Court ruling № 139755152, 14.09.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

14 вересня 2026 року Справа № 520/14227/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивачем подано до суду заяву в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить суд: - визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Жданової О.В. від 27.08.2026 про закінчення виконавчого провадження № 81132675; - зобов`язати державного виконавця поновити виконавче провадження № 81132675 та продовжити виконання судового рішення у справі № 520/14227/25 з урахуванням завдань судового контролю.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі № 520/14227/25 по суті не виконано. Державний виконавець обмежився формальною відпискою, отримавши від міграційної служби повідомлення про прийняття рішення від 24.08.2026 № 63-26. Зазначене рішення стягувачу не вручалося і було приховано шляхом направлення виключно на адресу виконавчої служби. Права стягувача порушені, а дії виконавця щодо закриття провадження є протиправними. Просить заяву задовольнити.

Суд вважає за необхідне повернути подану заяву, виходячи з наступних мотивів.

Харківський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 28.02.2024 у справі № 520/20506/23 залишив позовну заяву ОСОБА_1 до Державної міграційної служби без задоволення.

Другий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 19.08.2024 у справі № 520/20506/23 скасував рішення суду першої інстанції від 28.02.2024 у справі № 520/20506/23 та скасував рішення Державної міграційної служби України від 17.07.2023 № 117-23 та зобов`язав останню повторно розглянути заяву ОСОБА_1 .

Надалі, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі №520/14227/25, яке залишено без змін судовим рішенням апеляційної інстанції, визнано протиправним та скасувати рішення про призупинення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , оформлене наказом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 13.11.2024 №24. Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі № 520/20506/24. В решті частини позовних вимог відмовлено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі №520/14227/25 набрало законної сили 25.04.2026.

Виконавчий лист у даній справі виданий 21.05.2026.

На виконання судового рішення у справі №520/14227/25, прийнято висновок про доцільність рекомендувати ДМС прийняти рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 .

Надалі, Державна міграційна служба України відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 6 Закону, пункту 6.5. розділу VI Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від 07.09.2011 № 649, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за № 1146/19884, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі № 520/20506/23, Державна міграційна служба України прийняла рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 зазначено, що указана стаття (ст.383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статей 383, 249 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених саме рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Разом із тим, суд зауважує, що повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Аналогічні висновки уже були застосовані Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 08.01.2024 у справі № 560/932/23, від 18.03.2024 у справі № 560/1561/23.

Під виконавчим провадженням як завершальної стадії судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), в контексті статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII в редакції на час спірних відносин), розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII зазначає, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пункт перший частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII указує, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

З огляду на викладене убачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований в тому числі і приписами статті 383 Кодексу, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду чи умисне ухилення від вчинення будь-яких дій, спрямованих на його виконання, що порушує законні права та інтереси позивача, а не щодо бездіяльності, дій чи рішення державного виконавця, провадження у справах яких регулюються ст. 287 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає поверненню заявнику на підставі частини 5 статті 383 КАС України, адже вона не відповідає вимогам, що встановлені статтею 383 КАС України.

Керуючись статтями 241-243, 248, 256, 293, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 , поданій в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України на постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Жданової О.В. від 27.08.2026 про закінчення виконавчого провадження № 81132675 та зобов`язання державного виконавця до вчинення певних дій повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Ухвала складена та підписана суддею 14.09.2026.

Cуддя М. І. Садова