Court ruling № 139766558, 15.09.2026, Ripky District Court of Chernihiv Oblast

Справа № 743/479/26

Провадження №2/743/427/26

УХВАЛА

15 вересня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Середи Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Ріпки справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05.06.2026 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судове засідання призначено на 15.09.2026.

11.08.2026 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору та повернення судового збору. В обґрунтування заяви зазначено, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за спірною заборгованістю.

Дослідивши заяву представника позивача про закриття провадження у справі, суд встановив таке.

За змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 (справа

№ 456/647/18, провадження № 61-2018св19), від 31.07.2023 (справа № 335/8285/22).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Як вбачається із заяви про закриття провадження у справі, врегулювання спору відбулося вже в процесі розгляду справи, що унеможливлює закриття провадження у справі через відсутність предмета спору. При цьому, суд вважає, що заява представника позивача про закриття провадження у справі фактично є заявою про відмову позивача від позову.

З практики ЄСПЛ випливає, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.06.2021 по справі № 662/397/15-ц.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подана представником позивача заява не дає можливості однозначно встановити його дійсне волевиявлення щодо подальшого розгляду справи, оскільки заявлена підстава для закриття провадження у справі не відповідає наведеним у заяві обставинам. При цьому від змісту та правової природи волевиявлення позивача залежить подальший рух справи та застосування відповідних норм процесуального права.

За таких обставин суд вважає за необхідне визнати явку представника позивача в судове засідання обов`язковою для надання пояснень та уточнення його процесуальної позиції.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 200, 257, 258-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відкласти судове засідання до 10 години 00 хвилин 29.01.2027.

Визнати обов`язковою явку в судове засідання представника позивача.

Роз`яснити представнику позивача, що його участь у судовому засіданні може бути забезпечена також у режимі відеоконференції в порядку, передбаченому статтею 212 ЦПК України, за умови подання відповідної заяви у встановлений законом строк.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://court.gov.ua/sud2518.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ