Decision № 139906363, 21.09.2026, Zaporizhzhia District Administrative Court

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 вересня 2026 року Справа № 280/8543/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом - ОСОБА_1

до Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

17.08.2026 засобами системи Електронний суд до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка), до Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (далі відповідач), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 13 лютого 2025 року № ЦО-1743/210 щодо ОСОБА_1 , яким скасовано рішення медико-соціальної експертної комісії від 17.08.2023 № 1491 та змінено безстроково встановлену другу групу інвалідності на третю групу з 17.08.2023 строком до 01.09.2025;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань/коштів Відповідача на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 064,96 грн та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу, остаточний розмір яких буде визначено на підставі доказів, поданих у строки, передбачені статтями 139 і 143 КАС України.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач з 2023 року був визнаний інвалідом ІІ групи (загальне захворювання) безстроково. Перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за інвалідністю з 2023 року. В червні 2026 року позивачу зателефонували працівники Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та повідомили про наявність заборгованості, пов`язаної з пенсійними виплатами, запропонувавши звернутися до органу Пенсійного фонду. Позивач дізнався, що підставою для перерахунку його пенсії є витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів ПФУ. 13 лютого 2025 року експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення № ЦО-1743/210, яким скасовано рішення МСЕК від 17.08.2023 № 1491 та сформовано новий результат: другу групу інвалідності змінено на третю з 17.08.2023, строком на два роки до 01.09.2025, із визначенням строку перегляду у серпні 2025 року. Жодного запрошення на проходження повторного обстеження в клініці Інституту за адресою м.Дніпро, провулок Феодосія Макаревського, 1-А, на особисту поштову адресу, на електрону пошту або за місцем проживання - позивач не отримував, як то і рішення про зміну групи інвалідності. Про причини змінення групи інвалідності позивача не повідомили. Такі дії позивач вважає порушенням положень п. 3 Постанови КМУ від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", яким закріплено, що особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням (за зверненням опікуна у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності) або за рішенням суду. Отже, оскільки самостійного бажання проходити повторне оцінювання повсякденного функціонування позивач не виявив, а відповідного рішення суду не існує - то, жодного переогляду його інвалідності не могло відбуватися, а тому рішення №ЦО-1743/210 від 13.02.2025 про зміну групи інвалідності з ІІ на ІІІ, з безстрокової на строкову - є незаконним, необґрунтованим, та має бути скасоване судом. Вважає, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії та змінено групу інвалідності позивачу - за відсутності на те жодної підстави. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 01.09.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Позивач у строк усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.09.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 14.09.2026 витребувано документи у відповідача.

15.09.2026 Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив. Відповідач зазначив, що з 01.01.2025 на нього наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 № 2022 покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, а перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії проведено законно, на виконання запиту Національної поліції України Головне управління національної поліції в Запорізькій області від 21 жовтня 2024 року № 13829/6-2024 в межах кримінального провадження № 12024082040001139 від 02.08.2024 де визначено переглянути та за наявності скасувати рішення обласної МСЕК №1 згідно доданого переліку осіб, де серед інших був Позивач ОСОБА_1 . На переконання відповідача, перевірка обґрунтованості раніше прийнятого рішення є самостійною процедурою, відмінною від повторного оцінювання особи, а тому повідомлення особи та проведення її повного медичного обстеження є обов`язковими лише у разі прийняття рішення про необхідність проведення повторного оцінювання; неповідомлення особи у разі перевірки за наявними документами медико-експертної справи порушенням процедури не є. Відповідач також зазначив, що суд не наділений повноваженнями оцінювати підставність медичного висновку, а перевіряє лише дотримання процедури його прийняття, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

16.09.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначено наступне, звичайний запит поліції не є належною підставою для перевірки за пунктом 51 Порядку № 1338 Відповідач прямо зазначає, що перевірку проведено на підставі запиту ГУНП у Запорізькій області № 13829/6-2024 у межах кримінального провадження № 12024082040001139. Це ж зазначено в пункті 6.1 оскаржуваного рішення: «запит старшого слідчого». Відповідач не довів, що запит № 13829/6-2024 є постановою слідчого у розумінні статті 110 КПК України, містить вступну, мотивувальну та резолютивну частини, стосується саме ОСОБА_1 та постановляє провести перевірку обґрунтованості рішення МСЕК. Посилання на факт реєстрації кримінального провадження також не є самостійною підставою для втручання у статус інвалідності. В оскаржуваному рішенні неправильно зазначено предмет перевірки Довідка МСЕК серії 12 ААГ № 169056 і акт огляду № 1491 датовані 17.08.2023. Саме цим рішенням ОСОБА_1 установлено другу групу інвалідності безстроково. Натомість у пункті 1.1 протоколу/рішення № ЦО-1743/210 як дату рішення, що підлягає перевірці, зазначено 17.08.2024. Окрім цього у відзиві запит поліції датовано 21.10.2024, тоді як у пункті 6.2 оскаржуваного документа зазначено іншу дату - 25.10.2024. Відповідач не усунув цю розбіжність і не надав пояснення щодо автентичності та належності документа, який фактично став підставою перевірки. Відзив не містить жодного доказу направлення або вручення ОСОБА_1 витягу чи повного рішення від 13.02.2025. Не надано електронного повідомлення, поштової квитанції, опису вкладення, рекомендованого повідомлення про вручення або відомостей електронної системи, що підтверджують доведення рішення до відома позивача. Унаслідок цього ОСОБА_1 не знав, що безстрокову другу групу замінено на третю лише до 01.09.2025 та що повторний перегляд визначено на серпень 2025 року. Він об`єктивно не міг своєчасно пройти перегляд або оскаржити рішення. Лише 23.06.2026 із телефонного повідомлення ПФУ позивач дізнався про негативні пенсійні наслідки, а витяг отримано представником 30.07.2026 після адвокатського запиту. Оскаржуваним рішенням у лютому 2025 року не лише змінено групу на майбутнє, а й сформовано новий результат з 17.08.2023 - тобто майже за півтора року до його прийняття. Це призвело до перегляду пенсійних виплат за минулий період, виникнення заборгованості та подальшого припинення пенсії через строк, про який позивача не повідомили. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до рішення медико-соціальної експертної комісії № 1491 від 17.08.2023 року та довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 169056 ОСОБА_1

встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням безстроково.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за інвалідністю з 2023 року.

23.06.2026 Позивачу зателефонували працівники Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та повідомили про наявність заборгованості, пов`язаної з пенсійними виплатами, запропонувавши звернутися до органу Пенсійного фонду.

13.02.2025 експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення № ЦО-1743/210, яким скасовано рішення МСЕК від 17.08.2023 № 1491 та сформовано новий результат: другу групу інвалідності змінено на третю з 17.08.2023, строком на два роки до 01.09.2025, із визначенням строку перегляду у серпні 2025 року.

23.06.2026 представником Позивача направлено адвокатські запити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та до установи, на базі якої діє Центр оцінювання функціонального стану особи.

30.07.2026 на електронну пошту представника надійшов витяг із рішення від 13.02.2025 № ЦО-1743/210.

Позивач не погоджується з вищевказаним рішенням, вважає його неправомірним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов наступних висновків.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закон №875-ХІІ) (у редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі ст.3 Закону №875-ХІІ інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначено, що особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі Закон №2961-IV). За визначенням, наведеним в абз.4, 8 ч.1 ст.1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Розглядаючи дану справу суд враховує, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 490/9823/16-ц сформований висновок про те, що спір про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених МСЕК, є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 у справі № 821/1524/17 медико - соціальна експертна комісія є суб`єктом владних повноважень лише у вертикальних відносинах з особами, стосовно яких прийняте відповідне рішення.

Таким чином, суд має надати оцінку правомірності рішення Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" на яку покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, в тому числі, чи таке рішення було прийнято з дотриманням Закону України "Про адміністративну процедуру".

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 року. У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року "Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів" (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024), що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора. Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Підпунктом "б" пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

Законом України від 19 грудня 2024 року № 4170-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі Закон № 4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу ІІ Закону № 4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім зазначених пунктів).

Відповідно до абз. 1-6 пункту 2, що йде за Розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4170-IX установити, що: особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України "Про військовий обов`язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанови від 25 жовтня 2024 р. № 1207 та 08 листопада 2024 р. № 1276, якими було внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 "Питання медико-соціальної експертизи". Постанова Кабінету Міністрів України за № 1317 від 03.12.2009 втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" за № 1338 від 15.11.2024.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №2022 від 03.12.2024 "Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи" відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказано, зокрема, покласти права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673). Наказом МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 було також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (надалі - Положення). Пунктом 8 Положення встановлено, що Комісія проводить перевірку, зокрема й за запитами правоохоронних органів, обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.

Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" за № 1338 від 15.11.2024 набирала чинності з дня її опублікування, крім абзаців третього - шостого пункту 1, пунктів 7, 8 цієї постанови, які набрали чинності з 1 січня 2025 року. Цією постановою КМУ затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Частиною 3 даної постанови визначено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року. Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою . Документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України "Про військовий обов`язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.(абз.8) Особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням (за зверненням опікуна у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності) або за рішенням суду (абз.10).

Отже, з наведеного правового врегулювання вбачається, що особам, яким встановлено інвалідність органами МСЕК, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України на встановлений строк інвалідності та рішення прийняті МСЕК є законними і чинними прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій, а особи, яким інвалідність встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням або за рішенням суду. Наявності вказаних вище підстав суд не встановив.

Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 (далі - Порядок №1338, надалі - в редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного рішення).

Пунктом 10 Порядку №1338 визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Оскільки рішення медико-соціальної експертної комісії про встановлення ОСОБА_1 ІІ-ї групи інвалідності були прийняті до вступу в дію Постанови КМУ №1338, то перевірка обгрунтованості вказаних рішень МСЕК повинна проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого вказаною вище постановою КМУ №1338.

Підпунктом 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 (далі - Положення №1338) визначено, що Центр оцінювання функціонального стану особи: проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних. Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Пунктом 12 Порядку №1338 визначено, що під час проведення очного, виїзного за місцем перебування/лікування особи або з використанням методів і засобів телемедицини розгляду справи з проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - справа) експертною командою за заявою особи, щодо якої він здійснюється, поданою в електронній (у разі технічної можливості) або паперовій формі, можуть бути присутні: лікар, який направив особу на проведення оцінювання, зокрема з використанням методів і засобів телемедицини; уповноважений представник особи (зокрема залучений лікар, соціальний працівник, фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб). До заяви додається копія документа, що підтверджує повноваження уповноваженого представника у разі його залучення. Особа або її уповноважений представник мають право до початку проведення оцінювання подати адміністратору заяву щодо самостійного здійснення відео-, аудіофіксації розгляду справи експертною командою з використанням власних технічних засобів.

Під час проведення очного, виїзного за місцем перебування/лікування особи або з використанням методів і засобів телемедицини розгляду справи здійснюється фіксація проведення огляду експертними командами за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Запис такого розгляду зберігається в закладі охорони здоров`я, в якому сформована відповідна експертна команда, протягом трьох років. У разі оскарження рішення експертної команди запис розгляду передається до Центру оцінювання функціонального стану особи. Особа, стосовно якої проводилося оцінювання, має право отримати запис очного, виїзного або з використанням методів і засобів телемедицини розгляду, подавши відповідне клопотання до закладу охорони здоров`я, в якому сформована відповідна експертна команда. Особа або її уповноважений представник мають право за допомогою власних технічних засобів здійснити фотофіксацію документів, що формуються експертною командою під час оцінювання особи. Під час розгляду справи стосовно осіб з числа діючих або колишніх військовослужбовців СБУ або розвідувальних органів на розгляді експертної команди можуть бути присутні представники військово-медичної служби (підрозділу) СБУ та розвідувальних органів. Під час проведення розгляду справи стосовно військовослужбовців Держприкордонслужби, Національної гвардії, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, осіб, які перебували на військовій службі (службі) в Держприкордонслужбі, Національній гвардії, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на розгляді експертної команди можуть бути присутні представники закладів охорони здоров`я МВС, Держприкордонслужби, Національної гвардії, ДСНС.

З аналізу даних правових норм слідує, що під час проведення перевірки рішення МСЕК на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має право діяти відповідно до загального Порядку, який не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення МСЕК іншим шляхом, ніж як проведенням повторного оцінювання особи, без її виклику та повідомлення, тільки на підставі дослідження медичних документів, поданих позивачем на МСЕК у попередні роки. Для Центру не передбачено окремий порядок скасування рішень МСЕК у вигляді тільки дослідження медичних документів, наданих МСЕК при попередньому огляді та встановленні інвалідності.

Тому, якщо є сумніви щодо визначення інвалідності, або групи інвалідності, відповідач повинен здійснити повторне оцінювання особи так як це встановлено Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого вказаною вище постановою КМУ №1338. Про що повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова;

Таким чином, скасування рішення МСЕК без проведення повторного оцінювання та без виклику та огляду особи, є неправомірним, оскільки таких повноважень Центр немає.

Підпунктом 5 п. 8 Положення про експертні команди передбачено право Центру на прийняття рішення про скасування рішення експертних команд щодо встановлення інвалідності, але таке право Центр має при оскарженні рішення МСЕК. Позивач не звертався до Центру оцінювання функціонального стану особи зі скаргою.

Відповідач не спростував доводів позивача про те, що позивач не повідомлявся про проведення щодо нього оцінювання повсякденного функціонування особи, не викликався на огляд, та взагалі був був обізнаний про проведення щодо нього оцінювання повсякденного функціонування особи. Також відсутні докази відмову позивача від повного медичного обстеження чи неприбуття особи.

Суд наголошує, у контексті спірних правовідносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності винесеного рішення, за умови протилежного нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.

Суд зазначає, що право особи на участь у процесі прийняття рішення (у тому числі і у формі участі у засіданні органу публічної адміністрації з приводу застосування міри юридичної відповідальності за звинуваченням у вчиненні протиправного діяння) передбачено п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС України і за своєю суттю є гарантією легітимних сподівань та розумних очікувань на те, щоби бути "почутим" органом влади чи управління, мати змогу подати документи у спростування події вчинку чи вини, а тому реалізація цього права особи не залежить від розсуду владного суб`єкта. При розв`язанні названої суперечності вирішальне значення має характер та зміст процедурної поведінки як органу публічної адміністрації, так і особи, котрій висунуто звинувачення у вчиненні правопорушення за критерієм доброчесності та фактор нездоланної дії чинників вимушеності органу публічної адміністрації на вчинення управлінського волевиявлення в умовах необізнаності приватної особи.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідачем не доведено дотримання законодавчих вимог щодо повідомлення позивача про проведення щодо нього оцінювання повсякденного функціонування особи, що за встановлених у справі обставин має суттєве значення для можливості прийняття відповідачем законного та обґрунтованого рішення.

Наведений перелік підстав для проведення перевірки обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності є вичерпним і не передбачає такої підстави, як запит правоохоронного органу. Натомість у розділі 6.2 оскаржуваного рішення підставою його ініціювання зазначено саме лист Запит старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління національної поліції в Запорізькій області. Кримінальне провадження № 13829/1/6-2024 від 25.10.2024 12024082040001139 від 02.08.2024. Відповідно до статті 110 Кримінального процесуального кодексу України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови; лист органу досудового розслідування процесуальним рішенням не є, а тому не може бути підставою для проведення перевірки обґрунтованості рішення в розумінні пункту 51 Порядку та підпункту 2 пункту 8 Положення.

Посилання відповідача на те, що перевірку проведено на виконання Запит старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління національної поліції в Запорізькій області, Кримінальне провадження № 13829/1/6-2024 від 25.10.2024 12024082040001139 від 02.08.2024 суд відхиляє, оскільки у самому оскаржуваному рішенні (розділ 6.2) його підставою зазначено запит, а не постанову, тоді як за приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на обґрунтування, яке не було покладено в основу оскаржуваного рішення. Крім того, наведені у розділі 6.2 реквізити не дозволяють ідентифікувати процесуальне рішення стосовно позивача, а з наданої відповідачем копії процесуального документа вбачається залучення установи як спеціаліста для проведення перевірки, а не наявність постанови слідчого чи ухвали суду стосовно позивача. Індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим та вмотивованим, тобто містити чіткі фактичні та юридичні підстави його прийняття (правова позиція Верховного Суду у постанові від 01.11.2022 у справі № 380/3045/21).

Абзацами одинадцятим - тринадцятим пункту 51 Порядку та підпунктом 2 пункту 8 Положення визначено, що оцінювання під час перевірки обґрунтованості рішення здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі відповідача-1 або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова; за результатами перевірки Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення, а у разі неприбуття особи для повного медичного обстеження приймається рішення про скасування попереднього рішення.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що скасування раніше прийнятого рішення про встановлення інвалідності та формування нового рішення за результатами перевірки її обґрунтованості можливе лише за результатами оцінювання, проведеного на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження особи. Натомість оскаржуване рішення прийнято заочно, виключно за документами медико-експертної справи, без проведення повного медичного обстеження позивача. При цьому розділи 8.3 та 8.4 оскаржуваного рішення не містять відомостей про виклик позивача, його неприбуття чи відмову від обстеження, що виключає й підставу для скасування попереднього рішення у зв`язку з неприбуттям особи.

Доводи відповідача про те, що перевірка обґрунтованості рішення є самостійною процедурою, відмінною від повторного оцінювання, а тому повідомлення особи та її медичне обстеження не є обов`язковими, суд відхиляє. За змістом пункту 51 Порядку та підпункту 2 пункту 8 Положення Центр оцінювання функціонального стану особи не наділений правом скасовувати рішення медико-соціальної експертної комісії та формувати нове рішення інакше, ніж за результатами оцінювання, проведеного на підставі повного медичного обстеження особи з дотриманням процедури її повідомлення. Інше тлумачення надавало б суб`єкту владних повноважень можливість заочно змінювати обсяг раніше набутих особою прав без її відома та участі, що суперечить наведеним нормам і принципам адміністративної процедури.

Розглядаючи дану справу суд враховує, що на спірні правовідносини, в тому числі, поширюється дія Закону України "Про адміністративну процедуру". Так, серед принципів адміністративної процедури відповідно до ст.4 даного Закону є відкритість, гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні. Частинами 1 та 2 статті 12 Закону України "Про адміністративну процедуру" визначено, що адміністративний орган зобов`язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї. Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

Статтею 17 Закону України "Про адміністративну процедуру" визначено, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи. Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків. Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Згідно статті 63 Закону України "Про адміністративну процедуру" учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом. Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви. Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.

Заслуховування не проводиться, якщо:

1) необхідно вжити негайних заходів для запобігання заподіянню шкоди;

2) відповідно до законодавства вимагається негайне прийняття рішення;

3) адміністративний орган приймає відповідний адміністративний акт в автоматичному режимі;

4) прохання заявника є очевидно безпідставним.

Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (частина 2 статті 10) та сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності (частина 2 статті 15).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач не був заслуханий з цього приводу, відповідно оскаржуване рішення прийнято відповідачем без забезпечення права позивача на участь в адміністративному провадженні, передбаченого Законом України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 року №2073-IX.

Отже, суд вважає, що відповідач діяв протиправно провівши оцінювання без участі позивача (заочно), не запросивши його для проходження повторного повного медичного обстеження, не отримавши відмови позивача від такого обстеження. Суд також зазначає про відсутність доказів прийняття рішення про проведення заочного розгляду.

Таким чином, проведення перевірки обґрунтованості та скасування зазначеного рішення МСЕК з порушенням порядку, здійснено всупереч принципам "юридичної визначеності й леґітимних очікувань" та "належного урядування", що порушує вимогу "якості закону", про що неодноразово було зазначено в рішеннях ЄСПЛ та в постанові Верховного Суду від 21 липня 2016 року в справі № 909/1172/15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 912/2797/21

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушена процедура перевірки рішення МСЕК щодо ОСОБА_1 .

Щодо покликань позивача на те, що у рішенні відсутні належні та достатні обґрунтування, то суд зазначає, що суду наданий витяг з рішення, відповідачем не надано ні повний текст рішення № ЦО-1743/210, ані протокол до нього, тому суду невідоме якими чинниками керувався відповдіач при зміні групи інвалідності позивача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі "Suominen v. Finland", заява № 37801/97, пункт 36), орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень визначеним статтею 2 КАС України критеріям для оцінювання рішення (дій), є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Вказане відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.05.2025 по справі №580/7747/24.

Розглядаючи дану справу, суд враховує, що у справі Рисовський проти України (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури. Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх жодних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про те, що позивач не може бути визнаний особою з інвалідністю 2 групи безстроково, не надав доказів на підтвердження компетенції та дотримання законодавчо визначених процедур при проведення перевірки обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності ОСОБА_1 3-ї групи і не довів правомірності оскаржуваного рішення, у зв`язку із чим останнє підлягає скасуванню.

За наведеного суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи № ЦО-1743/210 від 13.02.2025 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Оскільки позивачем у позовній заяві зроблено заяву відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України про подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення, питання про розподіл таких витрат може бути вирішене судом шляхом ухвалення додаткового рішення після надходження відповідних доказів.

Керуючись статтями 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса фактична адреса: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (пров. Феодосія Макаревського, буд. 1-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 03191673) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 13 лютого 2025 року № ЦО-1743/210, щодо ОСОБА_1 , яким скасовано рішення медико-соціальної експертної комісії від 17.08.2023 № 1491 та змінено безстроково встановлену другу групу інвалідності на третю групу з 17.08.2023 строком до 01.09.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (пров. Феодосія Макаревського, буд. 1-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 03191673) на користь ОСОБА_1 (адреса фактична адреса: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 21.09.2026.

Суддя Р.В. Сацький