Court ruling № 139785147, 16.09.2026, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2773/26

Суддя Господарського суду Київської області Янюк О.С. перевіривши матеріали

заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

УСТАНОВИЛА:

1.11.09.2026 через електронний кабінет в системі «Електронний суд» до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернулась ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , представник) в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , заявник, боржник) із заявою (вх. № 12168 від 14.09.2026) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється КУзПБ, Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ.

2. Перевіривши подану заяву суд вважає її такою, що не відповідає вимогам КУзПБ та ГПК України з наступних підстав.

2.1. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 116 КУзПБ у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються, зокрема, ім`я боржника, його місце проживання.

Частиною 1 ст. 8 КУзПБ передбачено, що справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи-підприємця. Зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження або місця проживання після подання кредитором або боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.

Із змісту п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» вбачається, що документом що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи є витяг із реєстру територіальної громади.

У свою чергу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Так, на виконання вказаного заявником наданий витяг з реєстру територіальної громади від 10.08.2026 № 2026/013638022 із змісту якого вбачається, що 05.06.2026 щодо ОСОБА_1 проведено реєстраційну дію, а саме зняття (скасування) реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Додатково судом у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 176 ГПК України, здійснений запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримана відповідь від 14.09.2026 № 3314254, із змісту якої вбачається, що з 05.06.2026 заявник знятий з реєстрації за вищевказаною адресою. Іншої адреси відповідний витяг не містить.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 необхідно надати суду відомості щодо його задекларованого (зареєстрованого) місця проживання станом на день звернення з заявою про відкриття провадження про неплатоспроможність.

2.2. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником.

Як установлено ч.4 ст.60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Із змісту заяви вбачається, що остання подана та підписана представником заявника Донченко К.Ю., яка має статус адвоката (свідоцтво від 25.09.2019 серія ДН №5633), проте останньою не надано до заяви ані відповідної довіреності ані ордеру, який відповідає вимогам, визначених у Положенні про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04. 2019 № 41 (із змінами).

Долучений до заяви договір про надання правничої допомоги від 12.08.2026 №12/08/26 не може братися судом до уваги, оскільки останній не містить ані особистого ані електронного підпису ОСОБА_1 .

2.3. Крім того суд звертає увагу на те, що за змістом п.п.4, 7, 9 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.

Із зазначеного можна зробити висновок, що представник заявника (боржника) має професійне право складати, підписувати та подавати відповідну заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, посвідчувати відповідні копії документів, які долучаються до відповідної заяви.

Водночас суд вважає, що представник (адвокат) не може підписувати документи, які вимагають особистого підпису особи, яку він представляє, або для яких закон не передбачає можливості делегування повноважень, як-от деякі документи, які визначені ч.3 ст. 116 КУзПБ, оскільки останні подаються до суду в оригіналі, а наявна в них інформація у подальшому є підставою для відповідних висновків суду, у тому числі щодо добросовісності боржника, що є ключовим у справах про неплатоспроможність.

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 116 КУзПБ в обов`язковому порядку суду надаються в оригіналі (оскільки останні не виготовляються шляхом оформлення відповідних копій) та засвідчені підписом особи, яка має намір скористатися процедурою реструктуризації боргів: конкретизований список кредиторів і боржників; опис майна боржника, що належить йому на праві власності; перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб; проєкт плану реструктуризації (ч.4).

Ураховуючи зазначене, судом не можуть братися до уваги надані до заяви вищевказані документи, оскільки останні підписані не заявником, а його представником, що вказує на недотримання ч.ч. 3,4 ст. 116 КУзПБ.

До того ж:

до матеріалів заяви не додані список боржників заявника або відомостей про їх відсутність та опис рухомого майна або відомостей про його відсутність;

умови наявного проєкту плану реструктуризації не відповідають, зокрема, ч.6 ст.124 КУзПБ.

2.4. Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається копія трудової книжки (за наявності).

Проте представником не зазначено у заяві про наявність/відсутність у заявника трудової книжки, та не надано (у разі наявності) її копії.

2.5. Пунктом 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.

Так розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», зокрема, встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб із 01.01.2026 у розмірі 3 328,00 грн.

Таким чином, загальна сума основної грошової винагороди арбітражного керуючого, яка повинна бути авансована заявником, становить 49 920,00грн (3 328,00*5*3).

Водночас абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, зокрема, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування стосовно боржника справу про неплатоспроможність може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про неплатоспроможність додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом.

За таких обставин, законодавцем надано особі право під час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подати або докази авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому розмірі, або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим. При цьому, суд зазначає, що відповідна угода повинна бути укладена у порядку визначеному Цивільним кодексом України (далі ЦК України) із дотриманням умов, визначених КУзПБ.

Так, до матеріалів заяви долучена скан-копія договору про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 11.09.2026 (далі Договір) сторонами якого є заявник (сторона-2) та арбітражна керуюча Белінська Н.О. (сторона-1), проаналізувавши який суд зазначає наступне.

2.5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У свою чергу, ст. 6 ЦК України, зокрема, визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З наведеного можна зробити висновок, що особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи ч. ч. 2 та 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору. Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Так відповідно до п. 3.2. Договору, зокрема, сторона-2 вносить оплату рівними частинами протягом 5 місяців у cyмi 9 984,00грн щомісячно на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.

Отже вказаними умовами Договору до його виконання фактично залучено Господарський суд Київської області, який виступає як особа, яка приймає та зараховує на свій депозитний рахунок грошові кошти заявника, призначені для виплати грошової винагороди арбітражному керуючому, тобто фактично здійснює зберігання коштів.

Проте з огляду на абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд зазначає, що сторонами відповідного договору, який регулює оплату грошової винагороди, повинні бути тільки арбітражний керуючий, як особа яка отримує таку винагороду, та фізична особа-боржник. Залучення до виконання вказаного Договору суду є таким, що не узгоджується із цими приписами КУзПБ.

За таких обставин, долучений до заяви ОСОБА_1 . Договір із арбітражною керуючою Белінською Н.О. у відповідній редакції не може братися судом до уваги.

2.5.2. Водночас із матеріалів заяви вбачається, що до останніх долучена квитанція від 11.09.2026 на суму 9 984,00грн, відповідно до якої заявник частково здійснив відповідне авансування винагороди арбітражному керуючому.

Ураховуючи зазначене, наявність доказів часткового авансування грошової винагороди керуючому реструктуризацією, та те, що наданий Договір не може братися судом до уваги, у заявника наявний обов`язок здійснити відповідне авансування у встановленому КУзПБ розмірі.

Таким чином, заявник повинен надати суду докази здійснення авансування грошової винагороди арбітражному керуючому у розмірі 39 936,00 грн (49 920,00 9 984,00).

2.6. Відповідно до вимог п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява, зокрема, повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Проте представник заявника вищевикладених вимог не дотрималася та не зазначила у кого знаходяться оригінали доказів, копії яких долучені нею до заяви.

2.7. Згідно ч. 1 ст. 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус судів» установлено, що судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

За змістом ст. 10 Конституції України, зокрема, державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Статтею 79 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Проаналізувавши зазначені положення у сукупності із ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суд дійшов висновку, що до письмових доказів, які подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою, вірність якого повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат».

Так до заяви долучені документи (скриншоти), які складений іноземною мовою. Водночас їх офіційного перекладу, як того вимагають зазначені вище приписи, до заяви долучено не було.

2.8. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (далі - Закон), зокрема: електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі; підтвердження електронного підпису чи печатки - процес перевірки та підтвердження дійсності електронного підпису чи печатки.

Згідно п.53 Вимог до надавачів послуг електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 2024 № 764 перевірка кваліфікованого електронного підпису чи печатки проводиться будь-якою особою з метою отримання інформації про дійсність чи недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Як зазначено у ч.4 ст. 18 Закону кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки надається лише кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг, які: забезпечують підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки згідно з вимогами, встановленими ч.2 цієї статті; надають можливість будь-яким особам отримувати результат процесу підтвердження із застосуванням щонайменше удосконаленого електронного підпису чи удосконаленої електронної печатки кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг автоматизованим способом.

У свою чергу перевірку електронного підпису особи можливо здійснити за допомогою онлайн сервісу перевірки електронних підписів, зокрема, на сайті Центрального засвідчувального органу (https://czo.gov.ua/verify) шляхом завантаження відповідного файлу.

Отже документ із накладеними відповідного електронного підпису складається з декількох файлів, зокрема, з файлу підпису за допомогою якого можна переконатись, що документ був підписаний відповідним електронним підписом та не змінений після накладання підпису.

Водночас представником не надані відповідні файли з документами (деклараціями про майновий стан, договором про надання правової допомоги, договором про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому тощо), засвідченими електронним (або особистим) підписом заявника, натомість надані протоколи перевірки електронних підписів, у яких міститься тільки посилання на відповідні файли.

Проте вказані протоколи, самостійно, не є допустимими доказами на підтвердження накладення електронного підпису заявника, оскільки за відсутності відповідних файлів, про які йдеться у протоколах, суд позбавлений можливості перевірити накладення на них електронних підписів заявника, а також перевірити зміст підписаних файлів.

2.9.Частиною 5 ст. 91 ГПК України встановлено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Виходячи зі змісту зазначеного припису ч. 5 ст. 91 ГПК України, а також, зокрема, Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.92 № 2503-XII, постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, відповідність копії паспортів та облікових карток як заявниці так і вказаних членів сім`ї оригіналам таких документів, повинна підтверджуватися підписами останніх, як осіб, в яких ці документи знаходяться.

Так до заяви представником долучені копії документів заявника та членів його сім`ї, а саме паспорти, картки платників податків, свідоцтво про народження тощо.

Проте, зазначені документи не можуть братися судом до уваги, оскільки останні оформлені без урахування вимог ч. 5 ст. 91 ГПК України.

3. Додатково, суд звертає увагу на те, що за змістом ч. 5 ст. 34 КУзПБ у сукупності з ч. 1 ст. 113 КУзПБ передбачено застереження щодо боржника, який ініціює своє банкрутство, а саме, звертаючись до господарського суду з заявою про неплатоспроможність фізичної особи заявник зобов`язаний мати достатньо майна для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі (аналогічна правова позиція в постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 910/11518/20).

4. Відповідно до ч. 1 ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим КУзПБ для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Частиною 3 ст. 37 КУзПБ передбачено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог КУзПБ.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 174 ГПК України).

Ураховуючи те, що представником заявника подано відповідну заяву без дотримання вимог ст. 116 КУзПБ та ст. 162 ГПК України, суд вважає за необхідне залишити зазначену заяву без руху та надати ОСОБА_1 час для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 91, 162, 174, 234-235 ГПК України, ст.ст. 2, 30, 37, 113, 116 КУзПБ, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 від 11.09.2026 (вх. № 12168 від 14.09.2026) про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність залишити без руху.

2. Запропонувати заявнику протягом десяти днів з дня отримання ним цієї ухвали виконати належним чином вимоги ст.116 КУзПБ і ст. 162 ГПК України та надати:

докази (витяг із реєстру територіальної громади), що підтверджують відомості про місце проживання (перебування) ОСОБА_1 станом на день звернення з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (11.09.2026);

документ, що засвідчує повноваження представника ОСОБА_2 на представництво інтересів ОСОБА_1 ;

конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;

опис майна (як рухомого так і нерухомого) боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;

перелік майна (як рухомого так і нерухомого), що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;

проєкт плану реструктуризації боржника;

копія трудової книжки (за наявності);

докази, які підтверджують авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 39 936,00 грн на депозитний рахунок Господарського суду Київської області (реквізити депозитного рахунку суду: назва установи - Господарський суд Київської області; код ЄДРПОУ - 03499945; реєстраційні рахунки (депозитний) UA 578201720355269002000014298; установа банку - ДКСУ місто Київ);

відомості відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України;

документи (скриншоти) із офіційним перекладом на державну мову;

файли електронного підпису ОСОБА_1 за наявності якого можливо за допомогою онлайн сервісу перевірки електронних підписів здійснити судом відповідну перевірку або зазначені в цій ухвалі документи із власноручним підписом заявника;

належним чином засвідчені копії документів, які зазначені у п.2.9 цієї ухвали.

3. У разі невиконання заявником п. 2 зазначеної ухвали у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили 16.09.2026 та окремо від рішення оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, яка подається у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повна ухвала складена 16.09.2026.