Decision № 139812295, 16.09.2026, Terebovlia District Court of Ternopil Oblast

Справа № 606/1438/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Марціцкої І.Б.

за участі секретаря судового засідання Пазірович Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань м. Теребовля цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.02.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 1604145760261 на суму 3000 грн. ТОВ Фінансова компанія «Український платіжний центр» зобов`язання надати грошові кошти виконало в повному обсязі, перерахувавши грошові кошти на рахунок відповідача.

ОСОБА_1 не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором. За умовами договору, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав, у випадку порушення своїх зобов`язань позичальником. Позивач направив відповідачу вимогу про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав. ОСОБА_1 не повернув достроково кредит, внаслідок чого у нього наявна заборгованість у загальному розмірі 12794,40 грн, яка складається з: 3000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3794,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом, 6000 грн. неустойка.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за Договором про надання грошових коштів у кредит № 1604145760261 у розмірі 12794,40 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Ухвалою судді від 05.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача ТОВ ФК «Український платіжний центр» не з`явився, однак у позовній заяві просив у разі його неявки у судове засідання, провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Однак, засобами поштового зв`язку направив на адресу суд відзив, в якому просив позовні вимоги задоволити частково, здійснити перерахунок заборгованості з врахуванням його статусу військовослужбовця. Вказував, що він добросовісно погоджується сплатити заборгованість за основним тілом кредиту, відсотки та неустойка нараховані позивачем протиправно, а тому до стягнення не підлягають.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

10.02.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» та ОСОБА_1 укладено Договір надання грошових коштів у кредит № 1604145760261, за умовами якого Товариство зобов`язалося надати відповідачці кредит шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, з врахуванням використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ) на таких умовах: сума кредиту 3000,00 грн; тип кредиту кредит; мета отримання кредиту для задоволення особистих споживчих потреб, які не пов`язані з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; строк, на який надається кредит, складає 360 днів; дата надання кредиту: 10.02.2026; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту в розмірі 0,93% за кожен день користування кредитом; комісія за надання кредиту становить 25% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту (залишається незмінною протягом строку дії договору та не є додатковою та/або супутньою послугою товариства). Договір укладено в електронному вигляді із застосуванням одноразового ідентифікатора D6349;

грн комісія за надання кредиту.

З витребуваної за клопотання представника позивача у АТ «Універсал Банк» інформації за № БТ/Е-36391 від 271.08.2026 встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 10.02.2026 було зарахування коштів у сумі 3 000,00 грн.

Відповідач не оспорює, що ним укладено договір з позивачем та отримано кредит в розмірі 3000 грн.

ОСОБА_1 не погоджується із розміром заборгованості, яку просить стягнути позивач.

Як слідує з детальний розрахунку заборгованості за договором 1604145760261 від 10.02.2026 заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору 12794,40 грн, яка складається з: 3000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3794,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом з 10.02.2026 по 24.07.2026, 6000 грн. неустойка.

Також із розрахунку наданого позивачем слідує, що відповідачем здійснювались оплати на виконання умов договору, зокрема 24.02.2024 сплачено 1168,50 грн., з яких 418,50 грн. зараховано на оплату відсотків за користування кредитом та 750 грн. оплата витрат по комісії, 11.03.2026 відповідачем сплачено 390,60 грн., які зараховано на оплату відсотків. Таким чином відповідачем сплачено 1559,10 грн. на виконання умов договору

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Так, судом встановлено, що сторонами укладено Договір надання грошових коштів у кредит № 1604145760261, за умовами якого відповідач отримав 3000 грн.

Визначаючись щодо розміру заборгованості суд приходить до наступних висновків.

Згідно з умовами договору комісія за надання кредиту становить 25% від суми наданого кредиту, що становить 750 грн.

Разом з тим, суд вважає, що умови договору щодо встановлення комісії є нікчемними.

Так, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, пов`язаних з отриманням та обслуговуванням кредиту, які фактично надавалися відповідачу та за які встановлено відповідну комісію.

Тому суд вважає, що положення договору щодо сплати такої комісії є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», нікчемний правочин не створює правових наслідків (стаття 216 ЦК України).

Щодо процентів за користування кредитом.

Нормою частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Національний Банк України у листі від 02.09.2014 № 18-112/48620 роз`яснив, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі № 642/548/21.

Судом встановлено, що кредитний договір було укладено 10.02.2026, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти, на які позивачем здійснювалося нарахування процентів. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, проценти за користування коштами нараховувалися з 10.02.2026 по 24.07.2026.

Разом з тим, у ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 27.03.2026 був призваний по мобілізації, що підтверджується наказом від 27.03.2026 № 98 та довікою від 14.08.2026 № 2647/13694.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт призову відповідача на військову службу, нарахування позивачем процентів за користування грошовими коштами за період з 27.03.2026 по 24.07.2026 суперечить встановленим законом гарантіям, які поширюються на відповідача як на військовослужбовця.

Водночас, позивач має право нараховувати відсотки за період з 10.02.2026 по 26.03.2026 (44 дні), розмір таких відсотків становить 1227,60 грн (3000*0,93%*44).

Позивачем пред`явлено вимогу про стягнення 6000 грн. неустойки.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ було внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та виключено пункт 6-1, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, а саме: від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором у разі такого прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування.

Однак, на час розгляду справи положення Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинними.

Відповідно до ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України; основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України; актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово постановлювала, що якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи Цивільного кодексу України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Отже, неустойка у розмірі 6000 грн. не підлягає стягненню.

Оскільки суд прийшов до переконання, що комісія не мала б нараховуватися та сплачуватися відповідачем, а розмір відсотків за користування кредитом становить 1227,60 грн, то з відповідач за договором кредиту мав би сплатити 4227,60 грн. (3000 грн. тіло кредиту + 1227,60 грн відсотки). Як слідує з розрахунку наданого позивачем, ОСОБА_1 сплатив 1559,10 грн. , відтак з відповідача слід стягнути 2668,50 грн.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2668,50 грн х 100 / 12794,40грн = 21 % (розмір задоволених позовних вимог);

2 662,40 грн х 21 % =559 грн. (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України за рахунок відповідача позивачу слід відшкодувати понесені судові витрати, в т.ч. і витрати на правничу допомогу у розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог 21 %.

З огляду на викладене, враховуючи доведеність позивачем розміру понесених витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог 1050 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 141, 264, 265, 279 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» 2668,50 грн заборгованості за Договором про надання грошових коштів у кредит № 1604145760261 від 10.02.2026.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» судовий збір в розмірі 559 грн. та 1050 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 16 вересня 2026 року.

Головуючий суддя І.Б. Марціцка