Court ruling № 139846209, 17.09.2026, Rivne City Court of Rivne Oblast

Справа № 569/13936/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Рівне цивільну справу за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Рівненська міська рада про визнання недійсним договору дарування,

встановив:

В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Рівненська міська рада про визнання недійсним договору дарування.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час, місце та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення цивільної справи ЄУН 569/13936/25 до вирішення іншої цивільної справи ЄУН 569/537/26 за позовом ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації речового права.

Клопотання мотивує тим, що обґрунтування позовних вимог Головного управління ДПС у Рівненській області у даній справі про визнання недійсним договору дарування ґрунтується виключно на твердженнях про наявність у відповідача ОСОБА_1 податкової заборгованості, яка виникла внаслідок несплати орендної плати за землю, розрахованої на підставі договору оренди земельної ділянки від 21.12.2017 року. Водночас у провадженні Рівненського міського суду перебуває інша цивільна справа ЄУН 569/537/26 за позовом ОСОБА_2 до Рівненської міської ради про визнання недійсним цього ж договору оренди землі та скасування державної реєстрації речового права, необхідність чого випливає з висновків постанови Рівненського апеляційного суду від 28.11.2024 року у справі ЄУН 569/14530/23. Оскільки вирішення справи ЄУН 569/537/26 про недійсність договору оренди безпосередньо впливає на наявність чи відсутність податкового зобов`язання та заборгованості, законність нарахування яких стала підставою для звернення податкового органу з цим позовом, розгляд даної справи є неможливим до набрання законної сили судовим рішенням у зазначеній іншій справі, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України є підставою для зупинення провадження.

Від представника позивача Головного управління ДПС у Рівненській області надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що розгляд даної цивільної справи ЄУН 569/13936/25 за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання недійсним договору дарування не залежить від результатів вирішення іншої справи ЄУН 569/537/26. Ба більше, ухвалою Рівненського міського суду від 27.03.2026 року провадження у тій самій справі ЄУН 569/537/26 (за позовом ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі) вже було зупинено саме до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі ЄУН 569/13936/25. Відтак, задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі призведе до штучного затягування судового розгляду, оскільки обидві справи фактично будуть зупинені одна до одної, що суперечить завданням цивільного судочинства та принципу розумності строків розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та подане клопотання, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з ч. 1 п. 5 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Визначаючи наявність підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у п. 6 ч. 1 цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі.

Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

У розумінні змісту наведених положень зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, можливе лише до закінчення розгляду цієї справи по суті, тобто до ухвалення судом першої інстанції рішення про вирішення спору та до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.

Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 251 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 6 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення».

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16.

Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що: «метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідллендер проти Франції»).

Предметом розгляду справи є вимога Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання недійсним договору дарування, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи необхідність зупинення провадження у даній справі, відповідач посилається на те, що податкова заборгованість ОСОБА_1 , яка, за доводами позивача, свідчить про наявність у останньої кредиторської заборгованості та є однією з обставин, на які позивач посилається як на підставу для визнання договору дарування недійсним, виникла у зв`язку з нарахуванням орендної плати за земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 21.12.2017.

Разом із тим сам факт перебування на розгляді суду іншої цивільної справи, у якій оспорюється договір оренди землі, не свідчить про наявність передбаченої пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України об`єктивної неможливості розгляду даної справи.

Суд враховує, що предметом спору у справі ЄУН 569/537/26 є дійсність договору оренди землі та пов`язані з цим питання державної реєстрації речового права, тоді як предметом спору у справі ЄУН 569/13936/25 є дійсність іншого правочину - договору дарування. Отже, зазначені справи мають різний предмет спору та передбачають встановлення різного кола юридично значимих обставин.

При цьому вирішення питання про дійсність договору оренди землі від 21.12.2017 не є єдиною та безпосередньою передумовою для вирішення спору про недійсність договору дарування. Суд у межах цієї справи має надати правову оцінку всім доводам та доказам сторін щодо наявності або відсутності передбачених законом підстав для визнання договору дарування недійсним, у тому числі встановити обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.

Посилання відповідача на те, що у разі визнання недійсним договору оренди землі може відпасти підстава для нарахування відповідної орендної плати та, відповідно, податкового зобов`язання, саме по собі не свідчить про неможливість розгляду даної справи. Такі обставини можуть бути досліджені та оцінені судом безпосередньо в межах цієї справи на підставі наявних у ній доказів.

При цьому відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, для зупинення провадження недостатньо лише встановити факт існування іншого судового провадження та можливий взаємозв`язок окремих обставин, які досліджуються в обох справах. Необхідно встановити, що без вирішення іншої справи суд об`єктивно позбавлений можливості встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Таких обставин судом не встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2026 року провадження у цивільній справі ЄУН 569/537/26 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі ЄУН 569/13936/25. Однак, постановою Рівненського апеляційного суду від 14 липня 2026 року ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2026 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, на час розгляду клопотання про зупинення провадження у даній справі відсутня ситуація, за якої розгляд цивільної справи ЄУН 569/537/26 був би зупинений до вирішення даної справи. Навпаки, після скасування ухвали про зупинення провадження суд апеляційної інстанції направив справу для продовження її розгляду, а тому обидві цивільні справи перебувають на розгляді судів та можуть розглядатися незалежно одна від одної.

При цьому саме по собі направлення цивільної справи ЄУН 569/537/26 для продовження розгляду не свідчить про наявність об`єктивної неможливості розгляду цивільної справи ЄУН 569/13936/25. Відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження того, що встановлення судом обставин у справі ЄУН 569/537/26 є необхідною та єдиною передумовою для вирішення спору у даній справі.

Суд враховує, що обставини щодо виникнення та розміру податкового зобов`язання ОСОБА_1 , у тому числі обставини, пов`язані з нарахуванням орендної плати за земельну ділянку, можуть бути предметом дослідження та оцінки судом у межах розгляду даної цивільної справи на підставі поданих сторонами доказів.

Водночас питання про дійсність договору оренди землі від 21 грудня 2017 року є предметом спору у цивільній справі ЄУН 569/537/26. Проте сам факт оспорювання відповідачем цього договору та наявність судового провадження щодо його дійсності не означає, що до остаточного вирішення цього спору суд у даній справі не може встановити обставини, які входять до предмета доказування у справі ЄУН 569/13936/25.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність передбачених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України підстав для зупинення провадження у справі, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 49, 251, 253, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 17 вересня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА