Decision № 139828593, 17.09.2026, Snihurivka District Court of Mykolaiv Oblast

Справа № 485/1576/26

Провадження №2/485/1003/26

Заочне рішення

іменем України

17 вересня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючий - суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засідання Камінський Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (далі ТОВ "ФК "ЕЙС") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 23 квітня 2020 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 541981200 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 9900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності та сплатою процентів за користування кредитом. В подальшому суму кредиту збільшено до 16000,00 грн. За договором факторингу від 28 листопада 2018 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (з урахуванням додаткових угод) відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ "Таліон Плюс", яке у свою чергу відступило право вимоги ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" за договором факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року. У подальшому, 05 червня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу №05/06/25-Е відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 39341,30грн.

Посилаючись на те, що відповідачка не виконала зобов`язання за кредитним договором, кредитні кошти у визначені строки не повернула, позивач просить стягнути з відповідачки вказану заборгованість на свою користь та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідачка про день, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та через оголошення опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.

За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 23 квітня 2020 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір № 541981200 (далі - Договір), за яким відповідачка отримала кредит на суму 9900,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с. 9-10).

У відповідності до умов договору (п.1.2.)кредит надається строком на 8 днів від дати отримання кредиту позичальником.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що на період строку, визначеного в п.1.2. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,74 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2. Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1.70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною процентною ставкою та нарахованою базовою процентною ставкою за весь строк користування кредитом.

Відповідно до п. 4.3. Договору сторони погодилися, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Також між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди від 25 квітня 2020 року та від 27 квітня 2020 року до договору № 541981200 від 23 квітня 2020 року, відповідно до яких було збільшено суму кредиту на 200,00 грн та 5900,00 грн відповідно (а.с. 12-13).

01 травня 2020 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору № 541981200 від 23 квітня 2020 року відповідно до якої, сторони погодили збільшити на 8 днів строк на який було надано кредит (а.с. 11)

12 травня 2020 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору № 541981200 від 23 квітня 2020 року відповідно до якої, сторони погодили збільшити на 30 днів строк на який було надано кредит (а.с. 11 зворот).

Таким чином, з урахуванням додаткових угод, загальний розмір кредиту складав 16000,00 грн, а загальний строк кредитування складав 46 днів.

Згідно повідомлення АТ КБ «Приват банк» від 28 серпня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано банківську картку № НОМЕР_1 та згідно виписки по рахунку підтверджено зарахування 23 квітня 2020 року коштів в сумі 9900,00 грн, 25 квітня 2020 року - в сумі 200,00 грн та 27 квітня 2020 року - в сумі 5900,00 грн (а.с. 117-120).

28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01 (строк дії якого продовжувався укладенням між сторонами додаткових угод №19 від 28 листопада 2019 року до 31 грудня 2020 року; №26 від 31 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року; №27 від 31 грудня 2021 року до 31 грудня 2022 року; №31 від 31 грудня 2022 року до 31 грудня 2023 року; №32 від 31 грудня 2023 року до 31 грудня 2024 року) відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 541981200 від 23 квітня 2020 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 91 від 29 липня 2020 року (а.с. 36-51).

05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ "Таліон Плюс" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 541981200 від 23 квітня 2020 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 2 від 04 листопада 2020 року (а.с. 52-59).

В наступному, 05 червня 2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" було укладено договір факторингу № 05/06/25-Е (а.с.60-64).

Відповідно до витягу Реєстру боржників до договору факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 541981200 від 23 квітня 2020 року в сумі 39341,30 грн., з яких 15999,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 23342,30 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 67-68).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за вище вказаним кредитним договором вбачається, що відповідачка зобов"язання за договором не виконала, після відступлення права грошової вимоги платежів для погашення існуючої заборгованості не здійснювала.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Наданий договір відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за кредитним договором № 541981200 від 23 квітня 2020 року, до позивача у справі.

Відповідачка не довела належного виконання зобов"язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростувала, відзив на позов не надала.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Пунктом 1.2. Договору № 541981200 від 23 квітня 2020 року передбачений строк кредитування 8 днів. Додатковими угодами строк кредитування продовжено на 8 та 30 днів, в зв`язку з чим загальний строк кредитування за договором складав 46 днів.

Як вбачається з наданих розрахунків заборгованості, кредитор ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" нараховував відповідачці відсотки за користування кредитними коштами в період з 23 квітня 2020 року по 29 липня 2020 року, а кредитор ТОВ "Таліон Плюс" з 30 липня 2020 року по 10 серпня 2020 року, тобто поза межами строку кредитування.

Умова кредитного договору автоматична пролонгація не передбачена. Окрім того, п. 4.3. Договору передбачено, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, нарахування відсотків після закінчення передбаченого умовами договору, з урахуванням додаткових угод, строку кредитування, окрім як у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, є неправомірним. Позивач же не просить стягнути відсотки нараховані в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до розрахунку заборгованості складеного ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" станом на 07 червня 2020 року загальна заборгованість відповідачки за кредитним договором складала 21934,58 грн, з яких: 15999,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 5935,58 грн заборгованість по відсоткам.

Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що відповідачка порушила умови договору, на час ухвалення рішення позивачу за відступлення права вимоги борг не сплатила, за таких обставин вимоги позивача обґрунтовані та наявні законні підстави для їх задоволення, однак частково в розмірі 21934,58 грн, з яких: 15999,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 5935,58 грн заборгованість по відсоткам.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн (а.с. 96), відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (55,76 %) в розмірі 1484,55 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору № 20/01/26-01 про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року укладеного між ТОВ "ФК "ЕЙС" та адвокатським бюро "Тимошенко та партнери" та Додатку № 1 до договору протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року (а.с. 69-70), додаткової угоди № 25771071183 від 19 червня 2026 року до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року (а.с. 71); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Тимошенком О. О. (а.с. 73), акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року загальною вартістю на 7000,00 грн, а саме: складання позовної заяви (2 год.) 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи (2 год.) 1000,00 грн, підготовка адвокатського запиту (1 год) 500 грн та підготовка та подача клопотання (1 год) 500 грн (а.с. 72).

Суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною. Розгляд справи здійснено судом оперативно в одному судовому засіданні без учасників справи.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 7000 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3000 грн., оскільки, такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: 02094, м.Київ, вул.. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, заборгованість за кредитним договором № 541981200 від 23 квітня 2020 року в сумі 21934,58 грн (двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять чотири грн 58 к), з яких: 15999,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 5935,58 грн заборгованість по відсоткам; а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1484,55 грн (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири грн 55 к.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 к).

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 17 вересня 2026 року.

Суддя О. В. Соловйов