Court ruling № 139733719, 25.08.2026, Voznesenivskyi District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Ordzhonikidzevskyi District Court of Zaporizhzhia City)

1Справа № 335/4417/26 1-кп/335/771/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м.Запоріжжя

? ? ?? ? Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря: ОСОБА_4 , прокурора: ОСОБА_5 обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 , захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,? ? ОСОБА_15 , представника власника майна ОСОБА_16 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Запоріжжя клопотання прокурора про продовження строків дії запобіжних заходів у кримінальному провадженні за №62025080100002127 від 27.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_11 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_7 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_8 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_9 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_10 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025080100002127 від 27.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_11 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_7 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_8 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_9 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_10 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів, обраних обвинуваченим у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та про продовження строку дії обов`язків, передбачених ст.194 КПК України ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 .

Вирішуючи клпотання прокурора про продовження запобіжних заходів відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1, п.п.1,2,3,4 ч. 1, ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити ці дії.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р.).

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Летельє проти Франції" від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто із зазначеного рішення слідує, що у справах, де особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений у ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Щодо обґрунтованої підозри суд зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Так, в обгрунтування клопотань прокурор послався на таке.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у тому, що будучи призначеним на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу №6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області вчинив ряд злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15. ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.

Складене 06 листопада 2025 року повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про виклик останнього на 08 листопада 2025 року. 09 листопада 2025 року та 10 листопада 2025 року направлені до ГУНП в Запорізькій області (за місцем роботи ОСОБА_6 , вручені його матері ОСОБА_17 , а також направлені на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 яку ОСОБА_6 вказав як електронну адресу для листування за місцем своєї роботи у ВП № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, таким чином відповідно до вимог ст. 111, 135. 136. 278 КПК України було вжито заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру.

ОСОБА_6 на телефонний зв`язок зі слідчим не вийшов, за викликом не з`явився, про причини неявки не повідомив. Місце перебування ОСОБА_6 було не відоме, за місцем реєстрації та проживання, а також за місцем роботи він був відсутній.

Таким чином, в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження у органу досудового розслідування були підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 умисно переховувався від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені ним тяжкі та особливо тяжкі злочини.

10 листопада 2025 року постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в розшук.

11.11.2025 ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_6 з метою приводу його для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

19.11.2025 місце знаходження ОСОБА_6 було встановлено, його було затримано на підставі ухвали слідчого судді та забезпечено його привід до слідчого судді для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді гримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді від 25.03.2026 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 05.05.2026. Одночасно щодо обвинуваченого ОСОБА_6 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 4 542 000 грн.

Ухвалою слідчого судді продовжено строк дії раніше застосованого запобіжного заходу до ОСОБА_6 строком до 18.05.2026 включно.

Ухвалою суду від 14.05.2026 продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.07.2026 року, включно. Визначено одночасно щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. ОСОБА_6 або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 549 120 гривень 00 копійок У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_6 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:1) прибувати за першим викликом до суду;2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

Ухвалою суду від 14.05.2026 продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.07.2026 року, включно.

Ухвалою суду від 30.06.2026. продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28.08.2026 року, включно.

Як зазначено у клопотанні, провина ОСОБА_6 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень (злочинів), підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Сторона обвинувачення вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_6 може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Наявність вказаних ризиків згідно клопотання прокурора підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочинів за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 3 ст. 332, ч.3 ст. 358, ч. 2 ст. 15. ч. 5 ст. 27. ч. 4 ст. 408, ч. 5 ет. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), суворість та невідворотність послідуючого покарання. ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про наявність вказаного ризику свідчить і той факт, шо злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 пов`язаний з організацією незаконного перетину через державний кордон України, що свідчить про його обізнаність з можливостями такого незаконного перетину кордону на виїзд з України. З мстою переховування від суду ОСОБА_6 в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим, уникнення кримінальної відповідальності.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що обвинувачений, розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, суворість та невідворотність послідуючого покарання може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, аналогічні кримінальному правопорушенню, у вчиненні якого обвинувачується, у тому числі з метою приховування вчинення інших кримінальних правопорушень на причетність до вчинення яких він перевіряється.

Таким чином, враховуючи вищевикладене. а також тяжкість покарання яке загрожує ОСОБА_6 при ухваленні вироку, наслідки злочину, виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.

На неможливість застосування до ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів вказує і той факт, що існують обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча обвинуваченого з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Враховуючи характер злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , значну суспільну небезпечність інкримінованих йому злочинів, беручи до уваги, що кримінальні правопорушення у період воєнного стану, у вчиненні яких він обвинувачується, є тяжким та особливо тяжким.

Також, вважає, що необхідно визначити розмір застави ОСОБА_6 з урахуванням розміру неправомірної вигоди отриманої ним за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та пропорційно до майнового стану обвинуваченого та у випадку її внесення визначити необхідність виконання ним наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В судовому засіданні, прокурор підтримав клопотання та просить його задовольнити, навівши відповідні обґрунтування, які за змістом тотожні змісту клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні ризики, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, а також вказали, що визначений слідчим суддею розмір застави взагалі є непомірним, а тому просили зменшити розмір застави.

Вивчивши клопотання та доводи, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_6 у цьому провадженні обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України

На даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.

Вирішуючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість злочинів, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , які згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, дані про особу обвинуваченого. ОСОБА_6 раніше не судимий, його вік, його сімейний стан, його стан здоров`я, відсутність будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров`я та неможливості перебування під вартою, наявність зареєстрованого місця проживання.

Виходячи з тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, суд дійшов висновку про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, про які наведено прокурором у судовому засіданні.

Перевіряючи доводи прокурора на предмет існування ризиків, суд встановив, що заявлені прокурором ризики, передбачені п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об`єктивно існують і не зменшилися.

З урахуванням особи обвинуваченого, зокрема того, що він обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину, обґрунтованими є й доводи сторони обвинувачення про те, що у разі незастосування до ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу, останній може переховуватись від суду та впливати на свідків до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Так, на даний час свідки кримінального правопорушення встановлені та допитані, а відтак обвинувачений, у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, знаючи про них, може здійснювати тиск на них, з метою схилити до відмови від дачі показів взагалі або до їх зміни на свою користь. Вказані обставини формують у суду переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.Також, суд вважає, що не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими співучасниками злочину, в тому числі ще невстановленими слідством, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності, з урахуванням тих обставин, що на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, ОСОБА_6 має певні стійкі зв`язки у правоохоронних структурах, а тому перебуваючи на свободі, використовуючи вищезгадані можливості може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, суд враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її обвинуваченим.

Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за обставин даного кримінального провадження та серйозності висунутого проти ОСОБА_6 обвинувачення, з урахуванням встановлених ризиків, на думку суду,? ?не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду. Наявний ризик є дійсним та триваючим, і він виключає на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який і у судовому засіданні не встановлено даних, які б свідчили про зменшення вказаних ризиків.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом не? ?встановлено та стороною захисту не доведено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, суд вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу

Інші запобіжні заходи, крім тримання під вартою, на думку суду, не змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням конкретного строку і за доцільне продовжити строки дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою на 60 днів, оскільки раніше закінчити судовий розгляд даного кримінального провадження не надається можливим.

Суд доходить висновку, що з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

На переконання суду, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму.

Суд вважає розмір застави, визначений ухвалою суду від 14.05.2026 року - 549120 гривень є помірним розміром і на даному етапі судового розгляду, не вбачає підстав для його зменшення, оскільки такий розмір з урахуванням майнового стану обвинуваченого та його індивідуальних обставин зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним з підтвердженими доходами, вартістю належного йому та його близьким особам майна (нерухомого, рухомого і грошових активів) та розумним з огляду на обставини розслідуваних кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується. Саме такий розмір, на переконання суду буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме обвинуваченого від реалізації наявних ризиків і такий розмір обвинувачений або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у зв`язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного такі обов`язки:1) прибувати за першим викликом до суду;2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

Такі обов`язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для підозрюваного і здатні запобігти реалізації встановлених вище слідчим суддею ризиків.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .

В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачується у вчинені? ?кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.

05 листопада 2025 року о 19 годині 35 хвилин ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

05 листопада 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді від 25.03.2026 ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування - до 05.05.2026. Одночасно щодо обвинуваченого ОСОБА_8 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 454 200 грн.

Ухвалою слідчого судді продовжено строк дії раніше застосованого запобіжного заходу до ОСОБА_8 строком до 18.05.2026 включно.

Ухвалою суду від 14.05.2026 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.07.2026 року, включно. Визначено одночасно щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. ОСОБА_8 або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 454 200 гривень 00 копійок .У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_8 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:1) прибувати за першим викликом до суду;2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;4) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

Як зазначено у клопотанні, провина ОСОБА_8 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень (злочинів), підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Сторона обвинувачення вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.п. 1.,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_8 може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Наявність вказаних ризиків згідно клопотання прокурора підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочинів за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, якв згідно ст. 12 КК України, які згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), суворість та невідворотність послідуючого покарання ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

З метою переховування від суду ОСОБА_8 в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим, уникнення кримінальної відповідальності. Встановлені під час досудового розслідування обставини свідчать про соціальну небезпеку ОСОБА_8 як для держави у умовах воєнного етану так і для окремих громадян. Своїми протиправними діями ОСОБА_8 не тільки підриває зриваючі в державі заходи, спрямовані на укріплення і становлення національної безпеки та обороноздатності країни, він навпаки сприяє військовозобов`язаним громадянам України та військовослужбовцям уникненню від виконання військового обов`язку, маючи па меті особисте матеріальне збагачення це є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_8 буде саме тримання під вартою.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обгрунтовується тим. що обвинувачений, розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, суворість та невідворотність послідуючого покарання ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, аналогічні кримінальному правопорушенню, у вчиненні якого підозрюється, у тому числі з метою приховування вчинення інших кримінальних правопорушень на причетність до вчинення яких він перевіряється.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання яке загрожує ОСОБА_8 при ухваленні вироку, наслідки злочину, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.

Застосувати більш м`які запобіжні заходи до ОСОБА_8 не можливо, оскільки він не зможе виконувати обов`язки покладені на нього КПК України при обранні особистого зобов`язання, домашнього арешту. Особисту поруку не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю осіб, яких обвинувачення вважає такими, що заслуговують на довіру, і які б могли поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, Відсутність таких осіб, унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави. За даних обставин кримінального провадження застосування запобіжних заходів не пов`язаних із гриманням під вартою відносно ОСОБА_8 не можливе, оскільки в такому разі відсутній дієвий процесуальний механізм контролю за дотриманням покладених на обвинуваченого обов`язків в умовах воєнного стану, який запроваджено на території України.

На неможливість застосування до ОСОБА_8 більш м`яких запобіжних заходів вказує і той факт, що існують обгрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча обвинуваченого з метою ухилення віл кримінальної відповідальності.

Враховуючи характер злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 значну суспільну небезпечність інкримінованих йому злочинів, беручи до уваги, що кримінальні правопорушення у період воєнного стану,у вчиненні яких він обвинувачується, є тяжким та особливо тяжким.

Також, вважає, що необхідно визначити розмір застави ОСОБА_8 з урахуванням розміру неправомірної вигоди отриманої за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та пропорційно до майнового стану обвинуваченого у розмірі 4542000 грн та у випадку її внесення визначити необхіднісгь виконання ним наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В судовому засіданні, прокурор підтримав клопотання та просить його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні ризики, просили застосувати більш м`який запобіжний захід або зменшити розмір застави.

Також захисником ОСОБА_8 заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу в якому захисник просить змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та негайно звільнити його з під варти в залі суду для проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . У разі визнання неможливим застосування особистого зобов`язання -зменшити розмір застави до мінімальної межі, передбаченої п. 2 ч.2 ч.5 ст.182 КПК України з покладенням обов`язків передбачених ч.5 ст.194КПК України.

В обґрунтування клопотання зазначив, що розмір застави є непомірним для обвинуваченого, а також змінилися обставини, зокрема ОСОБА_8 вияви щире бажання стати на захист територіальної цілісності України і ним отримано згоду командира військової частини НОМЕР_1 .

Вивчивши клопотання та доводи, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

В цьому кримінальному провадженні йдеться про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.

На даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.

Вирішуючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість злочинів, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 які згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, дані про особу обвинуваченого. ОСОБА_8 раніше не судимий, його вік, його сімейний стан, його стан здоров`я, відсутність будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров`я та неможливості перебування під вартою, наявність зареєстрованого місця проживання.

Виходячи з тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, суд дійшов висновку про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, про які наведено прокурором у судовому засіданні.

При цьому, перевіряючи доводи прокурора на предмет існування ризиків, суд встановив, що заявлені прокурором ризики, передбачені п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об`єктивно існують.

З урахуванням особи обвинуваченого, зокрема того, що він обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину, обґрунтованими є й доводи сторони обвинувачення про те, що у разі незастосування до ОСОБА_8 найсуворішого запобіжного заходу, останній може переховуватись від суду та впливати на свідків до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Так, на даний час свідки кримінального правопорушення встановлені та допитані, а відтак обвинувачений, у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, знаючи про них, може здійснювати тиск на них, з метою схилити до відмови від дачі показів взагалі або до їх зміни на свою користь. Вказані обставини формують у суду переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

Також, суд вважає, що не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими співучасниками злочину, в тому числі ще невстановленими слідством, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності, а тому перебуваючи на свободі, використовуючи вищезгадані можливості буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених, та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, суд враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її обвинуваченим.

Ухвалою суду від 30.06.2026. продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28.08.2026 року, включно.

Застосований до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за обставин даного кримінального провадження та серйозності висунутого проти ОСОБА_8 обвинувачення, з урахуванням встановлених ризиків, на думку суду,? ?не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду. Наявний ризик є дійсним та триваючим, і він виключає на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який і у судовому засіданні не встановлено даних, які б свідчили про зменшення вказаних ризиків.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом не? ?встановлено та стороною захисту не доведено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, суд вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу

Інші запобіжні заходи, крім тримання під вартою, на думку суду, не змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням конкретного строку і за доцільне продовжити строки дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_8 під вартою на 60 днів, оскільки раніше закінчити судовий розгляд даного кримінального провадження не надається можливим.

Суд доходить висновку, що з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_8 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 може забезпечити і більш м`який запобіжний захід, а тому у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який суд відмовляє.

На переконання суду, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму.

Суд вважає, що розмір застави, визначений ухвалою суду від 14.05.2026 року у розмірі 454200 грн., є помірним розміром і на даному етапі судового розгляду, не вбачає підстав для його зменшення, оскільки такий розмір з урахуванням майнового стану обвинуваченого та його індивідуальних обставин зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним з підтвердженими доходами, вартістю належного йому та його близьким особам майна (нерухомого, рухомого і грошових активів) та розумним з огляду на обставини розслідуваних кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується. Саме такий розмір, на переконання суду буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного та його індивідуальних обставин зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде завідомо непомірним для нього та розумним з огляду на обставини розслідуваних кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обґрунтовано підозрюється.

Саме такий розмір, на переконання суду, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме обвинуваченого від реалізації наявних ризиків і такий розмір обвинувачений або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для обвинуваченого.

Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у зв`язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого такі обов`язки:1) прибувати за першим викликом до суду;2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;4) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

Такі обов`язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для обвинуваченого і здатні запобігти реалізації встановлених вище ризиків.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що, застосовуючи загальні засади судочинства, з урахуванням вимог Конституційного Суду України, враховуючи лист Верховного Суду, суд розглядає вказане питання, із забезпеченням прав учасників судового розгляду, здійснюючи судовий контроль на предмет наявності чи відсутності ризиків, що виправдовують потребу в подальшому триманні обвинуваченого під вартою та постановляючи вмотивоване рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 201 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 201 КПК України до клопотання мають бути додані: 1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; 3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 5 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Згідно з положеннями ст. 616 КПК України, у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України обвинувачений, який під час судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

Клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу повинно містити:1) виклад обставин, які свідчать про те, що особа підпадає під проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу, та висновок про придатність особи до несення військової служби в умовах воєнного стану;2) виклад обставин, які вказують на те, що відсутні ризики, передбачені частиною першою статті 177 цього Кодексу, а також ризик ухилення особи, стосовно якої пропонується скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, від проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

Суд, який розглядає кримінальне провадження, розглядає клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу невідкладно. За наявності достатніх підстав слідчий суддя або суд має право скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для подальшого продовження та/або проходження підозрюваним, обвинуваченим військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

Вирішуючи клопотання захисника, дослідивши зміст клопотання, а також матеріали кримінального провадження, заслухавши доводи сторін, повно та всебічно оцінивши обставини на, які вони посилаються, суд встановив таке.

Подане захисником клопотання не відповідає положенням ст. 616 КПК України.

Також, як вбачається із клопотання підставою для зміни запобіжного заходу захисник обвинуваченого обґрунтовує тим, що ОСОБА_8 виявив бажання щодо проходження військової служби, отримав згоду командування військової частини щодо зарахування до особового складу та проходження військової служби, ризики, передбачені у ст.177 КПК України для існування такого запобіжного заходу як тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України, відсутні.

При цьому, до клопотання не долучено підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Із матеріалів судової справи вбачається, що слідчим суддею відносно підозрюваного ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався судом .

Згідно із письмовою згодою військової частини НОМЕР_1 №10314 від 19.07.2026 ОСОБА_18 погоджено як кандидата для проходження військової служби на посаді гранатометника 2 механізованого відділення гранатометного взводу 2 механізованого батальойону військової частини НОМЕР_1 у відповідній військовій частині.

Водночас, за текстом письмової згоди від 19.07.2026 встановлено, що вона стосується звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому КПК України, а за обставинами даної справи, обвинувачений посилаючись на вказану письмову згоду, клопоче про зміну запобіжного заходу, застосованого в кримінальному провадженні, судовий розгляд в якому не завершений, а не про звільнення його від кримінальної відповідальності .

Щодо посилань обвинуваченого на відсутність в його поведінці ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то такі відповідно до ч. 5 ст. 201 КПК України судом до уваги не приймаються, оскільки були досліджені під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу, а обвинуваченим не надано нових відомостей чи доказів на спростування обставин, встановлених в ухвалі суду від 30.06.2026 року

Станом на даний час обставини, зазначені в ухвалі суду від 30.06.2026 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому не змінилися.

З огляду на вищенаведене підстав для зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання судом не встановлено.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відмовити.

Щодо продовження строку дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України відносно ОСОБА_10 то прокурор також просить суд про продовження цих строків, в обґрунтування чого зазначив таке.

15 квітня 2025 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцю м. Запоріжжя, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 17.04.2026 ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді гримання під вартою в межах строку досудового розслідування - до 05.05.2026. Одночасно щодо обвинуваченого ОСОБА_10 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 266 240 грн.

У зв`язку з внесенням застави, 20.04.2026 обвинувачений був звільнений з під варти.

Ухвалою суду продовжено строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, ОСОБА_10 строком до 12.07.2026 включно.

Ухвалою суду від 30.06.2026 строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, ОСОБА_10 строком до 28.08.2026 року, включно.

Провина ОСОБА_10 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень (злочинів), підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дев`яти років.

Сторона обвинувачення вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_10 може:переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 3 ст. 332 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких, за який передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення воді на строк до дев`яти років. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання. ОСОБА_10 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Про наявність вказаного ризику свідчить той факт, що злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 пов`язаний з організацією незаконного перетину державного кордон) України, що свідчить про його обізнаність з можливостями такого незаконного перетину кордону на виїзд з України. З метою переховування від органів досудового розслідування та суду ОСОБА_10 , в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим, уникнення кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини свідчать про необхідність нівелювання ризику можливості переховуватися від суду і слідства та перешкодити виконанню процесуальних рішень.

При встановленні наявністю ризику, передбаченого н. З ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 етапі 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 сг. 177 КПК України обґрунтовується тим. що обвинувачений, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, аналогічні кримінальному правопорушенню, у вчиненні якого підозрюється, у тому числі з метою приховування вчинення інших кримінальних правопорушень на причетність до вчинення яких він перевіряється.

Разом з тим. встановлено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею під час обрання відносно ОСОБА_19 запобіжного заходу з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, не зменшились, не змінились та існують на теперішній час.

Оцінюючи в сукупності викладене, варто прийти до висновку, що не продовження покладених на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, не зможе запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку ОСОБА_10 .

Таким чином, враховуючи викладене, прокурор вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_10 , необхідно продовжити строк виконання обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави.

Захисник обвинуваченого та обвинувачений (кожен окремо) проти клопотання прокурора заперечили з підстав недоведеності продовження існування ризиків, на наявність яких посилається прокурор.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою суду Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 14.05.2026 ОСОБА_10 продовжено строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, до 12.07.2026.

Ухвалою суду Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 30.06.2026 ОСОБА_10 продовжено строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, до 28.08.2026.

ОСОБА_10 є таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави, з покладенням на нього таких обов`язків: 1) прибувати за першим викликом до суду;2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні. Строк дії ухвали від 14.05.2026 спливає 12.07.2026.

До спливу зазначеного строку запобіжного заходу неможливо завершити судовий розгляд даного кримінального провадження, оскільки ще досліджені не всі докази, не допитані свідки, а також не допитаний обвинувачений.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

У ч. 2 ст. 331 КПК України встановлено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Щодо обґрунтованості підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_10 виходячи зі змісту обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, суд дійшов висновку, що повідомлена йому підозра та обвинувачення є обґрунтованими? ? на час розгляду клопотання щодо можливого вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Щодо наявності ризиків.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час існують? ? всі ризики, що визначені у ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створитимуть загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що вказані у клопотанні ризики, продовжують існувати і мають істотну ступінь вірогідності, що є підставою для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого.

Сторона захисту не надала доказів на підтвердження того, що ступінь цих ризиків зменшився або що вони припинили існування.

Разом з цим суд враховує, що після звільнення з-під варти під заставу ОСОБА_10 не допускав порушень покладених на нього обов`язків, що свідчить про ефективність такого процесуального впливу на нього та необхідність продовження строку дії вказаних вище обов`язків. Стримуючим фактором вочевидь є внесена обвинуваченим сума застави, а тому зміна цього запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід уявляється передчасною ,а тому доводи захисту щодо такої можливості відхиляються.

Щодо продовження строку дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України відносно ОСОБА_9 , то прокурор також просить суд про продовження цих строків, в обґрунтування чого зазначив таке.

05.11.2025 ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Запоріжжя, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.

Ухвалою суду ОСОБА_21 продовжено строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, до 12.07.2026.

Провина ОСОБА_9 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень (злочинів), підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_22 підозрюється у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років.

Сторона обвинувачення вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.п. 1, 3. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_9 може:переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні,вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочинів за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 3 ст . 332 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), суворість та невідворотність послідуючого покарання, ОСОБА_9 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Про наявність вказаного ризику свідчить той факт, що злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 пов`язаний з організацією незаконного перетину державного кордону України, що свідчить про його обізнаність з можливостями такого незаконного перетину кордону на виїзд з України. З метою переховування від органів досудового розслідування та суду ОСОБА_9 , в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим, уникнення кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини свідчать про необхідність нівелювання ризику можливості переховуватися від суду і слідства та перешкодити виконанню процесуальних рішень.

При встановленні наявністю ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1.2ст. 23, стаття 224 К1ІК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 етапі 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише па початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що обвинувачений, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, аналогічні кримінальному правопорушенню, у вчиненні якого підозрюється, у тому числі з метою приховування вчинення інших кримінальних правопорушень на причетність до вчинення яких він перевіряється.

Разом з тим, встановлено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею під час обрання відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, не зменшились, не змінились та існують па теперішній час.

Оцінюючи в сукупності викладене, варто прийти до висновку, що не продовження покладених на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, не зможе запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку ОСОБА_9 .

Таким чином, враховуючи викладене, прокурор вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_9 необхідно продовжити строк виконання обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави.

Обвинувачений проти клопотання прокурора не заперечував, захисник вважає що прокурором не доведено продовження існування ризиків, на наявність яких посилається прокурор.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою суду Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 14.05.2026 ОСОБА_23 продовжено строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, до 12.07.2026.

Ухвалою суду Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 30.06.2026 ОСОБА_9 продовжено строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, до 28.08.2026.

ОСОБА_9 є таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави, з покладенням на нього таких обов`язків: 1) прибувати за першим викликом до суду;2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні. Строк дії ухвали від 14.05.2026 спливає 12.07.2026.

До спливу зазначеного строку запобіжного заходу неможливо завершити судовий розгляд даного кримінального провадження, оскільки ще досліджені не всі докази, не допитані свідки, а також не допитаний обвинувачений.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

У ч. 2 ст. 331 КПК України встановлено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Щодо обґрунтованості підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_9 виходячи зі змісту обвинувального акту та реєстру досудових розслідувань, суд дійшов висновку, що повідомлена йому підозра та обвинувачення є обґрунтованими? ? на час розгляду клопотання щодо можливого вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Щодо наявності ризиків.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час існують? ?всі ризики, що визначені у ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створитимуть загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що вказані у клопотанні ризики, продовжують існувати і мають істотну ступінь вірогідності, що є підставою для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого.

Сторона захисту не надала доказів на підтвердження того, що ступінь цих ризиків зменшився або що вони припинили існування.

Разом з цим суд враховує, що після звільнення з-під варти під заставу ОСОБА_9 не допускав порушень покладених на нього обов`язків, що свідчить про ефективність такого процесуального впливу на нього та необхідність продовження строку дії вказаних вище обов`язків. Стримуючим фактором вочевидь є внесена обвинуваченим сума застави, а тому зміна цього запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід уявляється передчасною ,а тому доводи захисту щодо такої можливості відхиляються.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 .

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 , обвинувачується у вчинені? ? кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.03 квітня 2026 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , після спроби перетину державного кордону України на виїзд затримано в порядку ст. 615 КПК України, у зв`язку з тим, що виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, і цього ж дня його повідомлено про підозру.

Ухвалою слідчого судді від 03.04.2026 ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування - до 05.05.2026, Одночасно щодо обвинуваченого ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 4 992 000 гри.

Ухвалою слідчого судді продовжено сірок дії раніше застосованого запобіжного заходу до ОСОБА_7 строком до 18.05.2026 включно.

Ухвалою суду від 14.05.2026 продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.07.2026 року , включно.Визначено одночасно щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. ОСОБА_7 або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 549 120 грн. 00 копійок.У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_7 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:1) прибувати за першим викликом до суду;2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

07.07.2026 року ОСОБА_7 звільнений з-під варти у зв`язку із внесенням застави в сумі 549120,00 грн.

Як зазначено у клопотанні, провина ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень (злочинів), підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами

Встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Сторона обвинувачення вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.п. 1.,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_7 може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За вчинення злочинів за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408. ч. 3 ст. 332 КК України, який згідно ст. 12 КК України, які згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), суворість та невідворотність послідуючого покарання ОСОБА_7 , може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

З метою переховування від суду ОСОБА_7 може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим, уникнення кримінальної відповідальності, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_7 буде саме тримання під вартою.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обгрунтовується тим, що обвинувачений, розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, суворість та невідворотність послідуючого покарання ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, аналогічні кримінальному правопорушенню, у вчиненні якого підозрюється, у тому числі з метою приховування вчинення інших кримінальних правопорушень на причетність до вчинення яких він перевіряється.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання яке загрожує ОСОБА_7 при ухваленні вироку, наслідки злочину, прокурор вважає за необхідне продовжити строк процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК в межах застосованого запобіжного ходу у вигляді застави та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просить його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_14 при вирішенні цього питання покладаються на розсуд суду.

Вивчивши клопотання та доводи, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

В цьому кримінальному провадженні йдеться про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.

ОСОБА_7 є таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави, з покладенням на нього таких обов`язків: 1) прибувати за першим викликом до суду;2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні до 28.08.2026.

До спливу зазначеного строку запобіжного заходу неможливо завершити судовий розгляд даного кримінального провадження, оскільки ще досліджені не всі докази, не допитані свідки, а також не допитаний обвинувачений.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

У ч. 2 ст. 331 КПК України встановлено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Щодо обґрунтованості підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_7 , виходячи зі змісту обвинувального акту та реєстру досудових розслідувань, суд дійшов висновку, що повідомлена йому підозра та обвинувачення є обґрунтованими? ? на час розгляду клопотання щодо можливого вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Щодо наявності ризиків.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час існують? ?всі ризики, що визначені у ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створитимуть загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що вказані у клопотанні ризики, продовжують існувати і мають істотну ступінь вірогідності, що є підставою для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого.

Сторона захисту не надала доказів на підтвердження того, що ступінь цих ризиків зменшився або що вони припинили існування.

Разом з цим суд враховує, що після звільнення з-під варти під заставу ОСОБА_24 не допускав порушень покладених на нього обов`язків, що свідчить про ефективність такого процесуального впливу на нього та необхідність продовження строку дії вказаних вище обов`язків. Стримуючим фактором вочевидь є внесена обвинуваченим сума застави.

На даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.

Вирішуючи клопотання про продовження обов`язків, передбачених ст. 194 КПК в межах застосованого запобіжного ходу у вигляді застави, суд враховує тяжкість злочинів, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 які згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, дані про особу обвинуваченого. ОСОБА_7 раніше не судимий, його вік, його сімейний стан, його стан здоров`я, відсутність будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров`я,наявність зареєстрованого місця проживання.

Виходячи з тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, суд дійшов висновку про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, про які наведено прокурором у судовому засіданні.

При цьому, перевіряючи доводи прокурора на предмет існування ризиків, суд встановив, що заявлені прокурором ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об`єктивно існують.

З урахуванням особи обвинуваченого, зокрема того, що він обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину, обґрунтованими є й доводи сторони обвинувачення про те, що у разі незастосування до ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу, останній може переховуватись від суду та впливати на свідків до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Так, на даний час свідки кримінального правопорушення встановлені та допитані, а відтак обвинувачений, у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, знаючи про них, може здійснювати тиск на них, з метою схилити до відмови від дачі показів взагалі або до їх зміни на свою користь. Вказані обставини формують у суду переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

Також, суд вважає, що не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими співучасниками злочину, в тому числі ще невстановленими слідством, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності, з урахуванням тих обставин, що на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, ОСОБА_7 має певні стійкі зв`язки у правоохоронних структурах, а тому перебуваючи на свободі, використовуючи вищезгадані можливості буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, суд враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її обвинуваченим.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави, до 23.10.2026 року, а саме:1) прибувати за першим викликом до суду;2) не відлучатись за межі території Запорізької області без дозволу суду;3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; 4) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

Так, щодо продовження строку дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України відносно ОСОБА_11 , то прокурор просить суд про продовження цих строків, в обґрунтування чого зазначив таке.

05.11.2025 о 16 годині 23 хвилини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та 06.11.2025 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженцю с. Новобойківського, Оріхівського району, Запорізької області, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України та ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 25.03.2026 ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування - до 05.05.2026. Одночасно щодо обвинуваченого ОСОБА_11 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 449 280 грн.

У зв`язку з внесенням застави, 06.04.2026 обвинувачений був звільнений з під варти та на теперішній час останній проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .

Ухвалою слідчого судді продовжено строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, ОСОБА_11 строком до 12.07.2026 включно.

Провина ОСОБА_11 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень (злочинів), підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років.

Сторона обвинувачення вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_11 може:переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочинів за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, які згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), суворість та невідворотність послідуючого покарання, ОСОБА_11 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Про наявність вказаного ризику свідчить той факт, що злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_11 пов`язаний з організацією незаконного перетину державного кордону України, що свідчить про його обізнаність з можливостями такого незаконного перетину кордону на виїзд з України. З метою переховування від органів досудового розслідування та суду ОСОБА_11 , в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим, уникнення кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції ОСОБА_11 задля нівелювання ризику можливості переховуватися від суду і слідства та перешкодити виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного буде саме тримання під вартою.

При встановленні наявністю ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що обвинувачений, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, аналогічні кримінальному правопорушенню, у вчиненні якого підозрюється, у тому числі з метою приховування вчинення інших кримінальних правопорушень на причетність до вчинення яких він перевіряється.

Захисник обвинуваченого та обвинувачений (кожен окремо) проти клопотання прокурора заперечили з підстав недоведеності продовження існування ризиків, на наявність яких посилається прокурор.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 14.05.2026 ОСОБА_11 продовжено строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, до 12.07.2026.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 30.06.2026 ОСОБА_11 продовжено строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, до 28.08.2026.

ОСОБА_11 є таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави, з покладенням на нього таких обов`язків: 1) прибувати за першим викликом до суду;2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні. Строк дії ухвали від 14.05.2026 спливає 12.07.2026.

До спливу зазначеного строку запобіжного заходу неможливо завершити судовий розгляд даного кримінального провадження, оскільки ще досліджені не всі докази, не допитані свідки, а також не допитаний обвинувачений.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

У ч. 2 ст. 331 КПК України встановлено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Щодо обґрунтованості підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_11 виходячи зі змісту обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, суд дійшов висновку, що повідомлена йому підозра та обвинувачення є обґрунтованими? ? на час розгляду клопотання щодо можливого вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Щодо наявності ризиків.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час існують? ?всі ризики, що визначені у ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створитимуть загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що вказані у клопотанні ризики, продовжують існувати і мають істотну ступінь вірогідності, що є підставою для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого.

Сторона захисту не надала доказів на підтвердження того, що ступінь цих ризиків зменшився або що вони припинили існування.

Разом з цим суд враховує, що після звільнення з-під варти під заставу ОСОБА_11 не допускав порушень покладених на нього обов`язків, що свідчить про ефективність такого процесуального впливу на нього та необхідність продовження строку дії вказаних вище обов`язків. Стримуючим фактором вочевидь є внесена обвинуваченим сума застави, а тому зміна цього запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід уявляється передчасною,а тому доводи захисту щодо такої можливості відхиляються. Обставини перебування на військовій службі не свідчать про зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_11 , в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави, до 23.10.2026 року, а саме:1) прибувати за першим викликом до суду;2) не відлучатись за межі території Запорізької області без дозволу суду;3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; 4) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 177, 183, 194, 331, 372 КПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 жовтня 2026 року, включно.

Визначити одночасно щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

ОСОБА_6 або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 549 120 (п`ятсот сорок дев`ять тисяч сто двадцять гривень ) 00 копійок на депозитний рахунок місцевих загальних судів (отримувач платежу - ТУ ДСАУ в Запорізькій області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26316700, рахунок №UA928201720355289002015001205, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).

У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_6 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за першим викликом до? суду;

2) не відлучатись за межі території Запорізької області без дозволу суду;

3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками у даному кримінальному провадженні.

Клопотання прокурора про продовження строку обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №62025080100002127 від 27 березня 2025 року, відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави, до 23 жовтня 2026 року, а саме:

1) прибувати за першим викликом до суду;

2) не відлучатись за межі території Запорізької області без дозволу? ? суду;

3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_9 , що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до? ? ? суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави? ? суд, вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 жовтня 2026 року,? ?включно.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» МЮУ.

Визначити одночасно щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

ОСОБА_8 або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 454 200 (чотириста п`ятдесят чотири двісті) гривень 00 копійок на депозитний рахунок місцевих загальних судів (отримувач платежу - ТУ ДСАУ в Запорізькій області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26316700, рахунок №UA928201720355289002015001205, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).

У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_8 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за першим викликом до суду;

2) не відлучатись за межі території Запорізької області без дозволу? ? суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками у даному кримінальному провадженні.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №62025080100002127 від 27 березня 2025 року, відносно ОСОБА_10 - задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави, до 23 жовтня 2026 року, а саме:

1) прибувати за першим викликом до суду;

2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;

3) повідомляти? ? суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_10 , що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави? ? суд, вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.

Клопотання прокурора про продовження строку обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №62025080100002127 від 27 березня 2025 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави, до 23 жовтня 2026 року, а саме:

1) прибувати за першим викликом до суду;

2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;

3) повідомляти? ? суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави? ? суд, вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.

Клопотання прокурора про продовження строку обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №62025080100002127 від 27 березня 2025 року, відносно ОСОБА_11 - задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України,? ? в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави, до 23 жовтня 2026 року, а саме:

1) прибувати за першим викликом до суду;

2) не відлучатись за межі території Запорізької області без дозволу суду;

3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками? ? у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_11 , що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до? ? суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд, вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3