Court ruling № 139888821, 10.09.2026, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42225/25-к

У Х В А Л А

про продовження дії запобіжного заходу

10 вересня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.1 ст.114-1, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 194 КК України,

за участі :

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Печерського районного суду м.Києва перебуває вказане кримінальне провадження.

Прокурором заявлено клопотання про продовження відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, обґрунтовуючи його тим, що ризики, які існували під час досудового розслідування і які в сукупності з іншими обставинами були підставою для застосування раніше застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились; інші, менш суворі запобіжні заходи, не пов`язані з утриманням обвинувачених під вартою, не зможуть забезпечити виконання ними процесуальних обов`язків; обвинувачуються в тому числі у вчиненні тяжких злочинів.

Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, просив визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання, стверджуючи про відсутність ризиків, а також вказував не недостатнє обґрунтування прокурором неможливості застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Вказав, що обвинувачений має зареєстрована місце проживання та не має наміру переховуватися.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Розглянувши клопотання сторони обвинувачення та захисту, заслухавши прокурора, сторону захисту з приводу заявлених клопотань, вивчивши подані клопотання та додані до них матеріали, матеріали кримінального провадження, які стосуються розгляду клопотань, суд приходить до висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави та відмову в задоволенні клопотання захисників обвинувачених про зміну відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та цілодобовий домашній арешт або заставу.

Відповідно до положень ч.3 ст.315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Під час розгляду таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ КПК України.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, визначеному главою 18 КПК України.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Висновок про доцільність продовження щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд обґрунтовує тим, що з моменту взяття обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під варту та по даний час, не змінилися обставини, які стали підставою для застосування щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинувачених може забезпечити і більш м`який запобіжний захід. З моменту затримання і по даний час, саме утримання обвинувачених в ізоляції від суспільства, шляхом обмеження певних їх прав та свобод, гарантує їх належну поведінку. Застосування відносно особи останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було зумовлено не виключно тяжкістю злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачуються, а й сукупністю і інших даних, які, зокрема, стосувалися їх особи.

У свою чергу, метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення «поза розумним сумнівом» винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри у розумінні п.175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також критерії, визначені у статті 178 КПК України, та ризики, передбачені пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України і які встановлені ухвалою слідчого судді при застосуванні запобіжного заходу.

Таким чином, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що ризики, зокрема, передбачені п.1-5, ч.1 ст. 177 КПК України, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшилися, продовжують існувати та в судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою.

Суд вважає, що ці обставини можуть спонукати обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до вчинення спроби ухилитися від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

У той же час, не може залишатися поза увагою суду те, що Указом Президента України №64/2022 на території України, починаючи з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Враховуючи наведене, суд обґрунтовано приходить до висновку, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можуть переховуватись від суду. Крім того, доведеним є те, що на теперішній час, ризик переховування обвинувачених від суду не зменшився, не втратив свою актуальність та продовжує існувати.

На переконання суду ризик впливу на свідків теж продовжує існувати, враховуючи, що згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, стороні захисту в порядку ст.290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що обвинувачений може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.

Таким чином, є підстави вважати про обґрунтовану наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, тобто можливості обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, який жодним чином також не зменшився і вказане виправдовує тримання обвинувачених під вартою.

Обставин, які б вказували на зворотнє чи спростовували б такі, в ході підготовчої частини судового розгляду по суті встановлено не було, сторона захисту доказів цього, суду не надала та під час розгляду клопотань у підготовчому судовому засіданні не здобуто.

Що стосується ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення або знищення, приховання чи спотворення речей (документів), які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, - суд вважає їх доведеними з огляду на характеризуючи дані про особу обвинувачених.

Судом також враховано наявність обставин, які відповідно до вимог ст.178 КПК України повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу, а саме, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, його репутацію, міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, майновий стан, розмір майнової шкоди.

Стороною захисту не надано належних доказів про незадовільний стан здоров`я обвинувачених, який би унеможливлював їх перебування у умовах тримання під вартою.

Відомостей, які б свідчили про неможливість утримування обвинувачених під вартою в умовах місця утримання, у тому числі і за станом здоров`я, суду не надано та судовому засіданні не здобуто.

Застосування до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу вигляді домашнього арешту не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків, оскільки не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за їх поведінкою та потенційними спробами впливати на свідків, переховуватись від суду.

З врахуванням вищенаведеного, норм чинного Кримінального процесуального кодексу України, який регламентує порядок обрання, продовження, зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого, в задоволенні клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, або застави слід відмовити.

З урахуванням абз.8 ч.4 ст.183 КПК України, суд також не вбачає підстав для визначення обвинуваченим альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 194 КК України.

Отже, встановлення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які не зменшилися та відсутність інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть їм запобігти, виправдовує подальше тримання обвинувачених під вартою, а тому стосовно них необхідним і обґрунтованим є продовження строку тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Доводи захисника обвинувачених про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід визначити розмір застави, суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються нормою ч.6 ст.176 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні зокрема, злочину, передбаченого ст. 114-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

На переконання суду, застосований відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходять за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, не надає можливості впливу на учасників кримінального провадження, ризики щодо цього є дійсними та триваючими, а більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.177-178, 182, 183, 196, 197, 331 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.

Застосований до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів, до 08 листопада 2026 року, включно, без визначення розміру застави.

Застосований до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів, до 08 листопада 2026 року, включно, без визначення розміру застави.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, - для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1