Court ruling № 139656391, 09.09.2026, Vinnytsia District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 128/478/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання Нога Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача у виконавчому документі,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі №128/478/26 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАскомбанк» заборгованості за кредитним договором

Заява мотивована тим, що 20.07.2026 рішенням Вінницького районного суду Вінницької області у справі № 128/478/26 позовні вимоги АТ «Таскомбанк» задоволено.

29.06.2026 між АТ «Таскомбанк» то ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №НІ/11/35-Ф, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором, що укладений між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 .

Представник заявника ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з`явився, однак у поданій до суду заяві зазначила про те, що просить судові засідання проводити за відсутності представника ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача АТ «Таскомбанк» та відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися із невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження у відповідності до ч. 3 ст. 442 ЦПК України.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що у заявлених вимогах слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20.07.2026 у справі №128/478/26 позовні вимоги АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» за кредитним договором №002/12120360-SP від 20.10.2021 в розмірі 51277,64 грн., з яких: 25998,07 грн. - заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 25279,57 грн - заборгованості за процентами (в т.ч. прострочена); за кредитним договором №002/10674612-CK_SB від 25.06.2021 в розмірі 9334,89 грн., з яких: 6842,76 грн. - заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 2492,13 грн - заборгованості за процентами (в т.ч. прострочена), а всього на загальну суму 60612 (шістдесят тисяч шістсот дванадцять) гривень 53 копійки, а також 2662,40 грн. судового збору.

Оглядом матеріалів цивільної справи №128/478/26 встановлено, що позивач АТ «Таскомбанк» до суду із заявою (як в паперовому так і в електронному вигляді) не звертався. Виконавчий лист за рішенням суду позивачу не видавався.

Окрім того, відомостей про те, що станом на час звернення до суду «ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» із заявою про заміну стягувача (позивача) та на час розгляду заяви на примусовому виконанні перебувають незавершені виконанням виконавчі провадження щодо відповідача (боржника) заявником до суду не подано.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України, визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою, другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Аналогічні приписи містяться у частині п`ятій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону №1404-VIII, з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №389/4348/13-ц (провадження № 61-2344св22) зазначено, що «питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Таким чином, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу».

Таким чином, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документу, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. До відкриття виконавчого провадження ця особа є стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення, а тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Таким чином, враховуючи, що заявник просить замінити стягувача у виконавчому документі, проте такий судом не видавався, суд доходить висновку, що в даному випадку, така заміна стягувача є передчасною, відтак, заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст.ст. 211, 260, 354, 442 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача у виконавчому документі - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.П. Шевчук