Decision № 139814641, 17.09.2026, Sviatoshynskyi District Court of Kyiv City

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7642/26

пр. № 2/759/8458/26

17 вересня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Чумак В.А. представника позивача - ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 , прокурора Рунова Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19.03.2026 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.

В зазначеній позовній заяві позич просив суд позбавити відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову позивачем зазначено, 28 липня 2018 року у громадянки України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та громадянина України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , був укладений шлюб, який зареєстрований 07 квітня 2018 року Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві., актовий запис№248.

ІНФОРМАЦІЯ_4 від згаданого шлюбу у відповідачів народився син ОСОБА_5 , про що Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві складено запис №1954 від 04.08.2018 р. та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

Батько дитини - ОСОБА_4 від дня народження сина ОСОБА_6 фактично не підтримує контактів з дитиною, не приймає участі у її вихованні, не проявляє інтересу до дитини.

Від дня народження дитини і пізніше, ніде на працював, вів і продовжує вести аморальний спосіб життя, має алкогольну та наркотичну залежність. З 18 років відбував покарання за кримінальні злочини, пов`язані з крадіжками майна та нанесенням тяжких травм. Прибувши у 2022 році із місця відбування покарання, вихованням сина та наданням допомоги в утриманні сина та його забезпеченням необхідними речами не займався. Відбув на батьківщину у м. Суми, пов`язав своє життя з іншою жінкою, має від неї дочку.

ОСОБА_3 за своє життя також ніде на працювала і на даний час не працює, має наркотичну та алкогольну залежність, вихованням сина ОСОБА_6 не займалася і не займається, весь свій час проводить в компаніях з нарко та алкогольно залежними особами. Коли ОСОБА_6 виповнилося півтора роки, Позивач змушена була оформити свою дочку ОСОБА_3 на рік на лікування від наркозалежності в одну із наркологічних клінік м. Києва. Однак, проведене лікування до позитивних результатів не призвело. Остання продовжує вести аморальний спосіб життя, зустрічається з наркозалежними особами, живе з ними, вживає алкогольні напої. При цьому усі ці негативні та аморальні події відбувалися у присутності її малолітнього сина - ОСОБА_6 , який проживав з матір`ю в антисанітарних умовах, часто недоїдав.

На даний момент Відповідачка, будучи не розлучена з ОСОБА_4 , проживає з наркозалежною особою по імені ОСОБА_7 , не працює, стоїть на обліку в Київському наркологічному диспансері.

Коли настав час відправити сина ОСОБА_6 в школу, відмовилася від цього, заявивши, що він іще малий. І лише на наступний рік ОСОБА_6 пішов у перший клас. При цьому ні Відповідач-2 ні Відповідач-1 дитину до школи не водили, більш того, Відповідач-1 дозволяла йому не ходити в школу, а на дзвінки зі школи відповідала, що він буде ходити.

Як стало відомо, дитина перестала ходити в школу з тієї причини, що за його гігієною ніхто не слідкував, він приходив у школу у брудному і зім`ятому одязі, від нього несло смородом і сигаретним димом. Це призвело до того, що однокласники почали з нього кепкувати, насміхатися, а дитина почала нервувати, відмовлялася ходити до школи, почав ходити в туалет в штани.

У квартирі Відповідачки-1, де вона мешкає, бруд, сморід від алкоголю та сигарет. Навіть найменші умови для проживання і розвитку дитини у квартирі відсутні. Дитина немає окремого ліжка, письмового столу. Відповідач-1 не працює і проживає за рахунок грошей, які вона постійно просить у Позивачки на утримання дитини і на продукти для ОСОБА_6 . При цьому, більшу частину грошей пропиває, а на залишок, як правило, купує прострочені та дешеві продукти, якими годує дитину. Постійно водить дитину із собою туди, де зустрічається з нарко та алкогольно залежними особами. Дитина привикла бачити все, що там між ними відбувається. Така поведінка Відповідачки стала результатом її захворювання на туберкульоз.

На неодноразові зауваження працівників служби у справах дітей і сім`ї Святошинської в м. Києві РДА не реагує, при зустрічах з представниками влади поводиться агресивно, на контакт не йде, продовжує вести свій аморальний образ життя.

Дивлячись на страждання дитини, Позивачка 16 січня 2026 звернулася до Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської у м. Києві РДА із заявою на отримання дозволу на тимчасову ізоляцію дитини від матері і надання їй дозволу на проживання дитини разом з Позивачкою.

Враховуючи те, що дитина залишилася без батьківського піклування, відповідно до наказу від 16.01.2026 р. №3 «Про тимчасове влаштування малолітнього ОСОБА_5 », виданого Службою у справах дітей та сім`ї Святошинської в м. Києві РДА, останній проживає разом з Позивачкою за місцем проживання старшої внучки Позивачки (сестри ОСОБА_6 ) за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому дитина влаштована і постійно відвідує школу, їй створені умови для проживання, відпочинку та для проведення занять, настрій дитини гарний, з однокласниками налагоджені добрі відносини.

Таким чином, оскільки відповідачі не виконують свої батьківські обов`язки по відношенню до своєї дитини, не займаються її вихованням та утриманням і розвитком, позивач змушена була звернутися до суду з відповідним позовом про позбавлення батьківських прав відповідачів по відношенню до їх малолітнього сина.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026 справу розподілено судді Ключнику А.С.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 36).

30.06.2026 року на адресу суду надійшов висновок Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів (а.с. 64-66).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.07.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд (а.с. 78).

У судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали у повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився та подав заяву про розгляд справи без його участі.

Прокурор Святошинської окружної прокуратури м. Києва Рунов Т.В. у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28 липня 2018 року у громадянки України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та громадянина України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , був укладений шлюб, який зареєстрований 07 квітня 2018 року Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві., актовий запис№248.

ІНФОРМАЦІЯ_4 від згаданого шлюбу у відповідачів народився син ОСОБА_5 , про що Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві складено запис №1954 від 04.08.2018 р. та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

Батько дитини - ОСОБА_4 від дня народження сина ОСОБА_6 фактично не підтримує контактів з дитиною, не приймає участі у її вихованні, не проявляє інтересу до дитини.

Від дня народження дитини і пізніше, ніде на працював, вів і продовжує вести аморальний спосіб життя, має алкогольну та наркотичну залежність. З 18 років відбував покарання за кримінальні злочини, пов`язані з крадіжками майна та нанесенням тяжких травм. Прибувши у 2022 році із місця відбування покарання, вихованням сина та наданням допомоги в утриманні сина та його забезпеченням необхідними речами не займався. Відбув на батьківщину у м. Суми, пов`язав своє життя з іншою жінкою, має від неї дочку.

ОСОБА_3 за своє життя також ніде на працювала і на даний час не працює, має наркотичну та алкогольну залежність, вихованням сина ОСОБА_6 не займалася і не займається, весь свій час проводить в компаніях з нарко та алкогольно залежними особами.

Коли ОСОБА_6 виповнилося півтора роки, Позивач змушена була оформити свою дочку ОСОБА_3 на рік на лікування від наркозалежності в одну із наркологічних клінік м. Києва. Однак, проведене лікування до позитивних результатів не призвело. Остання продовжує вести аморальний спосіб життя, зустрічається з наркозалежними особами, живе з ними, вживає алкогольні напої. При цьому усі ці негативні та аморальні події відбувалися у присутності її малолітнього сина - ОСОБА_6 , який проживав з матір`ю в антисанітарних умовах, часто недоїдав.

В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя та праці.

Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини , батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток , батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя , батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 про «Питання діяльності органів опіки піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», спірні питання щодо виховання дитини опрацьовуються службою у справах дітей за місцем проживання/перебування дитини.

Згідно з наданим висновком від 05.06.2026 року № 107-5188, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації вбачає за доцільне позбавлення батьківських прав відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по відношенню до їх малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 64-66).

У згаданому висновку зазначено, що службою встановлено відсутність будь-якого піклування відповідачів по відношенню до своєї дитини, на телефонні дзвінки батьки дитини не відповідають, дитиною не цікавляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою держаного контролю, що встановлена законом.

Згідно ч.ч. 1-3 ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Судом встановлено, що на даний час ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . перебуває на повному утриманні бабусі - ОСОБА_2 (позивачки), батьки дитини жодної участі в її вихованні не приймають, не цікавляться станом її здоров`я, жодної матеріальної допомоги дитині не надають.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та позбавлення батьківських прав відповідачів відносно їх малолітнього сина, оскільки відповідачі, жодної участі у вихованні дитини не приймають, не цікавиться станом її здоров`я, жодної матеріальної допомоги дитині не надають.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 19, 150, 152, 154-155, 164, 165, 166 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини, Пленумом Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , судовий збір у розмірі по 665,60 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складення судового рішення 17.09.2026.

Суддя Ключник А.С.