Decision № 139857680, 18.09.2026, Kaniv City and District Court of Cherkasy Oblast

Справа № 697/1844/26

Провадження № 2/697/1191/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого судді Сивухіна Г.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.08.2022 між відповідачем та АТ «УКРСИББАНК» укладено Договір про надання споживчого кредиту №98713840000, згідно якого надано кредит на суму 91378,33 грн.

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом.

Первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши кредит відповідно до умов укладеного Договору та перерахував грошові кошти на картковий рахунок відповідача. Відповідач не виконала свої зобов`язання за укладеним договором, у зв`язку з чим, станом на момент відступлення права вимоги у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 83726,37 грн., яка складається з:

- 70936,01 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

- 0,00 грн. - заборгованість за відсотками;

- 12790,36 грн заборгованість за комісією, яку просить стягнути на користь позивача, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 24.07.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, які беруть участь у справі.

Відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи, нею отримано ухвалу про відкриття провадження, позовну заяву з додатками. Відзив на позовне надходив.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що23.08.2022 між відповідачем та АТ «УКРСИББАНК» укладено Договір про надання споживчого кредиту №98713840000.

Сума кредиту становить 91378,33 грн., який надається на особисті потреби, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний рахунок позичальника. Повернення кредиту не пізніше 25.08.2026, процентна ставка встановлюється в розмірі 0,00001 % річних, за користування коштами за кредитом понад встановлений договором термін процентна ставка становить 7,00001 % річних.

Крім того, відповідачем підписано Додаток № 1 до договору, в якому визначені умови нарахування та сплати комісій, графік платежів, таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за договором, паспорт споживчого кредиту (а.с.6-11).

До позивача перейшло право вимоги до відповідача за вище вказаним кредитним договором, що підтверджується договором факторингу та реєстром боржників.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №98713840000 від 23.08.2022, заборгованість відповідача становить 83726,37 грн., яка складається з:

- 70936,01 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

- 12790,36 грн заборгованість за комісією.

Одночасно з позовом, на адресу відповідача 10.07.2026 позивачем направлялась досудова вимога про погашення заборгованості у розмірі 83726,37 грн. за кредитним договором, яка залишилася без виконання (а.с.12).

Розмір заборгованості у розмірі 83726,37 грн. також підтверджується наданою позивачем випискою за кредитним договором (а.с.12-14).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, позивач як новий кредитор набув права вимоги за вказаним договором на підставі договорів про відступлення права вимоги.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з умовами Договору позики позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.

Матеріали справи свідчать про те, що первісний позикодавець свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, однак останній не здійснював погашення заборгованості.

Доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, отримання коштів, відповідачем суду не надано.

Разом тим, щодо нарахування комісії за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Про необхідність зазначення конкретного переліку послуг за обслуговування кредиту і їх погодження з споживачем, звертав увагу Верховний Суду у постановах від 07.04.2021 у справі №766/8096/20, від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19.

У додатку № 1 до кредитного договору «Комісії» визначено, що:

- щомісячна комісія за управління кредитом плата становить 1,5% від суми наданого кредиту (включається до суми ануїтетного платежу) починаючи з 24.02.2023;

- комісія за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника розраховується як різниця між сумою фактично сплаченого позичальником останнього ануїтетного платежу згідно Графіку платежів, але н більше 10 грн;

- комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу 500 грн. (а.с.8).

Суд встановив, що ні договір кредиту №98713840000 від 23.08.2022, ні Додаток№1 до Договору №98713840000 від 23.0.2022 не містять конкретного переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачці, та за які банком встановлена комісія. Також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх з споживачем при укладенні кредитного договору.

Таким чином, нарахування комісії за обслуговування кредиту є безпідставним, а тому не підлягає до стягнення нарахована комісія у розмірі 12790,36 грн.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем у добровільному порядку було сплачено комісію на загальну суму 3657,68 грн. Оскільки суд прийшов висновку про безпідставність нарахування позивачем комісії, тому сплачені добровільно 3657,68 грн. необхідно зарахувати на часткове погашення заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 12 ч. 3, 4, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За вказаних обставин суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підтверджені належними та допустимим доказами, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 67278,33 грн., яка складається з:

- 67278,33 (70936,01 -3657,68) грн. - заборгованість за тілом кредиту.

Що стосується судових витрат, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2662,40 грн. та 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки вимоги позивача задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2139,24 грн. та 6428,00 грн. витрат на правничу допомогу (80,35% від задоволених вимог).

Разом з тим, щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Представником позивача долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги, акт наданих послуг, детальних опис наданих послуг на суму 8000,00 грн.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно положень ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3, ч. 5 та ч. 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна позиція відображена в п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, п. 141, 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, п. 58 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2026 у справі № 372/6826/24.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд виходячи з критеріїв співмірності, справедливості, розумності їхнього розміру і конкретних обставин справи, з урахуванням її складності та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумної потреби судових витрат для конкретної справи, пропорційності до предмету спору, вважає за можливе обмежити розмір правничої допомоги та стягнути 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст.81, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором № №98713840000 від 23.08.2022 у розмірі 67278,33 грн., яка складається з:

- 67278,33 грн. - заборгованість за тілом кредиту.

У решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору у розмірі 2139,24 грн. та 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 18.09.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", код ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх, м. Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Г . С . Сивухін