Decision № 139813178, 15.09.2026, Chemerivtsi District Court of Khmelnytskyi Oblast

№ справи687/804/26

№2/687/672/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року селище Чемерівці

Чемеровецький районний суд Хмельницької області

в складі судді Горобець Н.О.,

справа № 687/804/26;

сторони та інші учасники справи:

позивач ТОВ «Свеа Фінанс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі - ТОВ «Свеа Фінанс») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши, що 17 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5323011, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн, які останній зобов`язувався повернути у встановлений строк, сплатити проценти за користування ними та інші платежі, передбачені договором.

В подальшому між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5323011, відповідно до умов якої відповідачу додатково надані кошти в розмірі 4000,00 грн.

29.09.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу №01.02-38/25, у відповідності до умов якого, ТОВ «Лінеура Україна» відступлено право вимоги за кредитним договором №5323011 від 17.02.2025 року на користь ТОВ «Свеа Фінанс».

За умовами вищевказаного договору факторингу, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №5323011 від 17.02.2025 року у розмірі 31367,40 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8999,99 грн, заборгованості за процентами в розмірі 17867,41 грн, заборгованості за пенею 4500,00 грн.

Крім того, 05.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №5198759, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн, які останній зобов`язувався повернути у встановлений строк та сплатити відсотки за користування ними.

27.06.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу №01.02-16/25, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором №5198759 від 05.02.2025 року на користь ТОВ «Свеа Фінанс».

За умовами вищевказаного договору факторингу, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №5198759 від 05.02.2025року у розмірі 19300,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн, заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 6300,00 грн, заборгованості за штрафом в розмірі 8000,00 грн

З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача 50667,40 грн заборгованості, а також судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Відповідач відзиву до суду не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивача, разом з поданням позовної заяви подав також клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Чемеровецького районного суду від 09.07.2026 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, зобов`язано АТ «Укрсиббанк» надати суду виписку по картковому рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1

15.09.2026 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення суду по суті заявлених вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Щодо договору надання коштів на умовах споживчого кредиту №5323011 від 17.02.2025 року.

17 лютого 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі, укладено договір №5323011 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано відповідачем електронним підписом «77930», відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, про що свідчить розділ 10 Договору «Реквізити та підписи сторін».

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 кредитного договору, - сума кредиту складає 5000,00 грн. Строк кредитування - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 дні. Детальні терміни повернення кредиту та сплати комісії (якщо передбачена договором), процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно п. 1.4 Договору комісія за надання кредиту становить 500,00 грн. Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Згідно п. 1.4.2 Договору знижена процентна ставка становить 0,9025% за кожен день користування кредитом та застосовується якщо клієнт до 03.03.2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Відповідно до п. 1.5 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредитування 3461,9400% річних; за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 3381,1612% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 22600,00 грн, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 22564,38 грн. (п. 1.6. Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2.2 Договору суму кредиту товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дата надання кредиту: 17.02.2025 або 18.02.2025.

Згідно з п. 2.4 Договору кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1. Договору.

18 лютого 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі, укладено Додатковий договір до Договору №5323011 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого, сума кредиту, яка надається за цим додатковий договором складає 4000,00 грн, комісія за надання кредиту додаткової суми кредиту становить 400,00 грн.

ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило ТОВ «Лінеура Україна» про успішне перерахування 17.02.2025 року о 10:06 на платіжну карту № НОМЕР_1 коштів у сумі 5000,00 грн.

Повідомленням АТ «Укрсиббанк» від 24.07.2026 року підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну карту № НОМЕР_1 , на яку 17.02.2025 року зараховано платіж в сумі 5000,00 грн, 18.02.2025 4000,00 грн.

29.09.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено Договір факторингу № 01.02-38/25, згідно з умовами якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги до боржників, за цілим рядом договорів, у тому числі до ОСОБА_1 за договором №5323011 від 17.02.2025 року.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-38/25 від 17.02.2025 року, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №5323011 від 17.02.2025 року в сумі 31367,40 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8999,99 грн, заборгованості за процентами в розмірі 17867,41 грн, заборгованості за пенею 4500,00 грн.

Щодо кредитного договору №3026041 від 13.02.2020 року.

05.02.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , в електронній формі, укладено кредитний договір №5198759 (далі - Договір). Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника «409302», відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

За умовами вказаного договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений в п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений в п. 1.4 договору термін (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору сума кредиту становить 5000,00 грн.

Кредит надається строком на 345 днів з 05.02.2025 року.

Комісія за надання кредиту 625,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 % річнихвід фактичного залишку кредиту. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 0,00 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до копії платіжного доручення № 147427250 ТОВ «Мілоан» перерахувало 05.02.2025 року на платіжну карту № НОМЕР_2 кошти в сумі 5000,00 грн. Призначення платежу: кошти згідно договору 5198759.

Повідомленням АТ «Укрсиббанк» від 21.08.2026 року підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну карту № НОМЕР_1 , на яку 05.02.2025 року зараховано платіж в сумі 5000,00 грн.

27.06.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Свеа Фінанс» було укладено Договір факторингу №01.02-16/25, згідно з умовами якого Клієнт відступає (передає) Фактору права вимоги, а Фактор набуває права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-16/25 від 27.06.2025 року, в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 5198759, сума заборгованості за основною сумою боргу - 5000,00 грн, сума заборгованості за комісією 6300,00 грн, сума заборгованості за штрафом 8000,00 грн, сума заборгованості разом 19300,00 грн.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Стосовно правонаступництва за борговими зобов`язаннями.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Досліджені судом докази, підтверджують, що ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа Фінанс» за своїми правовими статусами відносяться до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договори відступлення права вимоги є обов`язковими для виконання.

Також наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу прав грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Свеа Фінанс» за кредитним договором № 5323011 від 17 лютого 2025 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 та за кредитним договором № 5198759 від 05.02.2025 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір №5323011 про надання коштів на умовах споживного кредиту від 17 лютого 2025 року в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Відповідно до умов договору та додаткового договору до нього, ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кошти в сумі 9000,00 грн строком на 360 днів, а останній зобов`язувався повернути кошти, сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором.

17 та 18 лютого 2025 року відповідачу були перераховані кредитні кошти в сумі 9000,00 грн. Отже, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «Лінеура Україна» суд вважає доведеним, крім цього зазначена обставина не заперечується відповідачем.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 5323011 від 17.02.2025 року, наданого ТОВ «Лінеура Україна», станом на 29.09.2025 року заборгованість складається із основного боргу 8999,99 грн, процентів 17867,41 грн., штрафу 4500,00 грн, а всього 31367,40 грн.

Крім того, між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит №5198759 від 05.02.2025 року в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Відповідно до умов договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кошти в сумі 5000,00 грн строком на 345 днів, тобто до 16.01.2026 року, а останній зобов`язувався повернути кошти, сплатити проценти та комісії за користування ними, розмір яких визначений договором.

05.02.2025 року кредитні кошти були перераховані відповідачу. Отже, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «Мілоан» суд вважає доведеним.

Згідно із наданого ТОВ «Свеа Фінанс» розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 19300,00 грн і складається із заборгованості по тілу кредиту 5000,00 грн, заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 6300,00 грн, заборгованості за штрафом 8000,00 грн.

При вирішенні питання щодо розміру заборгованості за кредитними договорами, суд бере до уваги наступне.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахований штраф в розмірі 4500,00 грн за договором №5323011 від 17.02.2025 року, та штраф в розмірі 8000,00 грн. за договором №5198759 від 05.02.2025 року підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Щодо позовних вимог про нарахування та стягнення з відповідача заборгованості по комісії за надання та обслуговування кредиту суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Частинами першою, другою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи слідує, що умовами кредитних договорів передбачено нарахування комісії на надання кредит та комісії за обслуговування кредиту.

Однак, у кредитних договорах не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитних договорів про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісій є нікчемними, внаслідок чого сума нарахованої комісії за надання кредиту у розмірі 900,00 грн (договір № 5323011 від 17.02.2025), та комісії за обслуговування кредиту в сумі 6300,00 грн (договір №5198759 від 05.02.2025) не можуть бути нараховані та стягнуті з відповідача на користь позивача.

Враховуючи, що отримані відповідачем кредитні кошти та проценти за їх користування в добровільному порядку позивачу не сплачені, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості:

- за договором про надання споживчого кредиту №5198759 від 05.02.2025 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн;

- за договором про надання споживчого кредиут №5323011 від 17.02.2025 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту на процентами за користування ним за період з 17.02.2025 по 28.09.2025, а саме:

за період з 17.02.2025 року по 04.03.2025 року заборгованість відповідача за нарахованими процентами становить 1292,00 грн.

04.03.2025 року відповідачкою здійснено платіж в погашення суми заборгованості у загальному розмірі 2191,93 грн, з яких: 1292,00 грн слід віднести у погашення заборгованості по процентах, а решту 899,93 грн - у погашення заборгованості по тілу кредиту.

З 04.03.2025 року тіло кредиту становить 8100,07 грн (9000,00 грн 899,93 грн), проценти 0,00 грн.

З 05.03.2025 року по 28.09.2025 року заборгованість відповідача за нарахованими процентами становить 16005,60 грн (208 днів х 76,95 грн (0,95% від тіла кредиту 8100,07 грн).

Таким чином, станом на 28.09.2025 року заборгованість відповідача становить 24105,67 грн, що складається із: тіла кредиту 8100,07 грн, процентів 16005,60 грн.

За таких обставин, позовна заява ТОВ «Свеа Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами, підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 29105,67 грн, зокрема:

- за договором №5198759 від 05.02.2025 року в розмірі 5000,00 грн;

- за договором №5323011 від 17.02.2025 року в розмірі 24105,67 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити

Розподіл судових витрат

При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Позов заявлено з ціною 50667,40 грн та задоволено на суму 29105,67 грн, тобто на 57,44 % (29105,67х100:50667,40). Таким чином, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1529,28 грн (2662,4х57,44%).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-286 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 29105 (двадцять дев`ять тисяч сто п`ять) гривень 67 коп. заборгованості за кредитними договорами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір в сумі 1529 (одна тисяча п`ятсот двадцять дев`ять) гривень 28 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місце знаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 37616221

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Н.О. Горобець