Court ruling № 139872267, 08.09.2026, Dnipro District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Zaporizhzhia City)

Дата документу 08.09.2026

Справа № 334/8496/26

Провадження № 1-кс/334/2329/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №62025170030027670 від 15 грудня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Слідчим СВ Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області лейтенантом поліції ОСОБА_3 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170030027670 від 15 грудня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України за підозрою ОСОБА_5 .

Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Запорізькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , проходячи військову службу за мобілізацією на посаді кулеметника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , 09.09.2025 року, діючи в умовах воєнного стану, з метою назавжди ухилитися від військової служби, самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу в АДРЕСА_1 . Свої обов`язки не виконував, про місцезнаходження командуванню не повідомляв.

З метою приховування свого місцезнаходження від правоохоронних органів, ОСОБА_5 вимкнув свій номер мобільного телефону, який був відомий командуванню, та перейшов на нелегальний спосіб життя. Протягом майже року він переховувався від органу досудового розслідування та суду за різними адресами на території м. Запоріжжя (зокрема, за місцем своєї реєстрації та за місцем мешкання матері).

В ході проведення комплексу слідчих (розшукових) дій місцезнаходження розшукуваного було встановлено. 03.09.2026 року, під час затримання підозрюваного ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України, у нього було виявлено та тимчасово вилучено мобільний телефон марки «Xiaomi 15» (IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 ) у корпусі чорного кольору, який знаходився в чохлі темного кольору із сім-карткою мобільного оператора «lifecell» (абонентський номер НОМЕР_5 ). Вказаний телефон використовувався підозрюваним під час його тривалого переховування для зв`язку, координації дій та доступу до мережі Інтернет. Вилучений мобільний телефон був поміщений до паперового конверту крафт-паперу жовтого кольору, який було опечатано та скріплено підписами понятих та слідчого.

03.09.2026 року у приміщенні для проведення слідчих дій «Custody Records» Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проведено огляд тимчасово вилученого майна, а саме: мобільного телефону марки «Xiaomi 15» (IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 ) у корпусі чорного кольору. Огляд проводився за участю підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 . У ході огляду підозрюваний добровільно надав пароль блокування екрану, що дало змогу зафіксувати наявність у пристрої низки месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp, Signal) та інформації про абонентський номер. Після проведення огляду, вказаний мобільний телефон разом із первинним розкритим паперовим конвертом було поміщено до нового паперового конверту крафт-паперу. Вказаний конверт було належним чином запаковано, опечатано та скріплено підписами підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 та слідчого.

03.09.2026 вищевказане майно визнано речовим доказом по даному кримінальному провадженні.

Слідчий посилаючись на те, що вказані вилучені речі мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, просить клопотання задовольнити.

В судове засідання слідчий не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримує, просив його задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з частиною 2 вказаної статті арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В частині четвертій ст.170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, враховуючи, що слідчий обґрунтовував накладення арешту на вилучене майно з метою збереження речових доказів, тому він мав би довести, що мобільний телефон марки «Xiaomi 15» (IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 ) у корпусі чорного кольору, відповідає вимогам ст.98 КПК України у кримінальному провадженні за ч.4 ст. 408 КК України.

Відповідно до вказаної статті КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Водночас, слідчий у даному випадку не довів, що добровільно виданий мобільний телефон є об`єктами кримінально протиправних дій, або є тими матеріальними об`єктами, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, вказаного у фабулі з Витягу до ЄРДР.

Слідчий також не довів, що мобільний телефон зберіг сліди або інші відомості, які допоможуть під час досудового розслідування встановити певні факти та обставини.

Отже, слідчим в клопотанні не зазначено, яке саме доказове значення має добровільно виданий мобільний телефон марки «Xiaomi 15» (IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 ) у корпусі чорного кольору у цьому кримінальному провадженні, його доказове значення нічим не підтверджуються.

В свою чергу, те, що вказаний предмет визнано речовим доказом у провадженні, само по собі безумовно не може свідчити про те, що мобільний телефон дійсно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.

За таких обставин, на думку слідчого судді, відсутні підстави для задоволення клопотання слідчого і, відповідно, для накладення арешту на майно.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №62025170030027670 від 15 грудня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а якщо ухвалу судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії цієї ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1