Court ruling № 139767926, 15.09.2026, Ivankiv District Court of Kyiv Oblast

Справа № 366/907/26

Провадження № 2-з/366/8/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 селище Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Мовчан В.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі

за позовом ОСОБА_1

до 1)Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області

2) ОСОБА_2

про визнання права власності на будинок за набувальною давністю

Представники учасників процесу: без виклику

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Іванківського районного суду Київської області з позовом до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області (далі відповідач) про визнання права власності на будинок за набувальною давністю.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання за позивачкою права власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Мовчана В.В.

15.04.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про уточнення позовної заяви.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 15.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, витребувано у Дванадцятої київської державної нотаріальної контори копію матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер у спадковому реєстрі 49806263, номер у нотаріуса 1125/10. Підготовче судове засідання призначено на 25.05.2026.

20.05.2026 від Дванадцятої київської державної нотаріальної контори до суду надійшли витребувані матеріали.

25.05.2026 ухвалою Іванківського районного суду Київської області залучено до участі у справі ОСОБА_2 у якості співвідповідача. Підготовче судове засідання відкладено до 18.06.2026.

18.06.2026 судове засідання відкладено на 08.07.2026.

08.07.2026 судове засідання відкладено на 11.08.2026.

11.08.2026 судове засідання відкладено на 03.09.2026.

У судовому засіданні 03.09.2026 судове засідання відкладено на 15.09.2026.

14.09.2026 від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову, з якої вбачається, що представник позивача просить подальший розгляд позову ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю здійснювати з урахуванням змінених та доповнених підстав позову, викладених у заяві та важати предмет позову незмінним, а саме: вимогу про визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

14.09.2025 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд:

-до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 366/907/26 заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо виникнення, переходу, припинення права власності та інших речових прав на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта у погосподарській книзі 02-0162-3.;

-до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 366/907/26 заборонити ОСОБА_2 та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження, дарування, продаж, передачу в іпотеку, поділ, виділ, об`єднання або інше розпорядження спірним житловим будинком та господарськими будівлями і спорудами;

-до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 366/907/26 заборонити нотаріусам видавати свідоцтво про право на спадщину на вказаний житловий будинок на ім`я ОСОБА_2 або інших спадкоємців ОСОБА_3 .

Заява обґрунтована тим, що у провадженні Іванківського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 366/907/26 за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Предметом спору є саме право на вказане нерухоме майно. За даними виписки з погосподарської книги № 2 на 20262030 роки спірний будинок має номер об`єкта 02-0162-3 та обліковується за померлим ОСОБА_3 . Водночас у БТІ відсутня інвентаризаційна справа та відомості про зареєстроване право власності на цей об`єкт. У ході підготовчого провадження судом витребувано спадкову справу № 1125/10 після смерті ОСОБА_3 та залучено до участі у справі його спадкоємицю ОСОБА_2 як співвідповідача.

Після залучення до участі у справі ОСОБА_2 заперечує факт відчуження спірного будинку її батьком на користь ОСОБА_4 , вважає, що будинок залишився майном ОСОБА_3 , та висловлює намір оформити спадкові права на нього.

На думку представника позивача, така позиція створює реальний ризик того, що до завершення розгляду справи можуть бути вчинені нотаріальні та/або реєстраційні дії, спрямовані на оформлення права власності на спірний будинок за спадкоємцем ОСОБА_3 або на подальше розпорядження цим майном. Ризик не є абстрактним, оскільки спірний будинок і досі обліковується у погосподарській книзі за ОСОБА_3 , тоді як спадкоємиця оспорює право позивачки та заявляє про належність будинку до спадкового майна. За таких умов вона має процесуальну та фактичну можливість ініціювати оформлення відповідних спадкових та речових прав. Водночас повна спадкова справа після смерті ОСОБА_3 вже міститься у матеріалах справи, і спірний будинок у ній взагалі не зазначався: щодо нього не заявлялося спадкових прав, не подавалися правовстановлюючі документи, не порушувалося питання про видачу свідоцтва про право на спадщину. Протягом багатьох років після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 фактично будинком не володіла, не користувалася ним, не ремонтувала його, не сплачувала комунальні платежі, не вимагала звільнення будинку та не проявляла себе як особа, яка володіє ним як спадковим майном. Натомість будинком протягом десятиліть відкрито та безперервно користувалася сім`я ОСОБА_4 , а після його смерті позивачка ОСОБА_1 , яка фактично проживає у будинку, утримує його, несе витрати та укладає договори на комунальні послуги.

Тимчасова заборона реєстраційних та відчужувальних дій не позбавляє відповідачку можливості брати участь у судовому розгляді, доводити свою позицію чи здійснювати інші права, не пов`язані зі зміною юридичного статусу спірного будинку.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані письмові документи, приходить до такого висновку.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння особи майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачам.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, матеріали цивільної справи та співвідношення заявлених заходів забезпечення з предметом спору, суд доходить висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Предметом спору у цій справі є право власності на конкретно визначене нерухоме майно житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта у погосподарській книзі 02-0162-3.

Отже, спір між сторонами безпосередньо стосується правового статусу зазначеного нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з відомостями погосподарської книги спірний житловий будинок обліковується за померлим ОСОБА_3 . Після його смерті заведена спадкова справа № 1125/10. До участі у справі залучено його спадкоємицю ОСОБА_2 , яка заперечує обставини відчуження ОСОБА_3 спірного житлового будинку на користь ОСОБА_4 та посилається на належність такого майна спадкодавцю.

Наведені обставини свідчать не лише про наявність між сторонами спору щодо права на нерухоме майно, але й про об`єктивну можливість зміни його правового статусу до вирішення справи по суті, зокрема шляхом оформлення спадкових прав та наступного проведення державної реєстрації речових прав на спірний об`єкт.

При цьому на стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не встановлює належність спірного житлового будинку позивачці, ОСОБА_3 чи його спадкоємцям та не вирішує питання про обґрунтованість позовних вимог по суті. Такі обставини підлягають встановленню під час розгляду справи на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Метою забезпечення позову у цьому випадку є виключно збереження існуючого правового становища щодо спірного нерухомого майна на час судового розгляду.

Суд враховує актуальний правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 02.03.2026 у справі № 369/14735/24, відповідно до якого, якщо існує ризик відчуження нерухомого майна, яке безпосередньо пов`язане з предметом спору, тимчасове обмеження можливості розпорядження таким майном може бути ефективним, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову. Верховний Суд наголосив на необхідності забезпечення балансу інтересів сторін та збереження можливості ефективного виконання майбутнього судового рішення. (Верховний Суд?).

У практиці Верховного Суду 2025 року також наголошено, що при встановленні реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду забезпечення позову є обґрунтованим за умови, що застосований захід відповідає предмету заявлених вимог і не створює невиправданого дисбалансу інтересів учасників справи. Зокрема, такий висновок наведено Касаційним цивільним судом у постанові від 06.08.2025 у справі № 759/22148/24. (Верховний Суд?).

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, суд враховує, що предметом позову є саме визнання речового права на конкретний житловий будинок, а тому зміна зареєстрованого власника або виникнення та державна реєстрація інших речових прав щодо такого об`єкта під час розгляду справи може істотно ускладнити ефективний захист прав позивачки у разі задоволення позову, зумовити необхідність залучення до спору нових осіб, зміну позовних вимог або виникнення нових судових спорів.

За таких обставин суд вважає доведеним існування достатнього зв`язку між предметом позову та необхідністю тимчасового збереження незмінним юридичного статусу спірного нерухомого майна.

Водночас забезпечення позову не може бути способом попереднього вирішення спору та не повинно створювати для відповідача або інших осіб обмежень, які перевищують необхідні для досягнення мети забезпечення позову.

Суд враховує, що заборона державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо виникнення, переходу, зміни або припинення права власності та інших речових прав на спірний житловий будинок не позбавляє будь-яку зі сторін права володіння чи фактичного користування майном, не вирішує питання про належність цього майна певній особі та не створює переваг для позивачки при вирішенні спору по суті.

Такий захід має виключно тимчасовий характер і спрямований на недопущення зміни юридичного статусу майна до набрання законної сили судовим рішенням.

Заборона вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна узгоджується також із положеннями статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими передбачено механізм виконання судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна. Верховний Суд у своїй практиці звертав увагу, що встановлена законом заборона вчинення реєстраційних дій є самостійним і передбаченим законом механізмом збереження відповідного правового стану об`єкта.

Отже, суд доходить висновку, що заборона суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо спірного житлового будинку безпосередньо пов`язана з предметом спору, відповідає меті забезпечення позову, є адекватною та співмірною заявленій вимозі про визнання права власності та забезпечує необхідний баланс інтересів учасників справи.

При цьому суд не вбачає необхідності у застосуванні одночасно всіх трьох запропонованих представником позивача заходів забезпечення позову.

Вимога про заборону ОСОБА_2 та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження, дарування, продаж, передачу в іпотеку, поділ, виділ, об`єднання або інше розпорядження спірним житловим будинком, значною мірою переслідує ту саму процесуальну мету, що й заборона проведення державної реєстрації виникнення, переходу, зміни або припинення речових прав на цей об`єкт.

Оскільки застосована судом заборона проведення реєстраційних дій уже забезпечує збереження існуючого юридичного стану спірного нерухомого майна, встановлення додаткової загальної заборони ОСОБА_2 та невизначеному колу «інших осіб» вчиняти будь-які дії щодо розпорядження майном не є необхідним для досягнення мети забезпечення позову.

Застосування декількох заходів забезпечення позову саме по собі процесуальним законом не заборонене, однак кожен із таких заходів повинен мати самостійне обґрунтування, бути необхідним та не створювати надмірного обмеження прав інших осіб. Верховний Суд у постанові від 06.08.2025 у справі № 759/22148/24 наголосив, що одночасне застосування кількох заходів допустиме за умови, що вони не перевищують меж необхідного забезпечення та не створюють дисбалансу інтересів сторін.

З цих же підстав суд не вбачає необхідності у встановленні окремої заборони нотаріусам видавати свідоцтво про право на спадщину на спірний житловий будинок на ім`я ОСОБА_2 або інших спадкоємців ОСОБА_3 .

З матеріалів справи вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 була заведена ще у 2010 році, при цьому, як зазначає сама позивачка, протягом тривалого часу питання щодо оформлення спадкових прав саме на спірний житловий будинок не порушувалося.

Саме по собі заперечення ОСОБА_2 проти позову та висловлення нею позиції про належність спірного житлового будинку спадкодавцю ще не є достатньою підставою для максимального обмеження здійснення нотаріальних дій у спадковій справі.

Крім того, заборона державної реєстрації виникнення та переходу права власності на спірний житловий будинок є достатнім заходом для недопущення зміни його зареєстрованого правового статусу до вирішення спору по суті.

З огляду на принцип пропорційності суд повинен обрати серед можливих заходів забезпечення позову той, який, будучи достатнім для забезпечення ефективного захисту позивача, найменшою мірою обмежуватиме права інших учасників та осіб.

Такий підхід відповідає актуальній практиці Верховного Суду, відповідно до якої при вирішенні питання про забезпечення позову мають оцінюватися розумність, обґрунтованість, адекватність та співмірність заходу, збалансованість інтересів сторін, його безпосередній зв`язок із предметом позову та наслідки як застосування, так і незастосування відповідного обмеження.

Таким чином, зіставивши можливі негативні наслідки застосування заходів забезпечення позову з наслідками їх невжиття, врахувавши характер спірних правовідносин, предмет позову, статус спірного майна, наявність спадкової справи та заперечення спадкоємиці щодо заявленого позивачкою права, суд доходить висновку, що необхідним, достатнім та співмірним заходом забезпечення позову є тимчасова заборона державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо виникнення, переходу, зміни або припинення права власності та інших речових прав на спірний житловий будинок.

Застосування такого заходу не свідчить про встановлення судом на цій стадії належності спірного майна позивачці та не означає попередньої оцінки обґрунтованості позовних вимог, а спрямоване виключно на збереження предмета спору та існуючого юридичного становища до остаточного вирішення справи.

У решті вимог заяви про забезпечення позову суд доходить висновку про відмову, оскільки застосування додаткових заборон за наявності встановленої судом заборони вчинення реєстраційних дій не доведено як необхідне та пропорційне меті забезпечення позову.

З огляду на викладене, керуючись принципами розумності, співмірності та збалансованості інтересів сторін, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 49, 149153, 157, 197, 198, 258261, 353354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

2.До набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 366/907/26 заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам, уповноваженим відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо виникнення, переходу, зміни або припинення права власності та інших речових прав на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта погосподарського обліку 02-0162-3.

3.У іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.

Роз`яснити учасникам справи, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та діють до набрання законної сили судовим рішенням у справі, якщо вони не будуть скасовані судом раніше у встановленому ЦПК України порядку.

Ухвала суду в частині забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали в частині забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала в частині забезпечення позову може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Стягувач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

Боржник-1: Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області (ідентифікаційний код 04358000, адреса: вул. І.Проскури, 7, с-ще Іванків, Вишгородського району, Київської області)

Боржник-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в місті Києві, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 )

Суддя Віталій МОВЧАН