Court ruling № 139732502, 01.09.2026, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

757/47087/26-к

1-кс-45730/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників підозрюваного адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62025000000000254 від 07.03.2025,

УСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62025000000000254 від 07.03.2025.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке 07.03.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025000000000254 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 240, ч. 1 ст. 366-2, ч. 4 ст. 240, ч. 4 ст. 240, ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 209 КК України.

Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 проходить службу на посаді начальника відділення поліції № 3 Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області та в розумінні ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником державного правоохоронного органу.

Відповідно до ст. 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку.

Відповідно до 2 цього Закону - завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Статтею 6 Закону України «Про Національну поліцію», визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону - поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Підпункт 1-3 статті 18 Закону - поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно

до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати та не порушувати прав і свобод людини.

Стаття 23 Закону визначає, що до основних повноважень поліції, належить здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень; виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, та заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень; забезпечувати проведення спільних з органом регулювання у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра заходів з метою встановлення та притягнення до відповідальності власників радіообладнання будь-якого призначення, експлуатація якого заборонена в Україні або яке експлуатується без визначеного законодавством радіочастотного присвоєння, припинення порушень законодавства у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, у порядку взаємодії, який затверджується спільними нормативно-правовими актами.

Отже, ОСОБА_4 будучи працівником державного правоохоронного органу, відповідно до вимог ст. ст. 23, 62 Закону України «Про Національну поліцію» наділений правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою, постійно здійснює функції представника влади.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статтей 1, 4, 16, 16-1, 19 та 24 Кодексу України про надра користування надрами здійснюється виключно на підставі спеціальних дозволів. Спеціальний дозвіл на користування надрами є документом, який засвідчує право власника на користування ділянкою надр у визначених межах з метою видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Процедура надання спеціальних дозволів, зокрема шляхом проведення аукціонів або без їх проведення у визначених законом випадках, а також вичерпний перелік документів та етапів їх отримання чітко регламентовані ст. 16-1 Кодексу України про надра. Отримання спеціального дозволу передбачає обов`язкове виконання низки юридичних та технічних вимог, зокрема: проведення геологічного вивчення ділянки, затвердження запасів корисних копалин, проходження процедури оцінки впливу на довкілля та розроблення проєктної документації на видобування. Крім того, згідно з Положенням про порядок надання гірничих відводів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 59, обов`язковою умовою є наявність акта про надання гірничого відводу, який засвідчує право на використання конкретної ділянки надр у встановлених межах. Лише після проходження вказаних процедур діяльність із видобутку набуває ознак законного спеціального природокористування.

Важливою складовою Державного фонду надр України є техногенні родовища. Відповідно до Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 № 432, місця накопичення відходів видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, які мають промислове значення, є накопиченнями техногенних мінеральних утворень і визначаються як техногенні родовища корисних копалин.

Указані об`єкти, зокрема породні відвали (терикони), не є відходами у розумінні законодавства про управління відходами, оскільки містять цінні корисні копалини, придатні для промислового використання, а отже, підлягають державному обліку та охороні. Згідно з Переліком корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827, кам`яне вугілля віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення. Будь-яка діяльність з їх вилучення поза межами спеціальних дозволів та затвердженої проєктної документації є самовільним користуванням надрами, що завдає шкоди власності Українського народу.

ОСОБА_9 , будучи достовірно обізнаним про зазначені імперативні вимоги законодавства, що визначають виключний порядок користування надрами, діючи з прямим умислом з метою власного збагачення та усвідомлюючи протиправний характер видобутку корисних копалин без відповідних дозвільних документів, ігноруючи встановлені державою обмеження, вирішив розпочати злочинну діяльність.

Слідчим в клопотанні зазначено, у не встановлені під час досудового розслідування день та час ОСОБА_9 , реалізуючи розроблений ним злочинний план, визначив об`єктами протиправної діяльності породні відвали (терикони) діючих вугільних шахт «Ювілейна», «Степова» та «Дніпровська», розташовані на території Синельниківського району Дніпропетровської області, достовірно усвідомлюючи, що у вказаних породних відвалах міститься кам`яне вугілля, яке належить до корисних копалин загальнодержавного значення, та маючи намір здійснювати його незаконне видобування з метою подальшого збуту й одержання незаконного прибутку.

Реалізуючи злочинний умисел, у не встановлені під час досудового розслідування день та час, але не пізніше березня 2025 року, діючи з корисливих мотивів, з метою систематичного незаконного видобутку кам`яного вугілля - корисної копалини загальнодержавного значення на території Дніпропетровської області, ОСОБА_9 розробив єдиний злочинний план, який передбачав створення сталої схеми незаконного видобування корисної копалини, її накопичення, перевезення, реалізації, документального прикриття цієї незаконної діяльності та подальшого розподілу отриманих коштів.

З метою реалізації вказаного злочинного умислу та розробленого плану протиправної діяльності ОСОБА_9 , усвідомлюючи неможливість самостійного виконання всього комплексу дій, необхідних для організації та здійснення незаконного видобування корисних копалин і їх подальшого збуту, залучив до вчинення кримінального правопорушення інших осіб, об`єднавши їх у стійке злочинне об`єднання - організовану групу в розумінні ч. 3 ст. 28 КК України.

Учасники вказаної організованої групи, яку створив ОСОБА_9 для спільного вчинення кримінальних правопорушень, були об`єднані єдиним злочинним умислом та спільним відомим їм планом протиправної діяльності із заздалегідь визначеним розподілом функцій та ролей між учасниками групи.

При цьому, кожен з учасників організованої групи діяв відповідно до відведеної йому ролі та покладених на нього функцій, усвідомлював узгоджений і спільний характер своїх дій з діями інших співучасників, спрямованість таких дій на реалізацію єдиного злочинного умислу та досягнення спільного злочинного результату під загальним керівництвом і координацією ОСОБА_9 .

Створена ОСОБА_9 організована група характеризувалася такими ознаками:

- стійкістю злочинного об`єднання, яка полягала у тривалості діяльності - з березня 2025 року по липень 2026 року, стабільності основного складу учасників, повторюваності злочинного циклу, наявності внутрішньої координації, підпорядкуванні організатору, здійсненні обліку видобутого вугілля, контролю за його перевезенням, зберіганням, збутом та розрахунками;

- попередньою організованістю, що полягала у завчасному підборі учасників за функціональними напрямами, визначенні об`єктів злочинного посягання, погодженні способу незаконного вилучення кам`яного вугілля, каналів його транспортування, місць накопичення, порядку реалізації та використання документів для створення видимості легального походження продукції;

- єдиним злочинним планом та розподілом ролей, відповідно до яких кожен учасник виконував визначену функцію у загальному механізмі: організаційне керівництво, координацію логістики і збуту, роботу на конкретних об`єктах видобутку, складський облік, реалізацію продукції, фінансовий контроль та прикриття незаконної діяльності;

- спеціалізацією злочинної діяльності, яка полягала у незаконному вилученні з техногенних родовищ кам`яного вугілля, його перевезенні, накопиченні на підготовленому складі, реалізації кінцевим споживачам та маскуванні справжнього джерела походження продукції;

- усвідомленням учасниками організованої групи спільного характеру злочинної діяльності, своєї функціональної ролі та ролей інших учасників, що забезпечувало узгодженість дій, керованість злочинного механізму, прихованість схеми та можливість її тривалого функціонування.

Розроблений ОСОБА_9 злочинний план, доведений до учасників організованої групи, передбачав підшукання працівників шахт і найманих осіб для формування сировинної бази на териконах; організацію ручного відокремлення кам`яного вугілля; залучення вантажного транспорту; переміщення вугілля до місця зберігання; ведення обліку; пошук покупців; оформлення фіктивного або такого, що не відповідає фактичним обставинам, документального супроводу; приймання коштів; їх розподіл між учасниками; використання частини доходу для продовження злочинної діяльності.

ОСОБА_9 , діючи як організатор та керівник організованої групи, здійснював загальне планування злочинної діяльності, визначав місця незаконного видобування та зберігання вугілля, залучав учасників і координував їхні дії, розподіляв між ними функції, надавав вказівки, забезпечував фінансування робіт, визначав порядок оплати роботи залучених осіб, контролював обсяги видобутку, перевезення та реалізації, а також приймав рішення щодо розподілу отриманих коштів.

Учасники організованої групи діяли відповідно до вказівок ОСОБА_9 , виконували визначені ним функції, підтримували між собою сталий зв`язок, погоджували дії щодо видобутку, логістики, збуту та прикриття незаконної діяльності, що забезпечувало безперервність злочинного механізму і виключало випадковий або ситуативний характер їхніх дій.

До стійкого складу організованої групи у різні періоди часу, на стадії готування та вчинення злочину, увійшли ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , а також інші особи, яких на цей час не встановлено.

На ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 як на співвиконавців-координаторів ОСОБА_9 поклав такі функції:

- координація перевезення незаконно видобутої корисної копалини від місць видобутку до місць зберігання та подальшої реалізації кінцевим покупцям;

- організація логістики, підшукання та залучення водіїв і вантажного транспорту, надання вказівок щодо маршрутів, місць завантаження, розвантаження та передання продукції;

- контроль за обсягами незаконно видобутого, перевезеного, складованого і реалізованого кам`яного вугілля, ведення або організація ведення відповідного обліку;

- організація збуту незаконно видобутої корисної копалини, пошук покупців, погодження умов продажу, контроль за отриманням коштів та їх передачею організатору або іншим визначеним учасникам групи;

- забезпечення документального прикриття незаконної діяльності, у тому числі шляхом підготовки або використання документів від імені підконтрольних суб`єктів господарювання для маскування справжнього джерела походження вугілля.

На ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , як на виконавців - старших на териконах, відповідальних за роботу на визначених об`єктах злочинного посягання, було покладено такі функції:

- підшукання працівників шахт та інших осіб, які за грошову винагороду створювали умови для накопичення кам`яного вугілля на породних відвалах або виконували роботи з його ручного відокремлення;

- організація роботи залучених осіб на териконах, визначення місць фактичного видобутку, забезпечення їх прибуття до відповідних ділянок та контроль за виконанням поставлених завдань;

- забезпечення завантаження незаконно видобутого кам`яного вугілля у вантажні автомобілі, передання його для подальшого перевезення та погодження дій із координаторами логістики;

- облік обсягів фактично видобутого кам`яного вугілля, інформування організатора та координаторів про результати робіт, потребу у транспорті, оплаті роботи залучених осіб та подальшому вивезенні продукції;

- підтримання дисципліни серед залучених працівників, недопущення розголошення реального характеру робіт та виконання інших доручень організатора, необхідних для безперервного функціонування злочинної схеми.

На ОСОБА_17 , як начальника складу зберігання незаконно видобутого кам`яного вугілля, розташованого за адресою: с. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області на території земельної ділянки, в межах географічних координат НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2), та ОСОБА_16 , як учасника, відповідального за складську ланку злочинного механізму, покладено такі функції:

- приймання незаконно видобутого кам`яного вугілля на спеціально підготовленому складі у с. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, його розміщення, зберігання та підготовка до подальшої реалізації;

- здійснення вагового та кількісного обліку продукції, фіксація обсягів надходження і вибуття вугілля, інформування організатора та координаторів про залишки і фактичні обсяги реалізації;

- участь у передачі продукції покупцям, контролі за розрахунками та виконанні доручень організатора і координаторів щодо забезпечення безперервного збуту незаконно видобутої корисної копалини.

Для прикриття злочинної діяльності ОСОБА_9 залучив як пособника начальника відділення поліції № 3 Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 .

На ОСОБА_4 покладалося сприяння приховуванню злочинів, а саме:

- ігнорування та забезпечення неналежного реагування на повідомлення, заяви та іншу інформацію про можливе незаконне видобування корисних копалин і самовільне користування надрами;

- завчасне інформування та попередження учасників організованої групи про заплановані або можливі перевірки та інші заходи з метою надання їм можливості приховати протиправну діяльність, її сліди, техніку, обладнання, видобуту продукцію та інші предмети;

- підтримання комунікації з учасниками організованої групи з питань, пов`язаних із безперешкодним здійсненням ними протиправної діяльності та реагуванням правоохоронних органів.

Крім того, на ОСОБА_11 , який перебував у дружніх стосунках із ОСОБА_4 , покладено функцію безпосереднього передання грошових коштів від ОСОБА_9 начальнику відділення поліції ОСОБА_4 для забезпечення прикриття злочинної діяльності.

Для виконання окремих технічних дій учасники організованої групи залучали невстановлених працівників шахт, водіїв вантажного транспорту, найманих працівників та інших осіб, які не входили до складу організованої групи, проте виконували визначені їм завдання з формування сировинної бази, ручного відокремлення, завантаження, перевезення та складування кам`яного вугілля.

Такий розподіл ролей забезпечував повний злочинний цикл: від створення умов для накопичення вугілля на териконах, його фактичного незаконного відокремлення та перевезення до складу до реалізації кінцевим споживачам, отримання коштів, їх розподілу та маскування незаконного походження продукції.

Як вбачається з клопотання слідчого, у не встановлені під час досудового розслідування місці та час учасники організованої групи, реалізуючи спільний злочинний умисел, розпочали стадію готування до злочину, під час якої, діючи узгоджено та розподіливши між собою ролі, обрали об`єктом злочинного посягання шахту, на якій здійснювалося відокремлення кам`яного вугілля, яке надалі під виглядом відходів підлягало складуванню на техногенному родовищі (териконі), розміщеному у місті Першотравенську Синельниківського району Дніпропетровської області, а саме шахту «Ювілейна» (м. Першотравенськ), кадастровий номер земельної ділянки 1223855100:03:001:1239.

Надалі ОСОБА_9 , виконуючи роль організатора та реалізовуючи спільний злочинний план, конкретизував розподіл ролей між учасниками організованої групи за окремим напрямом та локацією, закріпивши персональну відповідальність за роботу на визначеному об`єкті, а саме на териконі шахти «Ювілейна», де організацію та безпосередній контроль за видобутком здійснювали старший на териконі ОСОБА_14 та в разі його відсутності ОСОБА_15 .

На вказаних осіб, як на старших на териконах, ОСОБА_9 поклав персональну відповідальність за виконання двох ключових завдань злочинного плану:

- підшукання працівників шахт, які за грошову винагороду сприяли незаконному спрямуванню кам`яного вугілля у складі гірничої маси до місць накопичення відходів (териконів) замість його належного направлення на об`єкти переробки. Унаслідок таких маніпуляцій із технологічним циклом видобутку та сортування корисна копалина фактично накопичувалася на породних відвалах, що створювало умови для її подальшого незаконного вилучення поза межами державного контролю гірничих підприємств;

- організацію роботи на териконах, де залучені особи за вказівками старших на териконі, використовуючи лопати, ломи та мішки, здійснювали ручне відокремлення кам`яного вугілля з насипів породи, після чого забезпечувалося його завантаження на автотранспорт і передання для подальшого перевезення.

Крім того, реалізуючи злочинний умисел, учасники організованої групи визначили систему зберігання та логістики, згідно з якою незаконно видобуте вугілля підлягало накопиченню на спеціально підготовленому складі у с. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області на території земельної ділянки в межах географічних координат ІНФОРМАЦІЯ_3), де старшими та відповідальними за діяльність об`єкта ОСОБА_9 визначив ОСОБА_17 та ОСОБА_16 .

Загальна координація злочинної діяльності, фінансовий контроль та безпосередня реалізація вугілля кінцевим споживачам здійснювалися під особистим керівництвом ОСОБА_9 . Активне сприяння, контроль за логістикою на етапі реалізації, облік руху продукції та документальне прикриття незаконної діяльності шляхом підготовки і використання документів від імені підконтрольних товариств та фізичних осіб - підприємців для створення ілюзії легального походження продукції здійснювали ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Водночас, ОСОБА_9 , діючи спільно та узгоджено із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , кожен з яких був достовірно обізнаний з незаконним походженням кам`яного вугілля, розпоряджався ним як майном, одержаним злочинним шляхом, та шляхом вчинення правочинів купівлі-продажу з березня 2025 року по липень 2026 року забезпечував його збут фізичним і юридичним особам, у тому числі з використанням реквізитів фізичної особи - підприємця ОСОБА_18 , РНОКПП НОМЕР_5 , державну реєстрацію підприємницької діяльності якого припинено у квітні 2024 року.

Отримані кошти оберталися на користь ОСОБА_9 та інших членів організованої групи.

Реалізовуючи спільний злочинний умисел, у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше березня 2025 року, учасники організованої групи ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , діючи за чітко визначеним планом, підшукали групу осіб, які не входили до стійкого складу організованої групи та не були обізнані з повним змістом злочинного плану, однак залучалися на платній основі до виконання робіт з ручного відокремлення кам`яного вугілля на території техногенних родовищ.

У не встановлений під час досудового розслідування час у Синельниківському районі організацію безпосереднього видобутку здійснювали старші на териконі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Указані особи забезпечували найм сторонніх працівників та їх доставлення до місця видобутку, а саме до породного відвалу, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 1223855100:03:001:1239 (шахта «Ювілейна»).

Наймані працівники, виконуючи вказівки старших на териконі та не усвідомлюючи повного змісту злочинного плану організованої групи, за допомогою лопат, ломів та мішків здійснювали ручне відокремлення кам`яного вугілля безпосередньо з насипів породи на вказаних техногенних родовищах. Після завершення робіт за вказівкою старших на териконі працівники завантажували вугілля у вантажний транспорт, зокрема автомобілі марки ЗІЛ, для подальшого транспортування.

Із березня 2025 року по липень 2026 року, точного часу під час досудового розслідування не встановлено, на виконання спільного злочинного умислу водії вантажних автомобілів, діючи під керівництвом координаторів та старших на териконі організованої групи, забезпечували перевезення незаконно видобутої корисної копалини на склад у с. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області на території земельної ділянки в межах географічних координат ІНФОРМАЦІЯ_3).

Крім того, у вказаний період, точного часу під час досудового розслідування не встановлено, на вказаному складі ОСОБА_17 та ОСОБА_16 як старші на об`єкті здійснювали приймання, ваговий облік та складування вугілля. У свою чергу, координатори організованої групи ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 здійснювали фінансовий контроль, облік надходження продукції та організацію її подальшого збуту.

Такий розподіл функцій за схемою «організація - координація - об`єкти видобутку - склад - логістика - збут - прикриття» забезпечував сталість і керованість злочинного механізму, що давало можливість організованій групі під керівництвом ОСОБА_9 систематично видобувати, вивозити та реалізовувати кам`яне вугілля під виглядом продукції легального походження, приховуючи справжнє джерело його отримання.

Продовжуючи реалізацію єдиного спільного злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення та отримання стабільного незаконного прибутку, члени організованої групи під керівництвом ОСОБА_9 з березня 2025 року по липень 2026 року здійснювали системний протиправний видобуток кам`яного вугілля на об`єкті - териконі шахти «Ювілейна».

Указану діяльність члени організованої групи здійснювали за відсутності будь-яких спеціальних дозволів на користування надрами, затверджених проєктів розробки техногенних родовищ, актів про надання гірничих відводів та без проходження процедури оцінки впливу на довкілля, що є грубим порушенням вимог ст. ст. 16, 16-1, 19, 24 Кодексу України про надра.

Безпосередню реалізацію злочинного умислу на видобуток накопиченої сировини здійснювали члени організованої групи, які організували роботу найманих працівників на вказаному териконі, розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 1223855100:03:001:1239. Наймані працівники, діючи умисно, за відсутності будь-яких дозвільних документів на видобуток корисних копалин під керівництвом старших на териконі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 здійснювали ручне відокремлення кам`яного вугілля з насипів породи, яке надалі завантажувалося на вантажні автомобілі.

На виконання спільного злочинного умислу водії вантажного транспорту забезпечували перевезення незаконно видобутого вугілля на підготовлені склади у с. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області на території земельної ділянки, в межах географічних координат ІНФОРМАЦІЯ_3).

Відповідальні за вказаний склад учасники організованої групи ОСОБА_17 та ОСОБА_16 здійснювали приймання, ваговий облік та зберігання незаконно видобутого вугілля.

Зокрема, 21.12.2025, у не встановлений під час досудового розслідування точний час, однак не пізніше 17 год. 42 хв., учасники організованої групи ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , діючи умисно, відповідно до заздалегідь розробленого та узгодженого плану спільної злочинної діяльності з чітким розподілом ролей, забезпечили прибуття порожнього вантажного автомобіля марки ЗІЛ, державний номерний знак НОМЕР_6 , з нарощеними бортами під керуванням ОСОБА_19 , який не був обізнаний зі злочинним планом організованої групи, на територію породного відвалу шахти «Ювілейна» до місцезнаходження заздалегідь підготовлених насипів кам`яного вугілля.

Того самого дня із 17 год. 42 хв. до 19 год. 11 хв. невстановлені особи здійснили завантаження цього транспортного засобу кам`яним вугіллям. Після цього, о 19 год. 11 хв., автомобіль залишив територію породного відвалу із завантаженим кузовом. Не пізніше 19 год. 47 хв. зазначену корисну копалину загальнодержавного значення було доставлено цим автомобілем до заздалегідь визначеного місця її зберігання, розташованого у с. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, 21.12.2025 у невстановлений час, однак не пізніше 20 год. 40 хв., учасники організованої групи забезпечили повторне прибуття вказаного автомобіля марки ЗІЛ на територію породного відвалу шахти «Ювілейна» до підготовлених вугільних насипів. Із 20 год. 40 хв. до 22 год. 39 хв. вантажівку знову було завантажено кам`яним вугіллям. О 22 год. 39 хв. автомобіль залишив територію відвалу із завантаженим кузовом, а о 23 год. 15 хв. прибув до місця зберігання кам`яного вугілля у с. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області.

Не припиняючи злочинної діяльності, 22.12.2025 у не встановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше 00 год. 11 хв., ОСОБА_14 та ОСОБА_15 забезпечили чергове прибуття порожнього автомобіля марки ЗІЛ на територію породного відвалу.

Надалі, того самого дня, з 05 год. 52 хв. до 06 год. 20 хв., невстановлені особи здійснили його завантаження кам`яним вугіллям, о 06 год. 29 хв. автомобіль виїхав з території відвалу, о 07 год. 05 хв. прибув до місця зберігання у с. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, звідки о 07 год. 22 хв. виїхав уже порожнім.

05.02.2026 у невстановлений час, однак не пізніше 11 год. 06 хв., вказаний вантажний автомобіль марки ЗІЛ знову прибув на територію породного відвалу шахти «Ювілейна». Із 11 год. 11 хв. невстановлені особи завантажили його кам`яним вугіллям. О 12 год. 50 хв. транспортний засіб залишив територію відвалу, а о 13 год. 24 хв. прибув до місця зберігання у с. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, де було здійснено розвантаження перевезеної корисної копалини.

Продовжуючи протиправну діяльність, 11.02.2026 у не встановлений під час досудового розслідування точний час, але не пізніше 15 год. 13 хв., цей вантажний автомобіль марки ЗІЛ прибув на територію породного відвалу шахти «Ювілейна». Із 15 год. 17 хв. невстановлені особи здійснили чергове завантаження автомобіля вугіллям. О 17 год. 02 хв. транспортний засіб залишив територію відвалу, після чого о 17 год. 38 хв. прибув до місця зберігання у с. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області для розвантаження.

Безпосередню реалізацію продукції клієнтам за ціною від 3500 гривень до 7000 гривень за 1 тонну учасники організованої групи здійснювали під загальним контролем її координаторів - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які, діючи злагоджено, забезпечували фінансовий менеджмент та документальне прикриття злочинної діяльності, організовуючи підготовку і використання завідомо підроблених документів від імені підконтрольних суб`єктів господарювання (товариств та фізичних осіб - підприємців) для маскування справжнього походження кам`яного вугілля.

Одержані від реалізації незаконно видобутого кам`яного вугілля грошові кошти надходили до організатора ОСОБА_9 та надалі розподілялися ним між учасниками організованої групи, які безпосередньо були задіяні у всьому ланцюгу протиправної діяльності - від організації видобутку на породному відвалі шахти «Ювілейна» та логістики до складського обліку, фінансового менеджменту та безпосереднього збуту продукції. Розподіл доходів, одержаних злочинним шляхом, здійснювався залежно від ієрархічної ролі та внеску кожного співучасника у забезпечення стабільного функціонування злочинного механізму.

Крім того, частина одержаних від незаконної діяльності коштів, у тому числі від видобутку кам`яного вугілля на породному відвалі шахти «Ювілейна», систематично передавалася начальнику відділення поліції ОСОБА_4 за прикриття незаконної діяльності та сприяння у приховуванні злочину.

Слідчим в клопотвнні зазначено, що ОСОБА_4 підозрюється у пособництві незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчиненому організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 240 КК України.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення та отримання стабільного незаконного прибутку, члени організованої групи під керівництвом ОСОБА_9 поширили свою злочинну діяльність на інший об`єкт.

Так, у не встановлені під час досудового розслідування місці та час учасники організованої групи обрали черговим об`єктом злочинного посягання шахту, на якій здійснювався видобуток кам`яного вугілля, що надалі під виглядом відходів підлягало складуванню на техногенному родовищі (териконі), розміщеному у м. Першотравенськ Синельниківського району Дніпропетровської області, шахта «Степова» (кадастровий номер земельної ділянки 1223882500:05:001:0727).

ОСОБА_9 , виконуючи роль організатора, конкретизував розподіл ролей за цим напрямом, закріпивши персональну відповідальність за роботу на териконі шахти «Степова» за старшим на териконі ОСОБА_13 (який виконував цю функцію з березня 2025 року до початку грудня 2025 року, після чого із грудня 2025 року її виконував ОСОБА_14 ) та ОСОБА_15 .

Реалізацію злочинного умислу на вказаному об`єкті учасники організованої групи розпочали у не встановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше березня 2025 року.

Надалі, у не встановлені під час досудового розслідування місці та час, ОСОБА_13 (а згодом ОСОБА_14 ) та ОСОБА_15 організували на вказаному териконі роботу осіб, які залучалися на платній основі та не входили до складу організованої групи. Ці наймані працівники за відсутності будь-яких дозвільних документів за допомогою лопат, ломів та мішків здійснювали ручне відокремлення кам`яного вугілля з насипів породи та завантажували його на вантажні автомобілі.

Після цього відповідно до загального злочинного плану водії вантажного транспорту забезпечували перевезення незаконно видобутого на шахті «Степова» вугілля на підготовлений склад у АДРЕСА_1 на території земельної ділянки в межах географічних координат НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4

На складі учасники групи ОСОБА_17 та ОСОБА_16 здійснювали приймання, ваговий облік та зберігання незаконно видобутого вугілля.

Зокрема, 20.12.2025, у не встановлений під час досудового розслідування точний час, однак не пізніше 10 год. 43 хв., невстановлені учасники організованої групи, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, забезпечили прибуття порожнього вантажного автомобіля марки ЗІЛ, державний номерний знак НОМЕР_7 , під керуванням ОСОБА_20 , який не був обізнаний зі злочинним планом організованої групи, на територію породного відвалу шахти «Степова» до заздалегідь підготовлених насипів кам`яного вугілля.

Надалі, 20.12.2025, у не встановлений під час досудового розслідування точний час, з 10 год. 50 хв. до 11 год. 38 хв., невстановлені особи здійснили навантаження вказаного автомобіля кам`яним вугіллям. Об 11 год. 42 хв. автомобіль залишив територію породного відвалу шахти «Степова» із завантаженим кузовом, після чого о 12 год. 02 хв. прибув до місця зберігання у с. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, звідки о 12 год. 10 хв. виїхав порожнім.

Безпосередня реалізація продукції клієнтам за ціною від 3500 гривень до 7000 гривень за 1 тонну здійснювалася під контролем координаторів організованої групи - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які забезпечували документальне прикриття з використанням завідомо підроблених документів від імені підконтрольних суб`єктів господарювання, зокрема фізичної особи - підприємця ОСОБА_18 .

Одержані від реалізації кошти надходили до організатора ОСОБА_9 та розподілялися ним між учасниками організованої групи. Крім того, частина одержаних коштів систематично передавалася начальнику відділення поліції ОСОБА_4 як пособнику за прикриття незаконної діяльності та сприяння у приховуванні злочину.

Також, слідчим в клопотанні зазначено, що ОСОБА_4 підозрюється у пособництві незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчиненому організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 240 КК України.

Продовжуючи злочинну діяльність, спрямовану на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, учасники організованої групи під керівництвом ОСОБА_9 обрали ще один об`єкт посягання - техногенні родовища (терикони), розміщені на території земельних ділянок у Синельниківському районі Дніпропетровської області, шахта «Дніпровська» (кадастрові номери земельних ділянок 1223881000:02:001:1421, 1223881000:02:001:2196).

ОСОБА_9 поклав персональну відповідальність за організацію та безпосередній контроль за видобутком на териконах шахти «Дніпровська» на старших на териконі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Реалізовувати злочинний умисел, спрямований на незаконний видобуток корисної копалини загальнодержавного значення на цьому об`єкті, учасники організованої групи почали не пізніше березня 2025 року.

ОСОБА_14 та ОСОБА_15 забезпечували найм та доставлення до місць видобутку сторонніх працівників. Наймані особи, які не входили до складу організованої групи, за допомогою лопат, ломів та мішків здійснювали ручне відокремлення кам`яного вугілля з насипів породи на вказаних териконах, після чого вантажили його на вантажні автомобілі.

Відповідно до загального логістичного плану водії вантажного транспорту перевозили незаконно видобуте вугілля на склад у с. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області на території земельної ділянки в межах географічних координат ІНФОРМАЦІЯ_3).

На складі ОСОБА_17 та ОСОБА_16 здійснювали приймання, ваговий облік та складування вугілля.

Подальша реалізація кінцевим клієнтам (за ціною від 3500 гривень до 7000 гривень за 1 тонну), фінансовий менеджмент та документальне прикриття з використанням реквізитів фізичної особи - підприємця ОСОБА_18 здійснювалися під загальним контролем координаторів організованої групи ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Зокрема, 15.01.2026 учасники організованої групи, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, здійснили незаконну реалізацію раніше видобутої корисної копалини зі складу, розташованого у с. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області.

Так, 15.01.2026 о 09 год. 19 хв. ОСОБА_16 , діючи з метою подальшого збуту незаконно видобутого кам`яного вугілля, надіслав покупцю (який діяв під контролем правоохоронних органів) у месенджері «Вайбер» координати вказаного складу.

Надалі, того самого дня о 13 год. 38 хв., на територію складу заїхав вантажний автомобіль марки ЗІЛ, державний номерний знак НОМЕР_6 , з нарощеними бортами під керуванням ОСОБА_21 , який не був обізнаний зі злочинним планом організованої групи. Діючи відповідно до своєї ролі та контролюючи процес відвантаження, ОСОБА_16 забезпечив заїзд автомобіля на вантажні ваги та організував завантаження 3 (трьох) тонн кам`яного вугілля (яке він сам ідентифікував як «териконівське») у кузов зазначеного транспортного засобу за допомогою погрузчика. Процес зважування та дозавантаження тривав до 13 год. 44 хв.

Після фактичного відвантаження корисної копалини, 15.01.2026 о 13 год. 45 хв., перебуваючи у приміщенні на території складу, ОСОБА_16 одержав від покупця грошові кошти у загальній сумі 21 000 гривень (готівкою, купюрами номіналом по 1000 гривень) як оплату за 3 (три) тонни кам`яного вугілля з розрахунку 7000 гривень за 1 тонну. О 13 год. 46 хв. ОСОБА_16 особисто перерахував отримані грошові кошти та поклав їх до кишені своєї куртки.

Водночас, з метою маскування незаконного походження реалізованої продукції та надання цій господарській операції вигляду законної ОСОБА_16 власноруч заповнив та о 13 год. 49 хв. 15.01.2026 видав покупцю від імені фізичної особи - підприємця ОСОБА_18 товарно-транспортну накладну від 15.01.2026 № 230770, до якої вніс номерні знаки автомобіля та дані водія.

Після отримання документів, цього самого дня о 13 год. 50 хв., вантажний автомобіль із незаконно видобутим кам`яним вугіллям залишив територію складу.

Одержані грошові кошти надходили до ОСОБА_9 та розподілялися між членами організованої групи залежно від їхньої ролі. Частина доходів, одержаних злочинним шляхом, від видобутку на шахті «Дніпровська», систематично передавалася начальнику відділення поліції ОСОБА_4 , який виконував роль пособника, як оплата за службове прикриття протиправної діяльності угруповання та сприяння у приховуванні злочину.

З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_4 підозрюється у пособництві незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчиненому організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 240 КК України. У зв`язку з чим, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженецю м. Першотравенськ, Дніпропетровської області, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , 27.08.2026 вручено письмове повідомлення про те, що він підозрюється: у організації незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення вчиненому організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 240 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий вважає достатніми підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:

- ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду);

- ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення).

- ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні).

- ризик, передбачений, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином).

- ризик, передбачений, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).

Обставини, встановлені під час досудового розслідування, на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, так як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного та з огляду на наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, унеможливлюють застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки з урахуванням обґрунтованості підозри та фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, їх тяжкості, орган досудового розслідування дійшов висновку, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити, вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Захисники підозрюваного заперечували щодо задоволення клопотання, з огляду на те, що ризики, зазначені у клопотанні та на які посилався прокурор в судовому засіданні, стороною обвинувачення не доведено, підозра необґрунтована. Просили урахувати, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи та місцем проживання, має на утримані матір, яка є особою з інвалідністю, та, яка потребує стороннього догляду, тому просили відмовити у задоволені клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашньго арешту в певний період доби.

Підозрюваний підтримав думку захисників.

Вивчивши клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

27.08.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 240 КК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ураховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена, серед іншого, у рішеннях по справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що докази, які вказують на наявність обґрунтованої підозри, долучено до матеріалів клопотання, а саме: висновком експерта від 19.02.2021 № СЕ-19/103-21/511-ПЧ, висновком експерта від 30.01.2020 № 19/23/3/80-СЕ/19 (фототехнічна експертиза), протоколом додаткового огляду від 23.07.2019 мобільного телефону Xiaomі MiA2 Lite імеі: НОМЕР_8 (вилученого за місцем проживання ОСОБА_22 ), висновком економічної експертизи №СЕ-19/103-22/8982-ЕК та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

З огляду на викладене, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та в доданих матеріалах та з того, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.

Зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а тому, з огляду на наведені у клопотанні слідчого обставини, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Згідно зі ст. 178 цього Кодексу при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, репутацію.

Ввідповідно до положень ч. 3 ст. 176 цього Кодексу слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому, найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Слід зазначити, що відповідно до рішення у справі «Боротюк проти України» від 16.12.2010 ЄСПЛ в частині правозастосування ст. 5 Конвенції зазначив, що: «… існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справах «Бойченко проти Молдови» від 11.07.2006, «Худоєров проти російської федерації» від 08.11.2005, «Биков проти російської федерації»10.03.2009).

Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (позиція ЄСПЛ у рішеннях по справах «Белевитський проти росії» від 01.03.2007, «Харченко проти України» від 10.01.2011).

Вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

У той же час, слідчий суддя у повній мірі не може погодитися з існуванням ризиків, які б давали підстави для застосування виняткового запобіжного заходу та про які зазначив слідчий у своєму клопотанні, що було підтримано прокурором у судовому засіданні з огляду на наступне.

Як указує сторона обвинувачення, враховуючи те, що підозрюваний усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що повністю підтверджує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадків за встановленою процедурою.

У справі «МакКей проти Сполученого Королівства» від 03.10.2006 ЄСПЛ зазначив, що основна мета ст. 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

При оцінці позбавлення свободи будь-кого Суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними (рішення у справах «Боцано проти Франції» від 18.12.1986, «Ходорковський проти росії» від 31.05.2011).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.03.2015 «Котій проти України» зазначив, що п. 1 ст. 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства, він також має бути необхідним за конкретних обставин (аналогічна позиція висвітлена в рішеннях у справах «Хайредінов проти України» від 14.10.2010, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Таран проти України» від 17.10.2013, «Нештяк проти Словаччини» від 27.02.2007). Один із встановлених практикою Суду загальних принципів полягає у тому, що тримання під вартою вважатиметься «свавільним» в разі, коли, незважаючи на дотримання букви національного закону, має місце недобросовісність або введення в оману органами влади або коли органи влади нехтують спробами правильного застосування відповідного законодавства (рішення у справі «Руслан Яковенко проти України» від 04.06.2015).

При цьому, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» від 23.02.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

У контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для застосування до особи запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі (рішення у справах «Строган проти України» від 06.10.2016, «Єлоєв проти України» від 06.11.2008, «Свершов проти України» від 27.11.2008, «Тодоров проти України» від 12.01.2012, «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Панченко проти російської федерації» від 08.02.2005, «Бекчієв проти Молдови» від 04.10.2005, «Летельєр проти Франції» від 26.06.1991).

Крім того, дане твердження кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 08.07.2003 у справі № 14-рп/2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається як обов`язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України» від 16.12.2010 у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів. Аналогічні висновки ЄСПЛ дійшов у рішеннях по справах «Буров проти України» від 17.03.2011, «Іловецький проти Польщі» від 04.10.2001, «Смірнова проти російської федерації» від 24.07.2003, «Вренчев проти Сербії» від 23.09.2008. Ці та інші обставини повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин особи, які виправдовують його тримання під вартою (рішення у справі «Алексанян проти російської федерації» від 22.12.2008), мати конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення у справах «Клішин проти України» від 20.06.2012, «Бекчієв проти Молдови» від 04.10.2005).

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчієв проти Молдови» від 04.10.2005, «Смірнови проти російської федерації» від 24.07.2003). Крім того, на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (рішення у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000). При цьому відсутність в особи роботи та сім`ї не є доказом того, що вона може схилиться до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця проживання не є доказом того, що особа зникне (рішення у справах «Пшевечерський проти російської федерації» від 24.05.2003, «Сулаоя проти Естонії» від 15.02.2005). Не може бути доказом можливої втечі особи і наявність кількох місць проживання (рішення у справі «Олександр Макаров проти російської федерації» від 12.03.2009).

Оцінюючи заявлений стороною обвинувачення ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя з огляду на положення КПК України та прецедентну практику ЄСПЛ відмічає, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що підозрюваним вчинялись дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та суду, з огляду на що, твердження сторони обвинувачення з приводу існування такого ризику є формальним та сумнівним, з урахуванням встановлених обставин, ґрунтується на припущеннях та не може свідчити про настільки високу ймовірність настання даного ризику, яка б слугувала підставою для застосування до ОСОБА_23 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, сторона обвинувачення вказує на ризик ймовірного впливу на свідків, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час розслідування, та інших осіб причетних до вчинення вказаного злочину, проте вказане можна уникнути шляхом покладення на підозрюваного обов`язку утримуватися від спілкування з певними особами у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя відмічає, що з огляду на початкову стадію досудового розслідування такий ризик гіпотетично може існувати, проте настання таких дій з боку підозрюваного можливо уникнути шляхом покладення на нього обов`язку утримуватися від спілкування з певними особами у кримінальному провадженні. До того ж, ЄСПЛ у своєму рішенні «Москаленко проти України» від 20.05.2010 зазначає, що ризик того, що заявник примушуватиме свідків давати неправдиві показання має вимірюватися наявністю достатніх підтверджуючих даних. Він не може ґрунтуватися лише на ймовірності суворого покарання, а повинен бути пов`язаний із конкретними фактами (рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії [ВП]» від 28.11.2017).

Ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами. (Рішення ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови»).

Отже, посилання лише на припущення про те, що перебуваючи на волі підозрюваний «може» знищити, сховати або спотворити докази, без наведення конкретних фактів, які підтверджують реальність такого ризику, не відповідає вимогам обґрунтованості судового рішення та стандартам, сформованим практикою ЄСПЛ.

Ризик перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином не містить в собі ґрунтовних тверджень на можливість вчинення таких дій та приймається слідчим суддею як припущення сторони обвинувачення.

Частиною 4 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За викладених обставин убачається, що клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до його застосування.

Разом з цим, ураховуючи викладене, а також тяжкість покарання за вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_4 , наявність постійного місця проживання, позитивної характеристики, на утримані матері, яка є особою з інвалідністю, що потребує стороннього догляду, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків, належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування, доказів порушення якої стороною обвинувачення в ході судового розгляду не надано, зважаючи на необхідність дотримання цілей та принципів кримінального провадження, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та частково доведено актуальність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави в сумі 3 328 000 грн з покладенням на нього процесуальних обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вважає, що встановлені в ході судового розгляду обставини у своїй сукупності свідчать про те, що саме такий вид запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та буде достатнім для виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 132, 176-178, 182, 193, 194, 196, 309, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у межах 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) гривень, з одночасним покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України, до 27.10.2026 включно, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися з місця постійного проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення, письмовий перелік яких зобов`язати слідчого/прокурора надати ОСОБА_4 під підпис;

- носити електронний засіб контролю.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:

р/р № UA128201720355259002001012089

Отримувач: ТУДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО 820172

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ.

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Підозрюваний ОСОБА_4 зобов`язаний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу внести кошти на вищевказаний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_4 , у тому числі до фактичного внесення коштів на зазначений рахунок, підозрюваний та заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1