Decision № 139699176, 14.09.2026, Borodianka District Court of Kyiv Oblast

Справа № 569/4516/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2026 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді - Герасименко М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 жовтня 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 720538838, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

14 січня 2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/17, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними в реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги № 4 від 04 серпня 2025 року до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15 078,00 грн, з яких: 4 200,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 8 778,00 грн сума заборгованості за відсотками, 2 100,00 грн неустойка.

Враховуючи викладене, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 720538838 від 14 жовтня 2024 року в розмірі 15 078,00 грн і судові витрати.

24 березня 2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання.

17 квітня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Скользнєвої В.В. надійшов відзив на позов, в якому представник вказала, що позивачем не доведено факт передачі прав вимоги ТОВ «Таліон» від первісного кредитора. Зазначено, що чоловік відповідачки ОСОБА_2 з 08 квітня 2022 року проходить військову службу в лавах Збройних Сил України, а тому на неї поширюються пільги встановленні відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і не повинні нараховуватися проценти за користування кредитом та неустойка, які були нараховані в цей період. Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора відповідач сплатила в рахунок погашення боргу 13 листопада 2024 року - 1 260,00 грн. Таким чином, з неї на користь позивача підлягає стягненню 2 940,00 грн, з яких: 4 200,00 (тіло) 1 260,00 (сплачені кошти).

27 квітня 2026 року до суду від представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» - Ясницької Н.О. надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначила, що нарахування заборгованості здійснювалось у відповідності до умов договору. У розрахунку заборгованості відображено сплата відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості, що є беззаперечним підтвердженням укладення договору, погодження умов та отримання коштів. Позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі, які були передані первісним кредитором до ТОВ «ФК «ЄАПБ» в рамках укладеного договору факторингу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 720538838, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора MJYU, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4 200,00. Згідно з п. 7.1. договору, рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 13 листопада 2024 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. Пунктом 8.4. договору визначено, що для суми кредиту отриманої за першим траншем, що вказана в п. 2.3. договору, за перші 30 днів дисконтного періоду, та без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 5 460,00 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 1 260,00 грн і суму кредиту в розмірі 4 200,00 гривень.

Відповідно до копії платіжного доручення, 14 жовтня 2024 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» здійснило ОСОБА_1 переказ коштів згідно договору № 720538838 від 14 жовтня 2024 року в розмірі 4 200,00 гривень.

У рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 720538838 на рахунок ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» ОСОБА_1 сплачено грошові кошти у розмірі 1 260,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

14 січня 2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/17, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними в реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги до вказаного договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 8 904,00 грн, з яких: 4 200,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 2 604,00 грн сума заборгованості по процентам, 2 100,00 грн неустойка.

27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними в реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги № 4 від 04 серпня 2025 року до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15 078,00 грн, з яких: 4 200,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 8 778,00 грн сума заборгованості за відсотками, 2 100,00 грн неустойка.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 720538838 від 14 жовтня 2024 року на рахунок ТОВ «Таліон Плюс» ОСОБА_1 грошові кошти не сплачувала, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини в справі свідчать про те, що між сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до доданих до відзиву документів чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_2 з 08 квітня 2022 року на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року призваний у Збройні Сили України; у період з 08 квітня 2022 року по теперішній час перебуває на військовій службі; також має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, відповідно до посвідчення виданого 29 вересня 2023 року.

Як вбачається з розрахунків заборгованості за кредитним договором № 720538838 від 14 жовтня 2024 року, нарахування відповідачу процентів за користування кредитом та неустойки здійснювалися в період дії п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на зазначене, оскільки на період дії кредитного договору № 720538838 чоловік відповідача був військовослужбовцем, то суд вбачає підстави для застосування положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та звільнення ОСОБА_1 від нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойкою.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків та неустойки за кредитним договором № 720538838 від 14 жовтня 2024 року.

За умовами кредитного договору № 720538838 від 14 жовтня 2024 року відповідач отримала кредит в розмірі 4 200,00 грн

З розрахунку за кредитним договором № 720538838 від 14 жовтня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатила в рахунок погашення заборгованості грошові кошти в загальному розмірі 1 260,00 гривень.

Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного договору належним чином не виконувала, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 720538838 від 14 жовтня 2024 року в розмірі 2 940,00 грн (4 200,00 грн (тіло кредиту) 1 260,00 (кошти, сплачені відповідачем у рахунок погашення заборгованості за договором)).

Доводи відповідача, що позивачем не надано доказів щодо відступлення права вимоги за кредитним договором № 720538838 від первісного кредитора до позивача є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи наявні документи на підтвердження відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором від первісного кредитора до позивача.

Оскільки позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 519,13 грн, виходячи з розрахунку: 2 940,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 662,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 15 078,00 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Щодо вимог про стягнення з ТОВ «ФК «ЄАПБ» понесених відповідачем витрат на правничу (правову) допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем надано копії договору про надання правничої допомоги від 11 березня 2026 року, акту здачі-прийняття наданих послуг, квитанції до прибуткового касового ордера від 11 березня 2026 року, згідно яких витрати понесені відповідачем на правничу допомогу складають 6 000,00 гривень.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, суд вважає, що заявлена до стягнення з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність визначення таких витрат у розмірі 3 000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 415,00 грн (3 000,00 грн х 80,50% : 100%).

Керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 07400, м. Бровари, вул. Лісова, 2, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором кредитної лінії № 720538838 від 14 жовтня 2024 року в розмірі 2 940 (дві тисячі дев`ятсот сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 519 (п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 13 копійок.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 415 (дві тисячі чотириста п`ятнадцять) гривень.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 14 вересня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО