Decision № 139665290, 11.09.2026, Malyn District Court of Zhytomyr Oblast

Справа № 283/220/26

провадження №2/283/609/2026

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2026 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Селіною А.І., за участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_2 до Малинської міської ради Житомирської області, ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 ,

про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

03.02.2026 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування. В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Візня Коростенського району Житомирської області померла її баба (мати матері) ОСОБА_4 . Після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказаний будинок та все інше належне їй майно ОСОБА_4 заповіла позивачу, про що 03 листопада 1986 року в с. Ворсівка Коростенського району Житомирської області складений заповіт.

Протягом встановленого законодавством шестимісячного строку з часу відкриття спадщини ОСОБА_2 звернулася у Малинську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, тобто, вчинила дії, які відповідно до ст. 549 ЦК України (1963 року) свідчать про прийняття спадщини. Також заяви про прийняття спадщини подали троє дітей спадкодавця, з яких право на обов`язкову частку відповідно до ст. 535 ЦК України (1963 року) мали двоє: ОСОБА_5 та мати позивача ОСОБА_6 . При отриманні свідоцтва про право на спадщину кожна з них могла отримати 1/4 частку спадкового майна. Однак спадщину вони не оформляли.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщину відповідно до ст. 1269 ЦК України прийняла її дочка ОСОБА_1 . Однак на спадкове майно ОСОБА_4 вона не претендує та не планує його оформляти.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Фастів Київської області померла мати позивача ОСОБА_6 . У встановленому законодавством порядку ОСОБА_2 було подано заяву до нотаріуса про прийняття спадщини та отримане свідоцтво про право на спадщину за законом.

На даний час позивач має намір оформити свої спадкові права на вище вказане майно ОСОБА_4 . За її заявою фізичною особою-підприємцем, яка має відповідний кваліфікаційний сертифікат, було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 , та зареєстровано його в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва. Але право власності на нього за померлою не зареєстроване, про що свідчить Інформаційна довідка Комунального підприємства «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації». Тому нотаріусом була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Про те, що ОСОБА_4 була власником та володіла житловим будинком по АДРЕСА_1 , свідчать наступні докази. Згідно технічного паспорта, рік побудови вказаного будинку-до 1922 року. На той час у сільській місцевості присадибні земельні ділянки з розташованими на них будівлями реєструвалися у колгоспних шнурових (погосподарських) книгах. Згідно виписки з погосподарських книг за 1971 -1995 роки, виданої Ворсівським старостинським округом Малинської міської територіальної громади, у господарстві за адресою: АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_4 ,1907 року народження, та члени її сім`ї, з яких ОСОБА_8 , 1940 року народження, вибув 24.10.1972 року, а ОСОБА_9 , 1902 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 1987 року до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 у зазначеному житловому будинку проживала лише ОСОБА_4 , про що свідчать записи погосподарських книг за 1986-1991 роки. Станом на 15 квітня 1991 року (на час введення в дію Закону України «Про власність») вона набула права власності на зазначений будинок після припинення колгоспного двору. Як з власником, з нею укладалися договори страхування будинку, господарських будівель, домашнього майна та худоби; як домоволодільцю їй надавалися талони на придбання твердого палива, на її ім`я надходила поштова кореспонденція, вона сприймалися всіма як його власник та дотепер ніким їх право власності не оспорювалося. Згідно змісту складеного нею заповіту, ОСОБА_4 заповіла позивачу саме належний їй «на праві особистої власності жилий будинок, що знаходиться в с. Візня Коростенського району». Як до спадкоємця за заповітом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , та спадкоємця за законом першої черги, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , до позивача має перейти право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

На даний час позивач має намір оформити свої спадкові права, однак отримала відмову від нотаріуса у зв`язку з тим, що право власності на будинок не було зареєстровано.

Вимогами позову просить суд визнати за нею - ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , та спадкоємцем першої черги за законом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 .

Явка сторін по справі:

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про дату місце і час проведення судового засідання повідомлені належно.

Відповідача ОСОБА_1 в судове засідання з`явилась, просила суд відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

10.03.2026 від представника Ворсівького старостинського округу Малинської міської територіальної громади Підручного П.М. до суду надійшла заява, вимогами якої просить розглянути цивільну справу без участі представника.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про можливість ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів та вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

26.02.2026 на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2026 від Малинської державної нотаріальної контори Житомирської області надійшла належним чином засвідчена копія спадкової справи № 18/1992 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 . У відповідні строки із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (зв.а.с.42-44).

Відповідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00053882164 від 29.09.2025, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (зв.а.с. 44-45).

В матеріалах спадкової справи міститься Заповіт ОСОБА_4 , зі змісту якого вбачається в с. Ворвіска Малинського району Житомирської області ІНФОРМАЦІЯ_4 , належний на праві особистої власності жилий будинок, що знаходить в с. Візня Малинського району Житомирської області, а також все майно, що буде належати на день смерті і на що за законом матиме право ОСОБА_4 заповідає внучці ОСОБА_2 (зв.а.с.46).

Постановою державного нотаріусу Малинської державної нотаріальної контори Житомирської області від 01.01.2026, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок в АДРЕСА_1 , після смерті її баби ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки право власності на даний будинок не зареєстровано, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу (зв.а.с.47-48).

02.03.2026 відповідач ОСОБА_1 надіслала до суду відзив на позовну заяву, відповідно якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зазначивши наступне. ОСОБА_4 (спадкодавця) померла 1991 році. ОСОБА_4 (спадкодавиця) померла у 1991 році. Вона є онукою спадкодавиці та спадкоємицею за правом представлення після смерті своєї матері - ОСОБА_5 , яка була спадкоємицею першої черги за законом відповідно до ст. 529 ЦК УРСР 1963 року. Існує заповіт, складений ОСОБА_4 03.11.1986 року, посвідчений виконавчим комітетом Ворсівської сільської Ради народних депутатів Малинського району Житомирської області, згідно з яким спадкодавиця заповіла належне їй майно позивачці - ОСОБА_2 . Про існування спадкового майна у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями мені не було відомо до моменту отримання ухвали суду про відкриття провадження у цій справі. Про існування спадкового майна у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями мені не було відомо до моменту отримання ухвали суду про відкриття провадження у цій справі. Позивдч звернулась до суду з вимогою про визнання за нею 100 відсотків права власності на житловий будинок з надвірними будівлями у порядку спадкування. Однак така вимога може бути задоволена лише за умови доведення, що позивач є єдиним спадкоємцем, або інші спадкоємці належним чином відмовились від спадщини, або їх спадкові права припинені у встановленому законом порядку. Жодна з цих обставин позивачем не доведена. У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач нібито не претендує на спадкове майно та фактично відмовилась від своєї частки. Такі твердження є недостовірними. ОСОБА_1 не подавала заяви про відмову від спадщини, не оформлювала жодних документів щодо відмови та не заявляла про відмову від спадкових прав ні нотаріусу, ні в суді. Відповідно до положень цивільного законодавства України, відмова від спадщини є особистою, добровільною та формалізованою дією спадкоємця, що здійснюється шляхом подання письмової заяви нотаріусу у встановлений законом строк. Жодної такої заяви не подавалося. Сам факт відсутності заяви про прийняття спадщини не є юридичним підтвердженням відмови від спадщини та не може тлумачитись як добровільне припинення спадкових прав. На момент відкриття спадщини відповідачу не було відомо про наявність спадкового майна та відкриття спадкової справи її бабусі. Відсутність обізнаності виключає можливість вважати, що вона свідомо та добровільно відмовилась від спадкових прав. Позивач не надав суду жодного доказу того, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про відкриття спадщини або що нею було вчинено будь-які дії, які могли б свідчити про відмову від спадкового майна. Відповідно до ст.535 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, непрацездатні діти спадкодавця успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б їм при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). Мати відповідача, ОСОБА_5 , на момент смерті своєї матері ОСОБА_4 у 1991 році була непрацездатною особою. Зазначена обставина підтверджується матеріалами спадкової справи №18, оскільки саме на підставі цього нотаріусом було прийнято заяву її матері про прийняття спадщини. Таким чином, мати відповідача набула право на свою частку у спадщині на житловий будинок з надвірними будівлями. Після смерті її матері це право перейшло до відповідача як до її єдиної спадкоємиці відповідно до ст. 1218 ЦК України. Позивачка у позовній заяві не враховує зазначену обставину, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Визнання права власності на 100% спадкового майна за наявності неврегульованих спадкових прав інших осіб суперечить правовій природі спадкування та фактично призводить до усунення спадкоємця без встановлення відповідних юридичних підстав. ОСОБА_1 просить суд відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

24.03.2026 ОСОБА_2 надіслала до суду відповідь на відзив, вважає відзив повністю не обґрунтованим та таким, що містить неправдиву інформацію, у зв`язку з чим слід зазначити наступне. Відповідач вважає, що є «спадкоємицею за правом представлення», однак такої статті ЦК України, який діяв на час відкриття спадщини, не мав. До того ж, мати відповідачки - ОСОБА_5 , була живою на час відкриття спадщини, а тому самостійно реалізувала своє право на прийняття спадщини як спадкоємець першої черги, про що мною зазначено у позовній заяві.

Позивач зазначає, що «про існування спадкового майна у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями» їй не було відомо, а зазначене у позовній заяві те, що вона не претендує на спадкове майно, є недостовірним. Тому слід зауважити, що збираючись оформити спадкове майно, яке мені заповідала ОСОБА_4 , та розуміючи, що це вимагає певних витрат грошових коштів, у листопаді 2025 року позивач з даного приводу розмовляла з відповідачкою ОСОБА_1 , яка запевнила мене, що на дане спадкове майно вона не претендує та не буде його оформляти. Лише після цього позивач почала готувати необхідні документи для звернення до суду. У січні місяці 2026 року, перед тим, як подати позовну заяву до суду, представник ОСОБА_2 також телефонувала відповідачці ОСОБА_1 та запитувала, чи не передумала вона щодо спадкового майна, на що вона запевнила, що на нього не претендує. Саме тому позивачем у позовній заяві зазначене прохання не стягувати з відповідача понесених мною судових витрат. На даний час, у зв`язку зі зміною позиції відповідачки, я проситиму суд стягнути з неї всі понесені мною судові витрати, розрахунок яких надам суду у встановленому законодавством порядку. У відзиві відповідачка безпідставно стверджує, що «позивачка у позовній заяві не враховує обставину», що її мати ОСОБА_5 була непрацездатною особою та мала право на обов`язкову частку. Однак у позовній заяві детально розписано, хто саме зі спадкоємців звернувся в нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини, та хто з цих осіб мав право на обов`язкову частку. Поряд з цим, відповідачка не зазначає, на яку саме частку спадкового майна вона може претендувати, та чому суд не може визнати право власності позивача на все інше майно, за вирахуванням зазначеної частки. Також, так як відповідачка лише заперечує мої позовні вимоги, не висуваючи ніяких власних, то на даний час немає підстав щодо зміни (уточнення) позовних вимог. Просить суд поданий позов про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування задовольнити та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

28.04.2026 на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2026 від Малинської державної нотаріальної контори Житомирської області надійшла належним чином засвідчена копія спадкової справи № 299/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8 . Відповідно заяви ОСОБА_3 від 22.10.2020, ІНФОРМАЦІЯ_6 помер його батько ОСОБА_8 , останнє постійне місце проживання померлого було: АДРЕСА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина. Крім ОСОБА_3 інших спадкоємців немає.

Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 80 років, місце смерті м. Коростень Житомирська область (зв.а.с.70).

12.05.2026 ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

22.06.2026 ухвалою суду витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10002, м. Житомир, вул. О.Ольжича, 7) інформацію, а саме: інформацію про перебування ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 , 1936 року народження та ОСОБА_5 , 1926 року народження, на обліку, як непрацездатних осіб (пенсіонерів за віком) станом на 22 жовтня 1991 року.

30.06.2026 на виконання ухвали суду від 22.06.2026 про витребування інформації, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, повідомило наступне.

Станом на 22 жовтня 1991 року перебувала на обліку в Головному управлінні ОСОБА_5 , 1926 року народження. Додатково повідомлено, що ОСОБА_5 отримувала пенсію за віком з 15.10.1981. Знято з обліку у зв`язку зі смертю 16.12.2.2014 (актовий запис №382 від 16.12.2014). ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , перебував на обліку в Головному управлінні та отримував пенсію за віком з 26.06.1995. Знято з обліку у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_6 (актовий запис №239 від 24.07.2020). ОСОБА_6 1936 року народження, не перебувала на обліку в Головному управлінні (а.с.97).

Встановлено, що матір`ю позивача ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , відомості щодо батька не зазначені, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 09.04.1965 (а.с.10).

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 26.03.1993 ОСОБА_2 , уклала шлюб після якого змінила прізвище на « ОСОБА_2 » (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Фастів Київської області у віці 82 роки померла ОСОБА_6 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.15).

Відповідно до інформаційної довідки комунального підприємства «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, яка видана про те, що станом на 31.12.2012, реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 - не проводилась (а.с.19).

Відповідно до довідки Ворсівського старостинського округу Малинської міської територіальної громади № 179 від 15.12.2025, гзідно запису по господарської книги № 6, стор.94 ПГО №238 за 1991-1995, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_13 на день своєї смерті (А/з № 18 від 22.10.1991) була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , одна (а.с.22).

Згідно виписки з Погосподарської книги Ворсівського старостинського округу Малинської міської територіальної громади:

згідно запису погосподарської книги № 1,стор. 129 ПГО № 65 за 1971 -1973 р., в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_4 , 1907 р.н.; ОСОБА_9 , 1902 р.н., ОСОБА_8 , 1940 р.н. (вибув 24.10.1972 року);

згідно запису погосподарської книги с. Візня, стор. 126 ПГО № 63 за 1974 - 1976 рік, в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_4 , 1907 р.н.; ОСОБА_9 , 1902 р.н.;

згідно запису погосподарської книги № 5,стор. 118 ПГО № 308 за 1977 - 1979 р., в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_4 , 1907 р.н.; ОСОБА_9 , 1902 р.н.;

згідно запису погосподарської книги № 6,стор. 118 ПГО № 316 за 1980 - 1982 р., в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_4 , 1907 р.н.; ОСОБА_9 , 1902 р.н.;

згідно запису погосподарської книги № 4, стор. 112 ПГО № 300 за 1983 - 198 р., в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_4 , 1907 р.н.; ОСОБА_9 , 1902 р.н.;

згідно запису погосподарської книги № 4,стор. 106 ПГО № 255 за 1986-1990 р., в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_4 , 1907 р.н.; ОСОБА_9 , 1902 р.н., (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 );

згідно запису погосподарської книги № 6, стор. 94 ПГО № 238 за 1991-1995;

р., в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_4 , 1907 р.н.; (померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ). 13.01.1992 року господарство закрито.

На замовлення позивача ФОП ОСОБА_14 від 13.01.2026 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1 (а.с.16-18).

Таким чином, позивач не в змозі у досудовому порядку реалізувати свої спадкові права після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Мотиви та застосовані норми права.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на домоволодіння по АДРЕСА_1 .

За змістом ст. 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року, чинного на час відкриття спадщини, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

У відповідності до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при успадкуванні по закону спадкоємцями першої черги є в рівних долях діти, подружжя та батьки померлого.

Статтею 530 ЦК УРСР передбачено, що при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Відповідно до ст. 535 ЦК УРСР неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Зі змісту ст. 548 ЦК УРСР вбачається, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Частиною другою даної статті передбачено, що зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 своєчасно прийняла як спадкоємець по заповіту ОСОБА_2 .

Також, обов`язкову долю у спадщині прийняли непрацездатні доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та син ОСОБА_8 , який не був непрацездатним станом на 22.10.1991 року. Також

При розрахунку обов`язкової частки у спадщині слід виходити з того, що розмір усієї спадщини береться за одиницю, а частка спадкоємця за законом визначається шляхом поділу усієї спадщини на кількість спадкоємців за законом, які закликаються до спадкування, тобто тих, на користь яких відкрилася спадщина.

При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Зазначене узгоджується з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», в якому судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.

Отже, за правилами ЦК до таких спадкоємців слід також відносити спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємців за правом представлення .

Тобто, при обчисленні розміру обов`язкової частки слід ураховувати всіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом.

При спадкоємстві за законом кожен із спадкоємців ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 успадкував б після смерті ОСОБА_4 по 1/3 частки домоволодіння, тим самим обов`язкова доля у спадщині кожної з доньок становить дві третини від 1/3 частки, що складає 2/9 частки домоволодіння. При цьому, оскільки ОСОБА_8 на момент відкриття спадщини не був непрацездатним, тому він за життя не міг би претендувати на отримання обов`язкової частки в спадщині.

Тим самим, ОСОБА_2 успадкувала за заповітом 5/9 частку домоволодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилась спадщина на 2/9 частки домоволодіння, яку вона набула в майні колишнього колгоспного двору.

Спадщину після смерті ОСОБА_6 як спадкоємець по закону першої черги своєчасно прийняла ОСОБА_2 , а тому вона вправі претендувати на 7/9 (2/9 + 5/9) будинку.

Оскільки позивач прийняла спадщину після смерті баби ОСОБА_4 та матері ОСОБА_6 , але оформити право на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не може у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на вказаний житловий будинок, оцінюючи надані позивачем докази, встановивши фактичні обставини справи, необхідно визнати за позивачем право власності в порядку спадкування на 7/9 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами,

Керуючись ст. 12,23,76,81,141,258,265,273,354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Малинської міської ради Житомирської області, ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 , право власності на 7/9 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , та спадкоємцем першої черги за законом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 .

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя