Court ruling № 139720890, 11.09.2026, Kremenets District Court of Ternopil Oblast

Справа № 601/2556/26

Провадження № 1-кс/601/662/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року місто Кременець

Слідчий суддя Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кременці клопотання заступника начальника СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області майора поліції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120262311010000350 від 07.09.2026 стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременця Кременецького району Тернопільської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,-

УСТАНОВИВ:

Заступник начальника СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн, та покладенням у разі її внесення обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області за процесуального керівництва прокурорів Кременецької окружної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №120262311010000350 від 07.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 достатньо викривається у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за таких обставин.

Так, 07 червня 2026 року ОСОБА_7 , перебуваючи у Німеччині, спілкувався із водієм-перевізником ОСОБА_5 з приводу продовження (отримання) групи інвалідності для подальшого отримання відстрочки від мобілізації в період військового стану.

Надалі, того ж дня в ході розмови ОСОБА_8 стало відомо про те, що ОСОБА_7 має намір продовжити (отримати) групу інвалідності для подальшого продовження (отримання) відстрочки від мобілізації в період військового стану. В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний намір на вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 за вплив на працівників Львівської обласної лікарні, що здійснюють оформлення документів для отримання групи інвалідності, з метою сприяння у позачерговому та безперешкодному оформленні документів для одержання групи інвалідності.

Реалізуючи свій злочинний намір, в ході вище зазначеної розмови, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 про необхідність прибути до України та подальшого вирішення вказаного питання. Так, в подальшому, в ході чергової телефонної розмови 05.09.2026 ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 про необхідність передачі йому грошових коштів, зокрема в сумі 1500 доларів США за вплив на працівників Львівської обласної лікарні, що здійснюють оформлення документів для отримання групи інвалідності, з метою сприяння у позачерговому та безперешкодному оформленні документів для одержання групи інвалідності, та у разі ненадання вказаних коштів, іншим способом продовжити (отримати) групу інвалідності у ОСОБА_7 не вийде, на що останній був змушений погодитися. Надалі, ОСОБА_5 повідомив про необхідність зустрічі у м. Почаєві Кременецького району Тернопільської області.

В подальшому 09 вересня 2026 року ОСОБА_7 згідно попередньої домовленості, яка мала місце 05 вересня 2026 року із ОСОБА_5 , прибав в АДРЕСА_3 до АТБ-маркету, де його вже очікував ОСОБА_5 . Під час спілкування з останнім на його вимогу передав грошові кошти, які попередньо були обумовлені у сумі 1500 доларів США, що згідно з офіційним курсом валют встановленого Національним банком України на 09.09.2026 становить 66740 грн, та в подальшому ОСОБА_5 одержав їх як неправомірну вигоду від ОСОБА_7 за вплив на працівників Львівської обласної лікарні, що здійснюють оформлення документів для отримання групи інвалідності з метою сприяння у безперешкодному та позачерговому оформленні документів для одержання групи інвалідності.

09.09.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Обґрунтовуючи підозру ОСОБА_5 , сторона обвинувачення посилається, зокрема, на протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 07.09.2026, протокол огляду місця події від 09.09.2026, протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_7 , протокол затримання ОСОБА_5 , а також інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності.

Необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторона обвинувачення обґрунтовує наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тяжкістю інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, можливістю призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Ризик незаконного впливу обґрунтовується можливістю ОСОБА_5 вступати у поза процесуальні відносини з учасниками кримінального провадження та схиляти їх до зміни показань.

Крім того, сторона обвинувачення вказує на можливість ОСОБА_5 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом підшукання осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, запобігти яким шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, на думку прокурора, неможливо.

Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував та звертав увагу на те, що кваліфікація діяння у майбутньому може бути змінена на іншу. Стверджував, що підозрюваний не є службовою особою, не є працівником МСЕК чи лікарем.

Також, на думку захисника, сторона обвинувачення не довела неможливості забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Зазначив, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Прокурор не довів, що жоден більш м`який захід не здатний запобігти ризикам статті 177 КПК України. Заявлені ризики мають абстрактний характер, виведені зі санкції статті, а не з поведінки підозрюваного. ОСОБА_5 підозрюється вперше, раніше не судимий, має постійне місце проживання в м. Кременці, міцні сімейні зв`язки, позитивні характеристики, дружина перебуває на тридцятому тижні вагітності і потребує постійної допомоги. Інкриміноване діяння один ненасильницький епізод, ключовий свідок допитаний, речові докази відсутні.

Просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, або домашній арешт за місцем проживання, а у разі визначення застави - встановити її у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника та проти задоволення клопотання заперечував. Пояснив, що будь-яких зв`язків чи знайомств серед лікарів не має, протиправною діяльністю, пов`язаною з впливом на таких осіб, ніколи не займався.

Скориставшись правом на репліку, прокурор ОСОБА_3 додатково зазначив, що слід встановлювати осіб з якими спілкувався підозрюваний, а тому інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені цією нормою.

Підставою застосування запобіжного заходу згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, репутацію, майновий стан та інші обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри, слідчий суддя враховує, що на цьому етапі кримінального провадження не вирішується питання про доведеність вини особи поза розумним сумнівом та не здійснюється остаточна оцінка доказів з точки зору їх достатності для постановлення обвинувального вироку.

Для цілей вирішення питання про застосування запобіжного заходу достатньо встановити наявність фактів та відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла бути причетною до вчинення кримінального правопорушення.

На переконання слідчого судді, досліджені під час розгляду клопотання матеріали у своїй сукупності на даному етапі кримінального провадження відповідають такому стандарту.

Так, версія сторони обвинувачення про причетність ОСОБА_5 не ґрунтується виключно на факті одержання ОСОБА_5 грошових коштів. Орган досудового розслідування інкримінує ОСОБА_5 одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Так само на цьому етапі слідчий суддя не може погодитися з доводами захисту про те, що не встановлення особи, уповноваженої на виконання функцій держави, на яку нібито мав здійснюватися вплив, саме по собі виключає обґрунтованість підозри.

Зі змісту викладених стороною обвинувачення фактичних обставин убачається, що предметом домовленості, яка документувалася органом досудового розслідування, була передача коштів за обіцянку здійснити вплив на осіб, від рішення яких залежало продовжити (отримати) групу інвалідності ОСОБА_7 .

Питання про те, чи дійсно ОСОБА_10 мав відповідні зв`язки, хто саме міг бути залучений до реалізації обіцяного впливу, чи мав підозрюваний реальну можливість здійснити такий вплив, а також питання остаточної кримінально-правової кваліфікації встановлених дій підлягають перевірці під час подальшого досудового розслідування та, у разі направлення обвинувального акта до суду, судового розгляду по суті.

На стадії вирішення питання про запобіжний захід доводи захисту щодо можливої перекваліфікації дій ОСОБА_5 не спростовують сукупності фактичних даних, на яких ґрунтується повідомлена ОСОБА_5 підозра.

Отже, на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя вважає повідомлену ОСОБА_5 підозру обґрунтованою в обсязі, необхідному для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Оцінюючи заявлені стороною обвинувачення ризики, слідчий суддя виходить з конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Суворість можливого покарання сама по собі не може бути достатньою підставою для висновку про існування ризику переховування, однак є обставиною, яка підлягає оцінці у сукупності з іншими відомостями про особу та обставинами кримінального провадження.

Враховуючи характер повідомленої ОСОБА_5 підозри, тяжкість можливих правових наслідків притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність у нього офіційного працевлаштування, а також те, що досудове розслідування фактично перебуває на початковому етапі після викриття інкримінованих дій, слідчий суддя вважає доведеним ризик його переховування від органу досудового розслідування та суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом із тим при оцінці інтенсивності цього ризику слідчий суддя враховує наявність у ОСОБА_5 зареєстрованого та фактичного місця проживання, а також вагітної дружини, що свідчить про наявність у нього певних соціальних зв`язків, однак за встановлених обставин повністю зазначений ризик не усуває.

Також слідчий суддя вважає доведеним ризик незаконного впливу на свідків та інших осіб, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На час розгляду клопотання органом досудового розслідування ще не встановлено особу, на яку, за версією слідства, ОСОБА_5 обіцяв здійснити вплив.

Сам характер інкримінованих ОСОБА_5 дій передбачає заявлену ним або його співучасником наявність контактів чи можливостей впливу на осіб, пов`язаних із діяльністю Львівської обласної лікарні. Відтак перебування ОСОБА_5 на волі на цьому етапі розслідування створює реальну можливість встановити контакт із такими особами раніше, ніж вони будуть встановлені та допитані органом досудового розслідування, попередити їх про здійснення кримінального провадження, узгодити позицію щодо характеру взаємовідносин або іншим чином вплинути на зміст майбутніх показань.

Крім того, ОСОБА_5 може контактувати зі свідком ОСОБА_7 , узгоджуючи з ним позиції щодо обставин, які є предметом доказування.

Наведені обставини одночасно свідчать і про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки встановлення конкретних осіб, на яких мав бути спрямований обіцяний вплив, характеру можливих зв`язків із ними та повного механізму інкримінованого кримінального правопорушення є одним із завдань подальшого досудового розслідування.

Вирішуючи питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує доводи захисту про можливість застосування до ОСОБА_5 особистого зобов`язання чи домашнього арешту.

Однак, особисте зобов`язання чи домашній арешт, навіть із покладенням додаткових процесуальних обов`язків, за конкретних обставин цього кримінального провадження, не здатні повною мірою запобігти встановленим ризикам.

Зокрема, такі запобіжні заходи не виключають можливості використання засобів телефонного та електронного зв`язку, третіх осіб та інших способів комунікації зі свідками, а також особами, які можуть бути пов`язані з діяльністю відповідної лікарні та ще не встановлені органом досудового розслідування.

Особливого значення це набуває з огляду на ранню стадію досудового розслідування після фактичного документування передачі неправомірної вигоди та необхідність встановлення повного кола осіб, які могли бути причетними до реалізації обіцяного впливу.

За таких обставин покладення лише процесуальних обов`язків у поєднанні з особистим зобов`язанням чи домашнім арештом на даному етапі не створює достатніх гарантій від незаконного впливу на учасників кримінального провадження та перешкоджання встановленню істотних для розслідування обставин.

Тому слідчий суддя доходить висновку, що прокурором доведено неможливість на даному етапі кримінального провадження запобігти встановленим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, а отже наявні підстави для застосування до нього тримання під вартою.

Водночас відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування тримання під вартою слідчий суддя, за відсутності передбачених законом підстав для невизначення застави, зобов`язаний визначити її розмір, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків.

Сторона обвинувачення просить визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн, тобто у максимальному розмірі застави, який встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину.

Водночас, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, характер та обставини його ймовірного вчинення, розмір неправомірної вигоди, роль, яка за версією органу досудового розслідування відводилася ОСОБА_5 , а також встановлені слідчим суддею ризики, застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, про яку просила сторона захисту, не буде достатньою гарантією належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З огляду на сукупність зазначених обставин слідчий суддя вважає необхідним визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі, близькому до мінімального, встановленому законом для особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень.

Такий розмір застави є співмірним із характером кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , ступенем встановлених ризиків та здатний забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов`язків, водночас підстав для визначення застави в максимальному розмірі слідчий суддя не вбачає.

Отже, з огляду на те, що вимоги клопотання щодо застосування до ОСОБА_5 тримання під вартою є обґрунтованими, однак запропонований стороною обвинувачення розмір застави підлягає зменшенню, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 176-178, 182-184, 194, 196, 197, 202, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів - 06 листопада 2026 року та утримувати його в Державній установі "Чортківська установа виконання покарань (№26)".

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454, призначення платежу: застава за ОСОБА_5 у справі №601/2556/26 (провадження 1-кс/601/662/2026), згідно ухвали слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 11.09.2026, після внесення якої підозрюваний підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці з дня внесення застави такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи;

- не відлучатись за межі Кременецького району без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватись від спілкування зі свідком ОСОБА_7 ;

- здати на зберігання до ГУ ДМС України в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання вищеперерахованих обов`язків , застава звертається в дохід держави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 14 вересня 2026 року о 14 год. 30 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1