Court ruling № 139701547, 14.09.2026, Amur-Nyzhnodniprovskyi District Court of Dnipro City (until 25.04.2025 - Amur-Nyzhnodniprovskyi District Court of Dnipropetrovsk City)

Справа № 199/8428/26

(1-кп/199/1009/26)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025042240000478 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.07.2025 відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за їх обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та ОСОБА_5 за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ст.198 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_6

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_7

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_8

обвинувачений ОСОБА_5

захисник ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 та у виді домашнього арешту цілодобово обвинуваченому ОСОБА_3 , оскільки перебіг строків закінчується, а ризики, які було встановлено при обранні та продовженні запобіжного заходу з переліку передбаченого ст. 177 КПК України не зникли.

Захисник ОСОБА_7 заперечував проти клопотання прокурора, вважав, що ризики заявлені при обранні запобіжного заходу частково відпали, та до обвинуваченого ОСОБА_3 можливе застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний період доби. Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання захисника.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_9 заперечували проти продовження запобіжного заходу через недоведеність ризиків зазначених прокурором та не обґрунтованість розміру застави, який захисник просив зменшити до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 КК України,а ОСОБА_5 за ч.4 ст.185, ст.198 КК України, приходить до висновку, що прокурором доведені ризики які були враховані при обранні та продовженні запобіжного заходу відносно обвинувачених, які наразі не відпали і продовжують існувати на цей час.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, відповідно до змісту обвинувального акту, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а ОСОБА_5 обвинувачується і у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 198 КК України.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції.

Згідно правової позиції, викладеної в п.152 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за якою тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Як свідчить практика ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Враховуючи обсяг пред`явленого ОСОБА_3 , ОСОБА_5 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, ймовірна тяжкість покарання, яке їм загрожує, у разі визнання їх винуватими у інкримінованих кримінальних правопорушеннях, обвинувачені, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, можуть переховуватися від суду, тобто наявний ризик п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, що, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Для відмови в звільненні обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки він, володіючи відомостями щодо осіб обвинувачених, потерпілих і свідків, може вплинути на них з метою схилення до відмови від показів, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3) ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів обвинуваченому.

Суд також враховує дані, що характеризують осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які не мають офіційного працевлаштування, що свідчить про відсутність законних засобів для отримання доходу, що у свою чергу підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України.

При продовженні строку дії запобіжного заходу суд також враховує ту обставину, що протягом перебування обвинуваченого ОСОБА_5 в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування ним в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.

З огляду на наведене, суд вважає, що клопотання прокурора відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обґрунтоване та підлягає задоволенню частково, а також, приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , та продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту цілодобово ОСОБА_3 , оскільки обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та до обвинувачених не можуть бути застосовані більш м`які запобіжні заходи.

За таких обставин запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою повинен бути продовжений, із зменшенням раніше визначеного розміру застави, з огляду на приписи ч.5 ст. 182 КПК України, у розмірі 266 240.00 гривень (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень) з покладенням на нього обов`язків.

У своїх рішеннях ЄСПЛ систематично наголошує, що плин часу сам по собі зменшує переконливість первинних підстав для тримання особи під вартою. Відповідно, зі збільшенням строку обмеження свободи на державу покладається підвищений обов`язок довести наявність конкретних і достатніх підстав, які виправдовують подальше застосування найсуворішого запобіжного заходу. При цьому національні суди повинні не лише констатувати існування ризиків, а й оцінювати можливість їх нейтралізації за допомогою менш обмежувальних заходів.

У справі Kharchenko v. Ukraine, ЄСПЛ зазначив, що посилання на абстрактні ризики без аналізу конкретних обставин справи та без оцінки можливості застосування альтернативних запобіжних заходів не відповідає вимогам пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Maassen v. the Netherlands Європейський суд з прав людини наголосив, що повноцінне обговорення позицій сторін під час судового засідання не звільняє суд від обов`язку належним чином мотивувати своє рішення. Усні дискусії не можуть компенсувати відсутність індивідуалізованого та переконливого письмового обґрунтування.

Окремим проявом ігнорування альтернатив є призначення непомірних, завідомо нереальних сум застави, які виконують функцію прихованого тримання під вартою. Стаття 182 КПК України чітко визначає межі розміру застави, проте дає право суду виходити за ці межі у виняткових випадках, якщо злочин є особливо тяжким або заподіяв велику майнову шкоду.

Розмір застави повинен оцінюватися насамперед з урахуванням фінансових можливостей підозрюваного, його здатності сплатити цю суму, а також ступеня його прив`язаності до майна. Застава, розмір якої завідомо перевищує будь-які реальні можливості особи, є прихованим триманням під вартою без належного обґрунтування.

У справі Bluks Savickis v. Latvia Європейський суд з прав людини наголосив, що розмір застави має визначатися з урахуванням майнового стану особи та її реальної спроможності виконати покладені фінансові зобов`язання. Застава не може встановлюватися у відриві від фактичних можливостей підозрюваного.

Тобто, наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

На переконання суду, на даний час відсутні підстави для зміни раніше обраних запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , оскільки він обирався та продовжувався не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й осіб обвинувачених, та певних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не відпали і продовжують існувати і на теперішній час.

Керуючись ст.ст. 369, 371, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 та у виді домашнього арешту цілодобово обвинуваченому ОСОБА_3 задовольнити частково.

Клопотання захисника ОСОБА_9 про зменшення раніше визначено розміру застави до обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою до 12.11.2026 включно.

Визначити ОСОБА_5 , альтернативний запобіжний захід у виді застави в сумі 266 240.00 гривень (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень з покладенням на нього обов`язків.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , такі обов`язки:

прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатися із населеного пункту м. Дніпро, Дніпропетровської області, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування із обвинуваченими, потерпілими та свідками в даному провадженні;

- здати на зберігання у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи,що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з - під варти, у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на 2 місяці, тобто до 12.11.2026 включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки:- заборонити цілодобово покидати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;-утриматись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Суддя ОСОБА_10