Decision № 139740908, 15.09.2026, Volodymyr City Court of Volyn Oblast (until 25.04.2025 - Volodymyr-Volynskyi City Court of Volyn Oblast)

154/2164/26

2/154/1402/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

15 вересня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтування позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту №35693-08/2024, відповідно до якого первісний кредитор надав відповідачці кредит у розмірі 5 000 грн, а остання зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Позивач зазначає, що ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання за договором виконало та перерахувало відповідачці кредитні кошти, однак ОСОБА_1 належним чином своїх зобов`язань не виконала та передбачених договором платежів у повному обсязі не здійснила.

27 січня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №27012025, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до боржників первісного кредитора, у тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №35693-08/2024 від 29 серпня 2024 року.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 18 050 грн, з яких: 4 750 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 275 грн - заборгованість за процентами, 9 025 грн - заборгованість за штрафом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою договірних зобов`язань та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 18 050 грн, а також понесені судові витрати: 2 662,40 грн судового збору та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Ухвалою суду від 11 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у АТ «ПУМБ» інформацію щодо належності ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 та надходження на рахунок цієї картки коштів у розмірі 5 000 грн у період з 29 серпня 2024 року по 03 вересня 2024 року включно.

01 вересня 2026 року на виконання ухвали суду надійшла відповідь АТ «ПУМБ», відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком була випущена платіжна картка № НОМЕР_1 . Також банк повідомив, що 29 серпня 2024 року на зазначену картку здійснено операцію із зарахування грошових коштів у сумі 5 000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановлений законом спосіб, у судове засідання повторно не з`явилася, причин неявки суду не повідомила. Правом на подання відзиву на позовну заяву та доказів на спростування заявлених вимог не скористалася, заяв чи клопотань щодо розгляду справи до суду не подала.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленої відповідачки, неподання нею відзиву, відсутність повідомлення про причини неявки та відсутність заперечень позивача проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 223, 280 ЦПК України постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

29 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №35693-08/2024.

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» зобов`язалося надати ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 5 000 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальниця - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору тип кредиту - кредит, мета отримання кредиту - на власні потреби клієнта, строк кредитування становить 120 днів. Датою надання кредиту визначено 29 серпня 2024 року, останнім днем строку кредитування та датою його погашення - 26 грудня 2024 року.

Пунктом 1.3 договору передбачено право клієнта на продовження строку кредитування на строк, визначений договором, на підставі додаткової угоди, укладеної в паперовій або електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора. Продовження строку кредитування здійснюється на підставі індивідуальної пропозиції Товариства та погодження клієнта з такою пропозицією.

Відповідно до пункту 1.4.1 договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 1,00 % на день. У договорі зазначено, що річна процентна ставка становить 365,00 %, а проценти нараховуються на фактичний залишок суми кредиту за кожний день користування ним.

Пунктом 1.4.2 договору передбачено право клієнта до 27 вересня 2024 року сплатити перший платіж, визначений графіком платежів, після чого здійснювати подальше погашення кредиту відповідно до погодженого сторонами графіка.

Відповідно до пункту 1.6 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок клієнта із використанням реквізитів платіжної картки протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим у день перерахування Товариством суми кредиту за зазначеними клієнтом реквізитами.

Згідно з пунктом 3.1 договору за користування кредитом позичальниця зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та інші передбачені договором платежі відповідно до графіка платежів, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що сума кредиту, проценти за користування ним та інші платежі підлягають сплаті у строки, визначені договором та графіком платежів.

Відповідно до пункту 3.7 договору черговість погашення вимог кредитора у разі недостатності внесених клієнтом коштів визначена таким чином: у першу чергу сплачуються прострочена сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу - сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу - неустойка та інші платежі відповідно до договору.

Пунктом 5.3 договору визначено наслідки прострочення виконання зобов`язань. У разі прострочення платежів понад десять днів договором передбачено нарахування штрафу у розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості, однак сукупний розмір штрафних санкцій не може перевищувати встановлених договором та законодавством обмежень.

Договір містить ідентифікаційні дані позичальниці: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий 27 березня 2023 року, фінансовий номер телефону НОМЕР_5 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 .

Договір укладено 29 серпня 2024 року о 12 годині 19 хвилин 36 секунд. У реквізитах сторін як електронний підпис клієнта зазначено одноразовий ідентифікатор W3188.

Додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №35693-08/2024 від 29 серпня 2024 року визначено графік платежів. Загальна сума кредиту становить 5 000 грн. Графіком передбачено чотири платежі: 27 вересня 2024 року - 1 750 грн, з яких 250 грн у рахунок погашення тіла кредиту та 1 500 грн процентів; 27 жовтня 2024 року - 1 675 грн, з яких 250 грн тіла кредиту та 1 425 грн процентів; 26 листопада 2024 року - 3 600 грн, з яких 2 250 грн тіла кредиту та 1 350 грн процентів; 26 грудня 2024 року - 5 525 грн, з яких 4 250 грн тіла кредиту та 1 275 грн процентів. Загальна сума платежів, зазначена у графіку, становить 10 550 грн.

У паспорті споживчого кредиту від 29 серпня 2024 року зазначено суму кредиту 5000 грн, строк кредитування 120 днів, фіксовану процентну ставку 1,00 % на день, що становить 365,00 % річних, орієнтовну реальну річну процентну ставку 2 435,05 %, загальні витрати за кредитом 5 550 грн та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача 10 550 грн.

Заявка-анкета клієнта на отримання фінансового кредиту містить анкетні дані ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_4 , фінансовий номер телефону НОМЕР_5 та номер платіжної картки НОМЕР_1 . Заявка-анкета датована 29 серпня 2024 року та містить одноразовий ідентифікатор W3188.

Згідно з довідкою ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» про ідентифікацію клієнта, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , при укладенні договору №35693-08/2024 була ідентифікована Товариством із застосуванням одноразового ідентифікатора W3188, який 29 серпня 2024 року о 12 годині 19 хвилин був направлений на номер телефону НОМЕР_5 .

Матеріали справи містять лист-повідомлення про успішне перерахування кредитних коштів, відповідно до якого за договором №35693-08/2024 здійснено переказ кредитних коштів у розмірі 5 000 грн із використанням реквізитів платіжної картки, зазначеної позичальницею при оформленні кредиту.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «ПУМБ» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком випущена платіжна картка № НОМЕР_1 . За результатами аналізу операцій за цією карткою банком встановлено, що 29 серпня 2024 року о 12 годині 20 хвилин 16 секунд на неї надійшли грошові кошти у сумі 5 000 грн через сервіс іншого банку.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №35693-08/2024 від 29 серпня 2024 року вбачається, що на дату надання кредиту розмір основної заборгованості відповідачки становив 5 000 грн.

Відповідно до пункту 1.4.1 договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % на день. Пунктом 3.3 договору передбачено нарахування процентів на фактичний залишок заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

З урахуванням зазначених умов у період з 29 серпня 2024 року по 27 вересня 2024 року проценти нараховувалися із розрахунку 50 грн на день, що становить 1 % від суми кредиту 5 000 грн. Загальна сума процентів за цей період склала 1 500 грн.

27 вересня 2024 року у розрахунку відображено єдиний здійснений відповідачкою платіж у загальній сумі 1 750 грн. Із цієї суми 250 грн зараховано в рахунок погашення основної суми кредиту, а 1 500 грн - у рахунок погашення нарахованих процентів. Такий розподіл відповідає першому платежу, визначеному графіком платежів, який є додатком №1 до кредитного договору. Після здійснення цього платежу фактичний залишок основної заборгованості становив 4 750 грн.

Інших платежів розрахунок не містить. Відображені у наступних рядках розрахунку суми 250 грн у графі оплати тіла кредиту, 1 500 грн у графі оплати процентів та 1 750 грн загальної оплати є накопичувальними показниками здійсненого 27 вересня 2024 року платежу та не свідчать про внесення відповідачкою нових коштів.

Після 27 вересня 2024 року проценти нараховувалися виходячи з фактичного непогашеного залишку основної заборгованості 4 750 грн, у зв`язку з чим їх щоденний розмір становив 47,50 грн.

Графіком платежів передбачалося, що 27 жовтня 2024 року відповідачка повинна сплатити 1 675 грн, з яких 250 грн - у рахунок тіла кредиту та 1 425 грн - у рахунок процентів. Зазначений платіж не здійснено. У зв`язку з цим з наступного дня 250 грн основної заборгованості та 1 425 грн процентів відображені у розрахунку як прострочена заборгованість. При цьому загальний фактичний залишок основного боргу не змінився та продовжував становити 4 750 грн: 4 500 грн поточної та 250 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту.

Оскільки передбачене графіком погашення 250 грн основної заборгованості 27 жовтня 2024 року фактично не відбулося, проценти за наступний розрахунковий період продовжували нараховуватися не на передбачений графіком залишок 4 500 грн, а на фактичний непогашений залишок 4 750 грн, тобто у розмірі 47,50 грн на день.

26 листопада 2024 року графіком передбачався платіж у сумі 1 600 грн, з яких 250 грн - у рахунок погашення тіла кредиту та 1 350 грн - у рахунок процентів. Цей платіж відповідачкою також не здійснено. З 27 листопада 2024 року у розрахунку як прострочена основна заборгованість відображено вже 500 грн, а непрострочена частина тіла кредиту становила 4 250 грн. Їх загальна сума, як і раніше, становила 4 750 грн.

У зв`язку з тим, що передбачене графіком чергове погашення основної заборгованості не відбулося, протягом наступного розрахункового періоду проценти також нараховувалися на фактичний залишок тіла кредиту 4 750 грн у сумі 47,50 грн на день.

Останнім днем строку кредитування відповідно до пункту 1.2 договору визначено 26 грудня 2024 року. На цю дату графіком передбачався остаточний платіж у сумі 5 525 грн, з яких 4 250 грн - у рахунок тіла кредиту та 1 275 грн - у рахунок процентів. Вказаний платіж відповідачкою не здійснено.

Таким чином, після єдиного платежу від 27 вересня 2024 року фактичний залишок основної суми кредиту у розмірі 4 750 грн надалі не зменшувався. Зміна у розрахунку показників поточної та простроченої частин тіла кредиту з 4 750 грн до 4 500 грн та 4 250 грн відображає не погашення боргу, а поступове віднесення передбачених графіком сум основної заборгованості до простроченої. Після закінчення строку кредитування вся непогашена сума основного боргу становила 4 750 грн.

За період після першого платежу кредитором нараховано три послідовні суми процентів по 1 425 грн кожна, виходячи з фактичного залишку основної заборгованості 4750 грн та ставки 1 % на день. Загальна сума несплачених процентів становить 4 275 грн.

Отже, загальна сума нарахованих за договором процентів становила 5 775 грн, з яких 1 500 грн були сплачені відповідачкою 27 вересня 2024 року, а 4 275 грн залишилися непогашеними. Різниця між сумою процентів, зазначеною у первісному графіку платежів, та фактично нарахованою сумою обумовлена тим, що графік був розрахований за умови своєчасного поетапного зменшення основної суми кредиту, тоді як фактично після 27 вересня 2024 року тіло кредиту більше не погашалося, і проценти відповідно до пункту 3.3 договору продовжували нараховуватися на фактичний залишок 4 750 грн.

Пунктом 5.3 договору передбачено нарахування штрафу у розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості з наступного дня після встановленого графіком строку відповідного платежу. Відповідно до цього у розрахунку після несплати платежу від 27 жовтня 2024 року відображено штраф у сумі 1 675 грн, що дорівнює сумі прострочених 250 грн тіла кредиту та 1 425 грн процентів.

Після несплати чергового платежу від 26 листопада 2024 року сума простроченої заборгованості становила 3 350 грн, з яких 500 грн - прострочене тіло кредиту та 2 850 грн - прострочені проценти, у зв`язку з чим у розрахунку відображено штраф у такому ж розмірі - 3 350 грн.

Після закінчення строку кредитування непогашена заборгованість складалася з 4750 грн тіла кредиту та 4 275 грн процентів, усього 9 025 грн. У розрахунку штраф визначено у розмірі 9 025 грн.

Станом на 27 січня 2025 року відповідно до розрахунку загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 18 050 грн, з яких 4 750 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 275 грн - заборгованість за процентами та 9 025 грн - штраф.

27 січня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №27012025, за умовами якого до позивача перейшли права грошової вимоги до боржників первісного кредитора.

Згідно з витягом із Реєстру боржників до договору факторингу №27012025 до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» передано право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №35693-08/2024 від 29 серпня 2024 року в загальній сумі 18 050 грн, у тому числі 4 750 грн основного боргу, 4 275 грн процентів та 9025 грн штрафу.

Передача Реєстру боржників оформлена актом приймання-передачі від 27 січня 2025 року. Матеріали також містять платіжну інструкцію від 27 січня 2025 року на підтвердження оплати за договором факторингу.

11 травня 2026 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» направило ОСОБА_1 досудову вимогу №24118711 про погашення заборгованості за кредитним договором №35693-08/2024 від 29 серпня 2024 року.

У вимозі позивач повідомив відповідачку про перехід до нього права вимоги за договором факторингу №27012025 від 27 січня 2025 року та зазначив про наявність заборгованості у загальному розмірі 18 050 грн.

Відповідачці запропоновано погасити зазначену заборгованість за наведеними у вимозі реквізитами.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до статей 76, 77, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Щодо укладення кредитного договору та виникнення зобов`язання.

За змістом статей 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися в електронній формі, а письмова форма вважається додержаною, якщо його зміст зафіксований в електронному документі та він підписаний стороною у передбачений законом спосіб.

Відповідно до статей 626, 627, 628, 638 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Частиною другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічний підхід викладений Верховним Судом у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, відповідно до якої будь-який цивільно-правовий договір може бути укладений в електронній формі, а договір, укладений в електронній формі з дотриманням установленого законом порядку, вважається укладеним у письмовому вигляді.

У постанові від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20 Верховний Суд також виходив із того, що застосування одноразового ідентифікатора є передбаченим законом способом підписання електронного договору, а встановлення факту його укладення здійснюється з урахуванням сукупності відомостей про ідентифікацію позичальника, використаний номер телефону, одноразовий ідентифікатор та інші обставини укладення правочину.

У цій справі договір про надання фінансового кредиту №35693-08/2024 від 29 серпня 2024 року містить персональні та ідентифікаційні дані ОСОБА_1 , її РНОКПП, паспортні дані, адресу проживання, фінансовий номер телефону та реквізити платіжної картки. Договір, заявка-анкета та пов`язані з його укладенням документи містять одноразовий ідентифікатор W3188.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено направлення цього одноразового ідентифікатора 29 серпня 2024 року на фінансовий номер телефону, зазначений відповідачкою під час оформлення кредиту.

При цьому факт укладення договору підтверджується не лише електронними документами кредитодавця. На виконання ухвали суду АТ «ПУМБ» підтвердило, що платіжна картка, реквізити якої зазначені при оформленні кредиту, випущена на ім`я ОСОБА_1 , а 29 серпня 2024 року на цю картку зараховано 5 000 грн.

Сукупність зазначених доказів є взаємоузгодженою та підтверджує як волевиявлення відповідачки на укладення кредитного договору, так і фактичне одержання нею кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 525, 526, 530, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання є обов`язковим для виконання сторонами, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і у встановлений договором строк.

Отже, між сторонами виникло грошове зобов`язання, за яким відповідачка була зобов`язана повернути отримані 5 000 грн та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до погоджених умов.

Щодо заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно, зокрема, від строку користування кредитом та інших факторів.

Кредитний договір укладено 29 серпня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-IX.

Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсотка.

У спірному договорі сторони встановили фіксовану процентну ставку саме у розмірі 1 відсотка на день. Таким чином, погоджена сторонами денна процентна ставка не перевищує встановленого законом максимального розміру.

Пунктом 3.3 договору передбачено нарахування процентів на фактичний залишок заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

Наданий позивачем розрахунок підтверджує, що відповідачка здійснила один платіж 27 вересня 2024 року в сумі 1 750 грн, з яких 250 грн зараховано в рахунок погашення основної суми кредиту та 1 500 грн - у рахунок сплати процентів. Такий розподіл відповідає першому платежу за погодженим сторонами графіком.

Після цього фактичний залишок тіла кредиту становив 4 750 грн і надалі відповідачкою не погашався.

Зменшення у розрахунку показника поточної заборгованості за тілом кредиту спочатку до 4 500 грн, а надалі до 4 250 грн не свідчить про фактичне погашення цих сум. Одночасно відповідні 250 грн, а згодом 500 грн обліковувалися в окремій графі як прострочене тіло кредиту. Сума поточної та простроченої частин основного боргу у кожному такому випадку становила незмінні 4 750 грн.

Отже, після 27 вересня 2024 року база для нарахування процентів фактично не зменшувалась. Відповідно до пункту 3.3 договору кредитор продовжував нараховувати проценти на фактичний залишок основної заборгованості 4 750 грн, що за ставкою 1 відсоток на день становить 47,50 грн на день.

За три наступні тридцятиденні періоди кредитором нараховано по 1 425 грн процентів, тобто загалом 4 275 грн.

Нарахування здійснено у межах установленого договором 120-денного строку кредитування, останнім днем якого визначено 26 грудня 2024 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 виходила з того, що договірні проценти за статтею 1048 ЦК України можуть нараховуватися у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Цей підхід підтверджений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, у якій розмежовано проценти як плату за правомірне користування кредитними коштами у межах строку кредитування та нарахування, які застосовуються після переходу правовідносин у стадію прострочення.

У даному випадку заявлені до стягнення 4 275 грн процентів нараховані до закінчення погодженого сторонами строку кредитування, за встановленою договором ставкою 1 відсоток на день та на фактичний непогашений залишок тіла кредиту.

Проведений судом контроль розрахунку свідчить, що заявлена позивачем заборгованість у розмірі 4 750 грн за тілом кредиту та 4 275 грн за процентами відповідає умовам договору, фактично здійсненому відповідачкою платежу та наданому позивачем розрахунку.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином.

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

27 січня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №27012025.

Витягом з Реєстру боржників підтверджено передачу позивачу права вимоги саме до ОСОБА_1 за кредитним договором №35693-08/2024 від 29 серпня 2024 року. Передача Реєстру боржників оформлена відповідним актом приймання-передачі, а виконання фактором свого зобов`язання з оплати підтверджено платіжним документом.

Таким чином, позивач належними доказами підтвердив набуття права вимоги до відповідачки за спірним кредитним договором.

Водночас відповідно до статті 514 ЦК України новий кредитор набув лише ті права і в тому обсязі, які мав первісний кредитор. Сам факт відступлення права вимоги не може створити для боржника додаткового обов`язку, який не підлягав виконанню перед первісним кредитором у силу закону.

Щодо вимоги про стягнення штрафу.

Позивач просить стягнути з відповідачки 9 025 грн штрафу, нарахованого відповідно до пункту 5.3 кредитного договору у зв`язку з простроченням передбачених графіком платежів.

За своєю правовою природою зазначений платіж є неустойкою у формі штрафу.

Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Разом з тим можливість сторін передбачити відповідальність у договорі не усуває необхідності застосування імперативних обмежень, установлених законом.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, за яким йому надано кредит або позику, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки - штрафу та пені - за таке прострочення.

Цим же пунктом прямо встановлено, що неустойка, штраф, пеня та інші платежі, передбачені договором, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Спірний кредитний договір укладено 29 серпня 2024 року. Усі випадки прострочення, які стали підставою для нарахування заявленого до стягнення штрафу, також виникли у 2024 році, тобто в період дії воєнного стану.

Отже, незалежно від того, що пунктом 5.3 договору передбачено можливість нарахування штрафу, закон прямо звільняє відповідачку від обов`язку його сплати.

Нарахований позивачем штраф у розмірі 9 025 грн є саме неустойкою за прострочення виконання грошового зобов`язання та повністю охоплюється забороною, встановленою пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Така неустойка відповідно до прямої вказівки закону підлягає списанню кредитодавцем, а тому не може бути примусово стягнута судом.

З огляду на викладене позовна вимога про стягнення 9 025 грн штрафу задоволенню не підлягає.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд установив, що між первісним кредитором та ОСОБА_1 належним чином укладено кредитний договір №35693-08/2024 від 29 серпня 2024 року, відповідачка отримала кредитні кошти у сумі 5 000 грн, однак свої зобов`язання у повному обсязі не виконала.

Після здійсненого 27 вересня 2024 року платежу непогашений залишок тіла кредиту становить 4 750 грн. Нараховані у межах погодженого строку кредитування та несплачені проценти становлять 4 275 грн.

Право вимоги за цим зобов`язанням належним чином перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

Водночас вимога про стягнення 9 025 грн штрафу суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки штраф нарахований за прострочення грошового зобов`язання у період дії воєнного стану.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню: з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягає стягненню 9025 грн заборгованості, з яких 4 750 грн - заборгованість за тілом кредиту та 4 275 грн - заборгованість за процентами. У задоволенні вимоги про стягнення 9 025 грн штрафу слід відмовити.

Такий обсяг мотивування відповідає підходу Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2011 року, заява №4909/04, §58, відповідно до якого судові рішення повинні належним чином містити мотиви, на яких вони ґрунтуються, хоча це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторін.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи вони підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей їх розподілу розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, а також чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, тобто їх дійсності та необхідності, а також розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. У рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, §§268-269, ЄСПЛ вказав, що компенсації підлягають лише витрати, які були фактично і необхідно понесені та є розумними за своїм розміром. Домовленість між адвокатом і клієнтом щодо розміру гонорару створює зобов`язання між ними, однак сама по собі не є обов`язковою для суду при визначенні суми витрат, яка має бути компенсована іншою стороною.

Позивач заявив до стягнення 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження таких витрат надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та Адвокатським об`єднанням «Апологет». Пунктом 2.3 договору вартість правничої допомоги у межах однієї кредитної справи визначена у фіксованому розмірі 8 000 грн без ПДВ.

Актом №1224 наданих послуг від 11 травня 2026 року підтверджено надання правничої допомоги щодо стягнення заборгованості саме з ОСОБА_1 за кредитним договором №35693-08/2024 та визначено її вартість у сумі 8 000 грн.

Згідно з детальним описом наданих послуг правнича допомога включала усну консультацію тривалістю 30 хвилин, ознайомлення з матеріалами кредитної справи тривалістю 2 години, погодження правової позиції тривалістю 30 хвилин, складення позовної заяви тривалістю 3 години 30 хвилин та її подання до суду. Загальна тривалість зазначених робіт становила 6 годин 30 хвилин.

Наведені документи підтверджують реальність надання позивачу професійної правничої допомоги та виникнення у нього обов`язку сплатити її вартість. Водночас розмір гонорару, погоджений між адвокатським об`єднанням і клієнтом, не є безумовною сумою, яка в повному обсязі має бути покладена на іншу сторону спору.

Вирішуючи питання про розмір таких витрат, який підлягає розподілу між сторонами, суд враховує, що справа стосується стягнення заборгованості за одним кредитним договором, не характеризується значною фактичною чи правовою складністю, не потребувала проведення експертиз, допиту свідків або опрацювання значного обсягу складних доказів. Представник позивача участі у судових засіданнях не брав, а основний обсяг наданої правничої допомоги полягав у вивченні кредитної документації та підготовці позовної заяви.

Суд також враховує ціну позову - 18 050 грн. Заявлені 8 000 грн витрат на правничу допомогу становлять понад 44 відсотки ціни позову, що з огляду на характер спору, обсяг фактично виконаної роботи та її складність не відповідає критерію розумності та пропорційності витрат, які можуть бути покладені на іншу сторону.

При цьому суд не втручається у договірні відносини між позивачем та його представником і не змінює погодженого ними розміру гонорару. Оцінюється виключно та частина таких витрат, компенсація якої може бути покладена на відповідачку за результатами розгляду цієї справи.

З урахуванням характеру та складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг, витраченого часу, ціни позову, а також критеріїв реальності, необхідності, розумності та пропорційності суд вважає, що обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу, який може бути врахований при їх розподілі між сторонами, є 3 000 грн.

Відповідно до частини першої та пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов заявлено на загальну суму 18 050 грн, тоді як задоволенню підлягають вимоги на суму 9 025 грн, що становить 50 відсотків заявлених майнових вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, тому з відповідачки на його користь підлягає стягненню 1 331,20 грн судового збору.

Із визначених судом 3 000 грн обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням задоволення 50 відсотків позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1 500 грн.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», становить 2 831,20 грн, з яких 1 331,20 грн - судовий збір та 1 500 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, статтями 202, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 626, 627, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №35693-08/2024 від 29 серпня 2024 року у загальному розмірі 9 025 (дев`ять тисяч двадцять п`ять) гривень 00 копійок, з яких:

- 4 750 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту;

- 4 275 (чотири тисячі двісті сімдесят п`ять) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу у розмірі 9 025 (дев`ять тисяч двадцять п`ять) гривень 00 копійок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору та 1 500 (одну тисячу п`ятсот) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 2 831 (дві тисячі вісімсот тридцять одну) гривню 20 копійок судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідачка має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку. У такому випадку строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер