини шостої статті 762 ЦК України він звільнений від обов`язку внесення плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, посилаючись на розпорядження голови Донецької ОДА/ОВА від 23.01.2023 № 29/5-23 (зі змінами), відповідь начальника Комарської СВА від 24.04.2026 № 02/1-29/738, розпорядження начальника Комарської СВА від 28.07.2025 № 164/1-р та статистичну звітність форм № 4-сг і № 29-сг за 2025 рік.

05 травня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, де зазначив, що стаття 617 ЦК України звільняє сторону лише від цивільно-правової відповідальності (санкцій), а не від виконання основного грошового зобов`язання. Доказів наявності належного індивідуального сертифіката ТПП України щодо спірного договору відповідач не надав, а загальний лист ТПП України від 28.02.2022 та акти органів державної виконавчої влади не мають преюдиційного характеру. Також відповідач не надав належних та допустимих доказів об`єктивної неможливості використання саме спірної земельної ділянки кадастровий номер 1421282400:02:001:0545, не повідомляв орендодавця про форс-мажорні обставини, а податкова пільга органу місцевого самоврядування стосується зобов`язань перед бюджетом і не скасовує цивільних зобов`язань перед орендодавцем. Подані представником відповідача заперечення не прийняті судом до уваги через пропуск процесуального строку на подачу таких заперечень, в поновлені якого було відмовлено в судовому засіданні 21.05.2026.

ІІ. Процесуальні дії у справі та позиції сторін у судовому засіданні

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Територіальну підсудність судових справ Великоновосілківського районного суду Донецької області змінено та передано Жовтоводському міському суду Дніпропетровської області розпорядженням Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року (із зміною підсудності з 06 січня 2025 року).

У судовому засіданні представник позивача адвокат Руденко С.П., позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Додатково суду пояснив, що строк дії укладеного договору сплив 01 серпня 2025 року. Будь-яких повідомлень про дострокове припинення чи розірвання договору орендар на адресу орендодавця не направляв, у зв`язку з чим договір достроково розірваний чи припинений не був. Наголосив, що надані відповідачем документи не є сертифікатом ТПП і не доводять наявності форс-мажорних обставин.

Представник відповідача адвокат Король Т.В., у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити в позові повністю. Зазначила, що визначальним і юридично істотним для вирішення цієї справи є встановлення самого фактичного аспекту: можливості чи неможливості використання земельної ділянки орендарем у спірний період. Представник відповідача наполягала, що факт неможливості використання орендованої земельної ділянки СТОВ «ВЕЛЕС» у 2025 році є повністю доведеним сукупністю наданих письмових доказів (віднесенням території Комарської сільради до зони активних бойових дій згідно з наказом Мінрозвитку № 779, листом Комарської СВА від 24.04.2026 № 02/1-29/738, де прямо вказано кадастровий номер ділянки та факт її необробки через забруднення вибухонебезпечними предметами, розпорядженнями Донецької ОДА/ОВА № 29/5-23 та № 88/5-25, а також статистичними звітами 4-сг і 29-сг). У зв`язку з цим вважала, що на підставі частини шостої статті 762 ЦК України орендар звільнений від сплати орендної плати за 2025 рік.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,36 га, кадастровий номер 1421282400:02:001:0545, розташованої на території Комарської сільської ради Волноваського (колишнього Великоновосілківського) району Донецької області. Право власності підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДН № 121731 від 20.12.2005 та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.04.2026 № 27387791.

02 серпня 2018 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та СТОВ «ВЕЛЕС» (Орендар) було укладено Договір оренди землі (далі Договір), за умовами якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування вказану земельну ділянку (пункти 1, 2 Договору).

Відповідно до пункту 8 Договору його укладено строком на 7 (сім) років. Право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.08.2018, номер запису: 27387800. Таким чином, визначений сторонами строк дії Договору оренди землі завершився 01 серпня 2025 року.

Згідно з пунктом 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відробітковій формі, за домовленістю сторін. Орендна плата щорічно складає не менше ніж 6 (шість) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що у грошовому еквіваленті становить 10 960,02 грн на рік.

Пунктом 10 Договору сторони погодили, що орендна плата підлягає індексації згідно з діючим законодавством України.

Пунктом 14 Договору встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 42 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по договору, якщо невиконання відбулось за обставин, які виникли після укладення договору внаслідок невідворотних дій надзвичайного характеру, які сторона не змогла ні передбачити, ні попередити прийняті заходи (повінь, пожежа, землетрус, посуха, градобій та інші), які призвели до неможливості виконання даного договору.

Відповідно до наданої позивачем банківської виписки АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2024 по 31.03.2026, орендна плата за 2025 рік відповідачем виплачена не була. Факт невиплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2025 по дату завершення дії договору 01.08.2025 стороною відповідача не заперечується та визнається у відзиві і поясненнях представника.

Термін перебування земельної ділянки в оренді відповідача у 2025 році до закінчення строку дії договору (01.08.2025 включно) склав 213 календарних днів. Належний розмір орендної плати за цей період з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік (1,12) становить:

ІV. Норми права, застосовані судом

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 13, 21 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Зобов`язання відповідача зі сплати орендної плати за період фактичного перебування ділянки у користуванні орендаря у 2025 році підлягало виконанню у повному обсязі. Зі спливом строку дії договору 01.08.2025 припинилися договірні відносини оренди, що зумовлює обов`язок відповідача провести повний та остаточний фінансовий розрахунок з орендодавцем за фактичний час користування землею.

V. Мотиви суду щодо оцінки доказів і доводів сторін стосовно форс-мажору (ст. 617 ЦК) та неможливості використання землі (ч. 6 ст. 762 ЦК)

Заперечуючи проти позову, сторона відповідача вважає доведеним факт неможливості використання орендованої земельної ділянки та наполягає на звільненні від сплати орендної плати на підставі частини шостої статті 762 ЦК України та від відповідальності за статтею 617 ЦК України, надавши суду:

розпорядження голови Донецької ОДА/ОВА від 23.01.2023 № 29/5-23 та розпорядження голови Донецької ОДА/ОВА від 04.02.2025 № 88/5-25 «Про внесення змін до розпорядження від 23 січня 2023 року № 29/5-23»;

лист-відповідь начальника Комарської СВА від 24.04.2026 № 02/1-29/738;

розпорядження начальника Комарської СВА від 28.07.2025 № 164/1-р;

форми статистичної звітності № 4-сг і № 29-сг за 2025 рік.

Оцінюючи вказані докази відповідно до вимог статей 7680, 89 ЦПК України, суд приходить до висновку про їх недостатність для звільнення відповідача від виконання грошового зобов`язання, виходячи з такого.

Щодо статті 617 ЦК України та належного посвідчення форс-мажору: Частиною першою статті 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У судовій практиці Верховного Суду утверджено сталу правову позицію, згідно з якою цивільно-правова відповідальність полягає у застосуванні заходів майнового впливу (сплата неустойки, відшкодування збитків). Стаття 617 ЦК України містить підстави звільнення виключно від відповідальності за порушення зобов`язання, але не звільняє сторону від обов`язку виконати саме зобов`язання (сплатити заборгованість за користування майном) та не припиняє його дію (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 757/58385/16-ц).

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» єдиним належним документом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для конкретного договірного зобов`язання окремого суб`єкта, є Сертифікат Торгово-промислової палати України (або уповноваженої регіональної ТПП). Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема, у постановах від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22), форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру; загальний лист ТПП України від 28.02.2022 не є сертифікатом у розумінні закону та не звільняє сторону автоматично від доказування обставин неможливості виконання окремого договору. СТОВ «ВЕЛЕС» належного індивідуального сертифіката ТПП України суду не надало.

Щодо правової природи розпоряджень Донецької ОДА/ОВА від 23.01.2023 № 29/5-23 та від 04.02.2025 № 88/5-25: Суд критично ставиться до посилань відповідача на розпорядження голови Донецької ОДА/ОВА від 23.01.2023 № 29/5-23 зі змінами, внесеними розпорядженням від 04.02.2025 № 88/5-25. Аналізуючи зміст та преамбулу цих нормативно-розпорядчих актів, суд звертає увагу на норми права, на підставі яких вони видані: розпорядження від 23.01.2023 № 29/5-23 прийнято відповідно до підпункту 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України; розпорядження про внесення змін від 04.02.2025 № 88/5-25 прийнято відповідно до підпункту 10.1 пункту 10 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Обидві зазначені норми Податкового кодексу України встановлюють особливості справляння єдиного податку 4-ї групи для сільськогосподарських товаровиробників у період воєнного стану (зокрема, щодо збереження статусу платника податку та звільнення від визначення мінімального податкового зобов`язання перед бюджетом). Отже, вказані розпорядження є локальними актами, виданими виключно для регулювання публічно-правових (податкових) відносин між сільгосптоваровиробниками та податковими органами. Обласна державна (військова) адміністрація не наділена законом компетенцією засвідчувати форс-мажорні обставини у приватноправових зобов`язаннях між орендодавцями-фізичними особами та орендарями чи змінювати умови діючих цивільних договорів. Тому ці акти не можуть підтверджувати наявність обставин непереборної сили у відносинах оренди з позивачем.

Щодо частини шостої статті 762 ЦК України та доказів неможливості використання ділянки: Відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Велика Палата Верховного Суду у фундаментальній постанові від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 сформулювала чіткий висновок: підставою для звільнення орендаря від обов`язку внесення плати за цією нормою є об`єктивна безпосередня неможливість використовувати передане у найм майно. При цьому, за правилами статей 12, 81 ЦПК України та практики Верховного Суду (постанова від 12 квітня 2023 року у справі № 910/14244/20), тягар доказування повної неможливості використання майна покладається виключно на наймача (орендаря).

Сам по собі факт введення воєнного стану в Україні, як і віднесення території Комарської сільської територіальної громади наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 30.04.2025 № 779 до зони активних бойових дій з 17.01.2025, не є безумовною та автоматичною підставою для звільнення наймача від орендної плати (постанови Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 911/1236/22, від 08.02.2024 у справі № 910/19084/22). Сторона, яка заявляє про звільнення за ч. 6 ст. 762 ЦК України, зобов`язана довести об`єктивну неможливість використання конкретної індивідуально визначеної земельної ділянки.

Оцінюючи лист начальника Комарської СВА від 24.04.2026 № 02/1-29/738, на який посилалася представник відповідача як на доказ неможливості обробки земельної ділянки кадастровий номер 1421282400:02:001:0545 у 2025 році «через забруднення вибухонебезпечними предметами», суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про протимінну діяльність в Україні» обстеження територій на наявність вибухонебезпечних предметів (ВНП), складання відповідних карт, сертифікатів безпеки та очищення (розмінування) здійснюється виключно сертифікованими операторами протимінної діяльності, підрозділами ДСНС України, Міністерства оборони України або Державної спеціальної служби транспорту. Сільська військова адміністрація не є оператором протимінної діяльності та не має правової компетенції самостійно засвідчувати фактичний стан забрудненості конкретної ділянки боєприпасами. До листа Комарської СВА не додано жодного акта фахового обстеження ділянки позивача кадастровий номер 1421282400:02:001:0545 вибухотехнічними або саперними службами; у матеріалах справи відсутні будь-які приписи чи накази військового командування про заборону доступу працівників та техніки СТОВ «ВЕЛЕС» саме до цього масиву полів. Вказаний лист є відповіддю на звернення адвоката відповідача від 22.04.2026, а констатація факту «необробки» ґрунтується виключно на відомостях, наданих самим орендарем. Проте фактичне нездійснення обробітку земельної ділянки є наслідком власного управлінського рішення суб`єкта господарювання та само по собі не є тотожним юридичному факту непереборної об`єктивної неможливості її використання. Форми статистичної звітності № 4-сг та № 29-сг за 2025 рік також є документами внутрішнього обліку СТОВ «ВЕЛЕС», які підтверджують лише структуру посівів та відсутність збору врожаю підприємством, але не доводять наявності непереборних зовнішніх перешкод у доступі до землі.

Розпорядження начальника Комарської СВА від 28.07.2025 № 164/1-р «Про надання податкової пільги» також не приймається судом, оскільки воно стосується виключно пільг зі сплати місцевих податків (земельного податку) до бюджету відповідно до норм Податкового кодексу України і не звільняє відповідача від виконання грошових договірних обов`язків перед приватним орендодавцем.

Крім того, як правильно наголосив представник позивача у судовому засіданні, протягом усього строку оренди у 2025 році орендар жодного разу не звертався до орендодавця ОСОБА_1 з повідомленнями про неможливість користування ділянкою, не ініціював дострокового розірвання договору та повернення землі за актом приймання-передачі до завершення строку його дії.

Враховуючи викладене, відповідачем не доведено наявності встановлених частиною шостою статті 762 ЦК України підстав для звільнення від орендної плати. За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу з орендної плати за фактичний період користування з 01.01.2025 по 01.08.2025 у розмірі 7 163,35 грн є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

VІ. Щодо нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 та від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 послідовно підкреслює, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України нарахування не є неустойкою, штрафом або штрафною санкцією, а є особливою мірою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та платі за користування утримуваними коштами. Відтак посилання сторони відповідача на статтю 617 ЦК України або на дію воєнного стану не може слугувати підставою для звільнення боржника від передбаченого статтею 625 ЦК України обов`язку зі сплати інфляційних втрат та 3% річних.

Оскільки строк дії Договору оренди землі завершився 01 серпня 2025 року, строк остаточного розрахунку зі сплати орендної плати настав не пізніше цієї дати. Відтак, починаючи з 02 серпня 2025 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Згідно з перевіреним судом розрахунком позивача за період прострочення з 02.08.2025 по 01.04.2026: інфляційні втрати становлять 239,37 грн; 3% річних становлять 143,07 грн. Розрахунок проведено вірно та відповідно до норм чинного законодавства, тому вказані суми підлягають стягненню з відповідача. Щодо пені: згідно з пунктом 14 Договору сторони встановили сплату пені у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення. Сума пені, нарахована позивачем за період з 02.08.2025 по 01.04.2026, становить 174,07 грн. Оскільки відповідач не надав індивідуального сертифіката ТПП України та не довів відсутності своєї вини відповідно до статті 614 ЦК України, вимога про стягнення договірної пені в розмірі 174,07 грн також підлягає задоволенню.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 7 719,86 грн (7 163,35 грн + 239,37 грн + 143,07 грн + 174,07 грн).

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 064,96 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу: у позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат у сумі 12 000,00 грн та зазначено про надання доказів їх понесення відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України. Суд зазначає, що питання остаточного розподілу цих витрат підлягає вирішенню після надання позивачем детального розрахунку та первинних підтверджуючих документів у строки та в порядку, визначеному статтею 141 та статтею 270 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 614, 617, 625, 626, 629, 759, 762, 792 Цивільного кодексу України, статтями 13, 21, 22, 24, 25 Закону України «Про оренду землі», статтями 2, 4, 12, 13, 7681, 89, 141, 247, 258, 259, 263265, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС» про стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС» (ЄДРПОУ 30844570, місцезнаходження: 85520, Донецька область, Волноваський район, село Комар, вул. Єгорова, будинок 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість за Договором оренди землі від 02 серпня 2018 року за період з 01 січня 2025 року по 01 серпня 2025 року у загальному розмірі 7 719,86 грн (сім тисяч сімсот дев`ятнадцять гривень 86 копійок), з яких:

7 163,35 грн сума основного боргу з орендної плати;

239,37 грн інфляційні втрати;

143,07 грн 3% річних;

174,07 грн пеня.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС» (код ЄДРПОУ 30844570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Жовтоводського міського суд

Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ