Court ruling № 139763136, 15.09.2026, Prymorskyi District Court of Odesa City

Справа № 522/16927/26-Е

Провадження № 2-з/522/503/26

УХВАЛА

15 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси Великодного Дмитра Вадимовича про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси Великодного Дмитра Вадимовича в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації та знесення об`єкта самочинного будівництва, у якій позивач просить суд:

- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування державної реєстрації та припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права спільної часткової власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 55237459) на нежитлову будівлю гаражу, загальною площею 24,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об`єкт нерухомого майна реєстраційний №2062822651101;

- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) звільнити земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 , та знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва нежитлову будівлю гаражу площею 62,4 кв. м, розташовану за вказаною адресою;

- стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову та інші судові витрати, які прокуратурою будуть понесені при розгляді справи за даним позовом.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Разом із позовом, до суду надійшла заява заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси Великодного Дмитра Вадимовича про забезпечення позову, у якій заявник просить суд:

- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю гаражу, загальною площею 24,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2062822651101;

- заборонити суб`єктам, що здійснюють державну реєстрацію вчиняти будь-які дії в ДРРП пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю гаражу, загальною площею 24,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2062822651101;

- заборонити ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на час розгляду справи вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об`єкта нерухомого майна, саме нежитлову будівлю гаражу, загальною площею 24,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2062822651101;

- заборонити ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на час розгляду справи здійснювати забудову (нове будівництво, реконструкцію існуючих нежитлових приміщень, споруд) земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

14 вересня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшли заперечення представника ОСОБА_2 адвоката Бондаренка Ігоря Олеговича проти заяви про забезпечення позову, у якій заявник просив відмовити у її задоволенні.

У судове засідання, призначене на 14 вересня 2026 року з`явився представник позивача та представник ОСОБА_2 адвокат Бондаренко Ігор Олегович. Інші учасник справи у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду.

У судовому засіданні судом заслухано думку учасників справи щодо заяви про забезпечення позову. Представник Приморської окружної прокуратури м. Одеси підтримав заявлену заяву про забезпечення позову, просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 заперечував проти задоволенні вказаної заяви, просив відмовити.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання оголошено перерву задля розгляду заяви про забезпечення позову. Встановлено, що текст ухвали буде проголошено 15 вересня 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, заборони вчинення реєстраційних дій та заборони вчинення відповідачами дій може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення, оскільки, даний спір стосується майнових прав на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, який належить відповідачам, а тому, вони можуть вільно його відчужити або вчинити будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

У п.п.1-2 ч.1 ст.150 ЦПК України вказано, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчинення певних дій.

Постанова ВП ВС від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 містить висновок про те, що тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом:

1) наявності спору між сторонами;

2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами;

4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом:

- скасування державної реєстрації та припинення у ДРРП права спільної часткової власності відповідачів на нежитлову будівлю гаражу, загальною площею 24,7 кв.м. за ажресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу у ДРРП;

- зобов`язання відповідачів звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , та знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва нежитлову будівлю гаражу, розташованою за вказаною адресою.

Тобто, заявлені позивачем заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту, заборони вчинення реєстраційних дій та вчинення відповідачами дій щодо відчуження об`єкту нерухомого майна нерозривно пов`язані з предметом спору

Згідно постанови КЦС ВС від 04.10.2023 у справі № 504/158/22, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Постанова Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23) містить висновок про те, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості.

Отже, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.

За таких обставин, враховуючи предмет спору, не є необхідним і співмірним додатково забороняти державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держреєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного нерухомого майна, а також забороняти відповідачам вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких інших осіб спірного об`єкта нерухомого майна, оскільки, наявність самого по собі арешту унеможливлюватиме вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного об`єкта нерухомого майна

У запереченнях на заяву про забезпечення позову представник ОСОБА_2 зазначає про те, що остання навпаки сумлінно та відкрито володіє спірним гаражем вже майже 6 років і за цей час не вчиняла будь-яких правочинів, спрямованих на його відчуження, у зв`язку з чим, на думку заявника не обґрунтованим є посилання прокурора на те, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити або ускладнити виконання рішення.

Дійсно, зі змісту інформаційної довідки з ДРРП від 14.09.2026 №494010599 вбачається, що відповідачі є власниками спірного об`єкта нерухомого майна починаючи з 19 листопада 2020 року.

Проте, вказані доводи жодним чином не спростовують наявність ризиків, пов`язаних із можливістю відповідачів відчужити спірний об`єкт нерухомого майна, що в подальшому може впливати на строки процесуального розгляду справи, пов`язані із необхідністю залучення інших учасників справи, спричинити труднощі під час виконання рішення по справі.

У заяві про забезпечення позову заявник також просить заборонити відповідачам вчиняти будівельні роботи.

Вказане мотивовано тим, що відповідачі можуть провести відповідні будівельні роботи щодо об`єкта нерухомого майна з подальшим проведенням реєстраційних дій.

У запереченні на заяву, представник відповідачки посилається на те, що прокурором не було надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 здійснює забудову або має намір здійснювати нове будівництво, реконструкцію, перебудову, добудову, зміну конфігурації об`єкта, інші будівельні роботи.

Суд погоджується із зазначеними доводами з огляду на наступне.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема, надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи припинення дії документів (адміністративних актів), що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім припинення дії документів (адміністративних актів), що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів).

У п.1 ч.1 ст.34 Закону зазначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Проте, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, органами прокуратури не було подано доказів, що ОСОБА_5 або ОСОБА_2 зверталися до уповноважених органів із повідомленням про початок виконання будівельних робіт, зокрема, здійснення нового будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , або перебудови за вказаною адресою вже існуючого об`єкта нерухомого майна, його добудови, зміни геометричиних меж.

Докази, які б підтверджували факт підготовки відповідачів до здійснення будівельних робіт або безпосереднє здійснення будівельних робіт за вказаною адресою разом із позовом і заявою про забезпечення позову надано не було.

Вказані докази не були також надані під час судового засідання. У судовому засіданні представниця прокуратури повідомила, що є припущення з приводу того, що щодо спірного об`єкта нерухомого майна можуть бути вчинені будівельні роботи. Вказала, що раніше щодо спірного об`єкта нерухомого майна вже вчинялися будівельні роботи.

Дійсно, у позовній заяві позивач посилається на те, що раніше щодо вказаного об`єкта нерухомого майна вже проводилися будівельні роботи. Проте, зі змісту позову та додатків до нього вбачається, що такі будівельні роботи щодо вказаного об`єкта нерухомого майна були проведені до моменту набуття відповідачами права власності на спірний об`єкта нерухомого майна.

Також, суд зауважує, що посилання на те, що відповідачами можуть бути проведені будівельні роботи з подальшим вчиненням відповідних реєстраційних дій щодо таких будівельних робіт є безпідставними, оскільки, у разі накладення арешту на спірний об`єкт нерухомого майна, вчинення будь-яких реєстраційних дій в ДРРП щодо нього буде неможливим.

Тому, враховуючи те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження спірного майна на користь третіх осіб, що в подальшому може впливати на строки процесуального розгляду справи, спричинити труднощі під час виконання рішення по справі, беручи до уваги те, що заява про забезпечення позову мотивована в частині накладання арешту на спірний об`єкт нерухомого майна, а підстави для застосування будь-яких інших заходів забезпечення позову (заборона вчинення реєстраційних дій, заборона відповідачам вчиняти дії, пов`язані з відчуженням майна, заборона здійснювати будівельні роботи) відсутні з огляду на те, що вони не є співмірними та необхідними у конкретній ситуації, суд доходить до висновку про наявність підстав часткового задоволення заяви та застосування виключно заходу забезпечення позову у вигляді арешту спірного майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149-154,157,259-261,353-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси Великодного Дмитра Вадимовича про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме, нежитлову будівлю гаражу, загальною площею 24,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2062822651101.

У задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.

Текст ухвали складено та підписано 15 вересня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.

15.09.26