Decision № 139859463, 08.09.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2026Справа № 910/8338/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктив ВТВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС Україна"

про визнання договору розірваним та стягнення 386111,49 грн.

за участі представників:

від позивача: Котов С.О.

від відповідача: Старжинський В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструктив ВТВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС Україна", з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог, в якій просило визнати розірваним з 27.04.2025 укладений між сторонами договір про надання комплексних логістичних послуг від 01.04.2023 № ТУ-ЗС та стягнути з відповідача на користь позивача збитки за неповернутий і пошкоджений товар у загальному розмірі 524 477,58 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026, у справі № 910/8338/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктив ВТВ" 88 198,54 грн. збитків за пошкоджений товар, 297 912,95 грн. вартості неповернутого товару та 4 633,34 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 02.04.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 у справі №910/8338/25 в частині задоволених позовних вимог та мотивів відмови в задоволенні позову про розірвання договору скасовано. Справу № 910/8338/25 в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 у справі №910/8338/25 залишено без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 матеріли справи № 910/8338/25 передані на розгляд судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 прийнято справу №910/8338/25 до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 11.06.2026 долучено додаткові пояснення сторін із доказами до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 02.07.2026 поновлено процесуальний строк та долучено додаткові пояснення позивача до матеріалів справи. Також, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У відзиві на позовну заяву, поданому при новому розгляді справи, відповідач зауважив на відсутності претензії від позивача, поданої у порядку пунктів 4.1.11, 7.2 договору. Також зазначив, що сторонами погоджено суму збитків саме в розмірі 88 198,54 грн., та інший розмір збитків позивачем не доведений.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2023 між позивачем (далі - Товариство, замовник) та відповідачем (далі - Підприємство, виконавець) укладено договір про надання комплексних логістичних послуг № ТУ-3С, за умовами якого останнє зобов`язалось за дорученням позивача надати комплекс логістичних послуг, зокрема, але не виключно: відповідального зберігання, навантажувально-розвантажувальні робіт, послуг з комплектації замовлень, маркування товарів, пакування та перепакування, перевезення вантажів, організації перевезень вантажів, а Товариство - прийняти й оплатити ці послуги.

Вказаний правочин з протоколом розбіжностей до нього підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Послуги відповідального зберігання за цим договором надаються за адресою: Київська область, село Білогородка, вулиця Компресорна, будинок 3 (пункт 1 розділу "Терміни, що застосовуються в договорі" вказаного правочину).

Відповідно до пунктів 1.3. та 1.4. договору предмет останнього також включає надання Підприємством палетомісць у складському приміщенні для зберігання товарів Товариства. Підприємство відповідає за збереження товарів на цих палетомісцях в обсязі й у порядку, визначеному цим договором. Мінімальна кількість палетомісць, які гарантовано надаються Товариству на час дії цього договору - 520. Замовник сплачує вартість послуги з надання палетомісць згідно узгоджених тарифів (пункт 7 додатку № 2 до договору), незалежно від факту їх фактичного використання замовником. Сторони погодили, що надання обумовлених послуг починається з 17 квітня 2023 року.

Порядок надання послуг визначається згідно з погодженими сторонами стандартними умовами сервісу (додаток № 1). Підставою для надання послуг є розпорядження замовника (додатки №№ 3, 4), надіслані за допомогою пошти, електронної пошти, або за допомогою електронного обміну даними через особистий обліковий запис замовника на FTP сервері виконавця. Кожна операція оформлюється відповідними документами встановленого зразку згідно стандартних умов сервісу, що фіксують та підтверджують її виконання (пункти 2.1. та 2.2. вказаного правочину).

За умовами пунктів 3.1.4.-3.1.7. договору Товариство зобов`язалось: своєчасно, відповідно до стандартних умов сервісу, подавати розпорядження на здійснення операцій з вантажем. Розпорядження має надаватися електронною поштою на адресу: sklad2@maer.сom.uа, з електронної адреси замовника: Vapike@gmail.com, або за допомогою електронного обміну даними через особистий обліковий запис замовника на FTP сервері Підприємства; передавати товар з маркуванням, що дозволяє його ідентифікувати. Якщо маркування не належне й не дозволяє ідентифікувати товар, то Підприємство зобов`язане повідомити про це замовника в момент приймання товару на зберігання; своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги виконавця на умовах цієї угоди; своєчасно оформлювати всі необхідні документи згідно погоджених сторонами стандартних умов сервісу.

При цьому, Товариство згідно з пунктами 3.2.1 та 3.2.2. вказаного правочину має право відвідувати склад протягом усього часу зберігання його товару та проводити позачергову інвентаризацію своїх вантажів за попереднього повідомлення Підприємства на електронну адресу: sklad2@maer.com, - не пізніше ніж за 2 дні до її проведення.

Як погоджено в пунктах 4.1.1.-4.1.3., 4.1.6. договору, Підприємство зобов`язане: вживати усіх необхідних заходів для збереження товару під час надання обумовлених послуг; повідомляти Товариство про будь-які розбіжності між кількістю фактично отриманого товару та кількістю, зазначеною в документах на товар, а також про будь-які дефекти товару (його упаковки), виявлені під час його прийому, про що складається відповідний акт. При виявленні недоліків, пошкоджень товару після його прийому, які не могли бути виявлені зовнішнім оглядом у момент прийняття товару - негайно, але не пізніше однієї робочої доби з моменту виявлення недоліків, повідомити Товариство та надати фотографії; нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження, у тому числі псування товару, якщо такі обставини сталися під час надання комплексу логістичних послуг за цим правочином. Підприємство не несе відповідальність у випадках, коли причиною пошкодження чи псування товару стали недоліки товару, його пакування, або таке пошкодження чи псування товару відбулося через дії чи бездіяльність замовника; вести облік руху товарів на складі, надавати Товариству відомості та звіти щодо обліку, наявності та стану товару.

У підпункту 4.1.11 договору (із врахуванням Протоколу узгодження розбіжностей), сторони погодили, що Виконавець звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, в разі якщо претензія Замовника направлена Виконавцю пізніше 2 (двох) тижнів з моменту виявлення втрати, недостачі, псування або пошкодження вантажу.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.3. вказаного правочину сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором відповідно до його умов, а у випадках, не врегульованих цим договором - чинним законодавством України. Розмір відповідальності Підприємства за незбереження товару під час надання комплексу логістичних послуг визначається згідно інвойсної (закупівельної) вартості товару замовника.

За умовами пункту 7.0. договору обмін документами (розрахункові документи, рахунки-фактури, акти, податкові накладні тощо) може також здійснюватися системою електронного документообігу "M.E.DOC" в електронному вигляді з електронно-цифровим підписом. Підписуючи документи в системі електронного документообігу, покупець підтверджує правильність оформлення документів та відображає в обліку підприємства.

У пункті 7.2 договору вказано, що всі ймовірні претензії, які можуть вникнути з даного договору, мають бути пред`явлені протягом 14 календарних днів з моменту виявлення порушення. Сторона, яка отримала претензію, зобов`язана розглянути її та надати відповідь у 14-денний термін від дня її надходження. Виплата по задоволеним претензіям здійснюється протягом 14 календарних днів.

Додатки до цього договору є його невід`ємною частиною й мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами й скріплені їх печатками. Положення цього договору мають переважну силу перед додатками (пункт 11.4. вказаного правочину).

Відповідно до пункту 11.5. договору електронні та/або факсимільні копії документів, вказані в цьому договорі, мають юридичну силу за умови підтвердження їх іншою стороною та до моменту обміну оригінальними примірниками вказаних документів.

Сторона несе повну відповідальність за достовірність вказаних нею у цьому договорі реквізитів та зобов`язується своєчасно у письмовій формі протягом 5-ти банківських днів з дати зміни повідомляти про це іншу сторону (пункт 11.6. вказаного правочину).

За пунктами 10.1., 10.2. договору останній набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 1 квітня 2024 року включно. Якщо за 60 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про його припинення, дія цього правочину вважається продовженою на один рік.

Товариство або Підприємство в будь-який час мають право ініціювати розірвання цього договору, для чого не менш ніж за 60 календарних днів до дати розірвання направляють на адресу іншої сторони відповідне повідомлення із зазначенням дати розірвання договору. До дати розірвання цієї угоди сторони повинні провести всі розрахунки в повному обсязі. Сторони погодили та цим підтверджують, що за вказаних умов договір буде розірвано з дати, зазначеної у відповідному повідомленні. При цьому, сторони зобов`язані в повному обсязі виконати свої зобов`язання, що виникли до дати розірвання договору (пункт 10.3. договору).

У додатку № 1 до договору "Стандартні умови сервісу" (далі - Умови сервісу) сторони погодили, що: прийом товару на складі виконавця здійснюється за фактичною кількістю та якістю відповідно до даних попереднього приходу по кожному автомобілю. Після прийому товару складається акт прийому товару встановленого зразка. У разі виявлення розходження (пошкодження, надлишок, нестача), складається акт розходження за формою додатку № 6 (пункт 4.6. Умов сервісу); підставою для надання послуг є розпорядження, надане замовником з використанням електронної пошти чи факсимільного зв`язку на електронну пошту виконавця: sis@maer.com.ua; sklad2@maer.com.ua (пункти 5.2., 5.5. Умов сервісу); з метою перевірки фактичної наявності переданого Товариством товару, його кількості, стану зберігання, стану ведення складського обліку, сторонами здійснюється інвентаризація. Проведення інвентаризації здійснюється інвентаризаційною комісією, що складається з представників обох сторін та оформлюється складанням акта інвентаризації, який підписується членами інвентаризаційної комісії. Для проведення планової або позапланової інвентаризації необхідне дотримання наступних умов: участь представників обох сторін; повідомлення виконавця про прибуття представників за 5 робочих днів до початку інвентаризації; припинення інформаційного та фізичного руху товару на складі (пункти 6.1., 6.2. та 6.5. Умов сервісу).

Листом від 01.02.2025 № 01-02/2025-01 про розірвання договору шляхом складання та підписання сторонами додаткової угоди в електронній формі. Даний лист надісланий відповідачу 26.02.2025 через сервіс "M.E.DOC", про що свідчать відповідні відмітки про доставку такого документа контрагенту.

Так, до матеріалів справи надано копії підписаних через сервіс "M.E.DOC" кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників сторін актів про повернення товарно-матеріальних цінностей, що були передані на зберігання: від 3 березня 2025 року № 1 щодо повернення 27 407 позицій товару, від 6 березня 2025 року № 2 щодо повернення 928 позицій товару, від 7 березня 2025 року № 3 щодо повернення 2 203 позицій товару, від 14 березня 2025 року № 6 щодо повернення 1 045 позицій товару; актів інвентаризації товарів на складі: від 6 березня 2025 року № 15 (сума товарів за обліком - 285 540,29 грн, фактична сума товарів - 273 831,77 грн), від 7 березня 2025 року: № 17 (сума товарів за обліком - 56 531,14 грн, фактична сума товарів - 42 968,84 грн), № 19 (сума товарів за обліком - 13 370,41 грн, фактична сума товарів - 11 944,58 грн), № 22 (сума товарів за обліком - 45 786,22 грн, фактична сума товарів - 40 731,76 грн), від 14 березня 2025 року: № 28 (сума товарів за обліком - 454 022,81 грн, фактична сума товарів - 270 907,06 грн), № 30 (сума товарів за обліком - 4 298,93 грн, фактична сума товарів - 0 грн (відсутні), № 31 (сума товарів за обліком - 78 747,16грн, фактична сума товарів - 0 грн (відсутні); актів про виявлення дефектів у товарах, що перебувають на відповідальному зберіганні: від 6 березня 2025 року № 2 на загальну суму компенсації від відповідача за пошкоджений товару в розмірі 44 767,66 грн; від 7 березня 2025 року № 3 на загальну суму компенсації від відповідача за пошкоджений товару в розмірі 43 430,88 грн. Вказані акти не містять заперечень та зауважень сторін щодо зазначених у них відомостей про товар.

Надалі, позивачем 14 березня 2025 року, 26 березня 2025 року, 28 березня 2025 року та 9 квітня 2025 року на узгодження відповідачу направлені також: інвентаризаційні акти: від 13 березня 2025 року № 26, від 17 березня 2025 року №№ 32-34, 37, 38, 41, 42, 44, від 22 березня 2025 року №№ 49-53, від 24 березня 2025 року № 54, від 25 березня 2025 року №№ 59-62, 64, 66-70, від 8 квітня 2025 року № 75; акти про повернення товарно-матеріальних цінностей, що були передані на зберігання: від 17 березня 2025 року № 19, від 18 березня 2025 року № 20, від 20 березня 2025 року № 11, від 24 березня 2025 року № 22, від 25 березня 2025 року № 23, від 26 березня 2025 року №№ 16, 17, від 28 березня 2025 року № 18, від 8 квітня 2025 року № 18. Дані акти підписані лише КЕП уповноваженої особи позивача.

Також, до матеріалів справи долучено електронне листування між сторонами, зокрема, щодо здійснення узгодження результатів інвентаризації товарів на складі за договором (т. 1 арк. 140-144).

У відповіді на пропозицію розірвання договору від 14.03.2025 № 14/03/2025-1 та у вимозі від 09.05.2025 № 09/05/2025-1 відповідач повідомив, що 26.02.2025 отримав пропозицію від позивача про розірвання договору, розглянувши яку зазначає, що згідно з пунктом 10.3 договору з урахуванням 60-ти денного строку на повідомлення іншої сторони договір може бути розірваний 26.04.2025 року. Також, у листі зазначено, що до розірвання договору 26.04.2025 позивач зобов`язаний сплатити на користь відповідача 262424,45 грн. в якості плати за мінімальну кількість палетомісць, які гарантовано надаються позивачу.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За умовами частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (частина 1 статі 942 ЦК України).

За частиною 1 статті 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Положеннями частин 1-3 статі 950 ЦК України встановлено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

За частинами 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач надав відповідь на пропозицію розірвання договору від 14.03.2025 № 14/03/2025-1 та вимогу від 09.05.2025 № 09/05/2025-1, в якій повідомив, що 26.02.2025 отримав пропозицію від позивача про розірвання договору, розглянувши яку зазначає, що згідно з пунктом 10.3 договору з урахуванням 60-ти денного строку на повідомлення іншої сторони договір може бути розірваний 26.04.2025 року. Також, у листі зазначено, що до розірвання договору 26.04.2025 позивач зобов`язаний сплатити на користь відповідача 262424,45 грн. в якості плати за мінімальну кількість палетомісць, які гарантовано надаються позивачу.

Таким чином, сторони в наведеному вище листуванні дійшли згоди щодо розірвання договору з 26.04.2025 року.

При цьому, сторонами здійснені відповідні дії, направлені на підготування до розірвання договору, зокрема, із вивезення товару.

У свою чергу, відповідач стверджував, що підтвердженням подальшої дії договору є акти з надання палетомісць у березні-квітні 2025 року.

Водночас, ураховуючи підтвердження відповідача в листах від 14.03.2025 № 14/03/2025-1, від 09.05.2025 № 09/05/2025-1 про розірвання договору 26.04.2025, та відсутність жодних інших доказів фактичного надання послуг за договором (відповідального зберігання, навантажувально-розвантажувальні робіт, послуг з комплектації замовлень, маркування товарів, пакування та перепакування, перевезення вантажів, організації перевезень вантажів), суд дійшов висновку про те, що дії обох сторін свідчать про погодження розірвання договору саме з 26.04.2025 року.

Суд зауважує, що за положеннями частин 1, 2 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

За змістом статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин сторін, передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин сторін, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Так, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.04.2021 в справі № 910/16067/19, від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.

Згідно з частиною 2 статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Із актів про виявлення дефектів у товарах, що перебувають на відповідальному зберіганні від 06.03.2025 № 2 та від 07.03.2025 № 3 вбачається, що відповідач визнав факт пошкодження переданого йому на зберігання товару позивача на загальну суму 88 198,54 грн.

Також, із підписаних обома сторонами інвентаризаційних актів вбачається, що в результаті проведеної у порядку пункту 6.2. Умов сервісу інвентаризації зафіксовано факт нестачі спірного товару позивача на суму 297 912,95 грн.

У той же час, інші долучені до позовної заяви інвентаризаційні акти: від 13 березня 2025 року № 26, від 17 березня 2025 року №№ 32-34, 37, 38, 41, 42, 44, від 22 березня 2025 року №№ 49-53, від 24 березня 2025 року № 54, від 25 березня 2025 року №№ 59-62, 64, 66-70, від 8 квітня 2025 року № 75, не містять підпису уповноваженої особи відповідача, у зв`язку з чим не можуть слугувати доказом погодження суми нестачі товару за ними.

Судом прийнято до уваги, що відповідач посилався на узгодження з позивачем шляхом електронного листування суми нестачі товару в розмірі 106453,50 грн. на основі акту № 1/25 від 26.04.2025 інвентаризації, псування, відсутності товарно-матеріальних цінностей до договору.

Однак, дане електронне листування велося від імені позивача Милевською Яною, відомості щодо якої як матеріально-відповідальної особи за товарно-матеріальні цінності відсутні. Натомість, у пункті 3.1.1 договору вказано, що позивач мав призначити контактну особу для забезпечення взаємодії з відповідачем.

Згідно з частиною 3 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Водночас, як установлено судом вище, уповноваженими представниками обох сторін підписані інвентаризаційні акти щодо встановлення факту нестачі спірного товару позивача саме на суму 297 912,95 грн.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 статті 76 ГПК України).

Щодо наявної у матеріалах справи заяви свідка - директора ТОВ "ТІС Україна" ОСОБА_1 , поданій у порядку статті 90 ГПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 90 ГПК України учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.

У частині 1 статті 87 ГПК України визначено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Водночас, оскільки показання свідка суперечать іншим первинним документам у даній справі, суд критично оцінює викладені в заяві свідка обставини.

Суд наголошує, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

Крім того, відповідач як на підставу для звільнення його від відповідальності за збитки звертав увагу суду на те, що в пунктах 4.1.11, 7.2 договору передбачено обов`язковість направлення претензії щодо втрати, недостачі, псування, пошкодження вантажу упродовж двох тижнів із моменту його доставки, чого позивачем у даному випадку не дотримано.

Суд зауважує, що умови даного правочину містять як положення договору зберігання, так і положення договору перевезення.

Разом із цим, зі змісту наведених пунктів договору слідує, що останні стосуються саме вантажу, переданого на перевезення, а не товару, переданого на зберігання. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин, що не виникли з приводу перевезення вантажу, пунктів 4.1.11, 7.2 договору.

Ураховуючи викладене, суд вважає доведеними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 88 198,54 грн. збитків за пошкоджений товар та 297 912,95 грн. вартості неповернутого товару.

Оскільки позов у частині вимог про розірвання договору не передано на новий розгляд до суду першої інстанції, суд розгляд відповідної позовної вимоги не здійснює.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктив ВТВ" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС Україна" (03115, місто Київ, вулиця Феодори Пушиної (Ореста Васкула), будинок 32; ідентифікаційний код 37779566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктив ВТВ" (01033, місто Київ, вулиця Тарасівська, будинок 23/25; ідентифікаційний код 39080209) 88 198 (вісімдесят вісім тисяч сто дев`яносто вісім) грн 54 коп. збитків за пошкоджений товар, 297 912 (двісті дев`яносто сім тисяч дев`ятсот дванадцять) грн 95 коп. вартості неповернутого товару та 4 633 (чотири тисячі шістсот тридцять три) грн 34 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 18.09.2026 року.

Суддя К.В. Полякова