Sentence № 139867372, 17.09.2026, Koriukivka District Court of Chernihiv Oblast

Справа № 736/461/26

Номер провадження 1-кп/736/127/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 рокум. Корюківка

Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань суду у м. Корюківка кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 10 лютого 2026 року за № 12026275360000016 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Паростівка, Корюківського району, Чернігівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючою базову вищу освіту, інваліда ІІІ групи, не одруженого, депутатом не являється, не маючого на утриманні дітей, осіб похилого віку та з обмеженими соціальними можливостями, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи Державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного Кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених, цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному використанню.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають, право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.І

Так, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України, проводиться один раз по кожному виду використання та про те, що ним 27.10.2017 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га з кадастровим номером 7422283000:02:000:1467, яка розміщена на території Коропської селищної ради Коропського району Чернігівської області, діючи незаконно шляхом обману, потворно з корисливих мотивів, з метою заволодіння земельною ділянкою, 30.11.2021 набув у власність понад встановлену ст. 121 Земельного кодексу України норму, ще одну земельну ділянку площею 2,00 га кадастровий номер 7422487900:01:000:0150 для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Корюківської міської ради, в с. Рибинськ Корюківського району Чернігівської області за наступних обставин.

Таким чином, ОСОБА_3 використав своє право на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в розмірах не більше 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яке закріплене п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим, в силу вимог ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, права на повторну передачу земельної ділянки безоплатно йому у власність для ведення особистого селянського господарства у подальшому не мав.

У подальшому, 19.01.2018 приватним нотаріусом Кролевецького районного нотаріального округу Сумської області ОСОБА_6 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, право власності на зазначену вище земельну ділянку за ОСОБА_3 припинено та зареєстровано за ОСОБА_7 .

В подальшому, 26.05.2021, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про те, що згідно із вимогами ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення, а також про те, що він використав своє право на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель державної власності в розмірі 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, закріплене п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, діючи умисно, з метою заволодіння шляхом обману земельною ділянкою державної власності площею 2,0 га, з корисливих мотивів, перебуваючи у приміщенні Корюківської міської ради, що за адресою: вул. Бульварна, буд. № 6, м. Корюківка, Корюківського району, Чернігівської області, власноручно заповнив заяву від 26.05.2021 про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка знаходиться в адміністративних межах Корюківської міської ради (в межах населеного пункту Рибинськ) до якої умисно вніс недостовірну інформацію про те, що він раніше не скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яку цього ж дня посвідчивши своїм підписом подав до Корюківської міської ради.

Після цього, на підставі заяви ОСОБА_3 , рішенням Корюківської міської ради № 28-7/VІІІ від 08.07.2021 «Про Дозвіл на виготовлення документації із землеустрою в межах населених пунктів Корюківської міської ради» ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, 26.10.2021, ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні Корюківської міської ради, продовжуючи свої протиправні дії, переслідуючи вищезазначену мету, звернувся до Корюківської міської ради із зайвою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, з кадастровим номером 7422487900:01:000:0150, яка розташована в адміністративних межах Корюківської міської ради с. Рибинськ, Корюківського району Чернігівської області та подав до Корюківської міської ради. На підставі поданої ОСОБА_3 заяви від 26.10.2021, Корюківською міською радою видано рішення № 35-9/VІІІ від 09.11.2021 «Про приватизацію земельних ділянок на території Рибинського старостинського округу», яким ОСОБА_3 передано безоплатно у власність вказану земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7422487900:01:000:0150, право власності на яку зареєстровано 30.11.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Внаслідок умисних протиправних дій, ОСОБА_3 незаконно, діючи в шахрайський спосіб, шляхом обману службових осіб Корюківської міської ради, отримав у власність земельну ділянку, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 77422487900:01:000:0150, що розташована в адміністративних межах Корюківської міської ради (в межах населеного пункту села Рибинськ), Корюківського району, Чернігівської області, вартістю згідно із нормативною грошовою оцінкою 31344 грн. 41 коп., чим завдав шкоди інтересам держави в особі Корюківської міської ради на вказану суму.

Після цього, ОСОБА_3 , володіючи вищевказаною земельною ділянкою, маючи злочинний умисел на вчинення правочину з набутим внаслідок шахрайства майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, тобто достовірно знаючи про те, що отримана ним у приватну власність земельна ділянка комунальної форми власності площею 2,00 га з кадастровим номером 77422487900:01:000:0150 для ведення особистого селянського господарства, розташована в адміністративних межах Корюківської міської ради (в межах населеного пункту села Рибинськ), Корюківського району, Чернігівської області, протиправним шляхом (шахрайським способом), бажаючи її легалізувати вчинив правочин з нею. Зокрема, ОСОБА_3 04.07.2023, перебуваючи у м. Мена, Корюківського району Чернігівської області, уклав з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу, яким передав вищевказану земельну ділянку ОСОБА_8 у приватну власність. Цього ж дня, ОСОБА_3 перебуваючи у приватного нотаріуса Корюківського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідний Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 77422487900:01:000:0150 між собою та ОСОБА_8 згідно запису 58971449. Внаслідок реалізації земельної ділянки ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_8 дохід у розмірі 24700 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 набув, володів та розпорядився земельною ділянкою площею 2, 0000 га з кадастровим номером 77422487900:01:000:0150, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах Корюківської міської ради (в межах населеного пункту села Рибинськ), Корюківського району, Чернігівської області, достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка отримана ним у власність злочинним шляхом, вчинив правочин, реалізувавши її, таким чином легалізував вказане майно отримане злочинним шляхом.

ОСОБА_3 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та у набутті, володінні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчиненні правочину з таким майном особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

16 вересня 2026 року між прокурором Корюківської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості. За змістом вказаної угоди сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_3 беззастережно та повністю визнав свою винуватість у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, також сторони угоди дійшли згоди щодо істотних для відповідного кримінального провадження обставин, зокрема ОСОБА_3 на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, є інвалідом 3 групи, обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування завданої шкоди, обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено. Сторони угоди погодились на призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі). Сторони угоди домовились, про те що на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_3 має бути звільнений від призначеного покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, сторони погодились призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій у сфері земельних відносин строком на 1 (один) рік без конфіскації майна. На підставі ст. 75, 77 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком, з покладенням на нього обов`язків передбачених статтею 76 КК України. В угоді зазначено, що сторони обізнані з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановленими ст. 473 КПК України, а ОСОБА_3 - із положеннями абзаців першого та четвертого пункту 1 частини 4 статті 474 КПК України, та наслідками невиконання угоди, визначеними ст. 476 КПК України.

В судовому засіданні прокурор зазначила, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просила угоду затвердити та ухвалити вирок відповідно до умов угоди про визнання винуватості, призначити обвинуваченому покарання узгоджене сторонами угоди.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що характер обвинувачення розуміє, вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України визнає повністю, покарання із прокурором узгоджене і він з ним погоджується, а тому просив затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості, при цьому зазначив, що укладення цієї угоди було добровільним, без застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди йому відомі.

Захисник ОСОБА_5 також просив затвердити угоду про визнання винуватості, зазначив, що призначене покарання було узгоджене сторонами угоди.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явилась, про час проведення судового засідання повідомлена належним чином, надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність.

Наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, обвинуваченому були роз`яснені та ним зрозумілі.

Після таких роз`яснень суду обвинувачений та його захисник просили про затвердження угоди.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

За приписами пункту 1 частини 4 статті 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів.

Вирішуючи питання про відповідність угоди вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, які за приписами статті 12 КК України є кримінальним проступком та тяжким злочином.

Під час судового засідання судом з`ясовано, що обвинувачений розуміє права, визначені в частині 4 статті 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до обвинуваченого у разі затвердження угоди судом.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470 КПК України, відповідає Закону України про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, в тому числі - щодо правової кваліфікації кримінальних правопорушень та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією вказаних частин статей.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами угоди покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн., з умовою про звільнення обвинуваченого від призначеного покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності відповідає вимогам кримінального закону.

Так кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 190 КК України згідно статті 12 КК України належить до кримінальних проступків.

Пунктом 2 частини першої статті 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Як вбачається зі змісту обвинувачення, оголошеного ОСОБА_3 , та матеріалів кримінального провадження, кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України був вчинений ним 30.11.2021, тому на час розгляду даного кримінального провадження строк давності, передбачений пунктом 2 частини першої статті 49 КК України, минув.

Частиною п`ятою статті 74 КК України передбачено, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що узгоджена сторонами угоди умова про звільнення від призначеного покарання ОСОБА_3 за ч.1 ст. 190 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності відповідає вимогам кримінального закону.

Також суд дійшов висновку, що узгоджене ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 209 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням статей 75, 76 КК України, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій у сфері земельних відносин строком на 1 (один) рік , без конфіскації майна є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідає загальним засадам призначення покарання, оскільки були враховані ступінь тяжкості кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу винного, який раніше не судимий, не одружений, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не має на утриманні дітей, осіб похилого віку та з обмеженими соціальними можливостями, є інвалідом 3 групи.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди покарання.

Шкода завдана кримінальним правопорушенням у розмірі 31344,41 грн. в ході досудового розслідування відшкодована.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, не застосовувалися. Підстави для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 відсутні.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 369, 370, 371, 373, 374, 469, 472-475 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 27 лютого 2026 року між прокурором Корюківської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 з участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12026275360000016 від 10 лютого 2026 року.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_3 звільнити від покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 (тридцять чотири тисячі) грн., у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій у сфері земельних відносин строком на 1 (один) рік , без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази у кримінальному провадженні:

оригінали та копії документів на 6 аркушах формату А4, де зафіксована інформація, надана Корюківською міською радою щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 7422487900:01:000:0150 площею 2 га у власність ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили залишити в матеріалах кримінального провадження;

копії документів на 7 аркушах формату А4, де зафіксована інформація, надана Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4722283000:02:000:1467 площею 2 га у власність ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили залишити в матеріалах кримінального провадження

карту пам`яті MicroSD «Mibrand 16GB» файлами відеозапису обшуку за адресою: АДРЕСА_3 від 19.08.2025, приєднані до матеріалів дізнання, після набрання вироком законної сили зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирати.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1