Decision № 139770231, 15.09.2026, Mashivka District Court of Poltava Oblast

Справа № 948/765/26

Номер провадження 2/948/688/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л,

за участю секретаря Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

У С Т А Н О В И В :

03 серпня 2026 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №60858908 від 01.05.2025 в розмірі 14 960,00 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 01.05.2025 між ТОВ "ЕКО ФІН" та ОСОБА_1 укладено Договір №60858908, за умовами якого сума кредиту становить 4 000,00 грн, строк користування кредитними коштами 365 днів, з 01.05.2025 по 30.04.2026, проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду становлять 0,01%, протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою 1,0%.

06.07.2026 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір №06-07/26, відповідно до якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №60858908.

Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість за користування кредитом за договором №60858908 від 01.05.2025, на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 14 960,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10 960,00 грн.

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 07.08.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 147).

У судове засідання позивач не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином та завчасно, шляхом направлення електронних листів до його електронного кабінету та його представника (а.с.152-155). У позовній заяві представник позивача подав клопотання в якому просить позов розглядати без участі представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення (а.с.6).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, належним чином повідомлена про місце та час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернуто з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.156,157).

Відзиву відповідач не подала.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається такою, що вручена відповідачу.

Відповідач причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та надавши їм належну оцінку, судом установлено таке.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

01.05.2025 року ОСОБА_1 , заповнивши Заяву-анкету та, як вбачається з послідовності дій клієнту, уклала з ТОВ «ЕКО ФІН» Договір про споживчий кредит/Кредитний договір №60858908, за умовами якого товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит в сумі 4 000,00 грн строком на 365 календарних днів з 01.05.2025 по 30.04.2026 та складається з дисконтного (по 14.05.2025) та поточного (по 30.04.2026) періодів.

У пункті 2.6 Договору зазначено, що проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 365% річних (денна процентна ставка 0,01%).

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою у розмірі 365% річних (денна процентна ставка 1% за один день) (п.2.7).

Відповідно до п.2.9 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту складає 18 045,60 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 2420,58%, денна процентна ставка 0,96% (а.с.48).

Також, 01.05.2025 відповідач ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором MzJkMmY5 Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.18-28).

15.05.2025 Гребенчук уклала з ТОВ «ЕКО ФІН» додатковий договір про пролонгацію №1/60858908, відповідно до якого дисконтний (пільговий) період користування кредитними коштами продовжено до 29.05.2025 (а.с.103 на зв.-104).

18.06.2025 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір про пролонгацію №2/60858908, відповідно до якого дисконтний (пільговий) період користування кредитними коштами продовжено до 02.07.2025 (а.с.114 на зв.-115).

30.07.2025 відповідач ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ЕКО ФІН» додатковий договір про пролонгацію №3/60858908, відповідно до якого дисконтний (пільговий) період користування кредитними коштами продовжено до 13.08.2025 (а.с.7 на зв.-8).

Кредитний договір №60858908 від 01.05.2025 підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MzJkMmY5 (а.с.56 на зв.).

Вказане свідчить, що ОСОБА_1 кредитний договір підписала електронним підписом, що підтверджує прийняття нею умов кредитного договору щодо розміру, строку кредитування, процентної ставки, розміру комісії та взяття на себе зобов`язання, передбачені умовами договору.

Таким чином, суд вважає, що вказаний договір укладено саме з ОСОБА_1 , оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим.

Належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договору та спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає:

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, судом установлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Також установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч.1).

Також, ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором MzJkMmY5, НОМЕР_1 , MjMzNDM2 Графіки платежів, що є Додатком №1, №2, №3 до договору про надання кредиту №60858908 (а.с.8 на зв.-16, 73-80, 104 на зв.-112, 115 на зв.-123).

Згідно квитанції №44608-45558-03274, ТОВ «ПрофітГід» 01.05.2025 здійснено переказ коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору №60858908 від 01.05.2025 на картку № НОМЕР_2 у сумі 4 000,00 грн (а.с.60).

Також, згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено успішний переказ грошових коштів у сумі 4000,00 грн на рахунок отримувача ОСОБА_1 за кредитним договором №60858908 від 01.05.2025, платіжна інструкція №60858908_1746084554, номер транзакції 44608-45558-03274, номер платіжної картки НОМЕР_2 , код авторизації 522604 (а.с.61).

Отже, ТОВ «ЕКО ФІН» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_2 .

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного у договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримала від ТОВ «ЕКО ФІН» 01.05.2025 кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн. та скористалася ними на власний розсуд.

Судом встановлено, 06.07.2026 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір № 06-07/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит/Кредитний договір №6085908 від 01.05.2025 року, що укладений між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 (а.с.66-70).

Платіжною інструкцією №0670800000 від 08.07.2026 підтверджується факт проведення плати за відступлення права вимоги згідно Договору № 06-07/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с.71).

Також, 06.07.2026 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» підписано Акт приймання-передачі Реєстру боржників за договором №06-07/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с.72).

Відповідно до Реєстру боржників до договору № 06-07/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 06.07.2026, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №60858908 від 01.05.2025 в сумі 15 784,10 грн, з яких: 4 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 960,00 грн сума заборгованості за відсотками, 824,10 грн сума заборгованості за пенею (а.с.82-84).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем надано договір факторингу, який оформлений та підписаний належним чином, витяг з реєстру боржників, платіжну інструкцію про перерахування узгодженої суми за договором факторингу.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договір факторингу та реєстр боржників, у зв`язку з чим суд вважає, що ТОВ «Факторинг Партнерс» має право вимоги від боржника ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася на підставі кредитного договору №60859808.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд зазначає наступне.

За вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що за договором №60858908 від 01.05.2025 відповідач отримала кредит в розмірі 4 000,00 грн.

Доказів, які б підтверджували повернення тіла кредиту в повному обсязі, відповідач не надала. Отже, зобов`язання за кредитним договором щодо повернення основної суми кредиту в повному обсязі відповідачем не виконані, а тому вимоги позивача про стягнення тіла кредиту в розмірі 4 000,00 грн є законні та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами суд зазначає.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №60858908 та виписки за кредитом вбачається, що за період з 01.05.2025 по 14.05.2025 (14 днів) нараховані проценти в розмірі 0,01 % за день, що відповідає п. 2.6 Договору, з 15.05.2025 по 30.04.2026 нараховані проценти в розмірі 1,0% в день, що відповідає п.2.7 Договору (а.с.63-65).

Відповідно до п.3.1 кредитного договору кінцева дата виконання договору 30.04.2026.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти у розмірі 10 960,00 грн. Таким чином, вимога представника позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом підлягають задоволенню, в розмірі 10 960,00 грн.

Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти, зобов`язання з повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі не виконала, належних та допустимих доказів щодо спростування доводів позивача суду не надала, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню на загальну суму в розмірі 14 960,00 грн, де 4000,00 грн тіло кредиту, 10 960,00 грн проценти.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 9000 грн (а.с.6).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, оскільки позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У позовній заяві, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн. (а.с 6).

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частини перша статті 81 ЦПК України, визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» та адвокатське об`єднання «Ліга Асістел» 02.07.2024 уклали Договір №02-07/2024 про надання правової допомоги за умовами якого, Адвокатське об`єднання на підставі звернення, надає юридичну допомогу ТОВ «Факторинг Партнерс» (а.с.94-97).

Відповідно до заявки про надання правової допомоги №198 від 07.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» та адвокатське об`єднання «Ліга Асістел» погодили надання правових (юридичних) послуг адвокатським об`єднанням клієнту по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , договір №60858908 (а.с.100).

Витягом з Акту № 39 про надання юридичної допомоги від 16.07.2026 року, сторонами погоджено надання адвокатським об`єднанням правових послуг, згідно заявки, на суму 9000,00 грн (а.с.101).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом установлено, що відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що при підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючі конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

Разом з цим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №60858908 від 01.05.2025 у розмірі 14 960,00 грн (чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень), де 4 000,00 грн (чотири тисячі 00 гривень) - тіло кредиту, 10 960,00грн. (десять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 00 коп) сума нарахованих процентів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у сумі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) та 4 000,00грн (чотири тисячі 00 копійок) витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: 03150, м.Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Л.Тимофєєва