Decision № 139740911, 15.09.2026, Volodymyr City Court of Volyn Oblast (until 25.04.2025 - Volodymyr-Volynskyi City Court of Volyn Oblast)

154/2685/26

2/154/1575/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

15 вересня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 53 442,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 листопада 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 568181-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 15 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1176, направленим на зазначений ним номер мобільного телефону.

25 листопада 2025 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 568181-КС-001, за умовами якої відповідачу додатково надано кредит у сумі 5 000,00 грн, а 01 грудня 2025 року - додаткову угоду № 2, відповідно до якої відповідачу додатково надано ще 5 000,00 грн.

Позивач посилається на те, що свої зобов`язання за договором виконав та перерахував кредитні кошти на банківську картку, зазначену відповідачем під час оформлення кредиту.

Водночас відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, здійснивши протягом строку кредитування лише часткові платежі на загальну суму 13776,00 грн.

У зв`язку з цим, за розрахунком позивача, станом на 05 червня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 за договором № 568181-КС-001 становить 53 442,00 грн, з яких: 19 800,00 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 24 948,00 грн - заборгованість за процентами, 8 404,00 грн - проценти, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, 290,00 грн - заборгованість за комісією.

З наведених підстав позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також понесені ним судові витрати.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Іншою ухвалою суду від 07 липня 2026 року за клопотанням позивача витребувано в Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо випуску на ім`я ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 та відкриття відповідного рахунку, а також виписку про рух коштів по рахунку, відкритому для обслуговування цієї картки, за період з 25 листопада 2025 року по 12 травня 2026 року.

28 липня 2026 року на виконання зазначеної ухвали до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з витребуваною судом інформацією.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подав.

Відзиву на позовну заяву та доказів на спростування заявлених позовних вимог відповідач до суду не подав, своїм правом висловити заперечення проти позову не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення.

За змістом ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзиву; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на належне повідомлення відповідача про розгляд справи, його повторну неявку без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду, суд постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за дослідженими доказами

З матеріалів справи встановлено, що 25 листопада 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 568181-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма).

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 10 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію в порядку і на умовах, передбачених договором і Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Згідно з п. 2.3 договору строк кредитування становив 24 тижні.

Пунктом 2.4 договору встановлено стандартну процентну ставку у розмірі 1 % на день, яка є фіксованою протягом строку дії договору.

Відповідно до умов договору проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за основною сумою кредиту, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, з урахуванням дня видачі та дня його повернення.

Відповідно до п. 2.5 договору комісія за видачу первісної суми кредиту становила 2000,00 грн та нараховувалася одноразово у дату видачі кредиту. Договором також передбачено можливість нарахування комісії за надання додаткових грошових коштів у кредит, якщо її розмір встановлений відповідною додатковою угодою.

За первісними умовами договору загальний розмір кредиту становив 10 000,00 грн, строк кредитування закінчувався 12 травня 2026 року, орієнтовна загальна вартість кредиту становила 24 732,10 грн, загальні витрати за кредитом - 14 732,10 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 6 918,28 %, денна процентна ставка - 0,87 %.

Дата видачі кредиту визначена 25 листопада 2025 року, кінцева дата його повернення - 12 травня 2026 року.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що кредит, проценти та будь-які інші платежі за договором підлягають сплаті позичальником у безготівковій формі шляхом переказу коштів у розмірі відповідного платежу на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіка платежів. Датою повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до п. 4.4 договору у разі надходження від позичальника платежу, що перевищує розмір періодичного платежу, визначеного графіком платежів, кредитодавець зараховує кошти в наступний період відповідно до графіка платежів.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі така сума погашає вимоги кредитодавця у порядку черговості, визначеної ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас відповідно до п. 5.1.1 договору позичальник має право повністю або частково достроково повернути кредит без будь-якої додаткової плати, пов`язаної з достроковим поверненням, зокрема шляхом збільшення суми періодичних платежів.

Пунктом 11.16 договору передбачено, що інші умови правочину регулюються Правилами, а правовідносини сторін, не врегульовані договором та Правилами, - законодавством України.

Згідно з п. 1.3 Правил надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» для договорів, що укладаються в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», ці Правила є невід`ємною частиною договору.

Правила визначають графік платежів як відображення інформації про черговість і періодичність виконання позичальником зобов`язань щодо платежів за договором із зазначенням, зокрема, суми кредиту, процентів, інших передбачених договором платежів та строків їх здійснення.

Відповідно до п. 5.14 Правил проценти за користування кредитом визнаються простроченими у разі їх несплати у дати, визначені графіком платежів, а з наступного календарного дня всі нараховані, але несплачені проценти визнаються простроченими. Комісія визнається простроченою у разі її несплати не пізніше дати, визначеної графіком платежів. Кредит визнається простроченим у разі його неповернення у дати, передбачені графіком платежів.

Пунктом 5.26 Правил передбачено право позичальника у будь-який час повністю або частково повернути кредит до спливу останнього дня строку кредитування зі сплатою процентів за період фактичного користування кредитом.

Відповідно до п. 5.27 Правил у разі часткового дострокового повернення кредиту після зарахування коштів на рахунок кредитодавця дані щодо залишку суми кредиту та процентів за користування кредитом актуалізуються та відображаються в особистому кабінеті позичальника.

За п. 5.30 Правил, якщо позичальник скористався правом повернення кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника у бік їх зменшення та актуалізує графік платежів.

Окремо п. 5.34 Правил передбачено, що у разі сплати позичальником зайвих коштів - переплати за договором - кредитодавець визнає таку суму сплаченою помилково, а її повернення здійснюється на підставі заяви позичальника.

Договір укладено сторонами дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця.

Із прийняття пропозиції укласти договір № 568181-КС-001 вбачається, що позичальником зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_5 та адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25 листопада 2025 року відповідач, використовуючи зазначений номер телефону, ідентифікувався в інформаційній системі кредитодавця та увійшов до особистого кабінету, обрав умови кредитування та отримав для ознайомлення паспорт споживчого кредиту.

Для підписання паспорта на номер телефону відповідача направлено одноразовий ідентифікатор UA-1185, яким 25 листопада 2025 року о 15 год. 10 хв. 22 сек. ОСОБА_1 підписав цей документ.

Для підписання кредитного договору на номер телефону відповідача направлено одноразовий ідентифікатор UA-1176, яким 25 листопада 2025 року о 15 год. 10 хв. 41 сек. відповідач акцептував пропозицію кредитодавця та підписав договір.

Того ж дня, 25 листопада 2025 року, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 568181-КС-001.

Станом на момент укладення додаткової угоди № 1 сума неповернутого кредиту становила 10 000,00 грн, сума нарахованих та несплачених процентів - 100,00 грн, сума нарахованої та несплаченої комісії - 2 000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 сторони погодили збільшення суми кредиту на 5 000,00 грн, унаслідок чого загальний розмір отриманого та неповернутого кредиту після надання додаткових коштів становив 15 000,00 грн.

Нараховані до моменту її укладення проценти у сумі 100,00 грн та комісія у сумі 2000,00 грн були включені до нового графіка платежів. За надання додаткової суми кредиту у розмірі 5 000,00 грн встановлено додаткову комісію у сумі 1 000,00 грн.

Після збільшення кредиту його загальний розмір становив 15 000,00 грн, загальні витрати за кредитом - 22 034,37 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту - 37 034,37 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 6 936,18 %, денна процентна ставка - 0,87 %, а до закінчення строку кредитування залишалося 169 календарних днів.

Додаткову угоду № 1 відповідач підписав одноразовим ідентифікатором UA-2534 25 листопада 2025 року о 18 год. 14 хв. 23 сек. Перед цим паспорт споживчого кредиту з урахуванням збільшення суми кредиту був підписаний ним одноразовим ідентифікатором UA-8966.

01 грудня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2.

Станом на момент її укладення сума неповернутого кредиту становила 15 000,00 грн, нарахованих та несплачених процентів - 1 050,00 грн, нарахованої та несплаченої комісії - 3 000,00 грн.

Додатковою угодою № 2 кредит збільшено ще на 5 000,00 грн, унаслідок чого загальний розмір отриманого та неповернутого кредиту становив 20 000,00 грн.

Раніше нараховані та несплачені проценти у сумі 1 050,00 грн і комісія у сумі 3000,00 грн були включені до оновленого графіка платежів. Комісія за надання додаткових 5000,00 грн встановлена у сумі 1 000,00 грн.

Після укладення додаткової угоди № 2 загальний розмір кредиту становив 20 000,00 грн, загальні витрати за кредитом - 28 984,92 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту - 48984,92 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 10 230,29 %, денна процентна ставка - 0,89 %, а кількість днів користування кредитом, що залишалася, - 163 календарні дні.

Пунктом 6.1 додаткової угоди № 2 викладено в новій редакції п. 4.2.2 договору та встановлено остаточний графік із дванадцяти платежів у період з 09 грудня 2025 року по 12 травня 2026 року.

За цим графіком перший платіж мав бути здійснений 09 грудня 2025 року у сумі 4070,00 грн та включав 1 650,00 грн процентів за користування кредитом, 1 050,00 грн раніше нарахованих процентів і 1 370,00 грн раніше нарахованої комісії. Часткове повернення основної суми кредиту цим платежем не передбачалося.

Другий платіж мав бути здійснений 23 грудня 2025 року у сумі 4 070,00 грн та включав 2 800,00 грн процентів і 1 270,00 грн несплаченої комісії. Часткове повернення основної суми кредиту цим платежем також не передбачалося.

Третій платіж мав бути здійснений 06 січня 2026 року у сумі 4 070,00 грн та включав 2 800,00 грн процентів, 360,00 грн несплаченої комісії та 910,00 грн комісії за надання додаткової суми кредиту. Погашення основної суми кредиту цим платежем не передбачалося.

Четвертий платіж мав бути здійснений 20 січня 2026 року у сумі 4 070,00 грн та включав 2 800,00 грн процентів, 1 180,00 грн часткового платежу основної суми кредиту та 90,00 грн комісії.

Отже, відповідно до остаточного графіка повернення основної суми кредиту мало розпочатися у складі четвертого періодичного платежу від 20 січня 2026 року.

Наступними платежами графіка передбачалося поступове зменшення залишку основної суми кредиту: до 18 820,00 грн станом на 03 лютого 2026 року, 17 384,80 грн - станом на 17 лютого 2026 року, 15 748,70 грн - станом на 03 березня 2026 року, 13 883,56 грн - станом на 17 березня 2026 року, 11 757,32 грн - станом на 31 березня 2026 року, 9333,30 грн - станом на 14 квітня 2026 року, 6 569,92 грн - станом на 28 квітня 2026 року.

Останній платіж мав бути здійснений 12 травня 2026 року та становив 3 898,52 грн, у тому числі 478,80 грн процентів та 3 419,72 грн основної суми кредиту.

Загальна сума платежів за остаточним графіком становила 48 668,52 грн, у тому числі 20 000,00 грн основної суми кредиту, 23 618,52 грн процентів за користування кредитом, 1 050,00 грн раніше нарахованих процентів, 3 000,00 грн раніше нарахованої комісії та 1 000,00 грн комісії за надання додаткової суми кредиту.

Пунктом 8 додаткової угоди № 2 сторони передбачили, що всі інші умови договору, які не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними, а сторони підтверджують свої зобов`язання за ними.

Додаткову угоду № 2 відповідач підписав 01 грудня 2025 року о 04 год. 42 хв. 28 сек. одноразовим ідентифікатором UA-3847. Паспорт споживчого кредиту перед її укладенням підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором UA-2925.

Анкета клієнта, сформована в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, містить відомості про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дату народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , адресу реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону НОМЕР_6 та номер банківської картки НОМЕР_1 .

Факт надання первісної суми кредиту підтверджується документом ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якого 25 листопада 2025 року о 15 год. 11 хв. на банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК», перераховано 10 000,00 грн. У призначенні платежу зазначено ОСОБА_1 , його РНОКПП та кредитний договір № 568181-КС-001 від 25 листопада 2025 року.

Після укладення додаткової угоди № 1 25 листопада 2025 року о 18 год. 14 хв. 45 сек. на картку № НОМЕР_1 перераховано додатково 5 000,00 грн із зазначенням у призначенні платежу додаткової угоди від 25 листопада 2025 року до договору № 568181-КС-001.

01 грудня 2025 року після укладення додаткової угоди № 2 на банківську картку № НОМЕР_1 перераховано ще 5 000,00 грн із зазначенням у призначенні платежу додаткової угоди від 01 грудня 2025 року до цього договору.

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано картку № НОМЕР_1 , яка обслуговується за рахунком НОМЕР_7 .

До відповіді банку долучено виписку за цим рахунком за період з 25 листопада 2025 року по 12 травня 2026 року.

Таким чином, документи щодо укладення договору та двох додаткових угод, відомості інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, платіжні документи та інформація банку стосуються одного позичальника та однієї банківської картки, на яку трьома платежами було перераховано 10 000,00 грн, 5 000,00 грн та 5 000,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 568181-КС-001 вбачається, що його складено станом на 12 червня 2026 року, а період кредитування у ньому визначено з 25 листопада 2025 року по 12 травня 2026 року.

У розрахунку зазначено, що первісно видано 10 000,00 грн, а з урахуванням двох додаткових угод загальна сума виданого кредиту становила 20 000,00 грн.

Стандартну процентну ставку в розрахунку визначено у розмірі 1 % на день.

Після надання додаткових коштів за додатковою угодою № 2 з 01 грудня 2025 року позивач виходив із залишку основної суми кредиту 20 000,00 грн, нарахованих процентів 1100,00 грн та загального розміру комісії 4 000,00 грн.

12 грудня 2025 року, тобто після визначеної графіком дати першого платежу 09 грудня 2025 року, відповідач сплатив 5 270,00 грн.

Із цієї суми позивач зарахував 2 700,00 грн у рахунок процентів за користування кредитом, 1 370,00 грн - у рахунок комісії та 1 200,00 грн - у рахунок нарахувань, позначених у розрахунку як проценти відповідно до ст. 625 ЦК України.

Основна сума кредиту після цього платежу в розрахунку позивача залишилася у розмірі 20 000,00 грн.

22 грудня 2025 року, тобто за один день до визначеної остаточним графіком дати другого платежу 23 грудня 2025 року, відповідач сплатив 4 070,00 грн.

Позивач зарахував із цього платежу 2 600,00 грн у погашення процентів за користування кредитом, 1 270,00 грн - у погашення комісії та 200,00 грн - у погашення основної суми кредиту.

Після такого зарахування залишок основної суми кредиту у розрахунку позивача зменшено з 20 000,00 грн до 19 800,00 грн.

Починаючи з наступного дня, позивач здійснював нарахування договірних процентів із залишку основної суми кредиту 19 800,00 грн, що відповідало 198,00 грн процентів за один день.

07 січня 2026 року, тобто наступного дня після визначеної графіком дати третього платежу 06 січня 2026 року, відповідач сплатив 4 436,00 грн.

Із цього платежу позивач зарахував 2 970,00 грн у погашення процентів за користування кредитом, 1 070,00 грн - у погашення комісії та 396,00 грн - у погашення нарахувань, позначених у розрахунку як проценти відповідно до ст. 625 ЦК України.

Основна сума кредиту після платежу 07 січня 2026 року у розрахунку позивача залишилася у розмірі 19 800,00 грн.

Після 07 січня 2026 року інших платежів відповідача у наданому позивачем розрахунку не відображено.

Загалом у розрахунку враховано сплату відповідачем 13 776,00 грн, з яких позивач зарахував 200,00 грн у погашення основної суми кредиту, 8 270,00 грн - у погашення процентів за користування кредитом, 3 710,00 грн - у погашення комісії та 1 596,00 грн - у погашення нарахувань, зазначених як проценти відповідно до ст. 625 ЦК України.

У підсумковій частині розрахунку позивач зазначив, що за весь період кредитування нараховано 33 218,00 грн процентів за користування кредитом, 4 000,00 грн комісії та 10000,00 грн процентів відповідно до ст. 625 ЦК України.

З урахуванням здійсненого позивачем розподілу платежів станом на 12 травня 2026 року ним визначено залишок заборгованості за основною сумою кредиту 19 800,00 грн, за процентами за користування кредитом - 24 948,00 грн, за комісією - 290,00 грн, за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України - 8 404,00 грн.

Загальна сума визначеної позивачем заборгованості становила 53 442,00 грн.

Починаючи з 13 травня 2026 року до дати складання розрахунку 12 червня 2026 року позивач не здійснював подальшого нарахування договірних процентів, а загальний розмір визначеної ним заборгованості залишався незмінним.

Окремо до матеріалів справи долучено довідку ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стан заборгованості за договором № 568181-КС-001 станом на 12 червня 2026 року, відповідно до якої заборгованість визначена у сумі 53 442,00 грн, з яких 19 800,00 грн - основна сума кредиту, 24 948,00 грн - проценти за користування кредитом, 290,00 грн - комісія, 8 404,00 грн - проценти відповідно до ст. 625 ЦК України; заборгованість за штрафами - 0,00 грн.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо укладення кредитного договору та додаткових угод в електронній формі

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 4 ст. 202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, а прийняття такої пропозиції може здійснюватися, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення електронної форми або вчинення інших дій, які в інформаційній системі визначені як прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Оцінивши досліджені докази у їх сукупності, суд встановив, що 25 листопада 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 був укладений договір № 568181-КС-001 про надання кредиту, а в подальшому - додаткова угода № 1 від 25 листопада 2025 року та додаткова угода № 2 від 01 грудня 2025 року.

Анкета клієнта, документи про послідовність дій в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, паспорти споживчого кредиту, оферти та акцепти містять одні й ті самі персональні та контактні дані відповідача.

Основний кредитний договір відповідач підписав одноразовим ідентифікатором UA-1176, додаткову угоду № 1 - одноразовим ідентифікатором UA-2534, додаткову угоду № 2 - одноразовим ідентифікатором UA-3847. Відповідні паспорти споживчого кредиту також були підписані відповідачем одноразовими ідентифікаторами.

У постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 висловлено правовий висновок щодо можливості підтвердження укладення електронного кредитного договору шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора за умови, що сукупність електронних даних дозволяє встановити особу, яка прийняла пропозицію кредитодавця.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 виходила з того, що договір, який сторони фактично виконували, не може оцінюватися як неукладений виключно з формальних міркувань щодо досягнення згоди стосовно його умов.

У цій справі факт виникнення договірних правовідносин підтверджувався також фактичним наданням кредитних коштів та подальшим здійсненням відповідачем платежів на виконання договору.

Щодо фактичного надання кредиту та обов`язку відповідача його повернути

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем, у строк та в порядку, встановлені договором.

Суд встановив, що 25 листопада 2025 року відповідачу було перераховано 10 000,00 грн за первісним кредитним договором, того ж дня після укладення додаткової угоди № 1 - ще 5 000,00 грн, а 01 грудня 2025 року після укладення додаткової угоди № 2 - ще 5 000,00 грн.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду підтвердило, що картка № НОМЕР_1 , на яку перераховувалися кредитні кошти, була емітована на ім`я ОСОБА_1 .

Таким чином, сукупністю доказів було підтверджено фактичне отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 20 000,00 грн.

Щодо змісту грошового зобов`язання

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Первісний розмір кредиту становив 10 000,00 грн.

За додатковою угодою № 1 кредит був збільшений на 5 000,00 грн і становив 15000,00 грн.

За додатковою угодою № 2 кредит був збільшений ще на 5 000,00 грн, унаслідок чого загальна сума отриманого та неповернутого кредиту становила 20 000,00 грн.

За остаточними умовами кредитування стандартна процентна ставка становила 1 % на день, а кінцевою датою кредитування визначено 12 травня 2026 року.

Сторони погодили графік із дванадцяти періодичних платежів, яким були визначені не лише дати і загальний розмір платежів, а й їх структура - проценти, частина основної суми кредиту, раніше нараховані проценти, комісія та раніше нарахована комісія.

Перші три періодичні платежі за графіком мали становити по 4 070,00 грн та не передбачали планового повернення основної суми кредиту. Планове погашення тіла кредиту мало розпочатися у складі четвертого платежу 20 січня 2026 року.

Разом з тим умовами договору і Правил було передбачено право позичальника достроково повернути кредит, у тому числі частково, до настання передбачених графіком строків.

Щодо розміру процентної ставки

За умовами кредитного договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становила 1 % на день та була фіксованою протягом строку кредитування. Саме за цією ставкою відповідно до умов договору здійснювалося нарахування процентів на фактичний залишок основної суми кредиту.

Водночас поняття денної процентної ставки, визначене Законом України «Про споживче кредитування», має інше значення та не є тотожним погодженій сторонами процентній ставці, за якою щоденно нараховуються проценти за користування кредитом.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка є розрахунковим показником загальних витрат за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом та визначається виходячи із загальних витрат за споживчим кредитом, загального розміру кредиту і строку кредитування.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Отже, встановлена договором стандартна процентна ставка у розмірі 1 % на день, яка застосовується до залишку основної суми кредиту для визначення суми процентів за користування кредитом, та денна процентна ставка у розумінні ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» є різними за своїм призначенням показниками.

Після укладення додаткової угоди № 2 загальний розмір кредиту становив 20 000,00 грн, загальні витрати за кредитом - 28 984,92 грн, до закінчення строку кредитування залишалося 163 календарні дні, а розрахована відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка становила 0,89 %.

Таким чином, погоджена сторонами стандартна процентна ставка у розмірі 1 % на день застосовувалася для нарахування процентів за користування кредитом на фактичний залишок основної суми кредиту, тоді як показник 0,89 % характеризував загальні витрати споживача за кредитом у розрахунку на один день та використовувався для перевірки дотримання встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки.

Оскільки визначена за остаточними умовами кредитування денна процентна ставка становила 0,89 % та не перевищувала встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру 1 %, суд не встановив підстав для зменшення передбачених договором процентів з мотивів порушення зазначеного законодавчого обмеження.

Щодо комісії

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать, зокрема, проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця та інших осіб.

Частиною другою ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю платежі, які не зазначені в договорі про споживчий кредит та не враховані у передбачених законом розрахунках вартості кредиту.

Первісним договором було передбачено комісію у сумі 2 000,00 грн, додатковою угодою № 1 - комісію у сумі 1 000,00 грн, додатковою угодою № 2 - ще 1 000,00 грн.

Загальний розмір погодженої сторонами комісії становив 4 000,00 грн.

Комісія була безпосередньо зазначена в умовах договору та додаткових угод, відображена у паспортах споживчого кредиту та врахована при визначенні загальних витрат і загальної вартості кредиту.

Відповідач підписав як договори, так і відповідні паспорти споживчого кредиту, а матеріали справи не містили заперечень щодо погодження комісії, її розміру чи включення до загальних витрат за кредитом. У встановленому законом порядку такі умови ним не оспорювалися.

З огляду на наведене суд не встановив підстав для виключення передбаченої договором комісії зі складу грошового зобов`язання відповідача.

Водночас наявність самого обов`язку зі сплати комісії не визначала порядку зарахування конкретних платежів, який мав встановлюватися окремо з урахуванням строків виконання зобов`язань, права споживача на дострокове повернення кредиту та імперативних приписів закону.

Щодо нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.

Отже, у спірний період відповідач був звільнений законом від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Позивач у своєму розрахунку нарахував за ст. 625 ЦК України загалом 10 000,00 грн, із яких 1 596,00 грн зарахував як погашені за рахунок внесених відповідачем платежів, а 8 404,00 грн просив стягнути.

Суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення 8 404,00 грн не становили належної до сплати заборгованості та в цій частині позов задоволенню не підлягав.

Разом з тим встановлена законом відсутність обов`язку відповідача сплачувати такі нарахування мала значення і для оцінки вже здійснених ним платежів.

Оскільки 1 596,00 грн фактично сплачених відповідачем коштів були спрямовані кредитодавцем на погашення вимоги, якої у спірний період не існувало, ці кошти не могли вважатися використаними на погашення належної заборгованості та підлягали врахуванню при визначенні фактичного обсягу виконання інших зобов`язань за договором.

Щодо права відповідача на часткове дострокове повернення кредиту та тлумачення умов договору

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів.

Якщо споживач скористався таким способом дострокового повернення кредиту, кредитодавець зобов`язаний відповідно скоригувати зобов`язання споживача у бік їх зменшення.

Споживач у разі дострокового повернення кредиту сплачує проценти та вартість послуг, пов`язаних із кредитом, за період фактичного користування ним.

Кредитодавцю забороняється відмовляти споживачу у прийнятті платежу у разі дострокового повернення кредиту та встановлювати плату, пов`язану з таким поверненням.

Зазначеним приписам закону відповідав п. 5.1.1 укладеного сторонами договору, відповідно до якого позичальник мав право повністю або частково достроково повернути кредит без будь-якої додаткової плати, зокрема шляхом збільшення суми періодичних платежів.

Правила кредитодавця також передбачали право позичальника у будь-який час повністю або частково повернути кредит до закінчення строку кредитування.

Пунктами 5.27 та 5.30 Правил було передбачено, що при частковому достроковому поверненні актуалізується залишок основної суми кредиту та процентів, а у разі повернення кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника у бік їх зменшення.

Водночас п. 4.4 договору містив положення, відповідно до якого у разі надходження платежу, що перевищує розмір періодичного платежу, кредитодавець зараховує кошти у наступний період відповідно до графіка платежів.

Таким чином, положення п. 4.4 договору при його ізольованому буквальному прочитанні допускало розуміння, за яким будь-яка сума перевищення періодичного платежу переноситься на наступний період.

Разом із тим таке розуміння не узгоджувалося з п. 5.1.1 цього ж договору, положеннями Правил та ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», які прямо передбачали можливість часткового дострокового повернення кредиту саме шляхом збільшення суми періодичного платежу та пов`язували це зі зменшенням подальших зобов`язань позичальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

За правилами ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину спочатку враховуються однакове для всього його змісту значення слів і понять та загальноприйняте значення термінів. Якщо це не дозволяє встановити зміст окремої умови, вона підлягає порівнянню з іншими частинами правочину, його змістом у цілому та намірами сторін. Якщо й таким шляхом справжню волю встановити неможливо, враховуються, зокрема, мета правочину, усталена практика відносин між сторонами, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші істотні обставини.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц дійшла висновку, що у разі неможливості встановити справжній зміст договірної умови за допомогою передбачених ст. 213 ЦК України способів тлумачення підлягає застосуванню правило contra proferentem, за яким ризик неясності договірного формулювання несе сторона, яка включила відповідну умову до договору.

У постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 242/4812/16-ц Верховний Суд зазначив, що при застосуванні цього правила має бути встановлено, яка сторона розробила або запропонувала спірну умову договору. У договорі між підприємцем та фізичною особою, у тому числі споживачем, за відсутності доказів протилежного презюмується, що такою стороною є особа, яка здійснює підприємницьку діяльність; при неясності волі сторін має бути обране тлумачення, що відповідає інтересам споживача.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 вказала, що якщо передбачені ст. 213 ЦК України способи тлумачення не дозволяють встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, застосовується contra proferentem, а за наявності неясності договірне положення тлумачиться на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала відповідне формулювання. За відсутності доказів іншого такою стороною презюмується професіонал у відповідній сфері.

Подібний підхід висловлено Верховним Судом у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 755/21709/15-ц, у якій наголошено на необхідності послідовного застосування передбачених ст. 213 ЦК України рівнів тлумачення та можливості застосування contra proferentem у разі, якщо системне тлумачення кількох взаємопов`язаних умов кредитного договору не дозволяє усунути їх неоднозначність.

У цій справі договір та Правила були сформовані професійним кредитодавцем та запропоновані відповідачу для приєднання в електронній формі.

Суд також врахував фактичну поведінку самого кредитодавця під час виконання договору.

Так, 22 грудня 2025 року із внесеного відповідачем платежу у сумі 4 070,00 грн позивач після зарахування процентів та комісії спрямував залишок у сумі 200,00 грн саме на погашення основної суми кредиту, внаслідок чого зменшив її залишок з 20 000,00 грн до 19800,00 грн.

Отже, сам кредитодавець під час фактичного виконання договору не тлумачив п. 4.4 як таку умову, що безумовно виключає можливість спрямування суми, сплаченої понад належні на відповідний момент проценти та інші платежі, на дострокове зменшення основної суми кредиту.

При цьому 12 грудня 2025 року за аналогічної ситуації перевищення фактично внесеної суми над розміром належного періодичного платежу у сумі 1 200,00 грн кредитодавець не спрямував на зменшення основного боргу лише тому, що зарахував цю суму на погашення нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України, які, як встановив суд, не підлягали сплаті.

Суд врахував, що п. 4.4, п. 5.1.1 договору, п.п. 5.26, 5.27, 5.30 Правил, законодавче право споживача на часткове дострокове повернення кредиту шляхом збільшення періодичних платежів та фактичний спосіб виконання договору самим кредитодавцем не дозволяли тлумачити п. 4.4 як абсолютну заборону зменшення основної суми кредиту за рахунок коштів, сплачених понад належний періодичний платіж.

Усунення цієї неузгодженості шляхом тлумачення, за яким сума перевищення у будь-якому випадку лише переносилася б на наступний період і не могла бути спрямована на дострокове повернення основної суми кредиту, фактично позбавляло б змісту як передбачене договором право позичальника, так і право, гарантоване ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням наведеного та правила contra proferentem суд витлумачив зазначені умови в тому значенні, яке не погіршувало становище споживача і відповідало передбаченому законом праву на часткове дострокове повернення кредиту.

Тому в обставинах цієї справи кошти, сплачені відповідачем понад суму належних на відповідний момент процентів та комісії, після повного виконання відповідного періодичного зобов`язання підлягали зарахуванню у дострокове погашення основної суми кредиту, а кредитодавець мав відповідно зменшити залишок кредиту та базу для подальшого нарахування процентів.

Щодо застосування ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування»

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

- у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

- у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

- у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Суд виходив із того, що зазначена норма регулює саме випадок недостатності платежу.

Тому її застосуванню мало передувати встановлення того, яке грошове зобов`язання підлягало виконанню на відповідну дату та чи була внесена позичальником сума достатньою для його виконання.

У випадку, коли внесена сума забезпечувала повне виконання належного періодичного зобов`язання, підстав для перерозподілу всього такого платежу за правилами ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» суд не встановив.

За наявності перевищення належного платежу подальша доля такого перевищення визначалася з урахуванням права споживача на часткове дострокове повернення кредиту та витлумачених у сукупності умов договору.

Натомість у випадку фактичної недостатності коштів для погашення належних вимог кредитора застосуванню підлягала імперативна черговість, визначена ст. 19 цього Закону.

Щодо розрахунку фактичного розміру заборгованості

Поданий позивачем розрахунок не може бути покладений в основу рішення у заявленому вигляді.

Його недоліком є не лише включення до заборгованості 8 404,00 грн нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позивач також зарахував 1 596,00 грн фактично сплачених відповідачем коштів на погашення таких нарахувань, що вплинуло на розмір погашення основної суми кредиту і, як наслідок, на базу подальшого щоденного нарахування договірних процентів.

Тому суд здійснив контрольний перерахунок заборгованості з урахуванням фактичних дат та сум платежів, процентної ставки 1 % на день, порядку нарахування процентів на залишок основної суми кредиту, права відповідача на часткове дострокове повернення кредиту та виключення нарахувань за ст. 625 ЦК України.

Так, 12 грудня 2025 року відповідач сплатив 5 270,00 грн.

Передбачений графіком перший періодичний платіж, строк сплати якого настав 09 грудня 2025 року, становив 4 070,00 грн і включав 2 700,00 грн процентів та 1 370,00 грн комісії.

Отже, сплаченої 12 грудня 2025 року суми було достатньо для повного виконання першого періодичного зобов`язання.

2 700,00 грн підлягали зарахуванню у погашення процентів, 1 370,00 грн - у погашення комісії.

Залишок платежу становив: 5 270,00 грн - 2 700,00 грн - 1 370,00 грн = 1 200,00 грн.

Позивач спрямував ці 1 200,00 грн на погашення нарахувань за ст. 625 ЦК України.

Оскільки такі нарахування не підлягали сплаті, а сума була внесена відповідачем понад належний періодичний платіж, суд зараховує 1 200,00 грн у часткове дострокове погашення основної суми кредиту.

Після платежу 12 грудня 2025 року залишок основної суми кредиту становить: 20000,00 грн - 1 200,00 грн = 18 800,00 грн.

Відповідно, починаючи з 13 грудня 2025 року проценти підлягають нарахуванню вже на залишок основної суми кредиту 18 800,00 грн.

Станом на 12 грудня 2025 року після виконання першого графікового платежу залишалися нарахованими проценти за 10-12 грудня 2025 року у сумі 600,00 грн.

За період з 13 по 22 грудня 2025 року включно, тобто за 10 календарних днів, проценти на залишок кредиту 18 800,00 грн становлять: 18 800,00 грн ? 1 % ? 10 днів = 1880,00 грн.

Отже, станом на 22 грудня 2025 року сума нарахованих після першого графікового платежу процентів становить: 600,00 грн + 1 880,00 грн = 2 480,00 грн.

22 грудня 2025 року відповідач сплатив 4 070,00 грн.

Сам позивач при розподілі цього платежу виходив із того, що платіж може бути спрямований на погашення нарахованих на день його внесення процентів, передбаченої графіком комісії та основної суми кредиту.

З урахуванням правильно визначеного залишку основної суми кредиту із цього платежу 2 480,00 грн підлягають зарахуванню у погашення процентів, 1 270,00 грн - у погашення комісії.

Залишок платежу становить: 4 070,00 грн - 2 480,00 грн - 1 270,00 грн = 320,00 грн.

Ці 320,00 грн підлягають зарахуванню у часткове дострокове погашення кредиту.

Після платежу від 22 грудня 2025 року залишок основної суми кредиту становить: 18 800,00 грн - 320,00 грн = 18 480,00 грн.

За період з 23 грудня 2025 року по 06 січня 2026 року включно, тобто за 15 календарних днів, проценти на залишок кредиту 18 480,00 грн становлять: 18 480,00 грн ? 1% ? 15 днів = 2 772,00 грн.

За графіком на 06 січня 2026 року належала також до сплати комісія у загальній сумі 1 270,00 грн.

07 січня 2026 року відповідач сплатив 4 436,00 грн.

Із цього платежу 2 772,00 грн підлягають зарахуванню у погашення процентів, 1270,00 грн - у погашення комісії.

Залишок становить: 4 436,00 грн - 2 772,00 грн - 1 270,00 грн = 394,00 грн.

Ці 394,00 грн підлягають зарахуванню у часткове дострокове погашення основної суми кредиту.

Після платежу від 07 січня 2026 року основна сума кредиту зменшилася до: 18480,00 грн - 394,00 грн = 18 086,00 грн.

Відповідно до погодженого сторонами порядку проценти нараховувалися на залишок основної суми кредиту, наявний на початок календарного дня.

Тому за 07 січня 2026 року проценти обчислені від залишку, який існував на початок цього дня, - 18 480,00 грн, і становить: 18 480,00 грн ? 1 % = 184,80 грн.

Починаючи з 08 січня 2026 року базою для нарахування процентів є залишок основної суми кредиту 18 086,00 грн.

З 08 січня 2026 року по 12 травня 2026 року включно минуло 125 календарних днів.

Проценти за цей період становлять: 18 086,00 грн ? 1 % ? 125 днів = 22 607,50 грн.

Таким чином, після останнього платежу непогашені договірні проценти за користування кредитом становлять: 184,80 грн + 22 607,50 грн = 22 792,30 грн.

Усього за наслідками проведеного судом перерахунку із фактично отриманих відповідачем 20 000,00 грн кредиту було погашено основну суму у розмірі: 1 200,00 грн + 320,00 грн + 394,00 грн = 1 914,00 грн.

Отже, непогашений залишок основної суми кредиту становить: 20 000,00 грн - 1 914,00 грн = 18 086,00 грн.

У рахунок комісії було сплачено: 1 370,00 грн + 1 270,00 грн + 1 270,00 грн = 3 910,00 грн.

Із загального розміру комісії 4 000,00 грн непогашеною залишилася: 4 000,00 грн - 3910,00 грн = 90,00 грн.

Нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України до складу заборгованості не включалися.

Отже, фактичний розмір заборгованості відповідача за договором № 568181-КС-001 становить:

-18 086,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

-22 792,30 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;

-90,00 грн - заборгованість за комісією.

Загальний розмір належної до стягнення заборгованості становить: 18 086,00 грн + 22 792,30 грн + 90,00 грн = 40 968,30 грн.

Позивач просив стягнути загалом 53 442,00 грн, у тому числі 19 800,00 грн основного боргу, 24 948,00 грн процентів, 290,00 грн комісії та 8 404,00 грн нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню у сумі 40 968,30 грн, а в частині стягнення 12 473,70 грн - відмові.

При цьому різниця між заявленою та встановленою судом сумою заборгованості зумовлена не лише відмовою у стягненні 8 404,00 грн за ст. 625 ЦК України, але й необхідністю належного врахування 1 596,00 грн фактично сплачених відповідачем коштів, які кредитодавець безпідставно спрямував на такі нарахування, та відповідним зменшенням залишку основної суми кредиту як бази для подальшого нарахування договірних процентів.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за договором № 568181-КС-001 у загальному розмірі 40 968,30 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 53 442,00 грн та просив стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

За результатами розгляду справи позов був задоволений частково у сумі 40 968,30 грн, що становить 76,6594 % від заявленої ціни позову.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягала стягненню частина сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 2 662,40 грн ? 40 968,30 грн / 53 442,00 грн = 2 040,98 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягав стягненню судовий збір у розмірі 2 040,98 грн.

Інших судових витрат, які підлягали б розподілу між сторонами за результатами розгляду цієї справи, позивачем заявлено не було.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 284, 287-289, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 213, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 637, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 8, 12, 16, 19 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 568181-КС-001 про надання кредиту від 25 листопада 2025 року у загальному розмірі 40 968,30 грн (сорок тисяч дев`ятсот шістдесят вісім гривень 30 копійок), з яких:

- 18 086,00 грн (вісімнадцять тисяч вісімдесят шість гривень 00 копійок) - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 22 792,30 грн (двадцять дві тисячі сімсот дев`яносто дві гривні 30 копійок) - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 90,00 грн (дев`яносто гривень 00 копійок) - заборгованість за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2 040,98 грн (дві тисячі сорок гривень 98 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер