Decision № 139880965, 16.09.2026, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 рокусправа № 380/16603/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (далі - відповідач, ЛМКП "Львівтеплоенерго") , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" адреса м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, Ел. Пошта Office_lte@lte.lviv.ua, Електронний кабінет є в наявності, ЄДРПОУ 05506460, які полягають у ненаданні відповіді на запит по суті щодо суспільно значимої інформації;

- зобов`язати Львівське міське комунальне підприємства "Львівтеплоенерго" адреса м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, Ел. Пошта Office_lte@lte.lviv.ua, Електронний кабінет є в наявності ЄДРПОУ 05506460, надати відповідь на інформаційний запит від 27.07.2026 № 21, а саме надати:

- рішення Львівської міської ради /ухвалу /наказ /розпорядження або інше щодо укладеного публічного договору для багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 ;

- у разі відсутності запитуваної інформації повідомити про її відсутність.

Ухвалою від 17.08.2026 суддя відкрила провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Ухвалою від 17.08.2026 суд відмовив у залученні ОСОБА_2 до участі у справі як третьої особи.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.06.2026 позивач звернувся до ЛМКП "Львівтеплоенерго" з інформаційним запитом від 27.06.2026 № 21, який містить суспільний інтерес, а саме просив надати рішення Львівської міської ради /ухвалу /наказ /розпорядження або інше щодо укладеного публічного договору для багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 . Станом на 29.07.2026, тобто після закінчення п`ятиденного строку (п`ять робочих днів), визначеного законом, відповідач не надав жодної відповіді на запит, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 03.09.2026 (вх. № 78259), у якому зазначає, що ЛМКП "Львівтеплоенерго" скерувало ОСОБА_1 відповідь на запит № 21 (вихідний № 08-7199-08/26 від 26.08.2026). Зокрема у відповіді від 26.08.2026 № 08-7199-08/26 ЛМКП "Львівтеплоенерго" повідомило наступне: «Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі самостійно обирають модель договірних відносин у багатоквартирному будинку на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Договори про надання комунальних послуг мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України про затвердження типових договорів приєднання про надання комунальних послуг. Відтак, Рішення Львівської міської ради/ухвали/накази/розпорядження та інше щодо укладеного публічного договору для багатоквартирного будинку за адресою м. Львів, вул. О. Степанівни, будинок 23 відсутні». Така форма відповіді як повідомлення про відсутність запитуваної інформації була запропонована ОСОБА_1 у запиті № 21, і в такому форматі ЛМКП "Львівтеплоенерго" було її надано запитувачу. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив від 09.09.2026 (вх. № 79921), у якій зазначає, що листом від 25.08.2026 № 08-7199-08/26 ЛМКП "Львівтеплоенерго" на інформаційний запит № 21 надано відповідь про те, що жодного документу, у якому зазначено про те, що жителям будинку АДРЕСА_1 не встановлено, за яким саме договором надається послуга з постачання тепла. У зв`язку з тим, що діючим законодавством передбачено п`ять типів договорів про надання послуг з теплопостачання, п`ятдесят п`ять (55) споживачів, які проживають у будинку АДРЕСА_1 , наділені повноваженнями укласти будь який договір з п`яти, що визначені законодавством на власний розсуд, оскільки жодним документом повідомленням, оголошенням ЛМКП "Львівтеплоенерго" не повідомляло жителів про необхідність укласти конкретний договір. За період з 2006 по 2026 р. ЛКП ЛЬВІВЗАЛІЗНИЧНЕТЕПЛОЕНЕРГО, ЛМКП "Львівтеплоенерго" жодного разу не повідомляло споживачів про необхідність укласти Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та не розміщувало будь-якої заяви повідомлення на дошці оголошень будинку АДРЕСА_1 або у засобах масової інформації щодо надання послуг з централізованого теплопостачання будинку або у інший спосіб.

Представник відповідача подав заперечення (на відповідь на відзив) від 15.09.2026 (вх. № 81702), у якій зазначає, що ЛМКП "Львівтеплоенерго" відповідь на запит надало, до відзиву долучено копію відповіді та докази її скерування запитувачу інформації.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 звернувся до ЛМКП "Львівтеплоенерго" з запитом на отримання публічної інформації від 27.06.2026 № 21/2026, в якому просив надіслати на електронну адресу наступну інформацію:

- рішення Львівської міської ради /ухвалу /наказ /розпорядження або інше щодо укладеного публічного договору для багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 ;

- у разі відсутності запитуваної інформації повідомити про її відсутність.

Листом від 25.08.2026 № 08-7199-08/26 ЛМКП "Львівтеплоенерго" на запит повідомив, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9.11.2017 (далі - Закон № 2189), споживачі самостійно обирають модель договірних відносин у багатоквартирному будинку на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Договори про надання комунальних послуг мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 4 Закону № 2189-VIII Кабінет Міністрів України затвердив такі типи договорів:

типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання гарячої води (із здійсненням обслуговування і поточного ремонту внутрішньобудинкової системи теплопостачання);

типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (із здійсненням обслуговування і поточного ремонту внутрішньобудинкової системи теплопостачання);

типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання гарячої води;

типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії;

типовий договір з колективним споживачем про надання послуги з постачання гарячої води;

типовий договір з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії;

типовий колективний договір про надання послуги з постачання гарячої води;

типовий колективний договір про надання послуги з постачання теплової енергії;

Так, відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

З урахуванням вказаного вище повідомляємо, що на сайті «Урядовий портал» опубліковано наступні постанови Кабінету Міністрів України:

- від 08 вересня 2021 р. № 1022 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830;

- від 08 вересня 2021 р. № 1023 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182.

Вказаними постановами, зокрема, затверджені тексти типових індивідуальних договорів про надання комунальних послуг, що є публічними договорами приєднання, а саме:

1. Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води.

2. Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

На виконання вимог ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про ЖКП» повідомляємо, що тексти вказаних індивідуальних договорів про надання комунальних послуг, що є публічними договорами приєднання, опубліковані на офіційному сайті ЛМКП "Львівтеплоенерго" 30 вересня 2021 року, Індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води вступили в дію 01 грудня 2021 року.

З врахуванням викладеного з 01 грудня 2021 року між ЛКП «Залізничнетеплоенерго» та з 01.01.2024 року між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 по вул.О.Степанівни укладено індивідуальні публічні договори про надання послуг з постачання теплової енергії. Укладання письмових договорів про надання вказаних послуг чинним законодавством України не передбачено, а також: для укладення договорів не передбачено потреби в окремих рішеннях (ухвалах, наказах) Львівської міської ради.

Відтак, Рішення Львівської міської ради/ухвали/накази/розпорядження та інше щодо укладеного публічного договору для багатоквартирного будинку за адресою м. Львів, вул. О.Степанівни, будинок 23 відсутні.

Позивач вважаючи дії відповідача, які полягають у ненаданні відповіді по суті на запит щодо суспільно значущої інформації протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно із статтями 1, 4 Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень.

Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Згідно з статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Стаття 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначає, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Згідно з статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частин 2, 5 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" зазначено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

При цьому, законодавець зобов`язує розпорядника інформації надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, яка має бути повною, достовірною та точною або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Суд встановив, що запит про надання інформації від 27.06.2026 № 21/2026 надісланий позивачем на електронну пошту ЛМКП "Львівтеплоенерго" Office_lte@lte.lviv.ua 29.06.2026 о 10:53, про що свідчить долучений до матеріалів справи скрін-шот сторінки електронної пошти направлення запиту.

Листом від 25.08.2026 № 08-7199-08/26 ЛМКП "Львівтеплоенерго", покликаючись на Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830; від 08 вересня 2021 року № 1023 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182», на запит повідомило, що з 01 грудня 2021 року між ЛКП «Залізничнетеплоенерго» та з 01.01.2024 року між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 укладено індивідуальні публічні договори про надання послуг з постачання теплової енергії. Укладання письмових договорів про надання вказаних послуг чинним законодавством України не передбачено, а також: для укладення договорів не передбачено потреби в окремих рішеннях (ухвалах, наказах) Львівської міської ради. Відтак, Рішення Львівської міської ради/ухвали/накази/розпорядження та інше щодо укладеного публічного договору для багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 відсутні.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач у справі, як розпорядник інформації надав повну інформацію на запит позивача від 27.06.2026 № 21.

Позивач вказує про неповноту наданої відповідачем інформації на його запит, зокрема з посиланням на рішення суду у справі № 757/41604/24-ц від 10.03.2025, зазначає, що у зв`язку з тим, що діючим законодавством передбачено п`ять типів договорів про надання послуг з теплопостачання, п`ятдесят п`ять (55) споживачів, які проживають у будинку АДРЕСА_1, 23, наділені повноваженнями укласти будь який договір з п`яти, що визначені законодавством на власний розсуд, оскільки жодним документом повідомленням, оголошенням ЛМКП "Львівтеплоенерго" не повідомляло жителів про необхідність укласти конкретний договір. За період з 2006 по 2026 р. ЛКП ЛЬВІВЗАЛІЗНИЧНЕТЕПЛОЕНЕРГО, ЛМКП "Львівтеплоенерго" жодного разу не повідомляло споживачів про необхідність укласти Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та не розміщувало будь якої заяви повідомлення на дошці оголошень будинку АДРЕСА_1 або у засобах масової інформації щодо надання послуг з централізованого теплопостачання будинку або у інший спосіб.

Суд відхиляє зазначені доводи позивача, оскільки такі не стосується предмета і підстав позову в цій справі.

Позовні вимоги позивача стосуються оскарження дій ЛМКП "Львівтеплоенерго", які полягають у ненаданні відповіді на запит по суті щодо суспільно значимої інформації від 27.07.2026 № 21 стосовно надання рішення Львівської міської ради /ухвали /наказу /розпорядження або інше щодо укладеного публічного договору для багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1, а не стосуються дій відповідача щодо повідомлення споживачів про необхідність укласти індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії тощо.

При цьому, суд встановив, що відповідь на запит на отримання публічної інформації від 25.08.2026 № 08-7199-08/26 надіслана позивачу 25.08.2026 на електронну пошту позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1), про що свідчить долучений до матеріалів справи скрін-шот сторінки електронної пошти направлення відповіді на запит.

Отже, така інформація була надана поза визначеним статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" п`ятиденним строком.

Суд зазначає, що право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.

Суд при розгляді справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19.03.2019 у справі № 800/369/17.

Верховний Суд вказав, що не надавши відповідь на запит у встановлений Законом України "Про доступ до публічної інформації" п`ятиденний строк, відповідач допустив протиправну бездіяльність, тому захистити порушене право на своєчасне отримання інформації можливо лише шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача.

У такому разі, оскільки відповідачем порушено право позивача на своєчасне отримання відповіді на запит, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу відповіді на запит від 27.06.2026 № 21/2026 у встановлений законом п`ятиденний строк.

Суд звертає увагу, що позивач у прохальній частині позовної заяви вказує дату запиту 27.07.2026, однак згідно із запитом на отримання публічної інформації № 21/2026 дата запиту від 27.06.2026.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача, які полягають у ненаданні відповіді по суті на запит щодо суспільно значущої інформації та зобов`язання Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" надати відповідь на інформаційний запит від 27.07.2026 № 21, суд відмовляє у задоволенні таких, оскільки як встановлено вище, відповідач розглянув та надав відповідь на запит на інформацію.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (вул. Данила Апостола, буд. 1, м. Львів, 79040, ЄДРПОУ 05506460) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на запит на інформацію від 27.06.2026 № 21/2026 у встановлений законом п`ятиденний строк.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 16.09.2026.

Суддя Кедик М.В.