Court ruling № 139899671, 21.09.2026, Bilhorod-Dnistrovskyi City and District Court of Odesa Oblast

УХВАЛА

Про відмову у застосуванні заходів процесуального примусу

Справа № 495/9201/23

Номер провадження 2/495/1284/2026

21 вересня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.

за участю секретаря Чибукової О.В.

справа № 495/9201/23

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському Одеської області клопотання про застосування заходів процесуального примусу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

представника позивачів адвоката Каланжова В.І.

представника відповідача адвоката Гасанова К.І.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

30 червня 2026 року до суду від представника позивачів надійшло клопотання про застосування заходів процесуального примусу до сторони відповідача у вигляді попередження про недопущення зловживання процесуальними правами.

У мотивування вищеописаного клопотання зазначається, що протягом судового розгляду представник відповідача систематично використовує процесуальні механізми не для належного захисту своєї правової позиції, а виключно з метою недопущення завершення розгляду справи.

Так, за клопотанням сторони відповідача судом було призначено судову експертизу.

Однак після задоволення відповідного клопотання саме сторона відповідача відмовилася від проведення призначеної нею ж експертизи, фактично унеможлививши виконання ухвали суду.

Після цього, коли справа фактично перейшла до завершальної стадії судового розгляду, представник відповідача почав заявляти нові клопотання про виклик експерта для надання пояснень, незважаючи на те, що саме відповідач позбавив суд можливості отримати відповідний експертний висновок.

Такі дії взаємно виключають одна одну та свідчать про відсутність послідовної процесуальної поведінки.

Крім того, вже після завершення підготовчого провадження та після дослідження основної частини доказів представником відповідача було здійснено спробу долучення нових доказів у вигляді фотознімків транспортного засобу, походження яких не підтверджено належними та допустимими доказами, а самі вони подані із порушенням процесуального порядку подання доказів.

Надалі представник відповідача заявив клопотання про виклик свідка, однак у подальшому сам відмовився від його допиту.

Після цього було заявлено ще одне клопотання про допит самих позивачів як свідків, попри те, що позивачі вже надали суду особисті пояснення, а стаття 234 ЦПК України прямо передбачає можливість такого допиту виключно за добровільною згодою сторони, якої позивачі не надавали.

Таким чином, суд фактично стикається не з окремими процесуальними клопотаннями, а із системною зміною процесуальної позиції відповідача залежно від розвитку судового розгляду.

Сторона позивача стверджує, що позивач належним чином сформував свої позовні вимоги, своєчасно подав докази, виконав усі процесуальні обов`язки та неодноразово забезпечував явку до суду.

Натомість відповідач, систематично змінюючи власну процесуальну позицію, фактично отримує можливість нескінченно повертати розгляд справи до вже пройдених процесуальних стадій.

Вищеописане на переконання представника позивача суперечить принципу рівності сторін, закріпленому статтею 12 ЦПК України, та створює очевидний дисбаланс процесуальних можливостей.

А отже, представник позивача наполягає на тому, щоб визнати, що наведена сукупність процесуальних дій сторони відповідача має ознаки зловживання процесуальними правами та врахувати зазначені обставини при вирішенні всіх подальших процесуальних питань у даній справі; визнати зловживанням стороною відповідача подання заяви про допит в якості свідків (без згоди позивачів) на проведення їх допиту; застосувати до сторони відповідача заходи процесуального примусу у вигляді попередження про недопущення зловживання процесуальними правами.

14 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про визнання дій представника позивачів адвоката Каланжова Владислава Івановича такими, що свідчать про наявність ознак недобросовісного користування процесуальними правами та створення перешкод для своєчасного розгляду справи та застосування до нього заходу процесуального примусу у вигляді попередження про неприпустимість подальшого зловживання процесуальними правами.

Як на підставі свого клопотання, представник відповідача посилається на те, що згідно з Ухвалою суду від 07.10.2025 суд на місці задовольнив клопотання представника відповідача про виклик та допит свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та призначив наступне судове засідання на 25 листопада 2025 року у 11 год 20 хв. 25.11.2025 у судове засідання повісткою були викликані вказані свідки, однак судове засідання проведено не було у зв`язку з безпідставної неявкою до суду представника позивачів адвоката Каланжова В.І.

Наступне судове засідання було призначено на 09 грудня 2025 року у 10 год 30 хв. 09.11.2025 у судове засідання повісткою були викликані вказані свідки, однак судове засідання проведено не було у зв`язку з безпідставної неявкою до суду представника позивачів адвоката Каланжова В.І.

Наступне судове засідання було призначено на 26 лютого 2026 року у 14 год 00 хв. 26.02.2026 у судове засідання повісткою були викликані вказані свідки, однак судове засідання проведено не було у зв`язку з безпідставної неявкою до суду представника позивачів адвоката Каланжова В.І.

Наступне судове засідання було призначено на 26 травня 2026 року у 16 год 00 хв.

Таким чином представник позивачів адвокат Каланжов В.І. тричі безпідставно не з`являвся у судові засідання у справі, що на переконання представника відповідача є безпідставою для застосування до нього заходів процесуального примусу.

У судовому засіданні представник позивача своє клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні, проти задоволення клопотання представника відповідача категорично заперечував.

Представник відповідача проти задоволення клопотання представника позивача заперечував. Пояснив, що експертизу довіритель не спроможен заплатити через маленький розмір пенсії 2500 грн, а причиною відмови від допиту одного зі свідків була систематична неявка представника позивача у судові засідання, зокрема 09.12, 26.02, 26.05.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Права та обов`язки представника учасників справи визначені ч. ч. 1, 2 ст. 43 ЦПК України. Зокрема, учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 ЦПК України, у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, на учасників судового процесу та їх представників покладено обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного йому законом загального типу поведінки.

За одним із сучасних визначень, під зловживанням правом розуміються випадки, коли суб`єкт, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.

Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки. Слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.

Цивільне процесуальне законодавство України містить невичерпний перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини наголошував, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»).

Згідно з ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали (ст. 143 ЦПК України).

Види заходів процесуального примусу визначені ч. 1 ст. 144 ЦПК України, а саме: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф.

Відповідно до ст. 145 ЦПК України до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання.

Таким чином, конструкція вищеописаної статті передбачає можливість застосування такого заходу процесуального примусу як попередження виключно у випадку порушення порядку під час судового засідання або невиконання учасником судового процесу розпоряджень головуючого.

Статтею ж 148 ЦПК України визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що підстави застосування окремих заходів процесуального примусу чітко окреслені цивільним процесуальним законодавством, обставини, викладені у розглядуваних заявах сторін є відмінними від тих, за наявності яких до учасників судового процесу може бути застосовано попередження, суд вважає клопотання представника позивача та представника відповідача такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 43, 44, 143, 144, 148 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача про застосування заходів процесуального примусу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

У задоволенні клопотання представника відповідача про застосування заходів процесуального примусу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Повний текст ухвали складений 21 вересня 2026 року.

Суддя: