Decision № 139800821, 16.09.2026, Novovolynsk City Court of Volyn Oblast

справа № 165/987/26

провадження №2-а/165/9/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Ференс-Піжук О.Р.,

за участю секретаря: Король І.С.,

представника позивача Просимціва А.Р.,

представника відповідача Мартинюка Ю.В., (в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м.Нововолинську справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення

встановив:

Представник позивача адвокат Просимців А.Р., в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП у Львівській області про скасування постанови серії ЕНА №6818871 від 12.03.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача адвокат Просимців А.Р. зазначає, що 12.03.2026 поліцейський відділення поліції №2 (м.Сокаль) Шептицького РВП ГУНП у Львівській області старший сержант поліції Антош О.М. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6818871, згідно якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Зазначає, що відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 12.03.2026 о 14:38:02 в м.Сокаль. по вулиці Шептицького, керуючи транспортним засобом, не мав відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а ПДР України - керування ТЗ особою, яка немає права керування таким ТЗ. З оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем «Mercedes Benz 2543» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 . Наголошує, що з вказаною постановою не погоджується, і вважає, що працівники поліції безпідставно притягнули ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та наклали на нього адміністративне стягнення, мотивуючи тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №184 врегульовано деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами, зокрема п.1-1 цієї Постанови установлено, що у період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії С, С1 на території України допускаються особи, які мають посвідчення категорії В.

Наголошує, що ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 категорії В, а відтак має законне право керувати вантажним автомобілем «Mersedes Benz 2543» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Зазначає, що факт порушення ОСОБА_1 пункту 2.1.а ПДР України, є недоведеним, а тому відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.

З огляду на викладене, просить скасувати постанову серії ЕНА №6818871 від 12.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення. Також просить стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Просимців А.Р. вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі з наведених підстав. Наголосив, що оскаржувана постанова не містить опису фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. У фабулі постанови відсутні відомості про транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , не вказано в чому полягає порушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.126 КУпАП. При цьому, не заперечує, що ОСОБА_1 керував сідловим тягачем з напівпричіпом, але вважає, що позивач, як особа, що має право керування транспортними засобами категорії В, у період воєнного стану, допускається до керування транспортними засобами категорії С, що призначені для перевезення вантажів, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кг. (16500 фунтів).

Представник відповідача ГУНП у Львівській області Мартинюк Ю.В. просить суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. Вважає оскаржувану постанову законною, мотивуючи тим, що для керування складом транспортних засобів, а саме сідловин тягачем з причепом необхідна відкрита категорія СЕ. Наголосив, що дозвіл передбачений п.1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №184, яким врегульовано деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами, у період воєнного стану, стосується транспортних засобів категорії С, С1, але аж ніяк категорії СЕ.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 12.03.2026 поліцейський відділення поліції №2 (м.Сокаль) Шептицького РВ ГУНП у Львівській області Антош О.М. виніс постанову серії ЕНА 6818871 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, якою на позивача накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. за порушення п.2.1а ПДР України.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 12.03.2026 о 14:38:02 в м.Сокаль. по вулиці Шептицького, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не мав відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а ПДР України керування ТЗ особою, яка немає права керування таким ТЗ. З оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем «Mercedes Benz 2543» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 .

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що додана до позову, встановлено, що транспортний засіб автомобіль «Mercedes Benz 2543» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, право керування яким має водій з посвідченням категорії СЕ.

Як встановлено судом, позивач має право керування транспортними засобами категорії В (а.с 8).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №184 врегульовано деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами, зокрема п.1-1 цієї Постанови установлено, що у період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії С, С1 (масою понад 3,5 тонни) на території України допускаються особи, які мають посвідчення категорії В.

Постановою №348 від 22.03.2022, Кабінет Міністрів України вніс зміни в постанову про керування водіями транспортних засобів. Зазначеним документом доповнено п.1-1 постанови КМУ від 03.03.2022 №184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами», положеннями такого змісту: установити, що у період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії С, С1 на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії В.

Водійське посвідчення категорії С дозволяє керувати вантажними автомобілями, максимальна маса яких перевищує 7,5 тонн. Водійське посвідчення категорії С1 дає право керувати вантажними автомобілями з дозволеною максимальною масою від 3,5 тонн до 7,5 тонн.

Як встановлено судом, транспортний засіб автомобіль «Mercedes Benz 2543» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 12.03.2026, є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, право керування яким має водій з посвідченням категорії СЕ.

Отже, позивач керуючи вказаним транспортним засобом, за відсутності посвідчення водія категорії СЕ, порушив вимоги пункту 2.1.а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.126 КУпАП.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 2.1.а ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 2 статті 126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Отже, твердження представника позивача, що водій ОСОБА_1 в силу п.1-1 постанови КМУ від 03.03.2022 №184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами», мав право керувати транспортним засобом категорії СЕ (сідловий тягач з причепом) є хибним, а тому не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Доводи представника позивача щодо відсутності у оскаржуваній постанові опису фактичних обставин вчиненого позивачем правопорушення є безпідставними. Оскаржувана постанова прийнята з дотриманням вимог п.4 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395, складена у письмовій електронній формі у вигляді стрічки, яка роздрукована за допомогою спеціального технічного пристрою, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Постанова про адміністративне правопорушення містить опис обставин, установлених під час розгляду справи, у ній зазначено нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, як цього вимагає ст.283 КУпАП України щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, а саме порушення п. 2.1.а Правил дорожнього руху, що свідчить про обґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6818871 від 12.03.2026.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Суд прийшов до висновку, що позивача обґрунтовано визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та правомірно накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, а доводи позивача, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Так, відповідно до ч. 3 цієї статті, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд доходить висновку щодо безпідставності позовних вимог, а тому в задоволенні позову відмовляє.

Керуючись ст. 9, 19, 72-77, 241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6818871 від 12.03.2026 залишити без задоволення, а постанову поліцейського відділення поліції №2 (м.Сокаль) Шептицького РВ ГУНП у Львівській області Антоша О.М. серії ЕНА №6818871 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, якою на позивача накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. за порушення п.2.1а ПДР України, без змін.

Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст.286 КАС України, у відповідності до ч.4 цієї статті, може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий підпис О.Р.Ференс-Піжук