Court ruling № 139734944, 14.09.2026, Dnipro District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Zaporizhzhia City)

Дата документу 14.09.2026

Справа № 334/8281/26

Провадження № 1-кс/334/2389/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя заяву захисника ОСОБА_4 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

11.09.2026 року захисником ОСОБА_4 заявлено усний відвід судді ОСОБА_6 під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.

14.09.2026 року захисник ОСОБА_4 подала письмову заяву про відвід судді ОСОБА_6 .

Заява мотивована тим, що відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Під час судового засідання, яке відбулося 11.09.2026 року по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_5 головуючий суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 виявив ознаки упередженості та не компетентності, що виключає можливість винесення об`єктивного рішенні у справі.

Суд на початку судового засідання не встановив особи учасників, не перевірив повноваження сторін. Секретар зачитала лише склад осіб, які були присутні у судовому засіданні. Повноваження як захисника не перевірялись, копії документів, які їх підтверджують не витребовувались, так як і не перевірялись повноваження прокурора. Також, суддя ОСОБА_6 не роз`яснив підзахисному ОСОБА_5 , якого вивели з запізненням на 40 хв. в режимі відеоконференції з Дніпровської установи виконання покарань № 4 його права та обов`язки, не з`ясував у адміністрації установи чи вручена йому пам`ятка про права та обов`язки, чим з першої хвилини початку судового засідання порушив право підзахисного на належний захист. Більш того за медичними показниками, обвинувачений ОСОБА_5 страждає тугоухістю, погано чує, про що вона зазначила судді на початку судового засідання, це було проігноровано і суддя грубо відреагував, зазначивши все він чує, навіть не з`ясувавши діагнози мого підзахисного.

Також суд не з`ясував наявність клопотань у сторін, хоча захисник попередила, що вона хоче залучити до матеріалів справи заяву ОСОБА_5 про відмову від участі в засіданнях в режимі відеоконференції. Головуючий суддя, на моє прохання занести в журнал судового засідання заперечення на дії головуючого в грубій формі зазначив, що секретар буде робити те, що він скаже, хоча відповідно до вимог КПК України суд може відмовити або задовольнити в цій частині клопотання захисника, що зроблено не було. Навпаки головуючий суддя цинічно продемонстрував своєю поведінкою зневагу до учасників процесу, ще й намагався втручатися в лінію захисту як захисника.

Головуючий суддя умисно порушив вимоги ст. 336 КПК України і надав під звукозапис недостовірну інформацію. Згідно ч.1 пп. 4-1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; Приписами ч.2 ст. 336 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.

Суд послався на рішення Ради оборони Запорізької обласної військової адміністрації про евакуацію Запорізького Сізо, яке жодним чином не є ухвалою та процесуальним рішенням в межах кримінального провадження, відповідно до вимог КПК України та діючого законодавства України. Більш того, суд достеменно знаючи, що відсутня відповідна ухвала постановлена за підписом судді ОСОБА_6 , підтвердженням чого є відсутність вказаного документу в реєстрі судових рішень, окремо зауважив, що на сайті судової влади взагалі відсутнє призначення по справі, автоматизований розподіл тощо, зазначив, що все наявне у справі, звинувачуючи захисника в тому, що вона повинна ознайомитися зі справою, інформація про яку відсутня на сайті судової влади і відповідно жодного документу їй як учаснику в електронного кабінеті суду не надходило.

Також, обставина щодо наявності відповідної ухвали повністю спростовуються матеріалами справи, так як заява ОСОБА_5 про відмову від участі в режимі відеоконференції була надана безпосередньо у судовому засіданні, і суд не був обізнаний про зміст цієї заяви. Більш того, головуючий суддя не дав змоги оголосити відвід, постійно перебуваючи захисника, повчаючи своїми настановами, чим продемонстрував втручання в роботу захисника. Також, суддя в порушення вимог КПК України, не дослухавши відвід, не передавши його на автоматизований розподіл іншому судді на розгляд почав надавати оцінку її доводам, що є порушенням вимог КПК України.

Нормами ч.1 ст. 10 КПК України закріплено, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних чи релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками. При цьому суддя ОСОБА_6 порушив Бангалорські принципи поведінки суддів від 19.05.2006 р., які були схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 N 2006/23, а саме принцип об`єктивності, рівності, компетентності та старанності. Відповідно до принципу об`єктивності об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Принцип рівності передбачає забезпечення рівного ставлення до всіх сторін судового засідання має першочергове значення для належного виконання суддею своїх обов`язків. Відповідно до п. 5.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, суддя має усвідомлювати і уявляти собі різнорідність суспільства та різницю, що випливає з багатьох джерел, включаючи, поміж інших, расову належність, колір шкіри, стать, релігію, національне походження, касту, непрацездатність, вік, сімейний стан, сексуальну орієнтацію, соціально-економічний стан та інші подібні причини ("підстави, що не стосуються справи"). При виконанні своїх судових обов`язків суддя не повинен словами чи поведінкою демонструвати прихильність чи упередженість до будь-якої особи чи групи осіб, керуючись причинами, що не стосуються справи.

Таким чином, головуючий суддя ОСОБА_6 своєю поведінкою, демонструючи публічно зневагу у судовому засіданні до учасників, порушуючи право на захист обвинуваченого та процесуальні норми, втручаючись у лінію захисту захисника, порушив принцип 6 Бангалорських принципів поведінки суддів, а саме принцип компетентності та старанності, відповідно до яких суддя присвячує свою професійну діяльність виконанню судових функцій, до яких належать не тільки виконання судових та посадових обов`язків у судовому розгляді справи та винесення рішень, а й інші завдання, що стосуються судової посади та діяльності суду. Суддя виконує всі свої обов`язки, включаючи винесення відкладених рішень, розумно, справедливо та з достатньою швидкістю. Суддя підтримує порядок та дотримується етикету в процесі всіх судових розглядів та поводить себе терпляче, гідно та ввічливо по відношенню до сторін судового засідання, присяжних, свідків, адвокатів та інших осіб, з якими суддя спілкується в своїй офіційній якості. Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно ч. 1 ст. 7 вказаного вище Закону, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ст. 17 ЗУ « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ( № 3477- IV від 23.02.2006 року із змінами та доповненнями), суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, відображеної, зокрема, в рішеннях у справі «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії», «Пуллар проти Сполученого Королівства», «Білуха проти України», наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. При цьому, у справі «Морріс проти Обєднаного королівства» Європейський суд з прав людини пояснив: Щодо питання безсторонності існує два аспекти цих вимог. По-перше, суд має бути суб`єктивно вільним від особистої упередженості чи необ`єктивності. По-друге, він має також бути безстороннім з об`єктивного погляду, для чого він має надати істотні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви стосовно цього. Стосовно об`єктивної складової неупередженості суддів, то у справі «Фей проти Австрії» суд вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу. Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Iспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

З огляду на вищезазначені порушення, захисник вважає що є підстави в недовіри судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 та підстави сумніватися в об`єктивності, справедливості, безсторонності, неупередженості дій головуючого судді, що ставить під сумнів забезпечення реалізації права на справедливий судовий розгляд.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 свою заяву підтримала з підстав зазначених в ній. Стверджувала, що суддя поводився зверхньо, цинічно, перебивав її виступ, порушував її права, як захисника обвинуваченого.

ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.

Прокурор проти клопотання заперечував, вказував що відсутні підстави для задоволення відводу судді, вказував, що дії захисника направлені на затягування розгляду справи.

Розглянувши заяву про відвід, заслухавши заявника слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Зі змісту ст. 6 Конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.75 - 76 КПК України передбачено загальний перелік обставин, які виключають участь судді у кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 75 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Нормами ч.5 ст.80 КПК України визначено, що відвід має бути вмотивованим. Тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує усунення судді від участі у судовому провадженні.

Судом встановлено, що 11.09.2026 року відбулося підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 .

Заява про відвід судді ОСОБА_6 зводиться до не згоди захисника ОСОБА_4 з процесуальними діями головуючого у судовому засіданні, у тому числі щодо проведення дистанційного судового провадження, що не є підставою для задоволення відводу.

За таких обставин, заява захисника ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 75-76, 80-82 КПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Проголошення повного тексту ухвали 15.09.2026 року о 15 год. 00 хв.

Суддя: ОСОБА_1