Decision № 139837152, 17.09.2026, Artsyz District Court of Odesa Oblast

справа № 492/1173/26

провадження № 2/492/1049/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 вересня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Варгаракі С.М.,

секретаря судового засідання Богдан А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Описова частина

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 18660,00 грн, а також судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 19 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») та відповідачем було укладено кредитний договір № 2446498, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» перерахувало відповідачу грошові кошти у сумі 5000,00 грн на банківську карту відповідача. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконало умови вказаного договору у повному обсязі, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту, однак відповідач не здійснив повернення коштів, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом, процентами та комісіями на загальну суму 31460,00 грн.

27 січня 2026 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 27012026 відповідно до якого «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило право вимоги ТОВ «Юніт Капітал», а позивач став новим кредитором у зобов`язанні, тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа була розподілена судді Арцизького районного суду Одеської області Варгаракі С.М.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області від 23 липня 2026 року цивільна справа прийнята до провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Одночасно, роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вказана ухвала суду була направлена відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, однак поштовий конверт повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

На виконання вимог частини 7 статті 43 ЦПК України позов з додатками позивач надіслав у паперовій формі листом з описом вкладення відповідачу, а суду надав докази відправлення.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачу належним чином вручено копію позову з додатками, що підтверджується роздруківкою трекінгу, а також копію ухвали про відкриття провадження у справі, судом надано можливості та достатньо часу ознайомитись з позовною заявою та надати відзив на позов.

У відповідності до статті 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін, а тому суд, у відповідності до частини 5 статті 279 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, у зв`язку з чим, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотивувальна частина

Позиція суду

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 19 липня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 2446498 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» (а.с. 17-22).

Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (К642).

На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України гривні у розмірі 5000,00 грн, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Крім того, 20 липня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору № 2446498 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», відповідно до якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 1400,00 грн у зв`язку з чим сума кредиту (загальний розмір) складає 6400 грн (а.с. 26).

Згідно з п. 1.3. додаткової угоди договору стандартна процентна ставка становить 1,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту.

Сторони також погодили внести зміни до підпункту 6.4.1. та підпункту 6.4.2. пункту 6.4. договору щодо розміру штрафу та викласти їх у новій редакції: «6.4.1. у розмірі 960 гривень на 3 (третій) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 6.4.2. у розмірі 192 гривень починаючи з 4 (четвертого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання».

До вказаного договору долучено копію графіку платежів (а.с. 23) та паспорт споживчого кредиту до договору № 2446498 від 19 липня 2025 року, який містить інформацію та контактні дані кредитодавця; інформацію та контакті дані кредитного посередника; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткова інформація; інші важливі правові аспекти (а.с. 24-25);

Також матеріали справи містять Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Селфі Кредит».

Листами Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» від 27 січня 2026 року № 20260127-4039, № 20260127-4040 підтверджено успішне перерахування 19 липня 2025 року о 23:08:35 грошових коштів у сумі 5000,00 грн, 20 липня 2025 року о22:23:12 грошових коштів у сумі 1400,00 грн на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду від 23 липня 2026 року АТ КБ «Приватбанк» надіслало лист від 14 серпня 2026 року та виписку про рух коштів за період з 19 липня 2025 року по 25 липня 2025 року, згідно з якими на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , 19 липня 2025 року на вказану картку було зараховано суму 5000,00 грн. та 20 липня 2025 року було зараховано суму 1400,00 грн. (а.с. 49, 50-51).

27 січня 2026 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 27012026, згідно з умовами якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за плату відступило ТОВ «Юніт Капітал», позивачу у справі, права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно з п. 3.1.3. договору факторингу право вимоги переходить до фактора після підписання сторонами цього договору, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників за формою Додатку 5 цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами.

27 січня 2026 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Юніт Капітал» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників від 27 січня 2026 року.

З реєстру боржників до договору факторингу № 27012026 вбачається, що позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 по заборгованості за кредитним договором № 2446498 від 19 липня 2025 року у загальному розмірі 31460,00 грн.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості за договором № 2446498 від 19 липня 2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту заборгованість ОСОБА_1 станом на 27 січня 2026 року складає 31460,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 6400,00 грн, заборгованість по процентах 12260,00 грн, заборгованість за штрафними санкціями 12800,00 грн.

Аналогічні відомості про заборгованість відповідача за кредитним договором № 2446498 від 19 липня 2025 року містяться у виписці з особового рахунку, наданій ТОВ «Юніт Капітал».

27 квітня 2026 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Щодо укладення кредитного договору

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У справі судом встановлено, що кредитний договір № 2446498 від 19 липня 2025 року, між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, який було надіслано на номер телефону відповідача. У договорі зазначені всі дані про особу відповідача необхідні для його ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, місце проживання, номер мобільного телефону.

Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, після чого позикодавець надіслав за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону, який міститься в реквізитах договору одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про укладеність кредитного договору та ознайомлення відповідача з його умовами, оскільки без здійснення вказаних дій останнім кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Щодо виконання кредитодавцем обов`язку щодо переказу (надання) кредитних коштів

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Як встановлено судом, факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджено листом ТОВ «ПЕЙТЕК», листом АТ КБ «Приватбанк» та випискою про рух коштів, згідно з якими на платіжну картку належну відповідачу зараховано грошові кошти у сумі 6400,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про доведеність обставини перерахування відповідачу кредитних коштів за договором № 2446498 від 19 липня 2025 року.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066 св 23).

Щодо відступлення права вимоги за договорами факторингу

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Так, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17).

Судом встановлено, що 27 січня 2026 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 27012026, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2446498 від 19 липня 2025 року, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 27 січня 2026 року.

Копія договору факторингу та реєстр боржників є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором, оскільки ТОВ «Юніт Капітал» у передбаченому законом порядку відповідно до укладеного договору факторингу, на виконання якого підписувався реєстр боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.

У відповідності до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач кредитні кошти отримав, що підтверджується матеріалами справи, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, однак свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконав, тобто кредитні кошти не повернув.

Доказів на спростування отримання кредиту відповідачем суду не надано.

Згідно з наданою позивачем випискою з особового рахунка за кредитним договором станом на 01 травня 2026 року заборгованість відповідача складає 31460,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 6400,00 грн, прострочена заборгованість за процентами 12260,00 грн, заборгованість по штрафним санкціям 12800,00 грн.

Разом з тим, позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 18660,00 грн.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, з врахуванням того, що позивач подав достатньо доказів, які свідчать про взаємовідносини сторін та наявність заборгованості за кредитним договором, відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору, допустив прострочення платежів та не подав суду жодних доказів, які б спростували позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у загальному розмірі 18660,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині 4 статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідачки у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Згідно з частиною 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідачки; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частин 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137, частина 8 статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 ЦПК України.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та АБ «Тимошенко та партнери»; додаткову угоду № 25771534816 від 20 квітня 2026 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 05 травня 2026 року, з переліком наданих позивачу правових послуг.

Так, за змістом пункту 1 частини 2 статті 137 та частини 8 статті 141 ЦПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Отже, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року та 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18,

З матеріалів справи вбачається, що позивачем доведено факт надання правової допомоги адвокатом АБ «Тимошенко та партнери» Тимошенко О.О. в обсязі, що передбачений умовами договору про надання правової (правничої) допомоги.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених ТОВ «Юніт Капітал» при розгляді цієї справи, оцінюючи надані докази на підтвердження понесених таких витрат у їх сукупності, оцінюючи обсяг наданих послуг та їх необхідність, а також співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування на користь ТОВ «Юніт Капітал» судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2662,40 грн, сплаченого позивачем при звернені з наявним позовом до суду.

На підставі статей 11, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 1049, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 133, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 353, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, буд. № 34, офіс 333, м. Київ, поштовий індекс 01133, код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 2446498 від 19 липня 2025 року у розмірі 18660 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят) гривень 00 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6400 (шість тисяч чотириста) гривень 60 копійок, заборгованість за відсотками у розмірі 12260 (дванадцять тисяч двісті шістдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, буд. № 34, офіс 333, м. Київ, поштовий індекс 01133, код ЄДРПОУ: 43541163) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.