Court ruling № 139806539, 25.06.2026, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 752/4074/25-ц

пр. № 2-4570/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Гуртової Т. І.,

за участю секретаря судового засідання - Бачинської Д. В.,

представника позивача - адвоката Льовочкіної В. М.,

представника третьої особи - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Товариство з обмеженою відповідальністю «МРС», ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Ріал Істейт Рекавері 3», про стягнення боргу, визнання правочинів недійсними та відновлення становища, яке існувало до порушення,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває вказана цивільна справа.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

10 лютого 2026 року представник позивача - адвокат Льовочкіна В.М. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони будь-яким особам вчиняти будь-які правочини, пов`язані з розпорядженням нерухомим майном, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , квартирою АДРЕСА_2 та квартирою АДРЕСА_3 .

В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що предметом спору є, зокрема, стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 740 950,00 доларів США, а також визнання правочинів щодо відчуження нерухомого майна недійсними та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Заявник вказує, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 належать квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 33,0 кв. м, та квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 67,9 кв. м.

На переконання заявника, з огляду на значний розмір заборгованості, тривале невиконання відповідачами грошових зобов`язань, а також обставини щодо відчуження належного їм нерухомого майна існує ризик подальшого розпорядження вказаним майном, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення майнових вимог позивача.

Крім того, заявник посилається на те, що предметом позову є вимога про визнання недійсним договору № 441 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладеного 18 липня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до наданих заявником відомостей право власності на квартиру АДРЕСА_3 на цей час зареєстровано за ОСОБА_5 .

У судовому засіданні 25 червня 2026 року судом задоволено клопотання представника позивача та залучено ОСОБА_5 до участі у справі як співвідповідача.

Після вирішення питання щодо залучення співвідповідача представник позивача просила розглянути подану заяву про забезпечення позову, підтримала її та просила задовольнити.

Представник третьої особи ОСОБА_1 проти задоволення заяви заперечував.

Представник третьої особи ОСОБА_12 при вирішенні заяви поклався на розсуд суду. З протоколу судового засідання вбачається, що після вирішення питання про залучення співвідповідача суд видалився до нарадчої кімнати для вирішення питання про забезпечення позову.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши заяву про забезпечення позову, додані до неї матеріали, а також матеріали цивільної справи в межах, необхідних для вирішення питання про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та/або грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом тимчасових заходів, спрямованих на гарантування реального та ефективного виконання можливого рішення суду, а також недопущення створення перешкод для ефективного захисту чи поновлення прав, за захистом яких особа звернулася до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має враховувати розумність, обґрунтованість та адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників справи, наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, імовірність утруднення виконання або невиконання можливого рішення суду в разі невжиття таких заходів, а також недопущення порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками справи.

При цьому під час вирішення заяви про забезпечення позову суд не вирішує спір по суті та не встановлює обґрунтованість позовних вимог, оскільки такі обставини підлягають встановленню під час розгляду справи по суті.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами існує реальний майновий спір. Позивачем, зокрема, заявлено вимоги про стягнення заборгованості у загальному розмірі 740 950,00 доларів США, а також вимоги, пов`язані з оспорюванням правочинів щодо відчуження нерухомого майна.

Щодо квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 на АДРЕСА_5 суд враховує, що за наданими заявником відомостями зазначене нерухоме майно належить відповідачу ОСОБА_4 , до якої заявлено майнові вимоги про стягнення заборгованості.

З наданої суду довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості вбачається, що оціночна вартість квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 67,90 кв. м, становить 8 204 938,62 грн.

Ураховуючи розмір заявленої до стягнення заборгованості - 740 950,00 доларів США, накладення арешту на зазначене нерухоме майно не свідчить про очевидну неспівмірність обраного заходу забезпечення позову із заявленими майновими вимогами.

При цьому суд бере до уваги не лише розмір заявлених майнових вимог, а й характер спірних правовідносин та наведені позивачем обставини щодо відчуження нерухомого майна в період існування невиконаних, за твердженням позивача, грошових зобов`язань.

Наведені обставини на цій стадії не оцінюються судом як доказ недобросовісності відповідачів чи підтвердження обґрунтованості позову по суті, однак у сукупності з характером та розміром майнових вимог мають значення для оцінки ризику зміни майнового стану відповідачів до закінчення розгляду справи.

Відчуження ОСОБА_4 належного їй нерухомого майна під час розгляду справи може призвести до зменшення обсягу майна, за рахунок якого можливе виконання судового рішення у разі задоволення майнових вимог позивача, та, відповідно, істотно ускладнити його виконання.

Окремо суд враховує характер вимог, пов`язаних із квартирою АДРЕСА_3 .

Вказана квартира є безпосереднім об`єктом договору № 441 купівлі-продажу від 18 липня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , дійсність якого оспорюється позивачем із заявленням вимоги про відновлення становища, яке існувало до порушення.

Отже, щодо квартири АДРЕСА_6 існує безпосередній зв`язок між предметом позовної вимоги та заходом забезпечення позову.

Подальше відчуження цієї квартири під час розгляду справи може призвести до зміни її власника, виникнення нових правовідносин щодо спірного майна, необхідності залучення інших осіб до участі у спорі та, як наслідок, істотно ускладнити ефективний захист і поновлення прав позивача у разі задоволення позову.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не надає правової оцінки дійсності договору № 441 від 18 липня 2019 року та не встановлює наявності чи відсутності ознак його фраудаторності, оскільки це стосується суті заявлених позовних вимог.

Суд також враховує, що на момент вирішення заяви про забезпечення позову ОСОБА_5 залучена до участі у справі як співвідповідач, а тому накладення арешту на належне їй майно, яке одночасно є безпосереднім об`єктом оспорюваного правочину, відповідає характеру заявлених вимог та меті забезпечення позову.

Таким чином, з огляду на предмет та підстави позову, значний розмір заявлених майнових вимог, характер спірних правовідносин, належність майна відповідачам, а також безпосередній зв`язок квартири АДРЕСА_6 з предметом оспорюваного правочину, суд доходить висновку про існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду та ефективне поновлення прав позивача.

Накладення арешту на нерухоме майно має тимчасовий характер, не позбавляє його власників права володіння та користування майном, не вирішує спору по суті, однак забезпечує збереження існуючого майнового становища до набрання законної сили судовим рішенням.

Разом із тим заявник, крім накладення арешту, просить заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які правочини, пов`язані з розпорядженням зазначеним майном.

Суд ураховує, що накладення арешту на об`єкти нерухомого майна саме по собі спрямоване на обмеження можливості їх відчуження та забезпечує досягнення мети, з якою заявник звернувся із заявою про забезпечення позову.

Застосування поряд з арештом додаткової заборони, адресованої невизначеному колу «будь-яких осіб» та сформульованої як заборона вчинення «будь-яких правочинів», за встановлених обставин не є необхідним для забезпечення ефективного захисту прав позивача та виходить за межі мінімально необхідного обмеження прав власників майна.

Відтак заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню - шляхом накладення арешту на зазначені об`єкти нерухомого майна, без застосування додаткової заборони у запропонованому заявником формулюванні.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення відповідно до статті 154 ЦПК України судом не встановлено.

Керуючись статтями 149-154, 157, 258-261, 353 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Льовочкіної Валерії Михайлівни про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 33,0 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 160368280000, власником якої є ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 67,9 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 92214380000, власником якої є ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 82,1 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1875485880000, власником якої є ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянки Республіки Білорусь НОМЕР_3 , виданий 10.03.2015 Міністерством внутрішніх справ Республіки Білорусь.

У задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали про забезпечення позову направити заявнику, учасникам справи, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним органам для її виконання.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання - три роки з дня набрання нею законної сили.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Тетяна ГУРТОВА