Decision № 139814528, 23.07.2026, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24353/25-ц

пр. 2-3878/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сіренко С.О.,

за участю:

позивача: не з`явилась,

представника відповідача: Рожка С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів, відновлення балансу на карткових рахунках та скасування нарахованих відсотків за кредитом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк, відповідач) про стягнення грошових коштів, відновлення балансу на карткових рахунках та скасування нарахованих відсотків за кредитом.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона клієнтом АТ КБ «ПриватБанк». Унаслідок шахрайських дій третіх осіб з їх рахунку було незаконно списано кошти, що призвело до використання кредитного ліміту, нарахування відсотків і штрафів.

Банк, попри її звернення, не визнав відповідальність за неналежне забезпечення безпеки рахунків і не компенсував збитки, чим порушив статтю 1073 ЦК України та статті 67, 86 Закону України «Про платіжні послуги».

18 жовтня 2024 року вона отримала SMS-повідомлення від AT КБ «ПриватБанк» про наявність боргу за кредитним лімітом на картковому рахунку № НОМЕР_1 . Перевіривши стан рахунку, виявила, що 29 вересня 2024 року о 04:03 (-23 245,33 грн), о 04:07 (-23 557,94 грн) та о 04:10 (-3 105,45 грн) з цього рахунку здійснено несанкціоновані списання на загальну суму 49 908,72 грн через операції «На карту», проте вона не ініціювала ці операції, не передавала картку чи конфіденційну інформацію (ПІН-коди, паролі, CVV) третім особам, а картка весь час перебувала в її володінні.

Того ж дня, 18 жовтня 2024 року, вона звернулася до банку з вимогою пояснити ситуацію та повернути кошти, а також подала заяву до Відділу поліції №1 Харківського районного управління поліції № 3 ГУ НП у Харківській області.

19 жовтня 2024 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024221210001027 за ч. 4 ст. 190 КК України, у якому її визнано потерпілою. 04 грудня 2024 року вона повторно звернулася до банку з вимогою скасувати нарахування відсотків, але відповіді не отримала.

13 листопада 2024 року позивач виявила ще одне незаконне списання в розмірі 60 600,00 грн. із депозитного карткового рахунку № НОМЕР_2 , емітованого AT КБ «ПриватБанк». Вказані кошти списано без її відома чи згоди, картка залишалася в її володінні, конфіденційна інформація не розголошувалася. У цей же день позивач звернулася до банку з вимогою повернути кошти та подала заяву до поліції. 14 листопада 2024 року відкрито кримінальне провадження № 2024221210001105 за ч. 4 ст. 190 КК України, у якому її визнано потерпілою. Банк не повернув кошти та не надав пояснень.

Незважаючи на її звернення та часткову компенсацію збитків від страхової компанії, банк продовжував нараховувати відсотки, штрафи та автоматично списувати кошти з інших моїх рахунків для погашення заборгованості, що виникла через шахрайські операції. Під тиском банку, через побоювання погіршення кредитної історії та подальших списань, вона була змушена сплатити 12 616,55 грн станом на 09 квітня 2025 року. Вказані платежі здійснено під примусом і не означають визнання боргу, оскільки він виник через шахрайські дії третіх осіб, за які банк несе відповідальність.

Вказує, що платіжні картки постійно перебували в її володінні, вона їх не втрачала, не передавала, а конфіденційну інформацію не розголошувала. Також позивач не складала платіжних доручень ні в паперовій, ні в електронній формі через мобільний додаток чи інші системи банку. Списання відбулися внаслідок шахрайських дій, без її волі чи вини, без попереднього повідомлення банку про підозрілі операції.

Наразі AT КБ «ПриватБанк» щомісяця списує з її карткового рахунку № НОМЕР_1 відсотки за використання кредитних коштів, хоча заборгованість утворилася виключно через несанкціоновані операції шахраїв. Вважає, що відмова банку у поверненні безпідставно списаних коштів та скасуванні нарахованих відсотків є протиправною, що суперечить вимогам ст. 1073 ЦК України, яка зобов`язує банк негайно повернути кошти у разі їх безпідставного списання. Банк ігнорує її звернення.

Посилаючись на наведене, просить суд:

стягнути з AT КБ «ПриватБанк» на її користь 12 616,55 грн, сплачених під примусом банку для погашення незаконно нарахованої заборгованості, що виникла через несанкціоновані операції;

зобов`язати AT КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 до стану на 00:00 29.09.2024 шляхом повернення 49 908,72 грн, незаконно списаних без розпорядження позивача, що порушує ч. 1 ст. 1071 ЦК України;

зобов`язати AT КБ «ПриватБанк» скасувати заборгованість за кредитним лімітом на картковому рахунку № НОМЕР_1 , включаючи відсотки, штрафи, комісії, що виникли через несанкціоновані операції від 29.09.2024, оскільки вона є наслідком шахрайських дій третіх осіб, за які банк несе відповідальність за ч. 4 ст. 67 Закону «Про платіжні послуги»;

зобов`язати AT КБ «ПриватБанк» повернути на депозитний картковий рахунок № НОМЕР_2 60 600,00 грн, незаконно списані 13.11.2024 через шахрайські дії, що підтверджується кримінальним провадженням №2024221210001105 і порушує ст. 1073 ЦК України.

стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3 653,65 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18 вересня 2025 року.

04.09.2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Зазначає, що службовою перевіркою банку було встановлено, що особа, яка здійснила оспорювані позивачкою перекази коштів, мала доступ до паролю входу в її акаунт Приват24 .

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2025 року розгляд справи відкладено до 19.11.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду від 19.11.2025 року розгляд справи відкладено до 02.03.2026 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду від 02.03.2026 року розгляд справи відкладено до 23.07.2026 року.

Представник позивача в судове засідання 23.07.2026 року на з`явився, у матеріалах справа наявна заява про розгляд справи без його участі, доводи, викладеній у позовній заяві підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 23.07.2026 року представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві, просив їх урахувати та відмовити у позові у повному обсязі через його безпідставність та необґрунтованість.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд установив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Суд установив, що ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг є клієнткою АТ КБ «ПриватБанк».

29.09.2024 приблизно о 20.00 год. не встановлена особа, шахрайським шляхом, використовуючи електронно-обчислювальну техніку заволоділа з її банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» грошовими коштами у розмірі 49 908 гривень.

За фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про несанкціоноване зняття грошових коштів з банківського рахунку, в якій повідомила про всі обставини, про зняття з її картки невідомими особами коштів у розмірі 49 856, 00 грн.

АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь від 12.02.2025 року, якою позивачці відмовлено в поверненні коштів та рекомендовано звернутись до правоохоронних органів.

У провадженні СВ ВП № 1 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до ЄРДР за № 12024221210001027 від 19.10.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Також, 13.11.2024 приблизно о 14:00 год, невстановлена особа зателефонувала ОСОБА_1 з мобільного номеру телефону НОМЕР_3 , та використовуючи електронно-обчислювальну техніку, шахрайським шляхом заволоділа з її банківської картки АТ КБ "ПриватБанк" грошовими коштами у розмірі 60 600 гривень.

З приводу вказаних дій позивачка зверталася до АТ КБ «ПриватБанк» та правоохоронних органів.

У провадженні СВ ВП № 1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до ЄРДР за №12024221210001105 від 14.11.2024,за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», за наслідками звернення ОСОБА_1 від 19.03.2025 року, по заявленій події від 13.11.2024 року, перерахувала останній страхове відшкодування у розмірі 10 000,00 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною третьою статті 1066 ЦК України визначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Нормою частини першої статті 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Сторони не заперечували існування між собою кредитно-банківських відносин.

Згідно з частиною третьою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації (частина двадцята статті 38 Закону України «Про платіжні послуги»).

Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164 (тут і далі - Положення, у редакції, чинній на дату проведення оспорюваних операцій), користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до пункту 141 Положення емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції(пункт 146 Положення).

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16 (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності (див. постанову Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17).

З огляду на викладене, у такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставою вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18) (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я якої було відкрито платіжні картки за кредитною та дебетною схемами, та користувачем системи дистанційного обслуговування клієнтів Приват24 за фінансовим номером НОМЕР_4, який не змінювався.

При підписанні Анкети-заяви від 21.12.2020 року, Анкети належної перевірки клієнта фізичної особи від 13.11.2023 року та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 21.12.2020 року між сторонами також була укладена Угода про використання простого електронного підпису, за змістом якої сторони визнають простим електронним підписом такі способи підписів Клієнта: ОТП-пароль, QR-код, підпис стілусом на планшеті у відділеннях Банку, кнопки "Підпис", "Підписав", "Підтверджую", «Ознайомився» та у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах банку у мережі Інтернет, де Клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, дати доручення банку на здійснення операції з переказу коштів тощо, або якщо інтерфейс відповідного Банку дає Клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть oneрації, доручення на здійснення якої Клієнт надає Банку шляхом підписання способами, що узгодили Сторони вище. Сторони визнають правочини у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов`язковими для Сторін, та такими, що не потребують додаткового підтвердження.

При здійсненні будь-якої операції та правочинів між Сторонами за допомогою паролю як простого електронного підпису Сторони домовилися вважати, що однозначно ідентифікує особу Клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження Клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайті Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону Клієнта НОМЕР_4 .

18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 надійшло SMS-повідомлення від AT КБ «ПриватБанк» про наявність боргу за кредитним лімітом на картковому рахунку № НОМЕР_1 , згідно з яким 29 вересня 2024 року о 04:03 (-23 245,33 грн), о 04:07 (-23 557,94 грн) та о 04:10 (-3 105,45 грн) з цього рахунку здійснено списання на загальну суму 49 908,72 грн через операції «На карту».

Цього ж дня 18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до банку для з`ясування вказаної ситуації та подала заяву до відділу поліції №1 Харківського районного управління поліції №3 ГУНП у Харківській області, за якою 19 жовтня 2024 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024221210001027 за ч. 4 ст. 190 КК України.

13 листопада 2024 року позивачка виявила ще одне списання в розмірі 60 600,00 грн із депозитного карткового рахунку № НОМЕР_2 , емітованого AT КБ «ПриватБанк», та звернулася до банку з вимогою повернути кошти й подала заяву до поліції. 14 листопада 2024 року відкрито кримінальне провадження № 2024221210001105 за ч. 4 ст. 190 КК України, у якому її визнано потерпілою.

Відповідно п. 1.1.10.10 Умов та Правил надання банківських послуг «Відповідальність Сторін»:

- клієнт несе повну відповідальність за всі платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу та/або за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, якщо його дії чи бездіяльність призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням Платіжного інструменту;

- клієнт несе відповідальність за всі платіжні операції (в тому числі операції у сфері електронної комерції та інші), що здійснюються з Платіжними картками, у тому числі наданими Банком його Довіреним особам. У разі, якщо Клієнт дає згоду на проведення платіжних операцій з Платіжними картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Платіжній картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Платіжної картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Платіжної картки в Стоп-лист Платіжною системою;

- клієнт несе відповідальність за всі операції, здійснені в межах лімітів, збільшених за розпорядженням Клієнта (за зверненням до Служби підтримки Банку);

- клієнт несе відповідальність за виконання грошових зобов`язань за операціями, що здійснені з використанням Платіжної картки, до часу отримання Банком заяви Клієнта (Держателя Платіжної картки) або Довіреної особи Клієнта про призупинення здійснення операцій з її застосуванням і постановки платіжної картки в Стоп-лист. При отриманні такої заяви Банк має верифікувати Клієнта (Держателя Платіжної картки) і зафіксувати дату та час його звернення. Клієнт зобов`язаний заблокувати Платіжну картку перед подачею претензії до Банку щодо несанкціонованих операцій по ній;

- у разі втрати Платіжної картки Клієнт (Держатель Платіжної картки) зобов`язаний негайно повідомити про це Банк. В іншому разі Банк не несе відповідальності за здійснення операцій, ініційованих за допомогою цієї Платіжної картки, до отримання такого повідомлення. До моменту повідомлення Клієнтом (Держателем Платіжної картки) Банку про втрату Платіжної картки ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе Клієнт (Держатель картки), а з часу повідомлення Клієнтом (Держателем Платіжної картки) Банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом Держателя несе Банк;

- банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на Картці даних.

Відповідно до Умов і правил (п.2.3.1.2.3.) правила користування системою «Приват24», викладені на сторінці Банку у мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/udalenniy-banking/privat24. Система «Приват24», в т.ч. мобільна версія, призначена для управління банківськими рахунками клієнта цілодобово в режимі реального часу через мережу Інтернет. Всі операції здійснюються на підставі Платіжних інструкцій, наданих клієнтом через систему «Приват24». Для доступу в Приват24 використовуються логін та пароль, встановлений особисто клієнтом. Логін входу в Приват24 - це номер мобільного телефону (фінансовий номер) Клієнта, який був використаний при реєстрації в Системі. Пароль - унікальна послідовність із символів і цифр, яка відома лише клієнту.

Наведене свідчить, що для входу в Приват24 потрібно ввести пароль входу, який відомий лише клієнту.

Для того щоб відновити/змінити пароль, необхідно зайти на сайт Приват24 та обрати «Вхід» та виконати такі дії: 1) ввести номер мобільного телефону; 2) обрати «забули пароль»; 3) обрати спосіб зміни паролю, це може бути або дзвінок банку та після цього натиснути 1, або інший спосіб - тоді на номер телефону прийде смс-повідомлення з кодом, який треба ввести; 4) в подальшому з`явиться віконце, в якому користувач обирає одну зі своїх карток; 5) ввести ПІН-код обраної картки; 6) ввести новий пароль.

Відповідно до п. 2.3.1.2.9.3. Умов і правил, клієнт зобов`язаний не розголошувати відомості про логін та пароль третім особам.

Системний аналіз наведених алгоритмів свідчить про те, що особі, яка бажає змінити пароль входу в акаунт Приват24 та здійснювати управління рахунками, необхідно мати доступ не тільки до фінансового номера телефону клієнта Банку, а й до іншої особистої інформації клієнта Банку, а саме: номер хоча б однієї з банківських карток клієнта Приват24, прив`язаних до вказаного номера телефону, ПІН-коду вказаної картки чи саму банківську картку клієнта.

Таким чином, саме клієнт банку ОСОБА_1 несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених Договором засобів його ідентифікації і аутентифікації, в т.ч. за несанкціоновані операції з її картою.

Позивачкою не надано належних та допустимих доказів, в розумінні чинного ЦПК України, з яких достеменно вбачалося б порушення її прав відповідачем АТ «ПриватБанк».

Суд звертає увагу на перелік банківських послуг визначений статтею 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Так, до банківських послуг належить: залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу); розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

«Банківські операції» за своєю суттю є конкретними діями (операціями, транзакціями), що здійснюють банки, надаючи банківські послуги, перелік яких визначений статтею 47 Закону про банки.

Водночас, система дистанційного обслуговування - це система типу «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інша система дистанційного обслуговування, яка на підставі дистанційних розпоряджень клієнта може виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта (глава 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, із змінами.

В системі дистанційного обслуговування або сервісі переказу коштів застосовується певна послідовність дій, визначена правилами/порядком банку, для ініціювання переказу коштів з банківського рахунку з використанням певних платіжних інструментів.

Отже, системи дистанційного обслуговування та сервіси банків не є платіжними інструментами в розумінні законодавства.

Розрахунковий документ на переказ коштів містить електронний підпис. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

З матеріалів справи вбачається, що за фактом звернення ОСОБА_1 службовою перевіркою, проведеною АТ КБ «ПриватБанк», установлено, що грошові кошти в сумі 49 908,72 грн з карти № НОМЕР_5 було переказано 29.09.2024 року через застосунок Приват24 на карту № НОМЕР_6 в АТ «Універсал Банк».

Аналізом логу входів клієнтки в Приват24 встановлено, що 29.09.2024 року входи до акаунту здійснювалися з пристрою, який раніше використовувався SM- A035F/SAMSUNG (imei:НОМЕР_14). 25.09.2024 та 28.09.2024 року зафіксовано входи з пристрою PERSONAL COMPUT, який раніше не використовувався клієнктою. Входи з пристрою PERSONAL COMPUT здійснювалися з ІР-адрес: НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , які раніше не використовувалися.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2024 року до 01.01.2025 року входи з даного пристрою та інших акаунтів не здійснювалися, а також логін та пароль входу у період з 01.09.2025 до 30. 09.2025 не змінювалися.

Перевіркою SMSARC встановлено, що у період часу з 28.09.2024 до 30.09.2024 року клієнтці надходило 4 SMS-повідомлення: одне повідомлення з тимчасовим паролем та 3 повідомлення з прихованим змістом.

Крім того встановлено, що 29.09.2024 клієнтці надходило повідомлення про перевипуск карти (P24AOS2 reissuecard) та про здійснення переказів з карти клієнтки (P24AOS2 payments 4*64), та надходили дзвінки з підтвердження операцій, здійснених через Приват24.

У період із 28.09.2024 до 31.10.2024 року зафіксовано 1 діалог із клієнтом: 17.10.2024, час з`єднання 15:09:22, в ході якого клієнтка повідомила, що до здійснення переказів вона переходила за посиланням про оформлення матеріальної допомоги, яке знайшла в мережі Інтернету, та вказала за посиланням дані за своєю картою (якою сама повідомила) та дані за своїм акаунтом Приват24.

Також під час службової перевірки банк установив, що грошові кошти в сумі 60 600,00 грн (з урахуванням комісії) через Приват24 з картки № НОМЕР_11 13.11.2024 року було переказано за допомогою сервісу грошових переказів "Privatmoney" на карту № НОМЕР_9 клієнта (ІПН:НОМЕР_15). Карту № НОМЕР_9 клієнта ОСОБА_2 перевипущено за новим номером № НОМЕР_10 . Грошові кошти з карти клієнта ОСОБА_2 знято через касу Краматорської філії особисто клієнтом ОСОБА_2 . Згідно даних VERCAS клієнта було веріфіковано.

Грошові кошти в сумі 1000 грн з карти № НОМЕР_11 13.11.2024 року було знято через банкомат САНА8697 (м. Харків, пр. Новобаварський, б. 81-А) з фізичною присутністю карти. Грошові кошти знято особисто клієнткою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_12 ).

Аналізом логу входів клієнтки в Приват24 встановлено, що 13.11.2024 року входи до її акаунту здійснювалися як з пристрою, який раніше використовувався: SM- А0355F/SAMSUNG (imei:НОМЕР_14), так і з пристрою, який раніше не використовувався: SMARTPHONE. Вхід з пристрою SMARTPHONE здійснювався з ІР- адреси НОМЕР_13 , яка раніше не використовувалася.

Перевіркою fingerprint пристрою SMARTPHONE встановлено, що за період з 01.01.2024 до 01.01.2025 входи з даного пристрою до інших акаунтів не здійснювалися, пароль входу змінювався 13.11.2024 о 16:18:47 з пристрою клієнтки SM-A035FI SAMSUNG. Логін не змінювався.

Перевіркою SMSARC (архів вивідних СМС, відправлених клієнту) встановлено, що у період часу з 12.11.2024 до 14.11.2024 року клієнтці надходило 6 SMS-повідомлень: одне повідомлення про зарахування депозиту, одне повідомлення про зарахування пенсії та 4 повідомлення з прихованим змістом.

Також установлено, що 13.11.2024 року клієнтці надходили повідомлення про авторизацію в Приват24, про закриття депозиту, про замовлення переказу Privatmoney та повідомлення про проведення переказів; 13.11.2024 клієнтці надходили дзвінки для підтвердження операцій, здійснених через Приват24.

Таким чином, всі авторизації в Приват24 як 29.09.2024 року, так і 13.11.2024 року були здійснені з правильним введенням логіну та паролю ОСОБА_1 з подальшим підтвердженням активних сесій на мобільному пристрої з встановленим фінансовим номером НОМЕР_4. Відтак, спірні транзакції супроводжувались автентифікацією позивача з її мобільного пристрою, а також супроводжувались повідомленнями банку на її фінансовий номер НОМЕР_4.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 листопада 2024 року встановлено, що «у провадженні СВ ВП № 1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до ЄРДР за №12024221210001105 від 14.11.2024,за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що 13.11.2024 приблизно о 14:00 год., ОСОБА_1 перебувала за адресою: АДРЕСА_1 , коли невстановлена особа зателефонувала їй з мобільного номеру телефону НОМЕР_3 , та використовуючи електронно обчислювальну техніку, шахрайським шляхом заволоділа з її банківської картки АТ КБ "ПриватБанк" грошовими коштами у розмірі 60600 гривень.

Так, під час допиту потерпілої ОСОБА_1 було встановлено, що 13.11.2024 приблизно о 13:53 год. вона перебувала за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , коли до неї зателефонувала невідома особа з мобільного номеру телефону НОМЕР_3 , та представилась, як «Допомога ООН» та повідомили, що вона можу отримати 6500 грн., для цього їй потрібно перейти в додаток «Телеграм», та знайти телеграм канал «ІНФОРМАЦІЯ_2», та там вона перейшла за посиланням, чого на головному екрані її телефона з?явився новий додаток, який називався «ІНФОРМАЦІЯ_2», вона зайшла в цей додаток, весь цей час незнайомий їй чоловік з «Допомоги ООН» розмовляв з нею по телефону, незнайомець сказав натиснути кнопку, яка називалась «установить», ОСОБА_1 натиснула та після цього з?явилось слово «установлено» та вона натиснула кнопку готово. Після цього незнайомець сказав зайти в додаток «Приват 24» та чекати надходження грошей, вона зайшла та чекала 2 хвилини, під час очікування ОСОБА_1 почала розуміти, що це схоже на шахрайські дії, та вона скинула дзвінок з незнайомцем та одразу побігла до найближчого банкомату знімати гроші, під час цього ОСОБА_1 зателефонувала на гарячу лінію «ПриватБанку» за номером 3700, та попросила щоб її депозит не переводили на її картку для виплат № НОМЕР_11 , але вже було запізно, гроші в розмірі 61 305 грн. вже були переведені на карту та в подальшому зняті з її картки в розмірі 60 600 грн. ОСОБА_1 взяла виписку із банку та звернулась до відділу поліції для написання заяви.».

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 січня 2025 року встановлено, що «У провадженні СВ ВП № 1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до ЄРДР за №12024221210001027 від 19.10.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що 29.09.2024 приблизно о 20.00 год. під час військового стану ОСОБА_1 перебувала за адресою: АДРЕСА_1 , коли не встановлена особа, шахрайським шляхом, використовуючи електронно-обчислювальну техніку заволоділа з її банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» грошовими коштами у розмірі 49 908 гривень.

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_1 повідомила, що за вищевказаною адресою вона проживає зі своїм чоловіком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває та не перебувала. Вона є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» з номером рахунку НОМЕР_1 .

За даним фактом хоче пояснити наступне, що 29.09.2024 близько 20 год. 00 хв. вона перебуваючи за її місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 ., в соціальній мережі "Фейсбук" перейшла за посиланням на отримання допомоги ООН, та вибрала Приватбанк, так як вона є його клієнтом, ввела пароль до її Приват24.».

Згідно ст.ст. 1066, 1068 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачка сприяла своїми діями (перехід за гіперпосиланням) стороннім особам в отриманні доступу до власного акаунта «Приват24» з можливістю повністю розпоряджатися її фінансовим номером, її рахунками та коштами в АТ КБ «ПриватБанк».

Суд вважає, що власна недбалість та бездіяльність позивачки по захисту власних персональних даних надала змогу третім особам відкрити її Приват24 та здійснити оскаржувані платежі.

Пунктами 3 та 4 ч.20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» зазначено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

Частинами 1, 2 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що платник несе відповідальність перед надавачем платіжних послуг, що його обслуговує, відповідно до умов укладеного між ними договору про надання платіжних послуг. Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції.

Таким чином, у цій справі ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за них несе повністю позивачка.

Зокрема, відповідальність за здійснення 19 вересняґ2024 року та 13 листопада 2024 року банківських операцій повністю покладається на позивачку, оскільки остання власними діями розкрила вразливу інформацію, внаслідок чого доступ до платіжного інструменту змогли отримати треті особи.

Позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження шахрайських дій осіб банку. Водночас, позивачка не позбавлена права заявити вимоги про відшкодування завданої їй шкоди до осіб, які вчинили щодо неї шахрайські дії.

Відповідно до пунктів 108, 140 Положення про порядок емісії та еквайрінгу платіжних інструментів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022р. №164 «Власник рахунку несе відповідальність за використання корпоративних (бізнесових) платіжних інструментів під час здійснення платіжних та/або інших операцій. Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/ або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента.»

Так само, згідно з ч. 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/ або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка вперше втратила доступ до платіжного застосунку Приват24 29 вересня 2024 року, а заява про шахрайські дії зафіксована лише 18 жовтня 2024 року, тобто через два тижні.

Визначення терміну "негайно" наведено у розділі 1 п. 5 (22) Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затв. Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 за №107, де негайно - це найкоротший термін протягом робочого дня, в який мають здійснюватися (відбуватися) відповідні дії з моменту настання підстав для їх здійснення.

Оцінка своєчасного звернення до емітенту міститься в Ухвалі Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі №686/17744/21, якою обґрунтовано законність відмови у задоволенні вимог до Банку у зв`язку з відсутністю доказів негайного звернення Позивача до Банку з повідомленням про втрату електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Неправомірності дій чи бездіяльності банку як сторони договору під час проведення спірних транзакцій на час розгляду даного позову не встановлено, адже платежі проводилися з подвійною автентифікацією платіжного засобу та його держателя. Отже, здійснене банком списання грошових коштів не може вважатись безпідставним та виключає відповідальність банку згідно з умовами договору та вимогами законодавства.

Таким чином, відповідальність за здійснення банківських операцій з переказу коштів, які заперечуються позивачкою, повністю покладається на саму позивачку.

Окрім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що до позивачки застосовувався будь-який примус з метою сплати нею грошових коштів на погашення боргу.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат між сторонами у відповідності до статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів, відновлення балансу на карткових рахунках та скасування нарахованих відсотків за кредитом - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 13.08.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ