Court ruling № 139711519, 11.09.2026, Volyn District Administrative Court

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

за наслідками розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення

11 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/11057/24 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Костюкевича С. Ф., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України, Волинського апеляційного суду, Апеляційного суду Волинської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Державної судової адміністрації України (далі відповідач 1), Територіального управління Державної судової адміністрації України (далі відповідач 2), Волинського апеляційного суду (далі відповідач 3), Апеляційного суду Волинської області (далі відповідач 4) про визнання протиправною бездіяльності ДСА України щодо незабезпечення ТУ ДСА України в Волинській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні у відставку судді; визнання протиправною бездіяльності ТУ ДСА України у Волинській області щодо незабезпечення Волинського апеляційного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні у відставку судді; визнання протиправною бездіяльності Волинського апеляційного суду щодо незабезпечення Апеляційного суду Волинської області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні у відставку судді; визнання дій Апеляційного суду Волинської області протиправними щодо неповного нарахування та виплати суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 70 %, вихідної допомоги у зв`язку з відставкою та компенсації за невикористану відпустку за період з 19.02.2024 по 09.07.2024; зобов`язання ДСА України забезпечити ТУ ДСА України в Волинській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 70 %, вихідної допомоги у зв`язку з відставкою та компенсації за невикористану відпустку за період з 19.02.2024 по 09.07.2024 обчисливши її розмір у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028 грн, з урахуванням виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів; зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 70 %, вихідної допомоги у зв`язку з відставкою та компенсації за невикористану відпустку за період з 19.02.2024 по 09.07.2024 обчисливши її розмір у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028 грн, з урахуванням виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.09.2025, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2026, даний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Апеляційного суду Волинської області щодо не здійснення в період з 19.02.2024 по 09.07.2024 нарахування та виплати суддівської винагороди, вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпустки судді ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу без урахування доплати за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу (щомісячно) та доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці в розмірі 10 відсотків посадового окладу (щомісячно); зобов`язано Апеляційний суд Волинської області здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди, вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_1 з врахуванням доплати за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу (щомісячно) в період з 19.02.2024 по 09.07.2024 на підставі частин 2, 5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відповідності до наказу голови Волинського апеляційного суду № 09.7/4 від 23.02.2021 та доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці в розмірі 10 відсотків посадового окладу (щомісячно) на підставі частини 8 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» згідно з наказом голови Волинського апеляційного суду № 09.7/7 від 23.02.2021, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2 102,00 грн, з врахуванням регіонального коефіцієнту 1,1 та виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На адресу суду 10.08.2026 надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шляхом постановлення ухвали, якою зобов`язати Апеляційний суд Волинської області у 10 денний строк з дня отримання та подати до Волинського окружного адміністративного суду детальний звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі №140/11057/24.

26.08.2026 представником Апеляційного суду Волинської області подано до суду пояснення на заяву про встановлення судового контролю, де остання зауважила, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі №140/11057/24 спільним листом від 30.06.2026 № 11-13720/26 (№ 9рс-440-вих) ДСА України та Рада суддів України звернулись до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, в якому просили, з огляду на обов`язковість виконання судових рішень, які набрали законної сили, та необхідністю дотримання конституційних прав суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя, внести зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною Програмою на суму 978,8 млн грн.

При розгляді заяви ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями частини 2-3 статті 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Водночас слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу положень частини першої статті Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Водночас з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві, існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.

Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

За нормами статті 381-1 судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Зокрема, згідно із нормами частини першої 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, аналіз вищевказаних положень ст.ст. 382, 382-1 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Водночас суд наділений повноваженнями вживати додаткових заходів контролю за виконання судового рішення окремими категоріями осіб - суб`єктами владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення.

Норми КАС України не містять обмеження щодо стадій процесу, на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною першою статті 382 КАС України. Тобто суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, в тому числі й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

В свою чергу встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується судом залежно від обставин конкретної справи та дій суб`єкта владних повноважень-відповідача щодо виконання судового рішення.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 640/3719/18, від 04 березня 2020 року у справі № 539/3406/17, від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988/19.

Як вже зазначалось судом, завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України Про виконавче провадження).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України Про виконавче провадження врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Разом з цим, положеннями ст. 75 Закону України Про виконавче провадження встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Зокрема частиною першою наведеної норми встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Приписами частини 2 передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень, однак може застосовуватись судом коли на час розгляду заяви про встановлення судового контролю, заявником надано докази, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 у справі №826/9960/15.

Суд зазначає, що не виплата позивачу суддівської винагороди за період з 19.02.2024 по 09.07.2024, сум посадового окладу, доплати за вислугу років, вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпустки в належному обсязі пов`язана із діяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду), зокрема, і Апеляційного суду Волинської області для проведення виплат на виконання рішень судів на користь суддів.

Відповідно до частини першої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України здійснює фінансове забезпечення діяльності судів, а згідно зі статтею 22 Бюджетного кодексу України як головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення та доводить відповідні обсяги асигнувань до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Апеляційний суд Волинської області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не має самостійного джерела чи окремого фонду коштів для виконання судових рішень щодо виплати суддівської винагороди, вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпустки понад передбачені йому бюджетні асигнування, а забезпечення суду необхідними бюджетними коштами для виконання таких судових рішень належить до повноважень Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів.

Із доданих відповідачем до пояснень документів вбачається, що спільним листом від 30.06.2026 № 11-13720/26 ДСА України та Рада суддів України звернулись до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, в якому просили, з огляду на обов`язковість виконання судових рішень, які набрали законної сили, та необхідністю дотримання конституційних прав суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя, внести зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною Програмою КПКВК 0501150 на суму 978,8 млн грн, а також як слідує з доданих ОСОБА_1 до матеріалів заяви документів, Апеляційний суд Волинської області листами № 1.19/2/2026 від 12.01.2026, №04.28/2/2026 від 13.01.2026, № 04.28/15/2026 від 23.02.2026 звертався до розпорядника коштів вищого рівня (ДСА України) про виділення коштів на виконання судового рішення про те, через відсутність своєчасного фінансування кошти на рахунки Апеляційного суду Волинської області не надійшли.

З наведеного слідує, що Апеляційним судом Волинської області вчинялися та продовжують вчинятися заходи щодо отримання коштів для виконання судового рішення від 22.09.2025 у справі №140/11057/24.

Відтак, ураховуючи вказані вище обставини, суд не вбачає фактичних та правових підстав для реалізації свого диспозитивного права покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов`язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у зв`язку із чим у задоволенні заяви представника позивача належить відмовити.

Керуючись ст. 241, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі №140/11057/24 - відмовити.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя С.Ф. Костюкевич