Decision № 139852787, 19.01.2026, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/42437/24

Провадження № 2/761/1372/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 січня 2026 року

Шевченківського районного суду м. Києва

в складі:

головуючого судді: Кондратенко О.О.

за участі:

секретаря: Кузніцової Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Процент? до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Процент? (надалі по тексту - ТОВ ?ФК ?Процент?) звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просило суд:

-стягнути з ОСОБА_1 на його (ТОВ ?ФК ?Процент?) користь заборгованість за кредитним договором №1902-742-3 від 06 листопада 2023 року станом на 08 листопада 2024 року у розмірі 67 650, 00 грн., а також судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06 листопада 2023 року між ТОВ ?ФК ?Процент? та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1902-742-3. Відповідно до п.1.1. на умовах встановлених цим договором, товариство зобов?язалося надати позичальникові грошові коти в розмірі 5 000, 00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором. Строк дії договору на 365 днів (до 05 листопада 2024 року), шляхом переказу на її платіжну картку емітовану АТ ?Універсал банк?, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 1277, 50%) користування кредитом. Позивач зазначає, що відповідачка своєчасно не сплатила нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, не повернула суму кредиту, у зв`язку з чим виникла заборгованість, що має відображення у розрахунку заборгованості. Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Протокольною ухвалою суду від 27 серпня 2025 року від позивача прийнято заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, сума заборгованості складає: 5 000, 00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 63 875, 00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 2 422, 40 грн. судовий збір, 10 000, 00 грн. - витрати на правову допомогу.

Відповідач, своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався; відзив на позовні вимоги до суду не надіслав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився; про час та місце слухання справи повідомлений належним чином; подав заяву про розгляд справи за його відсутності; проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився; про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку; причини неявки суду не сповістив; письмовий відзив на позов не надіслав, як і не направив свого представника для прийняття участі у розгляді справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки, отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оскільки, позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, суд, відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані стороною позивача документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов?язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Перевіряючи обставини по справі судом встановлено, що 06 листопада 2023 року між ТОВ ?ФК ?Процент? та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1902-742-3, який підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 837620.

Згідно з пунктами 1.1 - 1.3 кредитного договору товариство надає позичальникові грошові кошти (кредит) в розмірі 5 000, 00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти в строки, визначені договором. Процентна ставка за користування Кредитом становить - 3, 5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 1277, 50%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою. Строк надання кредиту та строк дії Договору становить 365 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 16 днів. Дата платежу процентів першого періоду - 22 листопада 2023 року.

Кредитні кошти у розмірі 5 000, 00 грн. були перераховані відповідачу 06 листопада 2023 року, про що свідчить виписка з рахунку відповідача.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача становить 68 875, 00 грн., з яких 5 000, 00 грн. - заборгованість за кредитом та 63 875, 00 грн. - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Так, наданим позивачем розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи, підтверджується, що з 06 листопада 2023 року по 05 листопада 2024 року відповідачу нараховувались проценти за користування кредитом відповідно до пункту 1.2. кредитного договору за процентною ставкою у розмірі 3, 5% за кожен день користування кредитом (1 277, 50% річних) та графіку платежів.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв?язку.

Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України ?Про електронну комерцію? визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов?язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст.3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст.11 Закону України ?Про електронну комерцію?, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України ?Про електронну комерцію? визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України ?Про електронний цифровий підпис?, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України ?Про електронну комерцію? передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України ?Про електронний цифровий підпис?, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. ст. 627-629, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кредитор свої зобов`язання про надання грошових коштів виконав в повному обсязі, що підтверджується випискою про рух коштів по картці НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_1 , наданої АТ ?Універсал Банк? за період часу з 06 листопада 2023 року по 11 листопада 2023 року.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов?язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов?язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Стаття 8 Закону України ?Про споживче кредитування?, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п?ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

При цьому, Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ ?Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послу? набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 розділ IV ?Прикінцеві та перехідні положення? Закону України ?Про споживче кредитування? передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України ?Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг?, установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Пунктом 2 розділу ІІ ?Прикінцеві та перехідні положення? Закону України ?Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг? встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом, кредитний договір укладений 17 жовтня 2023 року зі строком дії 365 днів, тобто до 17 жовтня 2024 року. Отже, строк дії договору продовжується після набрання чинності Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що для визначення розміру заборгованості за відсотками позивачем застосовано ставку 3,5 % в день користування кредитними коштами впродовж всього періоду кредитування, з чим суд не може погодитися.

Відповідно до вимог наведених вище приписів законодавства відсотки за користування кредитними коштами мають нараховуватися таким чином:

- за період з 06 листопада 2023 року по 24 грудня 2023 року за ставкою 3,5 %, що становить 8 400, 00 грн., відповідно розрахунку (5 000, 00 х 3,5/100 х 48);

- за період з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року за ставкою 2,5 %, що становить 15 000, 00 грн., відповідно розрахунку (5 000х2,5/100 х120);

- за період з 23 квітня 2024 року по 21 серпня 2024 року за ставкою 1,5 %, що становить 9 000, 00 грн., відповідно розрахунку (5 000х1,5/100 х 120);

- за період з 22 серпня 2024 року по 05 листопада 2024 року за ставкою 1,0 %, що становить 3 800, 00 грн., відповідно розрахунку (5 000х1/100 х 76).

Всього: 36 200, 00 грн. (8 400, 00 грн.+15 000, 00 грн.+9 000, 00 грн.+3 800, грн.).

З огляду на те, що в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також, підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, та відсутність доказів повернення отриманого кредиту, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення суми заборгованості у розмірі 41 200, 00 грн., яка складається з: 5 000, 00 грн. - сума заборгованості по кредиту, 36 200, 00 грн. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Щодо стосується позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1. п.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. До витрат, пов?заний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв?язку із розглядом справи.

Витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.137 ЦПК України).

Згідно п.1, 2 ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Руденко К. В. на підставі Договору про надання юридичних послуг від 03.06.2024 № 03/06/2024; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреністю, актом приймання-передачі наданих послуг № 103, Витягом з реєстру № 1 до Акту приймання-передачі наданих послуг № 103.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов?язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв?язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.202 № 922/1964/21.

У постановах від 19.02.2022 № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 № 686/5757/23.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.202 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10 000, 00 грн. є завищеними, та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також часткове задоволення вимог, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ ?ФК ?Процент? понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 3 000, 00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 1 450, 00 грн. (41 200, 00 грн. - розмір задоволених позовних вимог х 2 422, 40 грн. - сума сплаченого судового збору : 68 875, 00 грн. - загальна сума позовних вимог).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549, 551, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 7, 10, 12, 19, 43, 49, 81, 83, 141, 174, 175, 178, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354-355, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Процент? до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Процент? (код ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, 48) заборгованість за кредитним договором №1902-742-3 від 06 листопада 2023 року у розмірі 41 200 (сорок одна тисяча двісті) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1 450 (одна тисяча чотириста п?ятдесят) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Процент? відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: