Decision № 139822261, 17.09.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2026Справа № 910/7393/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Озірці"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА КОЛЕКТ"

про стягнення 3 134 609,55 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Озірці" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Агрокапітал" (попереднє найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА КОЛЕКТ", змінене в процесі розгляду справи) (далі - відповідач, Товариство) грошових коштів у загальному розмірі 3 134 609,55 грн., з яких: 2 547 843,60 грн. - основний борг за укладеним між сторонами 02.12.2025 року договором поставки № Н-02/12/25, 398 760,39 грн. - пеня, 39 515,18 грн. - 3 % річних, 148 490,38 грн. - інфляційні втрати.

У позовній заяві Підприємство вказувало, що за підготовку претензії, позовної заяви про стягнення заборгованості з Товариства, розрахунку пені, 3 % річних, інфляційних втрат за договором поставки від 02.12.2025 року № Н-02/12/25 та правовий супровід під час розгляду даної справи в суді першої інстанції обумовлено сплатити Адвокатському бюро "Чорної Лілії" 120 000,00 грн.

У той же час, позивач також зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які Підприємство очікує понести в зв`язку із розглядом даної справи в господарському суді міста Києва, становить 96 846,40 грн., а докази на підтвердження розміру таких витрат будуть надані позивачем у передбачений Господарським процесуальним кодексом України строк.

Ухвалою від 19.06.2026 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням строку та способу усунення її недоліків.

22.06.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 22.06.2026 року № 615 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 30.06.2026 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/7393/26, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 22.07.2026 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 22.07.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Підприємства від 22.07.2026 року № 630 про проведення вказаного підготовчого засідання без участі уповноваженого представника позивача.

Ухвалою від 22.07.2026 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 29.07.2026 року.

24.07.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Підприємства від 24.07.2026 року № 631 про розгляд справи № 910/7393/26 без участі уповноваженого представника позивача.

Ухвалою від 29.07.2026 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/7393/26 та призначив її до судового розгляду по суті на 09.09.2026 року.

Рішенням від 09.09.2026 року господарський суд міста Києва задовольнив вимоги Підприємства та стягнув з Товариства на користь позивача 2 547 843,60 грн. основного боргу, 398 760,39 грн. пені, 39 515,18 грн. 3 % річних, 148 490,38 грн. інфляційних втрат, а також 37 615,31 грн. витрат по сплаті судового збору.

15.09.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Підприємства від 14.09.2026 року № 451, в якій останнє просило суд ухвалити у справі № 910/7393/26 додаткове рішення та покласти на відповідача понесені позивачем витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги в даній справі. До наведеної заяви позивач долучив копію укладеного між ним (клієнт) та Адвокатським бюро "Чорної Лілії" (Бюро) договору про надання професійної правничої допомоги від 02.03.2026 року (далі - Договір), розрахунку вартості послуг з надання професійної правничої допомоги Бюро за Договором (згідно з яким вартість відповідних послуг склала 80 000,00 грн.), актів приймання-передачі наданих послуг за Договором від 01.07.2026 року № 1 на суму 69 176,00 грн. та від 08.09.2026 року № 1 на суму 10 824,00 грн., рахунків-фактур від 01.07.2026 року № 4 на суму 69 176,00 грн. та від 08.09.2026 року № 5 на суму 10 824,00 грн., а також платіжних інструкцій про оплату наданих Бюро за Договором послуг від 29.07.2026 року № 1606 на суму 50 000,00 грн. та від 08.09.2026 року № 1666 на суму 30 000,00 грн.

Відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу

Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені приписи, суд дійшов висновку про розгляд заяви Підприємства від 14.09.2026 року № 451 про відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі № 910/7393/26 без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Підприємства від 14.09.2026 року № 451 про відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві Підприємство вказало, що за підготовку претензії, позовної заяви про стягнення заборгованості з Товариства, розрахунку пені, 3 % річних, інфляційних втрат за договором поставки від 02.12.2025 року № Н-02/12/25 та правовий супровід під час розгляду даної справи в суді першої інстанції обумовлено сплатити Бюро 120 000,00 грн.

У той же час, позивач також зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які Підприємство очікує понести в зв`язку із розглядом даної справи в господарському суді міста Києва, становить 96 846,40 грн., а докази на підтвердження розміру таких витрат будуть надані позивачем у передбачений Господарським процесуальним кодексом України строк.

Разом із тим, у заяві від 14.09.2026 року № 451 позивач взагалі не вказав розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги, які слід покласти на Товариство.

Суд звертає увагу на положення частини 7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Також суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як було зазначено вище, на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивачем до матеріалів справи долучено копію укладеного між ним (клієнт) та Бюро Договору, за умовами якого клієнт доручив, а Бюро взяло а себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу у формі усних консультацій, складання документів процесуального характеру, збору документів та інформації, їх аналітичної обробки, здійснення представництва інтересів клієнта у господарському суді міста Києва у справі щодо стягнення з Товариства заборгованості за договором поставки від 02.12.2025 року № Н-02/12/25 в обсязі та на умовах, передбачених чинним законодавством України і цим Договором.

Відповідно до пунктів 3.1-3.2 Договору розмір оплати за надання правничої допомоги Бюро, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього Договору. За правову допомогу, передбачену в пункті 1.1 Договору, клієнт сплачує Бюро винагороду в розмірі, визначеному в Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно з актами приймання-передачі наданих послуг за Договором від 01.07.2026 року № 1 на суму 69 176,00 грн. та від 08.09.2026 року № 1 на суму 10 824,00 грн. (на бланках яких зазначено, що останні є Додатком № 1 до Договору) Бюро надало, а клієнт прийняв професійну правничу допомогу на загальну суму 80 000,00 грн., вартість якої була оплачена Підприємством згідно з платіжними інструкціями від 29.07.2026 року № 1606 на суму 50 000,00 грн. та від 08.09.2026 року № 1666 на суму 30 000,00 грн.

У той же час, суд звертає увагу, що умовами Договору прямо та конкретно не визначено фіксованого розміру гонорару або ставки та порядку розрахунку погодинної оплати адвокатських послуг, тоді як наведена угода містить лише положення про те, що сума вартості наданої Бюро правничої допомоги має бути визначена сторонами в Додатку № 1. Однак, матеріали справи не містять відповідного Додатку № 1 до Договору, який би визначав фіксований розмір гонорару або ставку і порядок розрахунку погодинної оплати адвокатських послуг Бюро, тоді як акти приймання-передачі наданих послуг за Договором від 01.07.2026 року № 1 та від 08.09.2026 року № 1 є лише первинним документами, які містять відомості про відповідні господарські операції.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано поняття ціни договору. Так, за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та конкретної ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 року в справі № 914/359/18, від 06.03.2019 року в справі № 922/1163/18 та інших.

Таким чином, відсутність у Договорі конкретно визначеного розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру), не дає як суду, так і іншій стороні спору (відповідачу), можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, а також не дозволяє Товариству висловити відповідні заперечення щодо обґрунтованості такого розміру цих судових витрат.

Окрім того, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, а також складності справи, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів цієї справи, беручи до уваги, зокрема, відсутність у тексті Договору умов (пунктів) щодо порядку та механізму обчислення чи конкретної ціни послуг, що надаються адвокатом, а також те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу (який за попереднім розрахунком становив 96 846,40 грн., а за фактичними витратами Підприємства, підтвердженими платіжними інструкціями, склав 80 000,00 грн.), на переконання суду, не відповідає критеріям співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд, використовуючи свої дискреційні повноваження, дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з Товариства на користь Підприємства витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Озірці" від 14.09.2026 року № 451 щодо відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА КОЛЕКТ" (61010, Харківська область, місто Харків, вулиця Абразумівська, будинок 10; код ЄДРПОУ 44908487) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Озірці" (45722, Волинська область, Луцький район, село Озерці, вулиця Незалежності, будинок 3; код ЄДРПОУ 03735363) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти вимог заяви Приватного сільськогосподарського підприємства "Озірці" від 14.09.2026 року № 451 щодо відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) додаткове рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено та підписано 17.09.2026 року

Суддя В.С. Ломака