Decision № 139803602, 14.09.2026, Dubrovytsia District Court of Rivne Oblast

Справа №949/490/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

14 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 17 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28 січня 2022 року між відповідачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» було укладено договір №53415754 про надання кредиту. Договір позики підписано електронним підписом позичальниці, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачу. За умовами Договору сума кредиту становить 5 000 грн. Строк кредитування погоджено до 28 квітня 2022 року.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та позивачем укладено Договір факторингу №01092025/01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІРБІС» відступає ТОВ «ФК «ПОЗИКА» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ПОЗИКА» приймає належні права вимоги боржників, вказані у Реєстрі. Відповідно до Договору факторингу та Витягу із Додатку №1, ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 17 000 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) 5 000 грн та заборгованості за відсотками 12 000 грн.

Посилаючись на вищезазначені обставини, оскільки відповідач добровільно не бажає повернути суму боргу за кредитом та своє зобов`язання не виконала, позивач просить стягнути з неї заборгованість, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500 грн.

Ухвалою суду від 24 березня 2026 року відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, справу просив розглядати без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судових засідань, в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 28.01.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ІРБІС» було укладено кредитний договір № 53415754. Електронний договір підписано з використанням одноразового ідентифікатора. Згідно з умовами Договору відповідачка отримала кредит у розмірі 5 000 грн. Строк кредитування визначено до 28.04.2022 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору, товариство надає клієнту кредит у розмірі 5000,00 грн, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 4.2 Договору, клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити нараховані відсотки до 28.04.2022 року.

Пунктом 3.2 Договору встановлено графік та порядок нарахування процентів, зокрема: пільгова процентна ставка у розмірі 2% в день діє з 28.01.2022 по 27.02.2022, а стандартна процентна ставка у розмірі 3% в день діє з 28.02.2022 по 28.04.2022.

Судом встановлено, що вказаний Договір укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з Довідкою про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025 року, ОСОБА_1 була ідентифікована 28.01.2022. Акцепт оферти (підписання договору) було здійснено електронним підписом одноразовим ідентифікатором - код 574898, який було відправлено на мобільний телефон НОМЕР_1 .

Кошти передбачалось перерахувати на картку з маскою НОМЕР_2 .

Відповідно до умов пропозиції про укладення кредитного договору, електронний кредитний договір укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти й комісію.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання договору є належним підтвердженням направлення повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Факт виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за Договором підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс iPay.ua) від 21.10.2025 року, в якому зазначено, що 28.01.2022 було успішно перераховано 5000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_2 , номер транзакції НОМЕР_3 .

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 01092025/01.

Згідно з п. 2.1 Договору факторингу, Клієнт відступає Фактору Права Вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити фінансування. Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання Реєстру прав вимог.

Згідно з Витягом із Додатку №1 до Договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 53415754 від 28.01.2022 було передано ТОВ «ФК «ПОЗИКА».

Залишок боргу на дату відступлення становить: за тілом - 5000 грн, за відсотками - 12000 грн, загалом - 17000 грн.

Фактична сплата фінансування за відступлення прав вимоги згідно з Договором факторингу підтверджується Платіжною інструкцією № 6054383 від 02.09.2025 року на суму 3 490 472,17 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт переходу права грошової вимоги за договором факторингу.

Згідно з наданим Позивачем Розрахунком заборгованості станом на 01.09.2025 року, заборгованість Відповідача за Договором № 53415754 складає 17000,00 грн, з яких: залишок основного боргу - 5000,00 грн, залишок відсотків за кредитом - 12000,00 грн.

Розрахунок здійснено детально за кожен день нарахування, починаючи з 28.01.2022 по 28.04.2022.

Суд зазначає, що згідно з наданим розрахунком та матеріалами справи, проценти за користування кредитом у розмірі 12 000 грн нараховані позивачем за період з 28.01.2022 по 28.04.2022. Тобто нарахування здійснено в межах погодженого строку кредитування. Це повністю відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 05.04.2023, згідно з якою кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення на час спливу строку кредитування (у межах цього строку). Таким чином, нарахування вказаної суми є правомірним та обґрунтованим.

Суд погоджується з даним розрахунком, оскільки він відповідає умовам п. 3.2 Кредитного договору та арифметично правильний.

Відповідач в порушення умов укладеного договору, своєчасно не повернула кредитні кошти та не сплатила відсотки за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла зазначена вище заборгованість. Поданий до суду розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, як і не додано доказів на підтвердження погашення заборгованості ні на рахунки первісного чи попередніх кредиторів, ні на рахунки позивача.

Відтак, суд вважає, що позов є обґрунтованим, позовні вимоги є доведеними, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 53415754 від 03.03.2026 року. Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК «ПОЗИКА» та ФОП ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду № 53415754 від 16.02.2026 року до Договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 року.

Відповідно до п. 1.2 Додаткової угоди, Виконавець зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із гр. ОСОБА_1 .

Згідно з п. 4.9 Додаткової угоди, оплата юридичних послуг здійснюється після їх фактичного надання на підставі Акта або на умовах попередньої оплати.

На підтвердження понесення цих витрат суду надано: Договір про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 року, укладений між ТОВ «ФК «ПОЗИКА» та ФОП ОСОБА_2 ; Акт надання послуг № 53415754 від 16.02.2026 року на загальну суму 5 500 грн; Детальний опис робіт (наданих послуг), що включає письмову консультацію (0,5 год - 500 грн), правовий аналіз (1 год - 1 500 грн), складання позовної заяви (2 год - 3 000 грн) та формування додатків (0,5 год - 500 грн).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд керується критеріями, визначені у частині 4 статті 137 ЦПК України, в якій зазначається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи..

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Водночас суд наголошує на відсутності обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судовому засіданні представник позивача не брав, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних витрат на правничу допомогу до 3000 грн. Саме такий розмір витрат суд вважає розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» заборгованість за Кредитним договором № 53415754 від 28.01.2022 року у загальному розмірі 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662,4 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень).

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», Код ЄДРПОУ: 39493634; місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська обл., 07406; IBAN: НОМЕР_4 в ПуАТ "КБ "АКОРД БАНК", МФО: 380634.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор