Court ruling № 139832052, 16.09.2026, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/26608/23

УХВАЛА

16 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про заміну способу і порядку виконання рішення суду від 09.12.2024 року по справі №420/26608/23,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №420/26608/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 року по справі №420/26608/23 було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №951370175811 від 14.08.2023 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №951370175811 від 15.08.2024 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 року про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення по справі №420/26608/23 набрало законної сили 09.01.2025 року.

04.08.2026 року (під час перебування головуючого судді у щорічній відпустці) до суду від позивача надійшла заява від 03.08.2026 року про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду від 09.12.2024 року по справі №420/26608/23, визначивши, що повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 08.08.2024 року про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ має здійснюватися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області із обов`язковим урахуванням актуального розрахункового розміру посадового окладу за аналогічною посадою завідувача сектору Управління НБУ в Одеській області станом на січень 2024 року (березень 2026 року) в розмірі 30 576,00 грн. відповідно до інформації, наданої листом Національного банку України від 28.08.2024 року № 17-0012/65154.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначила, що на виконання вказаного рішення суду було відкрито виконавче провадження. Однак, на сьогоднішні день пенсійний орган здійснює виконання судового рішення у спосіб, що повністю нівелює сутність судового захисту та порушує права позивача. Зокрема, перерахунок здійснюється на підставі архівних довідок за березень 2026 року із розрахунком посадового окладу в розмірі 6 700,00 грн., що не відповідає дійсним складовим заробітної плати за аналогічною посадою. Листом Національного банку України від 28.08.2024 року №17-0012/65154 було повідомлено, що відповідно до розпорядчих актів НБУ з 01 січня 2024 року розрахунковий розмір посадового окладу за посадою завідувача сектору (з якої Позивач вийшла на пенсію) з розташуванням робочого місця в Одеському регіоні становить 30 576,00 грн.

Згідно ч.2 ст.378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

За абз.2 ч.1 ст.378 КАС України закріплено, що якщо судове рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Станом на 16.09.2026 року матеріали судової справи №420/26608/24 перебувають на розгляді у суду апеляційної інстанції через оскарження позивачем ухвали суду від 03.07.2026 року, винесеної в порядку судового контролю. Згідно відомостей, наявний в КПП «ДСС», судом апеляційної інстанції не здійснювалось заходів по зупиненню виконання судового рішення.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Реалізація права на життя не можлива без реалізації права на здоров`я. Адже нормальне біологічне та соціальне функціонування людини не можливе без здоров`я. Реалізація права на життя у повному об`ємі можливо лише при гарантуванні права на здоров`я.

Право на життя захищається у ст. 2 Конвенції. Згідно статті 3 Закону України «Про національну безпеку України» державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.

Основними принципами, що визначають порядок формування державної політики у сферах національної безпеки і оборони, зокрема, є принцип верховенства права.

В свою чергу, відповідно до статті 129 Конституції України саме суд забезпечує дотримання принципу верховенства права, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист життя та гідності людини і громадянина, їх конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності.

Тим самим, саме судом через судовий контроль забезпечується належна державна політика у сфері національної безпеки і оборони.

Суд зазначає, що указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, термін якого продовжено до теперішнього часу.

З огляду на зазначене, судом з метою недопущення загрози життю та здоров`ю учасників справи було розглянуто заяву позивача в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали поданої позивачем заяви та адміністративної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про заміну способу і порядку виконання рішення суду, з огляду на наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст. 370, 373 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються на підставі виконавчого листа, виданого судом першої інстанції.

Згідно із ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним). Таким чином це рішення не може бути змінене судом, що його прийняв. Основні та додаткові судження та висновки суду по суті справи стають остаточними. Тому суд, який прийняв рішення, може лише внести до нього виправлення, які не торкаються суті відомостей, що викладені у рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин.

Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду. При цьому під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Таким чином, для зміни способу і порядку виконання судового рішення підставами є обставини, які роблять виконання неможливим.

Водночас змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 12.04.2018 року (справа №759/1928/13-а).

Як було зазначено судом вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 року по справі №420/26608/23 було частково задоволено адміністративний позов позивача, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 року про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, рішенням суду встановлено спосіб виконання судового рішення шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а саме повторно розглянути заяву позивача від 08.08.2024 року про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, в заяві про зміну та встановлення способу та порядку виконання заявниця просить суд змінити спосіб виконання судового рішення на повторний розгляд заяви її від 08.08.2024 року про переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ із обов`язковим урахуванням актуального розрахункового розміру посадового окладу за аналогічною посадою завідувача сектору Управління НБУ в Одеській області станом на січень 2024 року.

Суд з цього приводу зазначає, що дана заява стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично стосується зміни суті резолютивної частини зазначеного рішення суду від 09.12.2024 року по справі №420/26608/23. Тобто, із заяви випливає наявність нових обставин, які не зазначались в позовній заяві та не встановлювались судом при розгляді адміністративної справи, що в свою чергу є порушенням норм процесуального права.

Між тим суд, аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, позаяк обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, які викладені в постанові від 30 вересня 2019 року у справі №440/85/19 та в постанові від 30 липня 2019 року у справі №281/1618/14-а, в яких зазначено, що зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання органу ПФУ здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

Окрім того, суд акцентує увагу на тому, що на виконання вищевказаного судового рішення, пенсійним органом було повторно розглянуто заяву позивача від 08.08.2024 року про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», та прийнято рішення №951370175811 від 15.01.2025 року про відмову в переході з пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію згідно Закону України Про державну службу. Водночас, оскільки в рішенні при визначенні розміру поновленої пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ ГУ ПФУ в Одеській області помилково не було враховано коефіцієнт підвищення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 (1,0796), пенсійним органом було винесено нове рішення №951370175811 від 10.02.2025 року про відмову в переході на пенсію згідно Закону України Про державну службу.

При цьому, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951370175811 від 10.02.2025 року було предметом спірних правовідносин в адміністративній справі №420/6792/25.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року у справі №420/6792/25 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Водночас, 08.06.2026 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/6792/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року скасовано.

Прийнято нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеської області від 05.02.2025 року №951370175811.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, з 01.09.2024 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, з 01.09.2024 року.

Таким чином, питання переходу (призначення) позивача з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII після 15.01.2025 року (дата прийняття пенсійним органом первісного рішення №951370175811 на виконання судового рішення у справі №420/26608/23) було вирішено Головним управлінням шляхом прийняття інших рішень, які були винесені вже у лютому 2025 року (рішення від 05 та 10 лютого 2025 року, які за змістом є тотожними). Однак, вищевказані рішення, прийняті в лютому 2025 року, були предметом спірних правовідносин в іншій адміністративній справі - №420/6792/25.

Тобто, між позивачем та ГУ ПФУ в Одеській області виникли нові спірні правовідносини, які вирішувались судом в адміністративній справі №420/6792/25, що свідчить про необґрунтованість заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 09.12.2024 року по справі №420/26608/23, та необхідність відмови судом в її задоволенні.

Варто зазначити, що про вищевказані обставини та мотиви вже зазначалось в ухвалі суду від 03.07.2026 року по справі №420/26608/23, постановленої в порядку судового контролю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-11, 42, 45, 52, 241, 243, 248, 293, 295, 370, 372, 378 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача від 04.08.2026 року про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду від 09.12.2024 року по справі №420/26608/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький