Decision № 139876947, 16.09.2026, Industrialnyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Ordzhonikidzevskyi District Court of Kharkiv City)

Суддя Ритов Я. М.

Справа № 644/9483/25

Провадження № 2/644/1268/26

16.09.2026

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Ритова Я.М.,

за участю секретаря Швайка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Представник АТ «Сенс Банк» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 592404111 від 20.12.2020 року в загальному розмірі 106 667,30 грн., яка складається з наступного: 62 840,73 грн. - заборгованість за кредитом; 43 826,57 грн. - заборгованість по процентам; а також стягнення судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 8973,38 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». -20.12.2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про надання споживчого кредиту № 592404111. Відповідно до умов кредитного договору, банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язалась в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та іншій передбачені платежі в сумі, строки та на умовах кредитного договору. Проте, відповідач свої зобов`язання не виконує та має заборгованість в сумі 106 667,30 грн., яка складається з наступного: 62 840,73 грн. - заборгованість за кредитом; 43 826,57 грн. - заборгованість по процентам.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого, остання просила застосувати позовну давність 3 роки та відмовити за платежами до 07.10.2022 року. Визнати нікчемними: п. 2.1.3.(в) Анкети (10-річна давність); п. 2.1.6 (третейське застереження); умови про збільшення ліміту без повідомлення; нарахування процентів після 20.12.2023. Визнати неналежними доказами: розрахунок заборгованості (без підпису бухгалтера та директора); виписку (як доказ розміру відсотків, а не факту руху коштів), посилаючись на наступне. Вимога про усунення порушень від банку (підписана ОСОБА_2 ) зазначає суму заборгованості станом на 06.07.2025 р. 107 365,60 грн. Позовна заява (від 07.10.2025 р.) заявляє 106 667,30 грн. Різниця складає 698,30 грн. Банк стягує суму, меншу за вимогу. Це свідчить або про помилку в розрахунках, або про те, що банк сам не знає точну суму заборгованості. Крім того, вимога не містить дати отримання відповідачем та не підтверджена доказами вручення (відсутній трекінг-номер поштового відправлення). Вимога про усунення порушень: не містить дати складання (лише дату заборгованості «06.07.2025»); підписана «Представником Таракановою Д.О.» але до позову не додано довіреність на ім`я Тараканової, що підтверджує її повноваження; та сама ОСОБА_2 підписала розрахунок заборгованості як «Фахівець», тобто одна і та ж особа і складає розрахунок, і виступає представником; не містить переліку складових заборгованості (тіло, проценти, комісії окремо); вимагає 107 365,60 грн без жодної розбивки. Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Аналіз наданих Банком документів засвідчує критичні дефекти: Оферта на укладання Угоди: містить лише ксерокопію (факсиміле) підпису Голови Правління В. Михайльо та відбитку печатки. Оригінальний (вологий) підпис і печатка відсутні. Паспорти споживчого кредиту (обидва): аналогічно факсиміле підпису та печатки. Договори страхування (обидва): аналогічно. Анкета-Заява взагалі не містить печатки банку та підпису уповноваженого працівника, який здійснював ідентифікацію клієнта. Банк не має правових підстав для нарахування 43 826,57 грн. процентів. Максимум тіло кредиту + наслідки ст. 625 ЦК (3% річних + інфляційні). Розрахунок заборгованості, наданий Банком є простою роздруківкою електронної таблиці, підписаний лише «Фахівцем ОСОБА_2 » (без печатки), не містить підпису головного бухгалтера та директора (керівника) Банку; не скріплений печаткою установи. Поданий банком "Розрахунок заборгованості" є простою таблицею, яка не підписана головним бухгалтером і не скріплена печаткою, а тому є неналежним доказом. Банк стягує суму, що в 5,2 рази перевищує реальну заборгованість. Збільшення ліміту для покриття комісій: банк 7 разів збільшував ліміт на суму овердрафту, створеного власними комісіями. Приклад: 21.04.2022 збільшення ліміту +1192,11 - негайне «погашення овердрафту» -1192,11 - овердрафт став кредитом під 40%. Зменшення ліміту 24.02.2022 (день вторгнення): Банк зменшив ліміт з 50 500 до 32 286,33 (-18 213,67). Різниця стала «несанкціонованим овердрафтом» з окремими (підвищеними) процентами. Це сталося саме у день, коли клієнтка була позбавлена будь-якої можливості реагувати. Перекази card-to-card як «готівка»: Безготівкові перекази класифіковані як готівкові операції з нарахуванням 40% замість пільгового періоду. Чотири-шість видів процентів одночасно: за жовтень 2024 нараховано 2 527,93 грн (6 видів нарахувань + 2 комісії) при заборгованості, що зменшується. Подвійна комісія за обслуговування: з квітня 2023 додано комісію 100 грн./міс «від суми заборгованості» без повідомлення клієнта. Проценти після спливу строку картки: строк 3 роки (до 12.2023). Банк нараховує ще 18 місяців. Додатково нараховано 30 500 грн. Анатоцизм (проценти на проценти): Банк «переносить» несплачені проценти у категорію «прострочена заборгованість» і нараховує на них нові проценти, що вважає заборонено ст. 536, 1048 ЦК України. Комісії на неактивну картку: з вересня 2022 картка не використовується, але комісії нараховуються ще 2+ роки. Порушення черговості погашення (ст. 19 Закону № 1734). Закон вимагає: 1) прострочене тіло + проценти > 2) поточне тіло + проценти > 3) неустойка. Банк спрямовував платежі клієнтки спочатку на комісії та проценти. Тіло не зменшувалось. Це пряме порушення ст. 19.

Замаскована неустойка (порушення ст. 21 Закону № 1734). Проценти «за прострочену заборгованість» та «за прострочений несанкціонований овердрафт» за правовою природою є неустойкою. Ч. 2 ст. 21: пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та 15% простроченого платежу. Банк вимагає стягнути 43 826,57 грн. нібито нарахованих відсотків. Банк стверджує, що відповідач приєдналася до публічних Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на їхньому сайті (статті 633, 634 ЦК України). Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 чітко встановила: підписання лише анкети-заяви про приєднання до Умов та правил не може вважатися укладенням кредитного договору в частині погодження відсотків та штрафів, якщо самі Умови та Тарифи не підписані клієнтом. Роздруківка з сайту не є доказом того, що клієнт погодився саме з цією редакцією правил, оскільки банк може змінювати їх в односторонньому порядку. У матеріалах справи відсутні будь-які Умови, Правила чи Тарифи (із зазначенням ставки 40% річних), на яких стояв би власноручний підпис відповідача. Отже, у банку відсутні правові підстави для нарахування будь-яких сум понад суму фактично виданого та неповернутого тіла кредиту. На підставі ч. 3 ст. 267 ЦК України відповідач заявила про застосування позовної давності 3 роки (ст. 257 ЦК). Позов подано 07.10.2025. Перша прострочка 20.07.2022 (за Розрахунком). Для платежів до 07.10.2022 давність сплила. П. 2.1.3.(в) Анкети про 10-річну давність нікчемний на підставі ч. 5 ст. 12 Закону № 1734, ст. 18 Закону № 1023, рішення КСУ від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Вплив Закону № 4434-IX від 14.05.2025, Закон скасував зупинення позовної давності на час воєнного стану (набрав чинності 04.09.2025). Банк мав безперешкодний доступ до «Електронного суду» протягом усього періоду, але свідомо зволікав для нарощування суми. Це зловживання правом (ст. 13 ЦК). Банк у березні 2022 року намагався дистанціюватися від російських бенефіціарів, що призвело до перейменування в АТ «Сенс Банк», а згодом до націоналізації (Закон № 9107-1). При цьому, банк не дотримався вимог статті 516 ЦК України та не повідомив відповідача письмово про зміну свого статусу, назви та реквізитів, що в умовах воєнного стану створило об`єктивні перешкоди для виконання зобов`язань. Це є простроченням кредитора (ст. 613 ЦК України). Банк стягує 8 973,38 грн. витрат АО «СмартЛекс». Проте, відсутні Акти приймання-передачі наданих послуг; відсутній детальний розрахунок витраченого часу; відсутні фіскальні квитанції та меморіальні ордери оплати; відсутні докази податкової реєстрації АО «СмартЛекс» (група оподаткування, податкові декларації, свідоцтво ЄДРПОУ, кваліфікація адвокатів); «гонорар успіху» 7,85% у типовій конвеєрній справі непропорційний (постанови ВС від 23.01.2025 справа № 240/32993/23, від 18.12.2025 справа № 922/619/25). Вимоги про стягнення гонорару для АО «СмартЛекс» є штучним збагаченням. Розрахунок містить так званий «гонорар успіху» у розмірі 7,85% від суми стягнення. Вимога (підписана ОСОБА_2 ): не містить дати складання; підписана особою без доданої довіреності; зазначає суму 107 365,60 грн (розбіжність з позовом на 698,30 грн); не містить розбивки заборгованості (тіло/проценти/комісії); не містить доказів отримання відповідачем; відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону № 1734, для кредитування рахунку договір має передбачати строк попередження. Банк не довів дотримання цього строку. Два страхових договори з пов`язаними компаніями (ПрАТ «СК «Альфа Страхування», ТДВ «СК «Арсенал Лайф»), де вигодонабувач Банк. Порушення ст. 14 ч. 5, ст. 20 Закону № 1734. Банк не повідомив відповідача письмово про перейменування з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» (30.11.2022) та подальшу націоналізацію (липень 2023). Порушення ст.516 ЦК. В умовах воєнного стану це створило прострочення кредитора (ст. 613 ЦК). Банк заявляє 8 973,38 грн., з яких 7,85% «гонорар успіху». При цьому, не надано жодного акту виконаних робіт, розрахунку часу, фіскальної квитанції. У конвеєрній шаблонній справі таке є явно непропорційним. Банк стверджує, що виписки з рахунків є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів. Рішення ВС дійсно визнають виписку належним доказом але лише для підтвердження факту руху коштів (зарахування та списання). Виписка доводить, що банк перерахував кошти клієнту і що клієнт здійснював платежі. Вважала, що виписка не є доказом правомірності нарахувань. Якщо банк в односторонньому порядку генерує бухгалтерські проводки нарахування 40% річних і відображає їх у виписці це не означає, що клієнт зобов`язаний їх сплачувати. Як встановила ВП ВС у справі № 342/180/17, правовою підставою для нарахування процентів є підписаний договір, а не одностороння бухгалтерська операція банку. Банк підміняє поняття: використовує рішення про «виписку як доказ руху коштів» для обґрунтування «виписки як доказу розміру боргу». Це різні речі. Постанови щодо банківських виписок (справи № 161/16891/15-ц, 200/5647/18 та інші) підтверджують лише доказову силу виписки щодо факту руху коштів, а не щодо правомірності нарахувань. Банк підміняє доказ руху коштів доказом розміру боргу,

що є різними правовими категоріями. Правовою підставою для нарахування процентів є підписаний договір (ВП ВС, справа № 342/180/17), а не одностороння бухгалтерська проводка банку.

Також, відповідачем подано до суду письмові пояснення, аналогічні викладеним у відзиву на позовну заяву, в яких остання просила визнати неналежним доказом розрахунок заборгованості АТ «Сенс Банк» від 25.06.2025 р. як такий, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (відсутні підпис головного бухгалтера, керівника та печатка). Визнати Виписку з рахунка № 156097-2025/0701 належним доказом виключно щодо руху коштів, але не щодо правомірності нарахованих односторонньо Банком процентів, пені та комісій. Застосувати позовну давність (ст. 257, ч. 3 ст. 267 ЦК України) та відмовити у задоволенні вимог щодо платежів, строк давності за якими сплив (за періодом до 07.10.2022 р.). Виключити з розрахунку заборгованості всі суми, нараховані після 20.12.2023 р. (спливу строку дії картки), відповідно до Постанови ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12. Виключити з розрахунку всі суми, нараховані як «проценти на прострочену заборгованість» та «проценти на прострочений несанкціонований овердрафт» (43 779,21 грн), як такі, що становлять заборонений законом анатоцизм. Відмовити АТ «Сенс Банк» у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 13 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся, в позовній заяві зазначив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність враховуючи відзив на позовну заяву.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо, у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 20 грудня 2020 року між АТ «Альфа-Банк (правонаступником якого є позивач) та відповідачем в межах Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501249229, яка містить підпис відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якої, банк відкрив на користь позичальника відновлювальну кредитну лінію з максимальним розміром в 200 000 грн., відповідач зобов`язалась щомісячно частинами повертати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом.

Також, суду надано виписку по особовим рахункам за період з 21.12.2020 року по 25.06.2025 року, в якій відображається всі операції за картковим рахунком відповідача.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 626 ЦК України установлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частинами першою другою статті 642 ЦК України установлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

ОСОБА_1 надсилалась вимога щодо наявності заборгованості станом на 06.07.2025 року в розмірі 107 365,60 грн., що підтверджується листом позивача.

При цьому, з позовом про визнання недійсним кредитного договору № 592404111 від 20.12.2020 року ОСОБА_1 до суду не зверталась.

У зв`язку з неналежним виконанням боргових зобов`язань у відповідача перед АТ «Сенс Банк» виникла заборгованість у розмірі 106 667,30 грн., про що надано позивачем розрахунок заборгованості, з яких: 62 840,73 грн. заборгованість за тілом кредиту; 43 826,57 грн. заборгованість за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями ст.89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу(групи доказів).

Заперечуючи проти позову, відповідачка ОСОБА_1 не спростувала факт користування нею карткою, наявності та розміру заборгованості, а також не надала доказів на підтвердження виконання нею зобов`язань за договором у повному обсязі.

Суд не бере до уваги аргументи ОСОБА_1 про те, що банк не мав права взагалі нараховувати проценти за кредитом, оскільки договором було передбачено строк кредитування в 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання Кліснтом умов Договору.

Судом було встановлено, що за умовами договору АТ «Альфа-Банк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії з установленим лімітом 200 000 грн. з наданням платіжної картки MasterCard World строком випуску на 3 років. В паспорті споживчого кредиту встановлено строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умовами дотримання клієнтом умов договору. З виписки з рахунку вбачається, що ОСОБА_1 активно користувалася карткою та кредитним лімітом з моменту її випуску, що вказує на правомірність нарахування банком процентів за користування кредитом.

Суд відхиляє аргументи ОСОБА_1 на ненадання АТ «Сенс-Банк» належних доказів на підтвердження розміру заборгованості. Окрім розрахунку заборгованості АТ «Сенс-Банк» надало також виписку з рахунку ОСОБА_1 яка є первинним бухгалтерським документом та відображає повну інформацію щодо здійснених відповідачкою витрат та всіх нарахувань.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо недотримання банком при укладенні договору вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем умов кредитування. Умови кредитування визначені в Оферті на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка була підписана відповідачкою. Інформація про загальні умови кредитування з прикладом розрахунку орієнтовної вартості кредиту також була розміщена у Паспорті споживчого кредиту. Відповідачка ОСОБА_1 не заперечувала, що користувалася виданою їй карткою, що вказує на прийняття нею відповідних умов.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо доводу відповідача про сплив строків позовної давності, суд дійшов такого висновку.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та 5ст. 261 ЦК України).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»(далі - Закон № 540-IX)розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українидоповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

У зв`язку з цим, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24.00 год 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією РФ проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українивикладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.

З огляду на це, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг строку звернення до суду зупинявся.

Зазначені висновки відповідають тим, що наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

З 02.04.2020 діяв механізм продовження позовної давності на строк дії карантину (п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX), який тривав до 30.06.2023, а з 17.03.2022 - також продовження на строк дії воєнного стану (п.19 у редакції Закону № 2120-ІХ) до 29.01.2024. Надалі з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений (нова редакція п. 19,Закон № 3450-ІХ), а з 04.09.2025 зазначений пункт виключено (Закон № 4434-ІХ), що поновило перебіг строків.

Договір укладено 20.12.2020 року, позов подано 09.10.2025 року, тобто під час зупинення перебігу позовної давності. За таких обставин загальний трирічний строк звернення до суду не сплинув, а доводи відповідача про його пропуск є необґрунтованими та відхиляються судом.

Інші доводи відповідача не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч. 1, п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч.ч. 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Дослідивши подані до суду документи на підтвердження витрат на правничу допомогу позивача, суд зауважує, що заявлена позивачем до стягнення сума за виконану адвокатом роботу, є завищеною, оскільки дана справа не є справою великої складності, у зв`язку з чим, була визнана судом малозначною та її розгляд проведено в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи підлягає зменшенню до 3000 грн.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 133, ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. та судовий збір, сплачений при поданні позову у розмірі 2442,40 грн., оскільки такі витати підтверджені належними доказами.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 592404111 від 10.12.2020 року у розмірі 106 667 (сто шість тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 30 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 62 840,73 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 43 826,57 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100;

відповідач ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя Я.М. Ритов