Decision № 139869639, 15.09.2026, Novomoskovsk City and District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 576/493/25

№ 2/183/1901/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року місто Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Чабаненка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -

у с т а н о в и в :

У квітні 2025 року до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшли матеріали за позовом з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про поновлення строку позовної давності для подання позову про стягнення заборгованості та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 200522048 від 05 травня 2016 року у розмірі 53938,95 грн, а також витрати на оплату судового збору та витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200522048 щодо кредитування. Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12963,94 грн, із встановленим строком користування з 05.05.2016 року по 05.05.2018 року, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020року. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів, відповідно до витягу з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості. Щодо реєстру кредитних договорів (відступлених) до договору відступлення прав вимоги 20.07.2020 року. Оскільки кредитний портфель придбаний з електронного аукціону Національної електронної біржі, протокол №UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020 року - то інформація про відступлення права вимоги міститься в публічному доступі на сайтах https://zakupivli.pro/auctions/ua-ea-2020-06-09-000032-b (посилання на аукціон) та https://torgi.fg.gov.ua/216108 (посилання на паспорт активу на сайті ФГВФО). Окрім того підписаний паперовий варіант реєстру кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з реєстру що пов`язано з тим, що відповідно до умов договору було відступлено право вимоги по 109642 кредитному договору та реєстр до договору містить персональні дані фізичних осіб, надання інформації щодо яких суперечить закону України «Про інформацію». 23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесений до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції ФГВФО №812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов`язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Вимогами чинного законодавства України та умовами договору факторингу не передбачена передача програмного забезпечення, що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку з формулою її формування. Це пов`язано з тим, що в разі відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю Фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має право нарахувати відсотки, комісію, неустойку що передбачені умовами кредитного договору. Таким чином, банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк. Станом на 17.01.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 34559,8 грн, з яких: 11965,95 грн - заборгованість за кредитом; 22593,85 грн - заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів. Господарські операції на підставі договору № 200522048 від 05.05.2016 року в тому числі розрахунок заборгованості проводились ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до вимог НБУ та умов договору на основі зарахованих на розрахунковий рахунок сум та за допомогою ліцензованого програмного забезпечення, як визначено чинним законодавством України (ст. 534 ЦК України). Оскільки 23.05.2016 згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесений до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції ФГВФО № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладання такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов`язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Надані виписки з особових рахунків сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства. У зв`язку з чим на підставі вимог ст.ст. 509, 512, 514, 516, 52-526, 530, 533-535, 610, 612, 625, 1048, 1054 ЦК України, просить стягнути заборгованість з відповідача за кредитним договором № 200522048 від 05.05.2016 року - 34559,80 грн; суму збитків з урахуванням 3% річних - 3113,22 грн, суму збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 16265,93 грн, а разом заборгованість становить - 53938,95 грн.

Щодо строків позовної давності, вказує, що приналежність права вимоги за кредитними договорами які були предметом договору відступлення прав вимоги від 20.07.2020 укладеним між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», та ТОВ «Діджи Фінанс» було предметом спору у справі № 910/11298/16 Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ «Банк Михайлівський» до ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «ФК «Фагор», за участю третіх осіб: ФГВФО, НБУ, про застосування наслідків нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», визнання недійсним договору факторингу від 20.05.2016 № 1, укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Постановою від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16 визначено зокрема: - застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язати ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2. - зобов`язати ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Окрім того, визнано відсутніми у ТОВ ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього. Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 р. не були передані ТОВ «Діджи Фінанс» Так, на примусове виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ «Діджи Фінанс» від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66483131 щодо ТОВ «ФК «Плеяда» та від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66491947 щодо ТОВ «ФК «Фагор». Лише на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «Діджи Фінанс». Саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності, оскільки кредитор з об`єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку (ч. 5 ст. 267 ЦКУ). Фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування (анкета Боржника, надані ним ідентифікаційні дані, що свідчать про виявлення сторони інтересу в укладенні такої угоди та інших документів, які свідчать про наявність правовідносин щодо кредитування між Боржником та Банком) унеможливлювала реалізацію прав позивача на звернення до суду із захистом своїх власних інтересів. Лише після отримання таких документів, позивач почав здійснювати процедури задля захисту власних інтересів (надсилання претензії, копія якої долучена до позовної заяви), звернення до суду із позовною заявою.

Відповідачем подано заяву, яка за змістом є відзивом, у якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, а також визнати правовідносини за кредитними договором № 200522048 від 05.05.2016, укладеним між нею та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» припининими. В обґрунтування якого посилалася на те, що 20 травня 2016 року вона отримала повідомлення від первісного кредитора про відступлення ним права вимоги 19.05.2016 року за кредитним договором № 200522048 від 05.05.2016 року ТОВ «ФК «Плеяда», яке у подальшому відступило право вимоги 20.05.2016 року за вказаним договором ТОВ «ФК «Фагор», при цьому їй було повідомлені реквізити з оплати коштів за кредитним договором на р/р нового кредитор. 25 жовтня 2017 року ТОВ «ФК «Фагор» після повного погашення зазначено вище кредиту їй була надана довідка, що станом на 25.10.2017 року заборгованість за договором № 200522048 від 05.05.2016 погашена у повному обсязі. Окрім зазначених відомостей відповідачем додатково витребувана її кредитна історія, копія якої додана до матеріалів справи.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року відкрите провадження у справі №576/493/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав заяву, у задоволенні позову просить відмовити, покласти витрати на правову допомогу на позивача.

У зв`язку із неявкою сторін в судове засідання, на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом установлено, що 05 травня 2016 року між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №200522048 від 05.05.2016, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12963,94 грн, із встановленим строком користування з 05.05.2016 року по 05.05.2018 року, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20.05.2026 року відповідачу первісним кредитором направлене повідомлення, копія якого надана відповідачем у належним чином засвідченій копії про те, що між ПАТ «БАНК ММИХАЙЛІВСЬКИЙ та ТОВ «ФК «Плеяда» 19 травня 2016 року був укладений Договір факторингу, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 200522048 від 05.05.2016.

З копії повідомлення від 20.05.2026 року, направленого ТОВ «ФК «Плеяда» Примаковій І.О., убачається, що ТОВ «ФК «Плеяда» повідомляє ОСОБА_1 про те що між ТОВ «ФК Плеяда» та ПАТ «БАНК Михайлівський» 19 травня 2016 року був укладений Договір факторингу, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 200522048 від 05.05.2016. У подальшому ТОВ «ФК «Плеяда» право вимоги за зазначеним кредитним договором відповідно до договору факторингу № 1 від 20.05.2016 року відступлено на користь ТОВ «ФК «Фагор», та повідомлено позичальнику реквізити з оплати платежів за договором. Копія відповідного повідомлення надана відповідачем у належним чином засвідченій копії.

25 жовтня 2027 року ТОВ «ФК «Фагор» видало ОСОБА_1 довідку про те, що станом на 25.10.2017 року ТОВ «ФК «Фагор» є єдиним кредитором за кредитом, який був наданий ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» клієнту ОСОБА_1 за договором № 200522048 від 05.05.2016, станом на 25.10.2017 року заборгованість за Договором погашена у повному обсязі та Договір закритий. Копія довідки надана відповідачем у належним чином засвідченій копії.

20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів, відповідно до витягу з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості. Кредитний портфель придбаний з електронного аукціону Національної електронної біржі, протокол №UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020 року - а тому інформація про відступлення права вимоги міститься в публічному доступі на сайтах https://zakupivli.pro/auctions/ua-ea-2020-06-09-000032-b (посилання на аукціон) та https://torgi.fg.gov.ua/216108 (посилання на паспорт активу на сайті ФГВФО).

23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесений до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції ФГВФО №812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов`язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог.

Позивачем наданий розрахунок заборгованості станом на 17.01.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 34559,8 грн, з яких: 11965,95 грн - заборгованість за кредитом; 22593,85 грн - заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом дату укладання договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів. Господарські операції на підставі договору № 200522048 від 05.05.2016 року в тому числі розрахунок заборгованості проведені ПАТ «Банк Михайлівський».

Приналежність права вимоги за кредитними договорами, що були предметом договору відступлення прав вимоги від 20.07.2020 укладеним між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «Діджи Фінанс» було предметом спору у справі № 910/11298/16 за позовом ПАТ «Банк Михайлівський» до ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «ФК «Фагор», за участю третіх осіб: ФГВФО, НБУ, про застосування наслідків нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», визнання недійсним договору факторингу від 20.05.2016 № 1, укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Постановою суду апеляційної інстанції від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16 ухвалено зокрема: Застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнати відсутніми у Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнати недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор». Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнати відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього.

У позовній заяві позивач посилається не те, що оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 р. не були передані ТОВ «Діджи Фінанс», що слугувало підставою для звернення до виконавця з заявами про примусове виконання вищезазначеної постанови суду. За результатами виконання судового рішення у 2023 році оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «Діджи Фінанс».

Отже, за умовами договору факторингу позивачу відступлено право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 200522048 від 05.05.2016 року.

Також відповідачем надана зведена аналітика кредитної історії гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 03.02.2026 року Українського Бюро Кредитних Історій (за посиланням www.ubki.ua), відповідно до якої кредитний договір від 05.05.2016 року на суму кредиту 12963,94 грн має статус закритий (кредитором зазначена ТОВ Фінансова компанія «Фагор»).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ч.1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст. 519 ЦК України).

Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України установлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Отже, суди беруть до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі №2221/2373/12.

Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц, постановах Верховного Суду від 21.01.2019 року у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 року у справі № 910/11177/20).

Позивачем не надано до суду Акт прийому-передачі за договором факторингу №01.02-24/24 від 20 вересня 2024 року, що суперечить вимогам пункту 8.1.1. та 8.3.2. цього договору, і як наслідок унеможливлює підтвердження фактичного переходу права вимоги до позивача.

Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

Сам договір факторингу та додаток до нього - реєстр боржників містить лише інформацію про передані права, але не замінює собою докази видачі кредиту та нарахування відсотків первісним кредитором.

Таким чином, відповідно до умов Договору факторингу №01.02-24/24 від 20 вересня 2024 року, сторонами встановлено обов`язковість передачі первісним кредитором фактору документації, що підтверджує дійсність та обсяг відступлених прав вимоги, з оформленням відповідного Акта приймання-передачі (пункти 6.2.2, 8.1.1, 8.3.2 договору). Однак позивач не надав суду Акт приймання-передачі документації та прав вимоги, що унеможливлює встановлення факту належної передачі прав від АТ «ОТП Банк» до ТОВ «Свеа Фінанс» у визначеному сторонами порядку.

Позивач у своїй заяві просить стягнути з відповідача заборгованість на підставі кредитного договору № 200522048 від 05 травня 2016 року у розмірі 53938,95 грн

У той же час будь-яких відомості, надані відповідачем щодо погашення заборгованості станом на 25.10.2017 року (коли фактором за договором виступало ТОВ ФК «Фагор» /ТОВ ФК «Плеяда»/, договори про відступлення права вимоги яких оскаржувалися у судовому порядку), позивачем не спростовані.

За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Оскільки саме кредитний договір містить істотні умови, що визначають предмет договору, порядок та умови видачі кредитних коштів, розмір процентної ставки, строки та порядок повернення кредиту, а також інші права та обов`язки сторін, його відсутність унеможливлює встановлення факту укладення між сторонами відповідного правочину, змісту досягнутих домовленостей та обсягу відповідальності боржника.

Водночас, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи долучено кредитний договір № 200522048 від 05 травня 2016 року, укладений між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 з постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/11298/16 від 01 липня 2021 року убачається, що предметом спору були договори факторингу між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ ФК «Плеяда» № 1905 від 19.05.2016 року, а також ТОВ ФК «Плеяда» та ТОВ ФК «Фагор» № 1 від 20.05.2016 року з відповідними реєстрами прав вимоги. Разом із тим, відповідно до довідки ТОВ ФГ «Фагор» від 25.10.2017 року, станом на 25 жовтня 2017 року боргові зобов`язання ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором виконано у повному обсязі; що також не суперечить зведеній аналітиці кредитної історії станом на 03.02.2026 року.

Таким чином, у відповідача за кредитним договором № 200522048 від 05 травня 2016 року, який наявний у матеріалах справи, відсутні боргові зобов`язання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладених підстав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 200522048 від 05 травня 2016 року 53938,95 грн не підтверджені належними доказами, а тому є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданої відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості (постанова Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц).

Інших доказів по суті спору матеріали справи не містять та позивач не вказує обставин, які унеможливили йому подати інші докази на підтвердження заявлених вимог.

Положеннями ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки судом у задоволенні позову відмовлено, сплачений судовий збір позивачеві не відшкодовується, а витрати відповідача покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: вулиця Авіаконструктора І. Сікорського, будинок 8, місто Київ, 01001, адреса електронної пошти: info@dgfinance.com.ua).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , електронна пошта: невідома).

Суддя І.Г. Дубовенко