Decision № 139877549, 14.09.2026, Teplyk District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 144/711/26

Провадження № 2/144/619/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Магдяк Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Дудник С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Позика" (далі - ТОВ "ФК "Позика") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилався на те, що 26.11.2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №39247107, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 3500 гривень, які останній зобов`язувався повернути у встановлений строк, сплатити проценти за користування ними та інші платежі, передбачені договором.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено Договір факторингу № 01092025/1, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Ірбіс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Позика» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Позика» приймає належні ТОВ «ФК «Ірбіс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема за кредитним договором №39247107 від 26.11.2021 року.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 року, ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №39247107 в сумі 12425 гривень, з яких: 3500 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту; 8925 гривень - сума заборгованості за відсотками.

З врахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача 12425 гривень заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 гривень.

Ухвалою суду від 28.05.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

09.06.2026 відповідач подав відзив на позов, в якому вказав, що з наявного в нього кредитного договору № 39247107 від 26.11.2021 вбачається, що первісна сума кредиту становила 3500,00 грн.. Позивач заявляє до стягнення 12425,00 грн., тобто суму, яка значно перевищує тіло кредиту. Наявний в нього договір укладався з ТОВ "ФК "Ірбіс", натомість позивачем в справі є ТОВ "ФК "Позика". У зв`язку з чим позивач повинен довести своє право вимоги саме до нього за договором №39247107. Позивач повинен надати належні докази фактичного перерахування кредитних коштів саме йому, зокрема платіжні документи інформацію про банківську картку або рахунок, дату та суму перерахування.

У відзиві ОСОБА_2 просить позовні вимоги не задовольняти у заявленому розмірі; у разі недоведеності позивачем права вимоги, факту видачі коштів або розміру заборгованості відмовити в задоволенні позову; у разі наявності підстав - застосувати наслідки спливу позовної давності.

16.06.2026 представником позивача подана відповідь на відзив, в якій сторона позивача стверджує про обгрунтованість позовних вимог, вважає, що вони підлягають до задоволення з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив. Вказують, що на підтвердження факту відступлення права вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту №39247107 від 26.11.2021 на користь ТОВ "ФК "Позика" від ТОВ "ФК "Ірбіс", позивачем надані документи: копію договору факторингу №01092025/01 від 01 вересня 2025; витяг з додатку №1 до договору факторингу №01092025/01 від 01 вересня 2025; копію акту приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу №01092025/01 від 01 вересня 2025 року; копію платіжної інструкції №6054383 від 02 вересня 2025 з призначенням платежу: "Оплата суми фінансування згідно з договором факторингу №01092025/01 від 01 вересня 2025 року. Без ПДВ". 26.11.2021 між ТОВ "ФК "Ірбіс" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №39247107, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором - 713170. Як випливає з умов кредитного договору, строк кредитування був визначений до 24.02.2022. Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності за цим зобов`язанням мав розпочатися наступного дня - 25.02.2022. Однак, станом на 25.02.2022 на території України діяв безперервний карантин (запроваджений з 12.03.2020), під час якого строки позовної давності були продовжені на строк дії такого карантину на підставі п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України. Надалі, до завершення карантину, з 24.02.2022 року також було введено воєнний стан, який додатково зупинив перебіг строку позовної давності (п. 19 того ж розділу). Оскільки з 25.02.2022 і впродовж усього наступного періоду аж до вересня 2025 року законодавством України послідовно виключалися можливість перебігу позовної давності (спочатку через карантинні обмеження, які згодом пересилив та продовжив воєнний стан), трирічний строк позовної давності не розпочинався. Обчислення строку позовної давності для звернення до суду розпочалося лише після набрання чинності Законом №4434-ІХ - з 04 вересня 2025 року, та відповідно спливає 04 вересня 2028 року. Відповідач не дотримався умов договору про надання фінансового кредиту, оскільки не повернув кредит у встановлений строк і не здійснив жодного платежу в рахунок його погашення. У відповідності до умов кредитного договору розмір відсотків за користування кредитом протягом встановленого умовами кредитного договору строку, розраховувався за формулами: 1. У період із 26.11.2021 по 26.12.2021 підлягають сплаті проценти у розмірі 2,50 відсотків за кожен день користування кредитом, що складає: 3500, 00 (сума кредиту)*0,025 (2,5/100)*30 (днів) = 2625,00 грн., у період із 27.12.2021 по 24.02.2022 підлягають сплаті проценти у розмірі 3,00 відсотків за кожен день користування кредитом, що складає 3500,00 (сума кредиту)*0.03 (3/100)*60 (днів)=6300,00 грн. Загальна сума заборгованості становить 12425,00 грн., які просять стягнути з відповідача.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує, що позивач не довів належними доказами факт отримання ним коштів. Заперечує проти поновлення позивачу пропущеного процесуального строку без належного обгрунтування. Позивач не надав повних технічних доказів підписання електронного договору. Вважає, що відповідь позивача на відзив не спростовує його заперечень, викладених у відзиві. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог. У разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, просить зменшити заявлену до стягнення суму до документально підтвердженого, законного та співмірного розміру. Судові витрати покласти на позивача або зменшити їх розмір відповідно до результатів розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив провести розгляд справи без участі представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини відсутності не повідомив, з отриманих від нього заяв, відзиву, заперечення на відповідь на відзив, йому відомо про розгляд справи.

Суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 26.11.2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №39247107 (а.с. 18-23).

Згідно п. 3.1. договору, за цим договором товариство надає кредит клієнту у розмірі 3500 гривень, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору, за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству: за пільговий перід 30 карендарних днів з 26.11.2021 по 26.12.201 пільгову процентну ставку 2,5%, стандартну процентну ставку у розмірі 3% - 60 календарних днів з 27.12.2021 по 24.02.2022. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п.4.2 цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта.

Мета кредитування - задоволення власних потреб клієнта, що не суперечить чинному законодавству України та не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю. Клієнт зобов`язується використовувати кредит лише відповідно до мети кредитування, що вказана у цьому договорі (п. 3.4 договору).

Згідно п. 4.2 договору, клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 24.02.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

Цей договір є електронним договором у розумінні ЗУ «Про електронну комерцію», оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу. Цей договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, використання якого допускає ЗУ «Про електронну комерцію» (п.п. 13.1, 13.2 кредитного договору)

Кредитний договір ОСОБА_2 підписав електронним підписом №713170.

Згідно довідки про ідентифікацію клієнта ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» клієнт ОСОБА_2 ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Ірбіс» відповідно до вимог частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VІІІ. Акцепт оферти Позичальником (підписання договору електронний підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору №1234173413469: унікальний ідентифікатор - 713170; номер телефону, на який відправлено персональний ідентифікатор - 0733067647; дата та час підписання - 26.01.2021 року; номер картки - НОМЕР_1 (а.с. 15).

Як вбачається з листа №3152_251024113648від 24.10.025 року, ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило ТОВ «ФК «Ірбіс», що згідно договору на переказ коштів, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 26.11.2021 19:35:42 на суму 3500 гривень, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 121836386, призначення платежу: зачислення 3500 гривень на карту НОМЕР_1 (а. с. 25).

У відповіді від 02.07.2026 №46358/47-260701/189-БТ на запит по справі №144/711/26 Акціонерне Товариство "Акцент-Банк" (АТ "А-БАНК") повідомляє, що картка № НОМЕР_2 (рахунок № НОМЕР_3 ) емітована на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , серія та номер паспорта: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , електронна адреса). До відповіді додано довідку про рух коштів з 26.11.2021 по 30.11.2021, згідно якої 26.11.2026 на картку відповідача зараховані кошти в сумі 3500 гривень (а. с. 104-112).

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Із дослідженого судом договору про надання фінансового кредиту №39247107 від 26.11.2021 року, встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України«Про електронні довірчі послуги».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, договір про надання фінансового кредиту №39247107 від 26.11.2021 року, укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону, а саме: з боку позикодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора, та за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі.

Із копії вказаного договору також видно, що ОСОБА_2 як позичальник та споживач за договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши Товариству свої персональні дані (РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_6 , тел. НОМЕР_7 , адресу проживання: АДРЕСА_2 та відомості про електронну пошту).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

01.09.2025 року ТОВ «ФК «Позика» (фактор) та ТОВ «ФК «Ірбіс» (клієнт) уклали договір факторингу №01092025/01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором (п. 2.1 договору факторингу) (а. с. 21-23).

Реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим договором, форма реєстру прав вимоги наведена в додатку №1 до цього договору (п.1.6 договору факторингу).

Згідно п. 4.1 договору факторингу, перехід права вимоги: право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі, наведеній в додатку №1 до цього договору.

Відповідно витягу із додатку №1 до договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року, ТОВ «ФК «Ірбіс» передало ТОВ «ФК «Позика» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №39247107 від 26.11.2021 року в сумі 12425 гривень, що складається з: 3500 гривень - заборгованість за кредитом; 8925 гривень - заборгованість по процентам (а.с.13).

Відступлення прав вимоги також підтверджується копією акту приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу №01092025/01 від 01 вересня 2025 року (а. с. 10); копію платіжної інструкції №6054383 від 02 вересня 2025 з призначенням платежу: "Оплата суми фінансування згідно з договором факторингу №01092025/01 від 01 вересня 2025 року. Без ПДВ" (а. с. 27).

Відтак, матеріалами справи підтверджуються обставини уступки права вимоги за договором про надання фінансового кредиту №39247107 від 26.11.2021 року на користь ТОВ «ФК «Позика».

Відповідно до ст. 525, ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, ТОВ «ФК «Позика» посилалося на те, що заборгованість відповідача становить 12425 гривень, яка складається з наступного: 3500 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 8925 гривень - заборгованість за відсотками, про що надано розрахунок заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №39247107 (а. с. 30-31).

Позивачем доведено факт перерахування коштів відповідачу, про що свідчить довідка ТОВ "Універсальні платіжні рішення" та повідомлення, отримане з банку на виконання ухвали про витребування доказів, про які зазначалось вище. Позивачем наведено детальний розрахунок заборгованості.

Відповідачем зазначена обставина будь-якими доказами спростована не була, свого контр-розрахунку не надано.

Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач будь-якими доказами не спростував наявності у нього пред`явленої до стягнення заборгованості.

Таким чином, за кредитним договором №39247107 від 26.11.2021 року наявна заборгованість у розмірі 12425 гривень.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_1 всупереч умовам кредитного договору не здійснено погашення кредитної заборгованості.

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеними договорами та відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, а також не заперечував щодо дотримання банком строків звернення до суду за захистом порушених прав, приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «Позика» є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статтей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності за цим зобов`язанням мав розпочатися наступного дня - 25.02.2022. Однак, станом на 25.02.2022 на території України діяв безперервний карантин (запроваджений з 12.03.2020), під час якого строки позовної давності були продовжені на строк дії такого карантину на підставі п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

До завершення карантину, з 24.02.2022 року також було введено воєнний стан, який додатково зупинив перебіг строку позовної давності (п. 19 того ж розділу). Оскільки з 25.02.2022 і впродовж усього наступного періоду аж до вересня 2025 року законодавством України послідовно виключалися можливість перебігу позовної давності (спочатку через карантинні обмеження, які згодом пересилив та продовжив воєнний стан), трирічний строк позовної давності не розпочинався.

Обчислення строку позовної давності для звернення до суду розпочалося лише після набрання чинності Законом №4434-ІХ - з 04 вересня 2025 року, та відповідно спливає 04 вересня 2028 року. За таких обставин правові підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне:

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З огляду на положення статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 5500 гривень було надано договір про надання правової допомоги №39493634/01 від 02.01.2026 року, який укладений між ТОВ «ФК «Позика», в особі директора Міньковської А.Б. та ФОП Лівак І.М. (а.с.16-17), накази, згідно яких Міньковська А.В., є керівником ТОВ "ФК "Позика" (а. с. 28, 29), акт надання послуг №39247107 на підтвердження факту надання правової допомоги від 02.01.2026 року (а.с. 11), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості (а. с. 14), додаткова угода №39247107 до договору про надання правової допомоги №39493634/01 від 02.01.2026 року, від 08.05.2026 року (а.с. 24), свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 22.07.2016 року (а.с. 32).

Згідно додаткової угоди від 08.05.2026 року ФОП ОСОБА_3 зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів ТОВ «ФК «Позика» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 .

Відповідно до детального опису робіт від 08.05.2026 року ОСОБА_3 згідно договору про надання правової допомоги №39493634/01 від 02.01.2026 року були надані послуги ТОВ «ФК «Позика» у вигляді: письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин - вартість послуги 500 гривень; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Позика» - вартість послуги 1500 гривень; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач - вартість послуги 3000 гривень; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - вартість послуги 500 гривень. Загальна вартість наданих послуг 5500 гривень.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, проте ним не доведено не співмірності витрат з заявленими вимогами та обсягом наданих послуг щодо надання правничої допомоги, а цей обов`язок покладається на нього.

Тому, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає розмір заявлених вимог про правничу допомогу співмірним та стягує з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 гривень.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення" (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Позика", код ЄДРПОУ 39493634, адреса місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406 (IBAN: НОМЕР_8 в ПуАТ "КБ "АКОРД БАНК", МФО 380634) заборгованість за кредитним договором № 39247107 від 26.11.2021 у сумі 12425 (дванадцять тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 00 коп., судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Позика", адреса місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, код ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено та підписано 18.09.2026.

Суддя: Н.І. Магдяк