Court ruling № 139838469, 17.09.2026, Kyivskyi District Court of Odesa City

Справа № 947/36596/26

Провадження № 1-кс/947/13420/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026160000000850 від 23.07.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Антрацит, с. Л. - Комсомольська, Луганської області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Суть клопотання.

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026160000000850 від 23.07.2026 року відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 320 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Клопотання мотивовано тим, що:

- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України;

- наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених пунктами 1 - 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього судом обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.

Позиція сторін у судовому засіданні.

Прокурор ОСОБА_3 надав короткий виклад фактичних обставин кримінального провадження. Зазначив, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів які підтверджують причетність підозрюваного до обставин злочину. На думку прокурора ризики, які вказані у клопотанні передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України є наявними. Тому з урахуванням обґрунтованої підозри, наявності ризиків, вважав за доцільне застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 320 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання, оскільки вважає його необґрунтованим, ризики стороною обвинувачення не доведені, так як ОСОБА_4 є віймськовим, тобто не має можливості ухилятися, звільнений з управління Держпродспоживслужби в Одеській області, що вказує на той факт, що не має можливості тиснути на свідків, застава яку просить прокурор є надмірно завишеною, долучила характеризуючі данні, документи щодо доходів та просила відмовити в задоволені клопотання, та застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, або визначити заставу яка буде помірною для підзахисного.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, повідомив, що з підозрою він не погоджується, грошових коштів не отримував, не зявлявся до суду, так як вирішив приєднатися до лав ЗСУ і проходив ВЛК, на даний час вже перебуває в військовій частині в АДРЕСА_2.

Обставини, якими обґрунтоване клопотання.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026160000000850, відомості про яке 23.07.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється прокурорами групи прокурорів Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах управління) Одеської обласної прокуратури.

Досудовим розслідуванням установлено, що наказом № 197-К від 23.05.2025 ОСОБА_4 призначено на посаду головного спеціаліста сектору фітосанітарних заходів на кордоні відділу фітосанітарних заходів на кордоні та санітарної охорони території Управління фітосанітарної безпеки та санітарної охорони території Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

Положенням «Про Управління фітосанітарної безпеки та санітарної охорони території Головного управління Держродспоживслужби в Одеській області», яке затверджено наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 217-ОД від 20.12.2024 визначено, що Управління фітосанітарної безпеки та санітарної охорони території (далі - Управління) є структурним підрозділом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області та їй підпорядковане.

ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, зокрема, у сферах карантину та захисту рослин здійснює в межах повноважень фітосанітарні заходи, державний контроль та нагляд, інспектування та моніторинг відповідної території, об`єктів регулювання; здійснює державний контроль за дотриманням карантинного режиму і проведенням фітосанітарних заходів із карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, транспортуванні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні об`єктів регулювання.

Наряду з іншими завданнями, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області надає адміністративні послуги відповідно до закону; вживає у межах повноважень, передбачених законом, заходів щодо усунення порушень вимог закону і притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності згідно із законом; складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення і приймає за результатами розгляду рішення про накладення штрафів та застосування інших санкцій, передбачених законом; проводить перевірки характеристик продукції, організовує відбір зразків для цілей державного контролю та забезпечує проведення їх експертизи (випробування); організовує проведення в лабораторіях досліджень (випробувань) для цілей державного контролю тощо.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про карантин рослин», організація та здійснення державного контролю покладаються на Головного державного фітосанітарного інспектора України, головних державних фітосанітарних інспекторів в Автономній Республіці Крим, областях, їх заступників і державних фітосанітарних інспекторів.

Відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста сектору фітосанітарних заходів на кордоні відділу фітосанітарних заходів на кордоні та санітарної охорони території Управління фітосанітарної безпеки та санітарної охорони території Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_4 , останній є державним фітосанітарним інспектором у відповідних сферах згідно із законодавством.

До основних прав і обов`язків державного фітосанітарного інспектора ОСОБА_4 згідно його посадової інструкцій та ст. 10 Закону України «Про карантин рослин» входить, зокрема: виявлення, локалізація та ліквідація регульованих шкідливих організмів; видача фітосанітарних сертифікатів, фітосанітарних сертифікатів на реекспорт та карантинних сертифікатів; проведення фітосанітарних процедур до об`єктів регулювання; здійснення оформлення вантажів, які підлягають фітосанітарному контролю при переміщенні через митний кордон України.

Також, ОСОБА_4 уповноважений: затримувати згідно із законом об`єкти регулювання для інспектування та фітосанітарної експертизи, якщо вони переміщуються без відповідних фітосанітарних документів або не відповідають фітосанітарним вимогам; видавати в межах своїх повноважень розпорядження, що підлягають обов`язковому виконанню, на здійснення фітосанітарних заходів; накладати у порядку, встановленому законом, адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства про карантин та захист рослин тощо.

Отже, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду головного спеціаліста сектору фітосанітарних заходів на кордоні відділу фітосанітарних заходів на кордоні та санітарної охорони території Управління фітосанітарної безпеки та санітарної охорони території Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, будучи службовою особою органу має діяти виключно у відповідності до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, тобто лише в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцією України та Законами України.

Крім того, ОСОБА_4 , є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, передбаченим статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Статтею 13 Закону України «Про карантин рослин» передбачено, що виїмки та формування зразків об`єктів регулювання (у тому числі арбітражних) для проведення фітосанітарної експертизи (аналізів) здійснюються державними фітосанітарними інспекторами або фахівцями фітосанітарної лабораторії приватної форми власності за вибором власника вантажу або уповноваженої ним особи. Проведення фітосанітарної експертизи (аналізів) фітосанітарною лабораторією приватної форми власності здійснюється виключно для цілей експорту.

За результатами проведеної фітосанітарної експертизи (аналізів) фітосанітарна лабораторія надає висновок фітосанітарної експертизи (аналізів), який встановлює фітосанітарний стан всієї партії вантажу.

Державний фітосанітарний інспектор на підставі висновку фітосанітарної експертизи (аналізів) встановлює карантинне значення виявлених шкідливих організмів, на основі якого приймає рішення про застосування фітосанітарних заходів та видачу або відмову у видачі сертифікатів, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 46 вказаного Закону, імпорт, експорт, реекспорт об?єктів регулювання, включених до переліку об?єктів регулювання для цілей імпорту, експорту та реекспорту, здійснюється в супроводі оригіналу фітосанітарного сертифіката або фітосанітарного сертифіката на реекспорт, виданого в електронній або паперовій формі, які мають однакову юридичну силу, та/або іншої документації за запитом країни призначення.

Установлено, що ТОВ «МОРЕМО» (код ЄДРПОУ 46033828) здійснює експорт сільськогосподарської продукції. Основним видом діяльності товариства є неспеціалізована оптова торгівля, а також, зокрема, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

В ході здійснення господарської діяльності ТОВ «МОРЕМО» на підставі договорів, укладених із компаніями-нерезидентами, здійснює транспортні та експедиторські послуги, складовою яких, зокрема, є сприяння в оформленні дозвільних документів на сільськогосподарську продукцію, у тому числі фітосанітарних сертифікатів.

Оскільки Законом України «Про карантин рослин» передбачено, що експорт об`єктів регулювання, у тому числі зернових культур, здійснюється в обов`язковому супроводі оригіналу фітосанітарного сертифіката, виданого державним фітосанітарним інспектором, у ТОВ «МОРЕМО», виникла необхідність у проведенні фітосанітарних процедур, оформленні та отриманні в ГУ Держпродспоживслужби Одеській області фітосанітарних сертифікатів на сільськогосподарську продукцію, яка запланована до експорту.

Відповідно до договору про надання послуг від 01.05.2026 ОСОБА_7 залучений до забезпечення проведення фітосанітарного контролю вантажів ТОВ «МОРЕМО», у межах якого здійснює організацію відбору зразків, лабораторних досліджень (експертиз) та отримання фітосанітарних сертифікатів.

Так, у травні 2026 року з метою проведення фітосанітарних процедур та оформлення фітосанітарних сертифікатів на сільськогосподарську продукцію заплановану до експорту, ОСОБА_7 діючи в інтересах ТОВ «МОРЕМО», прибув до вантажно-митного комплексу «Одісея», що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада Іллічівська дорога, 9, де зустрівся із державним фітосанітарним інспектором ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_4 .

Під час проведення фітосанітарних процедур ОСОБА_4 умисно створював штучні перешкоди для своєчасного переміщення вантажів, зокрема шляхом безпідставного затягування процесу відбору зразків для фітосанітарної експертизи (аналізів) та видачі фітосанітарних сертифікатів. Унаслідок таких дій переміщення вантажів затримувалося, що призводило до виникнення у ТОВ «МОРЕМО» додаткових фінансових витрат та збитків.

У подальшому, у липні 2026 року, точні дата та час у ході досудового розслідування не встановлені, перебуваючи на території вантажно-митного комплексу «Одісея» під час проведення фітосанітарних процедур, ОСОБА_4 висунув вимогу ОСОБА_7 про необхідність передачі йому неправомірної вигоди у розмірі 20 доларів США за здійснення кожної фітосанітарної процедури щодо вантажу ТОВ «МОРЕМО».

При цьому ОСОБА_4 визначив порядок передачі неправомірної вигоди, а саме на початку кожного наступного місяця за кількість автомобілів, щодо вантажу яких упродовж попереднього місяця проведено фітосанітарний процедури.

Крім того, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що у разі відмови від передачі неправомірної вигоди проведення фітосанітарних процедур та отримання фітосанітарних сертифікатів буде здійснюватися у тривалі строки, що може спричинити економічні втрати для ТОВ «МОРЕМО».

ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що затримка в оформленні документів, необхідних для експорту сільськогосподарської продукції, може спричинити фінансові втрати ТОВ «МОРЕМО» у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов міжнародних контрактів, погодився на висунуту ОСОБА_4 вимогу щодо передачі неправомірної вигоди.

Однак, обміркувавши у подальшому незаконні умови ОСОБА_4 , вирішивши для себе принципово не виконувати неправомірні дії щодо надання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про злочин.

Надалі, із дня висловлення вимоги щодо надання неправомірної вигоди та до 04.08.2026, ОСОБА_4 , перебуваючи на території вантажно-митного комплексу «Одісея» забезпечив для ТОВ «МОРЕМО» проведення фітосанітарних процедур щодо 53 вантажних автомобілів та видачу 26 фітосанітарних сертифікатів, а саме:

1.№ UA/13/15-6096/PU-960098, 2.№ UA/13/15-6010/PU-960099, 3.№ UA/13/15-6010/PU-960100, 4.№ UA/13/15-6010/PU-960101, 5.№ UA/13/15-6010/PU-960102, 6.№ UA/13/15-6010/PU-960103, 7.№ UA/13/15-6010/PU-960104, 8.№ UA/13/15-6010/PU-960109, 9.№ UA/13/15-6010/PU-960120, 10.№ UA/13/15-6010/PU-960121, 11.№ UA/13/15-6010/PU-960122, 12.№ UA/13/15-6010/PU-960123, 13.№ UA/13/15-6010/PU-960124,14.№ UA/13/15-6010/PU-960125 15.№ UA/13/15-6010/PU-960126, 16.№ UA/13/15-6010/PU-960127, 17.№ UA/13/15-6010/PU-960128, 18.№ UA/13/15-6096/PU-960129, 19.№ UA/13/15-6096/PU-960130, 20.№ UA/13/15-6096/PU-960131, 21.№ UA/13/15-6096/PU-960132, 22.№ UA/13/15-6096/PU-960133, 23.№ UA/13/15-6096/PU-960134, 24.№ UA/13/15-6057/PU-960135, 25.№ UA/13/15-6057/PU-960136, 26.№ UA/13/15-6057/PU-960137.

В подальшому, 04.08.2026 близько 15:30 годин, перебуваючи за місцем своєї службової діяльності на території вантажно-митного комплексу «Одісея», ОСОБА_4 запросив ОСОБА_7 до автомобіля марки «CKC-RDS-ПС», державний номерний знак « НОМЕР_2 », де одержав від останнього неправомірну вигоду у розмірі 1100 доларів США (що згідно курсу НБУ станом на 04.08.2026 становило 49 266, 36 гривень) за проведення працівниками 5-го терміналу МП «Чорноморськ» фітосанітарних процедур щодо 53 вантажних автомобілів та видачу 26 фітосанітарних сертифікатів ТОВ «МОРЕМО».

Таким чином, ОСОБА_4 вимагав і одержав неправомірну вигоду в загальній сумі 1100 доларів США, що становить 49 266, 36 гривень.

Після чого, протиправна діяльність ОСОБА_4 була припинена правоохоронними органами.

Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.

Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026160000000850, розпочатого 23.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У його межах, 08 вересня 2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

Отже, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.

Щодо обґрунтованості підозри

Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК України однією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.

Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині підтверджується:

1.проведеними допитами свідка ОСОБА_7 від:

-23.07.2026, під час якого останній в що між ним та ТОВ «МОРЕМО» 01 травня 2026 був укладений договір про надання послуг, відповідно до якого він надає підприємству послуги для забезпечення організації проведення фітосанітарного контролю вантажу замовника, зокрема з організації підбору проб (зразків), організації лабораторних досліджень (експертиз), отримання фітосанітарних сертифікатів.

Безпосередньо свою роботу за договором виконує під час перевірки вантажу з товаром (здійснення огляду та інспектування вантажу та проходження митного оформлення), який прибув в зону митного контролю - ТОВ «ОДІСЕЯ», код ЄДРПОУ 30535403.

Так, вперше, орієнтовно в середині травня 2026 року він прибув на зазначений пункт пропуску для здійснення інспектування товару відповідно до договору. Попередньо до прибуття на місце пропуску автомобіля, за дорученням підприємства він скеровував заяви на проведення фітосанітарних процедур з наданням даних стосовно транспортного засобу, країни, куди здійснюється поставка тощо на офіційну електронну пошту фітосанітарної служби. Після цього, він прибував на пункт пропуску в час коли туди прибуває автомобіль з вантажем. Для огляду товару на місце також прибував ОСОБА_4 (раніше з ним знайомий не був, познайомився під час інспектування товару, м.т. 0950743400). Він організовує огляд і відбір зразків підлеглими йому працівниками пункту.

Так, в продовж відправки товару ТОВ «МОРЕМО» ОСОБА_4 створював умови в яких постачальник ніс втрати товару - наприклад, через отвори, зроблені в упакуванні товару для відбору зразків висипалася велика його кількість, крім того, ним створювалися умов при яких автомобілі з товаром довше перебували на пункті контролю що призводило до затримок його поставки.

Орієнтовно в середині липня 2026 року при черговій перевірці товару, проводячи перевірку, ОСОБА_4 завів розмову, запитавши, що більше 1000 гривень чи 20 доларів США. Він відповів, що відповідно до курсу долара 1000 гривень - трохи більша. Тоді він повідомив мені, що за 20 доларів в місяць за один автомобіль він буде організовувати проведення огляду в прискореному порядку без затримок. Якщо вони не будемо йому «платити» за безперешкодне інспектування товару, проблеми із затримками і втратою вантажа будуть виникати і далі.

Так, ОСОБА_4 висловив вимогу, щоб гроші йому були передані на початку серпня 2026 року за попередній період.

З моменту зазначеної розмови з ОСОБА_4 з приводу його вимоги передати йому неправомірну вигоду за безперешкодне проведення інспектування товару, затримок в огляді вантажу ТОВ «МОРЕМО» не було.

Зрозумівши, що ОСОБА_4 дійсно умисно створював умови для того, щоб змусити мене платити йому неправомірну винагороду.

- 02.09.2026, під час якого свідок повідомив, що 03.08.2026 він прибув на проведення фітосанітарних заходів вантажу. Зустрівши його, ОСОБА_4 почав говорити, що вже пора розраховуватися за автомобілі, які пройшли фітосанітарні процедури у липні, інакше він буде «вивертати» продукцію і довго проводити ці заходи. На що він відповів, що планував з ним погодити кількість автомобілів і інші організаційні питання, щоб він назвав кінцеву суму грошових коштів (неправомірної вигоди), яку він ОСОБА_4 вимагав, після цього, він має отримати цю суму грошових коштів від ТОВ «МОРЕМО» та передати йому. ОСОБА_4 у свою чергу почав сваритися, що він до мене «по-нормальному», а я порушую домовленості.

Вони обговорили кількість автомобілів, щодо яких були проведені фітосанітарні заходи - 53 автомобілі. При цьому, у них виник спір за декілька автомобілів, які були завантажені горохом, серед яких три було важко відкрити, через що, ОСОБА_4 висунув вимогу надати йому за ці три автомобілі не по 20 доларів США за автомобіль, а всього 100 доларів США за три автомобілі.

04.08.2026 в денний час свідок прибув на вантажно-митний комплекс «Одісея», де в бесіді з ОСОБА_4 останній повідомив, що потрібно передати йому гроші за 50 автомобілів по 20 доларів за кожен та ще сто доларів за три автомобілі, про які він сказав при їх огляді. Коли він сказав, що готовий передати гроші, він пройшов до автомобіля білого кольору, який стояв на території комплексу, сів за водійське крісло, лишивши відкритими водійські двері, та показавши на кишеню водійських дверей, сказав: «Кидай», я поклав йому грошові кошти в сумі 1 100 доларів США у вказане ним місце, він схвально сказав «все», ми попрощалися і він поїхав.

- 07.09.2026 під час якого свідок повідомив, що 03.09.2026 о 19:19 йому на мій абонентський номер зателефонував ОСОБА_4 з абонентського номеру НОМЕР_3 та сказав, що дякує, що він поскаржився, щодо вимагання грошей, і тепер змушений буде писати заяву на звільнення в п`ятницю 04.09.2026, працювати він більше не зможе. Свідок спитав його, з чого він це взяв, на що він не дав конкретної відповіді.

2.протоколом ідентифікації і вручення грошових коштів ОСОБА_8 від 08.08.2026;

3.протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину від 13.08.2026 в якому відображений факт зустрічі ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , яка мала місце 04.08.2026 що повністю співпадає з відомостями, які ОСОБА_9 надав під час додаткового допиту в якості свідка від 07.09.2026;

4.протоколом огляду наданих ОСОБА_9 документів

ТОВ «МОРЕМО», серед яких зокрема виявлені фітосанітарні сертифікати видані за липень і серпнень 2026 року;

5.іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій останнього, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, в межах даного кримінального провадження.

Крім встановлення обґрунтованості пред`явленої особі підозри, положеннями ст. ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.

Щодо ризиків кримінального провадження.

У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваного, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати, спотворити документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п. п. 1 -4 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні № 12026160000000850, розпочатого 23.07.2026 року стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким корупційним та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з огляду на те, що законодавством у відповідній категорії справ неможливо застосувати пільгові інститути кримінального права у виді звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України).

На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім того, слідчий суддя враховує дії підозрюваного після повідомлення йому про підозру, який самостійно з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 та відмовився добровільно від діючої відстрочки, що в свою чергу свідчить про його намір переховуватися від правосуддя.

В подальшому був доставлений до суду під примусовим приводом.

Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого корупційного злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Враховуючи значення ОСОБА_4 , як суб`єкта незаконних дій, його роль у розслідуваних подіях та відсутність достатньої інформації задля викриття всіх учасників злочинної схеми, з урахуванням активної стадії досудового розслідування, підозрюваний, володіючи інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у вказаному кримінальному провадженні, може вжити заходів, з метою знищення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження та наразі не зібрані. Ігнорування вказаного, буде несправедливим підходом до завдань кримінального провадження.

Отже кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, органом досудового розслідування здійснюються дії для збирання всіх необхідних доказів, у тому числі речі і документи за місцем здійснення професійної діяльності підозрюваного ОСОБА_4 .

Враховуючи зазначене, ризик знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя визнає спроможним та приймає його до уваги.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_7 , з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.

Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному правопорушенню іншим чином.

В обґрунтування наявності зазначеного ризику стороною обвинувачення обумовлюється обставинами та способом вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, які свідчать про високий рівень підготовки, обізнаності та конспіративності дій підозрюваного ОСОБА_4 . Зокрема, останній використовував завуальовані фрази що означали вимогу надання йому неправомірної вигоди. Крім того, зазначений механізм одержання неправомірної вигоди свідчить про попереднє планування кримінального правопорушення, узгодженість дій з іншими особами, а також обізнаність підозрюваного щодо способів уникнення викриття правоохоронними органами. Наведене дає достатні підстави вважати, що підозрюваний володіє навичками та реальними можливостями для приховування слідів кримінального правопорушення, у тому числі шляхом зміни засобів комунікації, знищення, приховування або спотворення інформації та документів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя погоджується з вказаними доводами, оскільки досудове розслідування перебуває на початковій стадії, органом досудового розслідування здійснюються дії для збирання всіх необхідних доказів.

Щодо інших обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу

Зі змісту ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п.п. 1-12 цієї статті.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання він досяг 45 річного віку, є громадянином України, не одружений, є військовослужбовцем.

Підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, відомості про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.. Також необхідно взяти до уваги обсяг наявних доказів (зафіксованих дій) про можливе вчинення ним корупційного кримінального правопорушення і тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим.

Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення загалом доведена можлива причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину, а також вірогідність існування ризиків стосовно вчинення нею дій, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про наявність підстав для застосування до нього запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

Виходячи з положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, що відноситься до категорії тяжких корупційних злочинів, та карається, зокрема, позбавленням волі на строк до десяти років.

Враховуючи усі наведені вище обставини, встановлені під час розгляду цього клопотання, слідчий суддя враховує, що ступінь впливу на особу та рівень її обмежень, пов`язаних із застосуванням запропонованого органом досудового розслідування запобіжного заходу в даному випадку є суттєвим, а тому можливість та необхідність застосування саме цього запобіжного заходу потребує ретельного аналізу щодо наявності таких відомостей, які можуть його виправдати.

Отже, слідчому судді належить зважити встановлені під час розгляду клопотання обставини таким чином, щоб збалансувати конкуруючі у цьому кримінальному провадженні інтереси з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Беззаперечно, слідчий суддя повинен захищати правовладдя і разом з ним права та інтереси особи, яка потрапила в орбіту кримінального процесу. Однак і суспільство, вимагає безпеки і послідовного дотримання власних інтересів. Відповідно дотримуючись балансу цих інтересів, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину (частина 5 статті 12, примітка до статті 45 КК).

У свою чергу, Корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства. Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абзац 5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, ратифікована Законом України № 252-V від 18.10.2006). Корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права.

Сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до корупційних злочинів та необхідності ефективної протидії ним з метою захисту особи, суспільства та держави.

Аналізуючи викладене вище, враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким корупційним злочином і передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі та, беручи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 з підозрою не погоджується, з метою ухилення від органу досудового розслідування та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування, що зокрема підтверджується його діями після повідомлення про підозру; знищити, сховати, спотворити документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення впливати на свідків кримінального провадження, застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Отже, враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням початку відкритої фази розслідування домашній арешт та застава, яка оплачується не одразу, як і особисте зобов`язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та обсягу наданих доказів (зафіксованих дій за участю підозрюваного) і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків. При цьому вік та стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 не виключають можливості тримання його під вартою.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого підозрюваному ОСОБА_4 , встановлені у ході досудового розслідування ризики, які слідчий суддя визнав доведеними, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, слідчий суддя виключає об`єктивну можливість застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку з чим приходить до висновку про обґрунтованість клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного.

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

У клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на обґрунтованість підозри та враховуючи ризики просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу у розмірі 320 прожиткових мінімумів працездатних осіб, що складає 1 064 960 гривень.

Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на тяжкість та характер злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 роль останнього у його вчиненні, обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що застава у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в повній мірі буде здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

Визначаючи розмір застави слідчий суддя приймає до уваги обставини вчинення злочину. Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчинені злочину, який вчинено перебуваючи на посаді головного спеціаліста сектору фітосанітарних заходів на кордоні відділу фітосанітарних заходів на кордоні та санітарної охорони території Управління фітосанітарної безпеки та санітарної охорони території Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, із використанням ним свого службового становища, унаслідок чого дії підозрюваного в очах громадськості дискредитують діяльність всього Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, підриває авторитет та довіру до його працівників, та сприяє формуванню негативної суспільної думки щодо його діяльності, а також може призводить до стрімкого зростання рівня недовіри до таких працівників.

Тому, слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі, який перевищує встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки в цьому випадку кримінальне провадження здійснюється не у зв`язку із вчиненням загально-кримінального злочину, мова йде про тяжкий корупційний злочин, вчинений, за версією обвинувачення головним спеціалістом сектору фітосанітарних заходів на кордоні відділу фітосанітарних заходів на кордоні та санітарної охорони території Управління фітосанітарної безпеки та санітарної охорони території Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області,, з використанням наданої йому влади і становища, який з метою особистого збагачення організував схему отримання неправомірної вигоди розмір якої за версією слідства становив 1100 дол. США та містив систематичний характер.

Зазначені вище обставини на думку слідчого судді є виключним випадком, для визначення розміру застави, який перевищує 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

З урахуванням всіх досліджених даних в тому числі щодо фінансового стану підозрюваного, та розміру неправомірної вигоди, цинічність його дій, як державного службовця, врахувавши обставини цього кримінального провадження та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до нього а якості альтернативного запобіжного заходу у виді застави визначивши її у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 2026 рік, що становить 998 400 ( дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

На переконання слідчого судді, з урахуванням тяжкості, специфіки злочину та його цинізму у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 даних про його особу та рівня майнового стану, такий розмір застави на достатньому та необхідному рівні зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде непомірним для нього. Визначений розмір застави є розумним з огляду на обставини кримінального правопорушення.

За описаних вище обставин запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялися б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків.

Щодо обов`язків передбачених статтею 194 КПК, які будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання

Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками визначеними слідчим/прокурором з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру ; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.

Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Держаній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 06 листопада 2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 2026 рік, що становить 998 400 ( дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , строком до 06 листопада 2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застав, але в межах строку досудового розслідування.

Попередити підозрюваного ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК та звернуто заставу в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Слідчий суддя ОСОБА_1