Court ruling № 139669147, 07.09.2026, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

номер провадження справи 15/30/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.09.2026 Справа № 908/582/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участі секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши в судовому засіданні матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Запріжгаз Збут на дії посадової особи органу державної виконавчої служби у справі № 908/582/24

за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, 69035, м. Запоріжжя,вул. Я. Новицького, 5 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької обласної ради, 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164,

до відповідачів:

1. Комунального некомерційного підприємства Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради, 69106, м. Запоріжжя, вул. Перспективна, 2,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут, 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26а,

про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання природного газу споживачу та стягнення безпідставно сплачених коштів

орган виконання: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, пр. Металургів будинок 6, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69006

за участю уповноважених представників учасників процесу:

від Прокуратури: Фарзаєва К.А., службове посвідчення № 083699 від 09.12.202, довіреність № 15-2371ВН-26 від 23.06.2026;

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2 (заявника): Васільєв В.О., довіреність б/н від 05.08.2025 (в режимі відеоконференції);

від виконавчої служби: не з`явився;

вільний слухач: Ільянцева В.С., ID- паспорт № НОМЕР_1 від 19.10.2023, довіреність № 15-2371ВН-26 від 23.06.2026;

установив

У провадженні Господарського суду Запорізької області у складі судді Горохова І.С. перебувала справа № 908/582/24 за позовом заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької обласної ради до відповідачів Комунального некомерційного підприємства Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання природного газу споживачу та стягнення безпідставно сплачених коштів.

Рішенням від 09.07.2024 суд позовні вимоги задовольнив повністю та вирішив:

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 05.02.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут,

- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 01.03.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут,

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 01.03.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут,

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 28.04.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут,

- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 28.04.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут,

- визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 28.04.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут,

- визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 24.05.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут,

- визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 01.07.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут,

- визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 16.07.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут,

- визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 09.08.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут,

- визнати недійсною додаткову угоду № 12 від 18.08.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут,

- визнати недійсною додаткову угоду № 13 від 10.09.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут,

- визнати недійсною додаткову угоду № 14 від 21.09.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут,

- визнати недійсною додаткову угоду № 15 від 07.10.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут,

- визнати недійсною додаткову угоду № 16 від 07.10.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут,

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут на користь Запорізької обласної ради кошти в сумі 366 735,43 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 25 460,52 грн;

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 25 460,51 грн.

Не погодившись із рішення суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут оскаржило його в апеляційному порядку.

За підсумками апеляційного провадження постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 апеляційна скарга ТОВ Запоріжгаз Збут була залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2024 без змін.

У зв`язку із набранням рішенням від 09.07.2024 у справі № 908/582/24, судом 29.07.2026 були видані три накази:

1) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут на користь Запорізької обласної ради коштів в сумі 366735,43 грн;

2) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя коштів, витрачених у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 25 460,52 грн;

3) про стягнення з Комунального некомерційного підприємства Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя коштів, витрачених у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 25 460,51 грн.

21.08.2026 через підсистему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут (відповідач 2 у справі, скаржник) суд отримав скаргу на дії посадової особи органу державної виконавчої служби (вих. б/н, сформовану у підсистемі 21.08.2026), в якій скаржник просить суд:

- скасувати постанову Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Волик Діани Олександрівни від 18.08.2026 про відкриття виконавчого провадження № 81745879;

- скасувати постанову Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Волик Діани Олександрівни від 18.08.2026 № 81745879 про арешт майна боржника;

- скасувати постанову Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Волик Діани Олександрівни від 18.08.2026 № 81745879 про арешт коштів боржника;

- скасувати постанову Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Волик Діани Олександрівни від 18.08.2026 № 81745879 про стягнення виконавчого збору;

- скасувати постанову Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Волик Діани Олександрівни від 18.08.2026 № 81745879 про стягнення витрат виконавчого провадження;

- скасувати постанову Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Волик Діани Олександрівни від 19.08.2026 про відкриття виконавчого провадження № 81757018.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.08.2026 скаргу передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою від 26.08.2026 суд прийняв скаргу та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 07.09.2026 об 11 год. 30 хв.

Ухвалою від 27.08.2026 суд задовольнив заяву представника скаржника, Васільєва В.О. про участь в судових засіданнях у справі № 908/582/24 в режимі відеоконференції.

07.09.2026 через підсистему Електронний суд від Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (далі Прокуратура) суд отримав письмові пояснення на скаргу на рішення державного виконавця органу державної виконавчої служби (вих. № 52-103-7802Вих-26, сформовані у підсистемі 04.09.2026).

07.09.2026 через підсистему Електронний суд від Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (Виконавча служба) суд отримав відзив на скаргу (вих. б/н, сформованій у підсистемі 04.09.2026) із запереченнями проти задоволення вимог скаржника та з проханням розглянути скаргу без участі представника Виконавчої служби, за наявними у справі матеріалами.

Технічна фіксація судового засідання здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

Судом перевірені повноваження присутніх в засіданні представників прокуратури, скаржника. Відводів складу суду не заявлено.

Представники відповідача 1 та виконавчої служби в судове засідання не прибули, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України).

Представник скаржника підтримав вимоги скарги, просить її задовольнити. В обґрунтування вимог посилається, серед іншого, на те, що виконавчі документи у справі № 908/582/26 стягувачами були пред`явлені до Виконавчої служби з порушенням підвідомчості. Частиною 1 статті 24 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома відділами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Скаржник (боржник за виконавчими провадженнями) ТОВ «Запоріжгаз Збут» з жовтня 2025 року, станом на дату відкриття виконавчих проваджень і станом на сьогодні зареєстровано за адресою: 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22 прим. 144, жодного майна у власності на території м. Запоріжжя чи іншого міста у немає. Вважає, що в порушення ч. 1 ст. 24, п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження Виконавчою службою не було перевірено місцезнаходження боржника і не повернуто виконавчі документи стягувачам, в зв`язку з чим було відкриті виконавчі провадження без правових підстав. Просить скаргу задовольнити та скасувати постанови Виконавчої служби у виконавчому провадженні № 81745879 від 18.08.2026 про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, та у виконавчому провадженні № 81757018 від 19.08.2026 про відкриття виконавчого провадження.

У своїх запереченнях на скаргу Виконавча служба зазначила, серед іншого, що на підставі заяв стягувачів про примусове виконання рішення Виконавчою службою 18.08.2026 та 19.08.2026, відповідно, винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 81757018 та № 81745879, і в межах останнього - постанови про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження. Зазначені постанови прийняті виконавцем на підставі поданих стягувачами оригіналів виконавчих документів - наказів Господарського суду Запорізької області від 29.07.2026 у справі № 908/582/24, які відповідають вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у межах установленого строку пред`явлення. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичної особи) боржника, його місцезнаходження. У наказах суду від 29.07.2026 у справі № 908/582/24, а також у заявах стягувачів - Запорізької обласної ради та Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя про примусове виконання рішення місцезнаходженням боржника зазначено: вул. Волгоградська, буд. 26а, м. Запоріжжя, 69035, тобто адресу, яка на момент надходження виконавчих документів до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України територіально належала до юрисдикції саме цього органу державної виконавчої служби. На момент вирішення питання про прийняття виконавчих документів до виконання державний виконавець керувалася відомостями, що містилися безпосередньо у виконавчих документах та заявах стягувачів, які на час їх подання відповідали вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на державного виконавця обов`язку до моменту відкриття виконавчого провадження самостійно встановлювати чи перевіряти актуальність відомостей про місцезнаходження боржника, якщо такі відомості прямо зазначені у виконавчому документі та заяві стягувача і відповідають територіальній юрисдикції відповідного органу державної виконавчої служби. За таких умов на момент відкриття виконавчих проваджень № 81745879 та № 81757018 Виконавча служба мала передбачені законом підстави для прийняття виконавчих документів до виконання, а обов`язку повернути їх стягувачам на підставі пункту 10 частини 4 статті 4 Закону в неї не виникло. Посилання боржника на зміну його місцезнаходження з жовтня 2025 року не спростовує викладеного, оскільки саме виконавчий документ, виданий судом 29.07.2026, тобто вже після заявленої боржником дати зміни адреси, та подані стягувачами заяви від 05.08.2026 і 11.08.2026 містили відомості про місцезнаходження боржника в м. Запоріжжі. Державний виконавець не наділена повноваженнями та не зобов`язана піддавати сумніву чи перевіряти достовірність відомостей, зазначених у виконавчому документі, виданому судом, до моменту відкриття виконавчого провадження. Крім того, зміна юридичної адреси сама по собі не є безумовним доказом відсутності майна боржника (коштів на рахунках, дебіторської заборгованості споживачів, обладнання газорозподільних мереж тощо) на території Запорізької області: питання наявності чи відсутності майна боржника на певній території з`ясовується державним виконавцем у межах вжиття заходів примусового виконання рішення шляхом надсилання запитів до відповідних реєстрів, банківських установ та інших органів, а не є передумовою прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за наявності передбачених законом підстав, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення, до якої додано оригінал виконавчого документа, що відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. Оскільки виконавчі документи у справі № 908/582/24, подані стягувачами у межах установленого строку пред`явлення до виконання, відповідали вимогам статті 4 Закону, у тому числі щодо зазначення місцезнаходження боржника в межах юрисдикції Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у державного виконавця були відсутні законні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження або для повернення документів стягувачам на підставі пункту 10 частини 4 статті 4 Закону. За таких обставин постанови Виконавчої служби від 18.08.2026 про відкриття виконавчого провадження № 81745879, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат виконавчого провадження, а також постанова від 19.08.2026 про відкриття виконавчого провадження № 81757018 прийняті державним виконавцем у межах наданих йому законом повноважень, на підставі відомостей, зазначених у виконавчих документах та заявах стягувачів, на законних підставах, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Представниця прокуратури також заперечила проти задоволення скарги із підстав, наведених у письмових поясненнях Прокуратури. Зокрема, зауважила, що відповідно до п. 10. ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. У свою чергу, під час судового розгляду справи № 908/582/24 з жовтня 2025 року по липень 2026 року скаржник не повідомляв суд про зміну адреси своєї реєстрації або про зміну свого місцезнаходження. Рішення суду у справі № 908/582/24 в добровільному порядку дотепер скаржником не виконано. Як наслідок, у виконавчих документах, виданих судом на виконання рішення суду у справі № 908/582/24, зазначена остання відома адреса боржника, за якою він був зареєстрований (відсутня помилка у виконавчих документах). Тому виконавчі документи, видані судом, скеровані на примусове виконання саме до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Перед прийняттям виконавчого документа, пред`явленого до виконання, виконавець має упевнитися, що визначена у виконавчому документів адреса місцезнаходження, місця проживання (перебування) боржника належить до території виконавчого округу державного виконавця. Рішення про повернення виконавчого документу на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону здійснюється у разі якщо стягувач помилився з органом примусового виконання, в тому випадку, коли адреса визначена у виконавчому документі підвідомча іншому відділу державної виконавчої служби. Закон про виконавче провадження не містить обов`язку виконавця перевіряти достовірність інформації про місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін виконавчого провадження визначених судом у виконавчому документі. Підвідомчості Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належить територія Вознесенівського району міста Запоріжжя, у тому числі адреса вул. Волгоградська, буд. 26а, м. Запоріжжя, 69035, яка зазначена як адреса боржника у виконавчих документах, тому підстави для винесення постанов на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону відсутні. Доводи боржника про відсутність у нього майна на території Вознесенівського району міста Запоріжжя не підтверджено жодними доказами. Водночас скаржник під час подання цієї скарги до суду не надав жодного підтвердження наявності у останнього майна на території міста Дніпро. Згідно зі ст. 48 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається, в першу чергу, на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Отже перевірка майнового стану боржника за його адресою реєстрації або місцезнаходження його майна здійснюється лише після перевірки наявності у боржника грошових коштів. Скаржник, зазначаючи в прохальній частині про скасування постанов державного виконавця від 18.08.2026 про арешт майна та коштів боржника, стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження, жодним чином не обґрунтовує підстави для їх скасування. Зауважується, що державний виконавець не позбавлений у подальшому на вжиття заходів, передбачених ч. 5 ст. 24 Закону взагалі передати виконавче провадження до відповідного відділу державної виконавчої служби. Просить відмовити скаржнику в задоволенні скарги.

Судом проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвали.

Розглянувши скаргу, суд щодо оскарження дій виконавчої служби зазначає наступне.

На виконання рішення від 09.07.2024 у справі № 908/582/24, яке за підсумками апеляційного провадження постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 залишено в силі, Господарським судом Запорізької області 29.07.2026 були видані три накази:

1) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут на користь Запорізької обласної ради коштів в сумі 366735,43 грн;

2) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя коштів, витрачених у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 25 460,52 грн;

3) про стягнення з Комунального некомерційного підприємства Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр Запорізької обласної ради на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя коштів, витрачених у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 25 460,51 грн.

При цьому, під час здійснення судового розгляду справи № 908/582/24, згідно офіційних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, скаржник зареєстровано місце знаходження; 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26-а.

Саме ця адреса була зазначена судом в рішенні від 09.07.2024.

Основні засади здійснення виконавчого провадження регламентовані положеннями Закону України Про виконавче провадження (далі також Закон № 1404).

Серед загальних вимог до виконавчого документу, які визначені в ст. 4 закону України Про виконавче провадження, є резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

При оформленні наказів про примусове виконання рішення від 29.07.2026 судом було зазначено резолютивну частину рішення від 09.07.2024 (у відповідній частині щодо стягнення), з урахуванням вказаної в тексті рішення адреси скаржника ТОВ Запоріжгаз Збут: 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26-а.

За приписами статті 24 Закону № 1404 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

У ч. 1 ст. 26 Закону № 1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді…

Прокуратура звернулась із заявою про примусове виконання рішення (№52-103-6956 ВИХ-26 від 05.08.2026), пред`явивши до примусового виконання наказ суду від 29.07.2026 у справі № 908/582/24 про стягнення із скаржника на користь Прокуратури коштів, витрачених у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 25 460,52 грн, до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, до юрисдикції якого належить територія Вознесенівського району міста Запоріжжя, де знаходиться вказана у наказі адреса, як адреса боржника.

На підставі заяви Прокуратури, згідно із статтею 24 Закону № 1404 Виконавча служба 19.08.2026 прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження № 81757018 з примусового виконання наказу суду від 29.07.2026 про стягнення зі скаржника коштів, витрачених у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 25 460,52 грн.

Позивач заявою вих. № 08-49/74878 від 11.08.2026 про примусове виконання рішення (про відкриття виконавчого провадження) пред`явив наказ суду від 29.07.2026 у справі № 908/582/24 про стягнення зі скаржника коштів в сумі 366 735,43 грн.

На підставі заяви позивача, Виконавчою службою 18.08.2026 прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 81745879 про стягнення з скаржника на користь позивача коштів в сумі 366 735,43 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 24 закону 1404 державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону № 1404, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Керуючись вказаними приписами, 18.08.20269 Виконавча служба в межах виконавчого провадження № 81745879 ухвалила постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 36673,54 грн.

Положеннями ст. 42 Закону № 1404 визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження (ч. 1). итрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч. 2).

Згідно з п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5 (із подальшими змінами та доповненнями), [далі за текстом Інструкція № 512/5], фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону… Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

На підставі викладеного, Виконавчою службою 18.08.2026 у виконавчому провадженні № 81745879 прийнята постанова про розмір витрат виконавчого провадження.

Крім того в своїй заяві про примусове виконання рішення (вих. № 08-49/7878 від 11.08.2026) Позивач просив Виконавчу службу одночасно з відкриттям виконавчого провадження арештувати майно (кошти) боржника.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 56 Закону № 1404, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника… Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавчою службою 18.08.2026 в межах виконавчого провадження №81745879 прийняті постанова про арешт майна боржника та постанова про арешт коштів боржника.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Наявні у справі матеріали свідчать про правомірність, своєчасність вжиття Виконавчою службою заходів для здійснення фактичного виконання наказів суду від 29.07.2026 у справі № 908/582/24.

Підставою для оскарження постанов Виконавчої служби в межах виконавчих проваджень № 81745879 та 81757018 скаржник вказує пред`явлення виконавчих документів до виконання з порушенням підвідомчості органу виконання, тобто, не за місцем знаходження скаржника (боржника за виконавчими провадженнями), і в порушення норм ч. 1 ст. 24, п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404 Виконавчою службою не перевірено місце знаходження боржника і не повернуто виконавчі документи стягувачам.

Скаржник, окрім як пред`явлення виконавчих документів до виконання з порушенням підвідомчості органу виконання, інших обґрунтувань для скасування постанов від 18.08.2026 у виконавчому провадження № 81745879 про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не зазначив ні в скарзі, ні в своїх поясненнях в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника .

З наявних у справі матеріалів вбачається, що виконавчі документи: накази суду від 29.07.2026 про стягнення 366 735,43 грн - на користь позивача, та про стягнення 25 460,52 грн на користь прокуратури, пред`явлені стягувачами з дотриманням положень ст. 24 Закону № 1404, за місцем знаходження боржника, яке вказано у виконавчих документах та заявах стягувачів про примусове виконання рішення за цими виконавчими документами.

Стосовно невжиття Виконавчою службою заходів щодо перевірки місця знаходження боржника, то суд зазначає наступне.

За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов`язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення.

Як вже зазначалось, частиною 1 статті 13 Закону № 1404 визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404, виконавець саме під час здійснення виконавчого провадження (тобто після його відкриття) має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону № 1404, розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

З аналізу норм Закону № 1404 вбачається, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документу до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.

Чинне спеціальне законодавство, що визначає порядок пред`явлення виконавчих документів до виконання, порядок примусового виконання рішень, не містить прямої норми, яка б передбачала повноваження виконавця вчиняти на стадії вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна.

З огляду на викладене до прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.05.2021 у справі № 905/64/15.

Суд вважає помилковим посилання скаржника на п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404, згідно з яким виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

В розумінні положень Закону № 1404, перед прийняттям виконавчого документа, пред`явленого до виконання, виконавець має упевнитися, що визначена у виконавчому документі адреса місцезнаходження, місця проживання (перебування) боржника належить до території виконавчого округу державного виконавця.

Рішення про повернення виконавчого документу на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404 здійснюється у разі, якщо стягувач помилився з органом примусового виконання, в тому випадку, коли адреса, визначена у виконавчому документі, підвідомча іншому відділу державної виконавчої служби.

Закон № 1404 не містить обов`язку виконавця перевіряти достовірність інформації про місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін виконавчого провадження, визначених судом у виконавчому документі.

В цілому, законодавець визначив алгоритм дій органу виконавчої служби на випадок зміни відомостей про юридичну особу боржника у виконавчому провадженні, які можуть відбутися на стадії примусового виконання рішення.

Зокрема, наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 затверджена Інструкція з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), яка розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 6 розділу V Інструкції, виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, зокрема, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 9 розділу V Інструкції про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби або до виконавчої групи державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження.

Стаття 25 Закону № 1404 передбачає передачу виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи, що здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 статі 74 Закону № 1404 передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявні матеріали справи у їх сукупності дають підстави дійти висновку про дотримання Виконавчою службою вимог законодавства при ухваленні постанов у виконавчих провадженнях № 81757018 та № 81745879.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За наслідками розгляду скарги у спірних правовідносинах судом не встановлено порушень чинного законодавства Виконавчою службою під час здійснення виконавчого провадження із метою примусового виконання наказів суду, скаржником обґрунтованість скарги не доведено.

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Запріжгаз Збут у справі № 908/582/24.

Керуючись ст. ст. 13, 86, 231, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив

Відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Запріжгаз Збут щодо скасування постанов Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Волик Діани Олександрівни у справі № 908/582/24.

Копію ухвали надіслати учасникам справи, Лівобережному відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 11.09.2026.

Суддя І. С. Горохов