Decision № 139792001, 10.09.2026, Zaporizhzhia District Administrative Court

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року Справа № 280/6767/26 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Осовської Д.Д.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Головченко І.С.,

представник третьої особи: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ ВП 44118663)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (вул. Валерія Лобановського, буд. 10, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 35036926)

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (далі третя особа) в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Запорізькій області від 09.05.2024 №0002509-1304-0801.

- задовольнити клопотання про призначення судової (почеркознавчої) експертизи у вказаній справі та на вирішення експертизи поставити наступні питання:

1.Чи виконано рукописний текст у розділі «Підпис» ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 в податковій декларації від 16.04.2024 про майновий стан і доходи за 2022 рік.

2.Чи виконано рукописний текст у розділі «Підпис» ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 в податковій декларації від 16.04.2024 про майновий стан і доходи за 2023 рік.

3.Проведення даної експертизи доручити Запорізькому відділенні Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, що знаходиться за адресою: 69018, м. Запоріжжя, вул.Перемоги, буд. 50 (3 поверх).

- витребувати:

1. у відповідача: оригінал податкової декларації від 16.04.2024 за 2022 рік (яка не подавалась Позивачем) з оригіналами доказів відправлення невстановленою особою та отримання Відповідачем;

оригінал податкової декларації від 16.04.2024 за 2023 рік (яка не подавалась Позивачем) з оригіналами доказів відправлення невстановленою особою та отримання Відповідачем;

2. у ДП «Національні інформаційні системи» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39787008, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.4) відомості про: оформлені від імені Казака Артема Андрійовича, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 довіреності/довіреностей на будь-яку (юридичну; фізичну особу).

- судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 07.07.2026 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.07.2026 відкрито провадження у справі №280/6767/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31.08.2026.

Ухвалою суду від 17.07.2026 забезпечено участь позивача у судових засіданнях по справі №280/6767/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Протокольною ухвалою суду від 31.08.2026 відкладено підготовче засідання до 07.09.2026.

Протокольною ухвалою суду від 07.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення судової (почеркознавчої) експертизи у зв`язку із неможливістю прибуття позивача до суду задля відбирання зразків почерку особи, яка підлягає ідентифікації.

Ухвалою суду від 07.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 10.09.2026.

Ухвалою суду від 08.09.2026 забезпечено участь представника ГУ ДПС в Запорізькій області у судовому засіданні по справі №280/6767/26, призначеному на 10.09.2026 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

У судове засідання, призначене на 10.09.2026 з`явилися позивач та представник відповідача.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про дату час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

У судовому засіданні 10.09.2026, на підставі статті 243 КАС України, судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 229 КАС України у відкритому судовому засіданні здійснювалась аудіо фіксація судового засідання за допомогою системи «vkz.court.gov.ua».

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№37606 від 03.07.2026) та відповіді на відзив на позовну заяву (вх.№42015 від 23.07.2026). Зокрема зазначено, що у зв`язку з наявною інформацією про відкрите виконавче провадження, позивач звернувся до відповідача з запитом про надання відомостей та інформації щодо наявних податкових зобов`язань. Згідно з наданою відповідачем інформацією наявний у позивача податковий борг виник на підставі податкових декларації за 2022 2023 роки. Зауважено, що позивач ні самостійно, ні через уповноважену особу (ні паперово, ні електронно) не подавав податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2022 рік №29213 та про майновий стан і доходи за 2023 рік № 24759. Більш того, позивач на той час перебував за кордоном, що підтверджується відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон та відповідями з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України. Оскільки вказані податкові декларації №24759 від 24.04.2024 та №29213 від 23.04.2024 не підписувались позивачем, то невідомо яким чином та ким було подано такі податкові декларації, що у свою чергу, призвело до необхідності звернення до правоохоронних органів з приводу підроблення документів невстановленою особою. Крім того, суми доходів, зазначені у податкових деклараціях №24759 від 24.04.2024 та №29213 від 23.04.2024 не відповідають дійсності, оскільки позивач не одержував таких доходів, що підтверджується відомостями про отримані доходи, а також банківськими виписками за період з січня по грудень (включно) 2022 року та січень грудень (включно) 2023 року. Таким чином, позивачем не вчинялося жодного податкового правопорушення, а відомості про задекларовані доходи не відповідають дійсності, внаслідок чого у позивача відсутні будь-який податковий борг. Додатково відзначено, що позивач не отримував оскаржувану податкову вимогу, хоча згідно наданих відповідачем відомостей така податкова вимога надсилалася на задекларовану адресу позивача. Під час розгляду справи позивач підтримав адміністративний позов з наведених вище підстав, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та скасувати спірну податкову вимогу від 09.05.2024 №0002509-1304-0801.

Заперечення проти позову викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№41481 від 21.07.2026). Зокрема вказано, що за ОСОБА_1 обліковується податковий борг у сумі 191 767,04 грн, який виник за самостійно поданими декларацією про майновий стан і доходи за 2022 рік від 23.04.2024 № 29213 та декларацією про майновий стан і доходи за 2023 рік від 25.04.2024 № 24759. Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та /або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки встановлені законодавством. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Отже, самостійно визначені суми податкових зобов`язань є узгодженими у день подання та оскарження самостійно узгоджених сум не передбачено податковим законодавством. З метою погашення податкового боргу було сформовано податкову вимогу форми Ф №0002509-1304-0801 від 09.05.2024, яка направлялась на адресу місцезнаходження (податкову адресу) платника засобами поштового зв`язку, однак повернулась до контролюючого органу із відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу «за закінченням терміну зберігання». Із посиланням на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.10.2022 по справі №240/9395/20 вказано, що виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена, як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття у майбутньому заходів з погашення цього боргу. Отже, законодавство вимагає повідомити платника про податковий борг шляхом надіслання податкової вимоги та заходи для забезпечення інтересів держави щодо подальшого надходження податків і зборів, які можуть бути вжиті. Саме з цією метою винесено податкову вимогу №0002509-1304-0801 від 09.05.2024 з огляду на наявність податкового боргу у зв`язку з несплатою узгоджених податкових зобов`язань. Водночас зауважено, що обґрунтованість позовних вимог про наявність боргу та належного вручення вимоги вже перевірена при розгляді судової справи №280/3528/25, а оскарження податкової вимоги після звернення контролюючого органу до суду із позовними вимогами про стягнення боргу не може впливати на перевірку дотримання умов, які передують зверненню до суду з позовом про стягнення. Під час розгляду справи представник відповідача заперечила проти заявлених позовних вимог з наведених вище підстав та просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Пояснення третьої особи наведені у письмових заявах (вх.№50929 від 04.09.2026 та вх.№50934 від 04.09.2026), зокрема, зазначено, що згідно перевірки бази даних ВП/ВД (спец розділ) та АСВП виконавчої служби у місті Запоріжжі на виконанні перебуває виконавче провадження №ВП 78995915 з виконання виконавчого листа №280/3528/25, виданого 20.08.2025 Запорізьким окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Запорізькій області боргу в розмірі - 191767,04 грн. Наразі у виконавчому провадженні № ВП78995915 тривають виконавчі дії, державним виконавцем вживаються заходи примусового виконання, спрямовані на стягнення з боржника коштів на користь стягувача. Станом на 04.09.2026 борг у виконавчому провадженні № ВП78995915 не стягнуто. З огляду на наведене представник третьої особи просить слухати справу без її участі та прийняти рішення на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 25.05.2010 Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.10-12 т.1).

З даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №280/3528/25 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Зі змісту рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №280/3528/25, яке набрало законної сили 31.07.2025, вбачається, що судом під час розгляду справи, окрім іншого, було встановлено наступні обставини:

«Станом на день подання позовної заяви за відповідачем рахується податковий борг з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 177 015,23 грн та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 14751,81 грн.

Податковий борг виник внаслідок несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань, визначених в податковій декларації від 23.04.2024 № 29213 з терміном сплати 23.04.2024 про майновий стан і доходи за 2022 рік та самостійно задекларованих податкових зобов`язань, визначених в податковій декларації від 25.04.2024 № 24759 з терміном сплати 31.07.2024 про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Так, в податковій декларації відповідачем самостійно визначено суму податку з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 55942,00 грн та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 55942,00 грн.

Крім того, в податковій декларації відповідачем самостійно визначено суму податку з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 121073,23 грн та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 10089,94 грн».

За результатами розгляду справи №280/3528/25 рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2025 задоволено позов Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 та присуджено до стягнення з ОСОБА_1 податковий борг:

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 177015,23 грн, які зарахувати: р/р UA878999980333119341000008479; отримувач - ГУК у Запорізький області/ТГ м. Запоріжжя, код отримувача - 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 11010500;

- з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 14751,81 грн., які зарахувати: р/р UA068999980313070137000008001; отримувач - ГУК у Запорізький області/Запорізька область, код отримувача - 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 11011001.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026, яка набрала законної сили 02.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у адміністративній справі №280/3528/25 залишено без змін.

Зі змісту постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 по справі №280/3528/25, вбачається, що судом в ході розгляду справи, окрім іншого, було встановлено наступне:

«В матеріалах справи є копії податкових декларацій, поданих ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області за 2022 рік, де самостійно декларантом визначено суму зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) у розмірі 55942 грн. та сума податкових зобов`язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року у розмірі 4661,87 грн. року; за 2023 рік, де самостійно декларантом визначено суму зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року у розмірі 121073,23 грн. та сума податкових зобов`язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року у розмірі 10089,94 грн.

Встановлено, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 177015,23 грн та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 14751,81 грн., який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань, визначених в податковій декларації від 23.04.2024 року № 29213 з терміном сплати 23.04.2024 року про майновий стан і доходи за 2022 рік та самостійно задекларованих податкових зобов`язань, визначених в податковій декларації від 25.04.2024 року № 24759 з терміном сплати 31.07.2024 року про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Встановлено, що Головне управління ДПС у Запорізькій області 09.05.2024 року прийняло податкову вимогу №0002509-1304-0801, згідно якої повідомило ОСОБА_1 про наявність у нього податкового боргу у сумі 60603,87 грн. Згідно розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги від 09.05.2024 року №0002509-1304-0801 податковий борг складає: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 55942 грн. та військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 4661,87 грн.

Встановлено, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області за вказаною адресою Департаментом адміністративних послуг у листі від 17.02.2025 року №06.4-02/02/506, м. Запоріжжя, вул. Портова, будинок 2 кв.34, 09.05.024 року було направлено податкову вимогу від 09.05.2024 року №0002509-1304-0801 ОСОБА_1 рекомендованою поштою з повідомленням про вручення поштового направлення, яка не була вручена у зв`язку з закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).

28.04.2026 позивач звернувся до відповідача із запитом про надання копії податкової вимоги форми «Ф» №0002509-1304-0801 від 09.05.2024 та документів, які стали підставою для її оформлення (а.с.89).

05.05.2026 відповідачем в електронному вигляді надано відповідь, оформлену листом №49/ЗП/08-01-13-03-09, до якої долучено копію оскаржуваної податкової вимоги форми «Ф» №0002509-1304-0801 від 09.05.2024 та копії податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 від 23.04.2024 реєстраційний номер №29213 та податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік від 25.04.2024 реєстраційний номер №24759 разом із доказами їх направлення (а.с.91-100 т.1).

16.05.2026 позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою на податкову вимогу форми «Ф» №0002509-1304-0801 від 09.05.2024 (а.с.101-106 т.1).

04.06.206 Державною податковою службою України прийнято рішення №14709/6/99-00-06-03-03-06, яким скаргу позивача залишено без розгляду (а.с.107-108 т.1).

Вважаючи податкову вимогу форми «Ф» №0002509-1304-0801 від 09.05.2024 протиправною і такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі Податковий кодекс України).

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків є фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або проводять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку і сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

За приписами пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи

За пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 179.5. статті 179 Податкового кодексу України податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II нього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (пункт 179.7 статті 179 Податкового кодексу України).

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

За правилами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За обставинами даної справи підставою для звернення до суду стала незгода позивача із винесеною відповідачем податковою вимогою форми «Ф» №0002509-1304-0801 від 09.05.2024.

Судом під час розгляду справи встановлено, що в обґрунтування протиправності спірної податкової вимоги, позивач посилається на відсутність у нього податкових зобов`язань та відповідно податкового боргу, зокрема, у зв`язку із неподанням ним податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 від 23.04.2024 реєстраційний номер N 29213 та податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік від 25.04.2024 реєстраційний номер N24759.

З приводу вказаних доводів позивача суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №280/3528/25, яке набрало законної сили 31.07.2025, вбачається, що судом під час розгляду справи, окрім іншого, було встановлено наступні обставини:

«Станом на день подання позовної заяви за відповідачем рахується податковий борг з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 177 015,23 грн та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річною декларування у сумі 14751,81 грн.

Податковий борг виник внаслідок несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань, визначених в податковій декларації від 23.04.2024 № 29213 з терміном сплати 23.04.2024 про майновий стан і доходи за 2022 рік та самостійно задекларованих податкових зобов`язань, визначених в податковій декларації від 25.04.2024 № 24759 з терміном сплати 31.07.2024 про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Так, в податковій декларації відповідачем самостійно визначено суму податку з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 55942,00 грн та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 55942,00 грн.

Крім того, в податковій декларації відповідачем самостійно визначено суму податку з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річною декларування у розмірі 121073,23 грн та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 10089,94 грн».

Водночас, зі змісту постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 по справі №280/3528/25, вбачається, що судом в ході розгляду справи, окрім іншого, було встановлено наступне:

«В матеріалах справи є копії податкових декларацій, поданих ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області за 2022 рік, де самостійно декларантом визначено суму зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) у розмірі 55942 грн. та сума податкових зобов`язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року у розмірі 4661,87 грн. року; за 2023 рік, де самостійно декларантом визначено суму зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) у розмірі 121073,23 грн. та сума податкових зобов`язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року у розмірі 10089,94 грн.

Встановлено, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 177015,23 грн та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 14751,81 грн., який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань, визначених в податковій декларації від 23.04.2024 року № 29213 з терміном сплати 23.04.2024 року про майновий стан і доходи за 2022 рік та самостійно задекларованих податкових зобов`язань, визначених в податковій декларації від 25.04.2024 року № 24759 з терміном сплати 31.07.2024 року про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Встановлено, що Головне управління ДПС у Запорізькій області 09.05.2024 року прийняло податкову вимогу №0002509-1304-0801, згідно якої повідомило ОСОБА_1 про наявність у нього податкового боргу у сумі 60603,87 грн. Згідно розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги від 09.05.2024 року №0002509-1304-0801 податковий борг складає: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 55942 грн. та військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 4661,87 грн.

Встановлено, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області за вказаною адресою Департаментом адміністративних послуг у листі від 17.02.2025 року №06.4-02/02/506, АДРЕСА_3 , 09.05.024 року було направлено податкову вимогу від 09.05.2024 року №0002509-1304-0801 ОСОБА_1 рекомендованою поштою з повідомленням про вручення поштового направлення, яка не була вручена у зв`язку з закінченням терміну зберігання».

Як вже було зазначено судом вище, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи №280/3528/25 встановлено та не потребує додаткового доказування в ході розгляду даної справи, наявність у позивача податкового боргу з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 177015,23 грн та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 14751,81 грн, який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань, визначених в податковій декларації від 23.04.2024 № 29213 з терміном сплати 23.04.2024 про майновий стан і доходи за 2022 рік та самостійно задекларованих податкових зобов`язань, визначених в податковій декларації від 25.04.2024 № 24759 з терміном сплати 31.07.2024 про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Водночас, посилаючись у межах розгляду даної справи на відсутність у нього податкового боргу, позивач фактично ставить під сумнів достовірність податкових декларацій, які, за даними контролюючого органу, були подані від його імені. Зокрема, позивач стверджує, що особисто зазначені податкові декларації не подавав, оскільки на відповідний момент перебував за межами території України, а проставлений на них підпис, на його думку, є підробленим. Крім того, позивач зазначає, що відповідні документи могли бути направлені засобами поштового зв`язку іншою, невстановленою ним особою.

Суд зазначає, що перевірка таких тверджень потребує належного та допустимого доказування. Зокрема, питання щодо належності підпису конкретній особі, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів у його достовірності, може бути предметом спеціального дослідження в межах судової почеркознавчої експертизи. Саме з цією метою при зверненні до суду позивачем було заявлено відповідне клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

При цьому під час розгляду зазначеного клопотання суд неодноразово звертав увагу позивача на необхідність його особистої явки до суду для відібрання належних експериментальних зразків почерку та підпису особи, підпис якої підлягає ідентифікації. Надання таких зразків є необхідною умовою для проведення відповідного експертного дослідження та забезпечення можливості експерту здійснити порівняння спірних підписів із достовірними зразками почерку і підпису позивача.

Попри неодноразові повідомлення суду про необхідність прибуття до суду для вчинення зазначеної процесуальної дії, позивач відмовився від явки до суду та, відповідно, не забезпечив можливості відібрання необхідних зразків. За таких обставин суд був позбавлений можливості забезпечити проведення експертизи на належній доказовій основі, оскільки без отримання необхідних порівняльних зразків проведення ідентифікаційного почеркознавчого дослідження є неможливим або, принаймні, не може забезпечити належного встановлення обставин, на які посилається позивач.

Отже, на момент розгляду справи позивачем не було забезпечено отримання належних доказів, які б об`єктивно підтверджували його твердження про те, що спірні податкові декларації ним особисто не подавалися, а підписи на них виконані іншою особою. При цьому саме позивач, заявляючи клопотання про проведення почеркознавчої експертизи та посилаючись на підробку свого підпису, як на обставину, що має істотне значення для вирішення спору, мав забезпечити можливість проведення відповідного експертного дослідження у спосіб, визначений судом.

За таких обставин суд обґрунтовано позбавлений можливості достовірно перевірити та підтвердити твердження позивача щодо підробки його підпису на зазначених податкових деклараціях, а також щодо їх направлення до контролюючого органу іншою, невстановленою особою. Саме по собі заперечення позивачем факту особистого подання декларацій, за відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин, не може автоматично свідчити про неподання ним відповідних документів або про їх подання іншою особою.

Відтак, твердження позивача про підробку підпису та подання спірних податкових декларацій невстановленою особою залишилися документально та експертно непідтвердженими, а суд, з огляду на відмову позивача від участі у необхідних процесуальних діях, не мав об`єктивної можливості перевірити такі твердження шляхом проведення відповідного спеціального дослідження.

Окрім того, як встановлено судом під час розгляду даної справи, що також не заперечується позивачем, він брав участь в апеляційному перегляді рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №280/3528/25 та стверджував про неподання ним податкових декларації та знаходження його поза межами України, з проводу чого Третій апеляційний адміністративний суду у постанові від 02.04.2026 по справі №280/3528/25 зазначив наступне:

«Суд апеляційної інстанції не враховує пояснення ОСОБА_1 про те, що ним не подавалися податкові декларації про майновий стан і доходи, оскільки, це питання є предметом розгляду інших органів, зокрема, правоохоронних. Знаходження ОСОБА_1 за межами України не може бути безумовним доказом неподанням ним податкових декларацій та звільнення від сплати податків.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що на час розгляду цієї справи податковий борг є узгодженим та податкова вимога не оскаржена у встановленому порядку».

Відтак, апеляційним судом під час перевірки узгодженості сум податкових зобов`язань в межах розгляду справи №280/3528/25 вже надавалася оцінка доводам позивача щодо неподання ним податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 від 23.04.2024 реєстраційний номер № 29213 та податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік від 25.04.2024 реєстраційний номер №24759.

Водночас судом враховується, що 30.06.2026 позивач направив до Запорізької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області та Відділу №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області заяву про вчинення кримінального правопорушення у вигляді підробки підпису та надіслання незаконних податкових декларацій.

У відповідь на зазначену заяву позивача Відділ №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області листами від 03.08.2026 №116744-2026 та №116745-2026 повідомило, що Слідчим відділення відділу поліції №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області не вбачаються ознаки складу кримінального правопорушення у зв`язку з чим матеріали скеровано до сектору превенції для подальшої перевірки. Під час перевірки ознак адміністративних проступків визначених Розділом ІV Кодексу про адміністративні правопорушення у даних матеріалах не виявлено, тому перевірку було припинено.

Відтак, правоохоронними органами фактично було надано оцінку доводам позивача щодо підробки його підпису та направлення відповідних податкових декларацій іншою, невстановленою особою.

З огляду на вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність доводів позивача щодо неузгодженості сум податкових зобов`язань за податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2022 від 23.04.2024 реєстраційний номер № 29213 та податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2023 рік від 25.04.2024 реєстраційний номер №24759.

Крім того, суд звертає увагу, що у постанові від 27.10.2022 у справі №240/9395/20 Верховний Суд сформулював такий правовий висновок: «Аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України дає підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ ПК України. Виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження.

Отже, колегія суддів вважає, що обставина скасування податкової вимоги після звернення до суду з позовом, але до моменту ухвалення судового рішення, може мати значення виключно для повного, об`єктивного і всебічного розгляду справи, однак, не може впливати на перевірку дотримання умов, які передують зверненню до суду з позовом. Тобто, при перевірці дотримання контролюючим органом умов, які надають право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, скасування податкової вимоги у судовому порядку може мати правове значення виключно у випадку, якщо така податкова вимога була скасована до моменту звернення податкового органу до суду з відповідним позовом».

Суд зауважує, що податкова вимога не є тим рішенням, оскарження якого до суду чи органу ДПС саме по собі має наслідком визнання попередньо узгоджених грошових зобов`язань неузгодженими. Відсутні такі наслідки і у випадку скасування судом відповідної податкової вимоги.

З огляду на те, що відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків та враховуючи встановлення судом в межах розгляду справи №280/3528/25 узгодженості сум податкових зобов`язань, у зв`язку із несплатою яких і була сформована оскаржувана податкова вимога форми «Ф» №0002509-1304-0801 від 09.05.2024, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її скасування.

При цьому суд зазначає, що позивачем у межах розгляду даної справи не наведено жодного належного нормативного обґрунтування на підтвердження протиправності дій відповідача при винесенні та направленні оскаржуваної податкової вимоги, а також не надано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про недотримання контролюючим органом встановленого законодавством порядку її формування, винесення та направлення.

Зокрема, позивачем не визначено конкретних положень законодавства, які, на його думку, були порушені відповідачем при прийнятті спірної податкової вимоги, не зазначено, у чому саме полягало таке порушення та які обов`язкові процедурні дії, передбачені законодавством, не були вчинені контролюючим органом. Також позивачем не наведено обставин, які б свідчили про прийняття податкової вимоги з порушенням визначених законом строків, неуповноваженою особою, за відсутності передбачених законом підстав або з недотриманням установленої форми та порядку її направлення.

При цьому саме лише посилання позивача на протиправність податкової вимоги або його незгода з її змістом не може вважатися належним обґрунтуванням порушення контролюючим органом процедури її винесення та направлення. Для висновку про наявність відповідного процедурного порушення необхідним є встановлення конкретної норми права, яка регулює відповідні правовідносини, визначення передбаченого нею порядку дій контролюючого органу та встановлення факту відхилення відповідача від такого порядку.

Разом із тим, матеріалами справи не підтверджується, а позивачем не доведено, що відповідачем при формуванні та винесенні спірної податкової вимоги було порушено встановлену законодавством процедуру. Не надано також доказів того, що податкова вимога була оформлена з порушенням установлених до неї вимог, містила недостовірні або обов`язкові для зазначення відомості, була винесена без наявності передбачених законом підстав чи прийнята з порушенням компетенції контролюючого органу.

Так само відсутні докази, які б свідчили про неналежне направлення податкової вимоги позивачу. Позивачем не наведено конкретного способу, у який, на його думку, така вимога мала бути направлена, не обґрунтовано, у чому саме дії відповідача не відповідали встановленому законодавством порядку, та не надано доказів на підтвердження відповідних обставин. Сам факт заперечення позивачем отримання податкової вимоги, за відсутності інших належних доказів, також не свідчить автоматично про порушення контролюючим органом процедури її направлення.

Суд також звертає увагу, що доводи позивача щодо відсутності податкового боргу та заперечення ним обставин, на підставі яких такий борг був сформований, не є тотожними питанню дотримання відповідачем процедури винесення та направлення податкової вимоги.

За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про порушення відповідачем установленої законодавством процедури винесення та направлення податкової вимоги. Відсутність нормативного обґрунтування та доказового підтвердження відповідних доводів позивача свідчить про те, що такі твердження мають характер припущень та самі по собі не можуть бути покладені в основу висновку про протиправність спірної податкової вимоги.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ ВП 44118663), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (вул. Валерія Лобановського, буд. 10, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 35036926) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 16.09.2026.

Суддя І.В.Садовий