№ 139775133, 14.09.2026, Murovani Kurylivtsi District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 139/560/26

Провадження № 2-а/139/4/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року селище Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Ліщина Т.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

07.08.2026 адвокат Зубаль А.І. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 7676262 від 06.08.2026 по справі про адміністративне правопорушення, на підставі якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у тексті - КУпАП), за порушення п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами) (у тексті - Правила дорожнього руху та/або ПДР) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Оскаржувану постанову вважає необґрунтованою, незаконною, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню.

Згідно вказаної постанови позивач, керуючи транспортним засобом, не пред`явив посвідчення тракториста-машиніста з відповідною категорією, яке надає йому право ним керувати, чим порушив п. п. 2.1. «а» ПДР.

Адвокат зазначає, що позивач надав інспектору патрульної поліції посвідчення тракториста-машиніста з відповідними категоріями.

У п. 25 постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 02.04.1994 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста» (у тексті - постанова КМУ № 217) зазначено, що посвідчення на право керування машинами має необмежений строк дії і обмінюється у разі його непридатності для користування та у разі заміни посвідчення.

У разі заміни посвідчення в новому посвідченні замість категорії A відкривається категорія A1, замість B - A2, C - B1, D - B2, E - B3, а замість категорії F відкривається одна або кілька таких категорій, як C, D1, D2, E1, E2, F1, F2, G1 і G2.

Тобто посвідчення водія є чинним, а підлягає заміні лише у встановлених чинним законодавством випадках. При цьому вказані у п. 4 постанови КМУ № 217 категорії зазначаються лише при обміні посвідчення, однак це не позбавляє водія права керувати транспортним засобом з наявним посвідченням та зазначеними у ньому категоріями, отже жодного правопорушення він не вчинив.

На підставі викладеного представник позивача просить суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7676262 від 06.08.2026.

Розглянувши матеріали позовної заяви та встановивши, що відповідно до положень ст. ст. 4, 257, 268 - 272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України (у тексті - КАС України) дана адміністративна справа як термінова незначної складності розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, суд ухвалою від 11.08.2026 прийняв її до розгляду, відкрив провадження у справі, а відповідачу встановив строк на подання відзиву на позовну заяву, у якому викласти заперечення проти позову.

Копію даної ухвали відповідач отримав 17.08.2026 (а. с. 14).

19.08.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає вимоги позивача безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що в посвідченні тракториста-машиніста старого зразка категорія Е згідно зі змінами в законодавстві прирівнюється до категорії В3 - посвідчення нового зразка. А тому для керування навантажувачем в посвідченні тракториста-машиніста позивача мала б бути відкрита категорія F. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

25.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача повністю не погоджується з запереченнями відповідача, вважає їх безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що інспектором ВБДР УПП у Вінницькій області, старшим лейтенантом поліції Клюсою Денисом Олеговичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7676262 від 06.08.2026, відповідно до якої водій ОСОБА_1 керував телескопічним навантажувачем JCB 531-70 AGRI SUPER, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом (відповідної категорії), чим порушив п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху. Водія визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн (а. с. 6).

Як вбачається з посвідчення тракториста-машиніста ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , він має дозвіл на керування транспортними засобами категорій «А», «В», «С», «D», «Е», а не має дозволу на керування лише транспортними засобами категорії «F» (самохідні меліоративні та дорожньо-будівні машини, в тому числі екскаватори), до яких телескопічний навантажувач не належить.

Відповідно до п. 4 р. І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853 (у тексті - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

У п. 2 р. ІІІ Інструкції зазначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене зокрема ч. 2 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Вказане підтверджується також нормами ст. 276 КУпАП.

Згідно зі ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Зазначена норма вказує на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення правопорушення. А відтак не потребує додаткового роз`яснення про час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими р. ІV КУпАП.

Таким чином з наведеного вбачається, що у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає зокрема фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у визначених законом випадках не призводить до порушення закріплених в КУпАП процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи наведених останнім доводів.

Частиною 1статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАП віднесено розгляд справи, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 8 частини 1статті 23 Закону України «Про Національну поліції», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно частини 2 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказується на порушення ним п. 2.1 а ПДР України.

Згідно п. 2.1 а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: a) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Судом встановлено, що транспортний засіб, яким керував позивач це навантажувач телескопічний JCB 531-70 AGRI SUPER номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 (а. с. 7).

Навантажувач телескопічний JCB 531-70 Agri Super це компактна та маневрена повнорозмірна машина серії Loadall, призначена для щоденної роботи в аграрному секторі.

Навантажувачі телескопічні відносяться до різновидів ковшової спецтехніки, являють собою самохідні машини. Це універсальні самохідні машина, основне завдання яких транспортування та завантажування.

Телескопічний навантажувач це багатофункціональна спеціалізована машина, яка має висувну телескопічну стрілу, що дозволяє піднімати вантажі на значну висоту. Цей вид техніки поєднує функції вилкового навантажувача, крана і автовишки. Завдяки своїй універсальності телескопічні навантажувачі використовуються в різних сферах, таких як будівництво, сільське господарство, логістика та промисловість. Вони здатні працювати у важкодоступних місцях та виконувати різні завдання завдяки можливості встановлення різного навісного обладнання.

Як вбачається з посвідчення тракториста-машиніста, виданого на ім`я ОСОБА_1 , він має дозвіл на керування транспортними засобами категорії «Е», а саме: самохідні машини для збирання коренеплодів, картоплі, овочів, фруктів і ягід.

Отже, навантажувач телескопічний - це універсальна самохідна машина, що відноситься до категорії «Е», як зазначено в посвідчені тракториста-машиніста, і тому позивач мав прав керувати даним транспортним засобом.

Крім того, як вбачається з п. 25 Постанови КМУ «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста» № 217 від 02.04.1994 року, посвідчення на право керування машинами має необмежений строк дії і обмінюється у разі його непридатності для користування та у разі заміни посвідчення.

Отже суд приходить до висновку, що посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 , видане на ім`я ОСОБА_1 , є дійсним та обов`язковому обміну не підлягає.

Тобто, посвідчення водія було чинним і може бути обміняно лише у встановлених чинним законодавством випадках. При цьому «нові» категорії зазначаються лише при обміні старого посвідчення, однак не позбавляє можливості водія керувати транспортним засобом зі старим посвідченням та «старими» категоріями, отже жодного правопорушення він не вчиняв.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.02.2023 в справі № 160/10380/21 і постанові від 10.05.2022 в справі № 520/12022/21 зазначено наступне: «Впровадження нових категорій або деталізація підкатегорій транспортних засобів підзаконними актами не може автоматично перетворювати особу, яка має чинне посвідчення водія/тракториста-машиніста, видане уповноваженим органом держави, на особу, яка «не має права керування» у розумінні статті 126 КУпАП».

У постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 640/12553/19 зазначено: «Суб`єкт владних повноважень не може перекладати на громадянина негативні наслідки неузгодженості або зміни нормативно-правового регулювання спеціальних прав, якщо особа отримала відповідний документ у законний спосіб». «Впровадження нових підкатегорій підзаконними актами не перетворює особу, яка діє добросовісно та має чинне посвідчення, на таку, що «не має права керування».

Щодо безпідставності зупинки транспортного засобу та правових наслідків відсутності підстав для перевірки документів У відзиві відповідач зазначає, що працівники поліції мали право перевірити документи на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4 ПДР України. Однак відповідачем не надано жодного доказу вчинення позивачем будь якого порушення ПДР України, яке б стало законною підставою для зупинки телескопічного навантажувача JCB 531-70 AGRI SUPER. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17: «Сама по собі вимога поліцейського про пред`явлення документів є законною лише у разі наявності законних підстав для зупинки транспортного засобу, передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». За відсутності законних підстав для зупинки ТЗ, наступні вимоги поліцейського (в тому числі щодо надання документів для перевірки) є неправомірними, а виявлені в результаті такої перевірки обставини не можуть бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності». Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 161/7068/16-а та від 18.03.2020 у справі № 524/3486/16-а. Відповідач не надав суду жодного відеозапису з бодікамер чи службового авто, який би підтвердив факт учинення позивачем правопорушення до моменту його зупинки.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно пунктів 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Однак, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази порушення правил дорожнього руху позивачем, окрім копії постанови про адміністративне правопорушення, що розцінюється судом як односторонність та неповнота при складанні вищевказаної постанови.

Суб`єкт владних повноважень - відповідач у справі зобов`язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані на користь відповідача чи навіть позивача.

Про це мало бути відомо відповідачу, так як позивачем в позовній заяві, яка направлена відповідачу і яку він отримав, було не визнано свою вину в порушеннях ПДР України і викладено мотиви такої незгоди. Однак будь-яких інших доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Суд прийшов до висновку, що доказів того, що позивач дійсно керував транспортним засобом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії суду не надано, відзив на позовну заяву також не містять таких доказів.

Отже, оскаржувана постанова від 06 серпня 2026 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана: по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а по-друге, відповідно до ст. 252 КУпАП дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відтак, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019року (справа № 357/10134/17 - К/9901/32368/18).

Як свідчать матеріали справи, при винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення працівником поліції не були з`ясовані ці обставини.

Крім того, відповідно до статті 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч приписам КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відсутності доказів, щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Вина позивача ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення ґрунтується виключно на даних з постанови у справі про адміністративне правопорушення, факт вчинення якого заперечується самим позивачем.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів показаннями свідків.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, суд прийшов до висновку, що виносячи оскаржувану постанову інспектор ВБДР УПП у Вінницькій області в такий спосіб визначений законом не діяв, доказів на підтвердження того, що позивачем дійсно було порушено Правила дорожнього руху України та в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена нормами частини 2 статті 126 КУпАП до суду не надав.

Таким чином викладені вище обставини у їх системному зв`язку свідчать, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а позовна заява задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позивач за звернення до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 1064,96 грн, а відповідач є суб`єктом владних повноважень, то судовий збір в зазначеному розмірі підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

У позовній заяві представник позивача вказав орієнтовний розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, що складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Тому питання розподілу витрат адвоката на професійну правничу допомогу суд у цьому рішенні не вирішує.

Керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, Законом України «Про Національну поліцію», ст. ст. 126, 245, 246, 251, 268, 278, 280, 283, 284 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 7, 9, 72, 77, 80, 90, 139, 205, 229, 241 - 246, 250, 251, 255, 257, 268, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7676262 від 06 серпня 2026 року, винесену інспектором ВБДР Управління патрульної поліції у Вінницькій області, старшим лейтенантом поліції Клюсою Денисом Олеговичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень 00 копійок за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП.

Закрити відносно ОСОБА_1 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3.

Суддя Тарас ЛІЩИНА